Постанова 4824 № 754/4300/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 червня 2021 року м. Київ справа № 754/4300/21 провадження № 22-ц/824/9162/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кравець В.А., суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф. за участю помічника судді, який за дорученням головуючого судді здійснює повноваження секретаря судового засідання - Виноградової А.І. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідачі - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмила Василівна розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» - Свистунова Антона Валерійовича на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 22 березня 2021 року у складі судді Бабко В.В. у справі за заявою позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмили Василівни про застосування правових наслідків недійсності нікчемного правочину, - В С Т А Н О В И В: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просивзастосувати правові наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме Договору №2151/к про відступлення права вимоги від 05 лютого 2020 року, укладеного між ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» та ПАТ «Дельта Банк», шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення, а саме: скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, індексний номер: 51980992 від 15 квітня 2020 року і скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності запис про право власності 36265724 від 10 квітня 2020 року на квартиру загальною площею 70,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , що здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмилою Василівною за ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» на підставі Договору №2151/к про відступлення права вимоги від 05 лютого 2020 року; відновити ОСОБА_1 право приватної власності на трьохкімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 42,1 кв.м, загальною площею 70,4 кв.м. Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подано заву про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які реєстраційні дії, направлені на відчуження квартири АДРЕСА_1 , та заборонити дії, пов`язані із зняттям з реєстрації усіх осіб, зареєстрованих у квартирі АДРЕСА_1 . У мотивування вимог зазначав, що був позбавлений права власності на квартиру на підставі нікчемного правочину. В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, посилався на те, що на певний час власником квартири АДРЕСА_1 є ТОВ «ФК «Приватні інвестиції», яке необмежене у здійсненні будь-яких дій як власник нерухомого майна, тобто існує реальна загроза відчуження вказаного нерухомого майна та вчинення дій, пов`язаних із зняттям з реєстрації усіх осіб, зареєстрованих за цим нерухомим майном, що зробить в майбутньому неможливим виконання судового рішення або утруднить його виконання. Указував, що у спірній квартирі зареєстрований він та члени його сім`ї: ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_3 (син). Уважав вищезазначені заходи забезпечення позову співмірними із заявленими позивачем вимогами. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 22 березня 2021 року заяву задоволено. Заборонено будь-яким особам вчиняти будь-які реєстраційні дії, направлені на відчуження квартири АДРЕСА_1 . Заборонено дії, пов`язані із зняттям з реєстрації усіх осіб, зареєстрованих у квартирі АДРЕСА_1 . Не погоджуючись з ухвалою суду, 20 квітня 2021 року представник відповідача Свистунов А.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки вважає її незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що заява про забезпечення позову не містить доказів, що відповідачем вчиняються дії, направлені на реалізацію майна чи дії, направлені на зняття з реєстрації усіх осіб, зареєстрованих за цим нерухомим майном. Уважає заяву про забезпечення позову недостатньо обґрунтованою, оскільки доводи заяви про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому є непереконливими. Вказує на те, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, взагалі не здійснив оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з`ясував співмірності виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам, не оцінив рівноцінності заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, жодним чином не обґрунтував необхідності вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права. Також звертає увагу на те, що заява про забезпечення позову не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, а в оскаржуваній ухвалі відсутні правові висновки з приводу майнового стану позивача; наявності в нього зареєстрованого місця проживання; наявності майна у розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача; співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам. Вказані обставини, на думку апелянта, свідчать про передчасність висновку місцевого суду про задоволення заяви про забезпечення позову. Інші учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили. Учасники справи у судове засідання не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не сповістили, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили. Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності всіх учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Постановляючи ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 149-153 ЦПК України та виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду в справі. Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Проте, ухвала суду не відповідає вказаним нормам, що згідно статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Зокрема, заява про забезпечення позову повинна містити причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову. При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Отже, суд при з`ясуванні підстав для забезпечення позову повинен об`єктивно оцінювати можливість настання несприятливих наслідків, пов`язаних з виконанням судового рішення. Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України та мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також їх співмірність із заявленими позивачем вимогами. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» наразі є власником квартири АДРЕСА_1 . Заявник при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову посилався на незаконність дій відповідачів, які прийняли рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та вказував, що він звернувся до суду з позовом про визнання протиправним звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання недійсним та скасування рішення про застосування правових наслідків недійсності нікчемного правочину і що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, існує можливість зняття з реєстрації позивача разом із своєю сім`єю та відчуження ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» спірної квартири, що заподіє істотної матеріальної шкоди правам та інтересам позивача, відновлення яких буде неможливим у майбутньому. Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу про застосування правових наслідків недійсності нікчемного правочину, а саме договору про відступлення права вимоги, стороною якого ОСОБА_1 не є. Договір про відступлення права вимоги не є правочином щодо набуття права власності. Виходячи з викладеного, клопотання про забезпечення позову не може бути задоволено. Отже, з`ясувавши обсяг позовних вимог, відповідність заходу забезпечення позову, який просить застосувати позивач, заявленим позовним вимогам, а також оцінивши співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом якого позивач звернувся до суду, колегія суддів уважає, що заходи забезпечення позову, обрані позивачем, є неспівмірним з вимогами позовної заяви та позивачем заявлено недостатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення даного позову. За наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що питання щодо задоволення заяви про забезпечення позову судом першої інстанції вирішено з неповним з`ясуванням обставин справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення. З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню до суду з такою заявою у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову призведуть до утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» - Свистунова Антона Валерійовича - задовольнити. Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 22 березня 2021 року - скасувати. У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду. Повне судове рішення складено «30» червня 2021 року. Головуючий В.А. Кравець Судді О.В. Желепа О.Ф. Мазурик