Постанова Запорізький апеляційний суд № 321/52/21

Дата документу 30.06.2021 Справа № 321/52/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №321/52/21 Головуючий у 1 інстанції Ігнатьєв Д.П. Провадження № 22-ц/807/2353/21 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2021 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Полякова О.З. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 15 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час навчання, - В С Т А Н О В И ЛА: У січні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час навчання. В обґрунтування позову зазначено, що він є рідним сином відповідача. На час досягнення повноліття, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 він являється студентом Національного аерокосмічного університету ім. М.Є.Жуковського «Харківського авіаційного інституту», денного відділення, 6-го факультету, І-го курсу. Знаходиться на повному утриманні матері. Відповідач матеріальної допомоги на навчання не надає, тому просить суд стягнути з відповідача на його користь аліменти у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 15.01.2021 року на час навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років. Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 15 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження і апеляційна скарга вручені відповідачу 29.05.2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження потреби у нього в матеріальній допомозі у зв`язку із навчанням в Національним аерокосмічним університетом ім. М.Є.Жуковського «Харківського авіаційного інституту». Проте, таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому з ними не можна погодитися. Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до статті 182 СК України у редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Встановлено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Вказане підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 , Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2017 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано. Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2017 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягувалися аліменти на утримання ОСОБА_1 в розмірі ј частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 26 вересня 2017 року. ОСОБА_1 з 15.09.2020 року є студентом Національного аерокосмічного університету ім. М.Є.Жуковського «Харківський авіаційний інститут», денного відділення,6-го факультету, І-го курсу. Наказ про зарахування від 07.09.2020 року р. № 1371-уч. Строк закінчення навчання червень місяць 2024 року. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , який є сином ОСОБА_2 , на день звернення до суду не досяг 23 років, продовжував навчання, не працював. Навчання на денній формі позбавляє ОСОБА_1 можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв`язку з чим він потребує матеріальної допомоги. Установивши, що повнолітній син сторін, який досяг повноліття, навчається на денному відділенні навчального закладу, у зв`язку із чим потребує матеріальної допомоги від своїх батьків, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що після розірвання шлюбу між сторонами неповнолітній син залишився проживати разом із матір`ю, на його утримання з відповідача стягувалися аліменти до досягнення сином повноліття. З матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи відзив на апеляційну скаргу не надав. Не довів суду свою неспроможність сплачувати аліменти на час навчання сина. Обов`язками батьків по вихованню та розвитку дитини відповідно до ст. 150 СК України є піклування про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готування її до самостійного життя. Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХII), держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей. Відповідач є працездатною особою, не є інвалідом, доказів того, що на його утриманні перебувають інші члени сім`ї, матеріали справи не містять. Обставин, які б звільняли відповідача від обов`язку надавати майнову допомогу своєму синові, по справі не встановлені. ОСОБА_2 не має на утриманні інших дітей або непрацездатних батьків. Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не подавав, жодних заперечень чи заяв від нього до суду не надходило, у зв`язку з чим можна зробити висновок, що відповідач не заперечував проти задоволення позовних вимог. Відповідачем не доведена суду неможливість сплачувати аліменти на час навчання свого сина ОСОБА_1 , що свідчить про можливість надавати грошову допомогу на утримання сина на час навчання, тому у суду були відсутні правові підстави для відмови в задоволенні позову. Встановивши, що ОСОБА_1 на момент звернення до суду з позовом не досяг 23 років, продовжує навчання, у зв`язку з чим не може працевлаштуватися та отримувати дохід, а отже потребує матеріальної допомоги від батька, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про недоведеність позивачем заявлених вимог та необхідність у матеріальній допомозі від батька. Сам по собі факт навчання у вищому навчальному закладі, який знаходиться в іншому місці свідчить про наявність потреби в наданні матеріальної допомоги від батька. Аналогічний висновок зроблено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18 (провадження № 61/16005СВ20). Обставин, які б звільняли відповідача від обов`язку надавати майнову допомогу своєму синові, по справі не встановлені. Враховуючи фактичні обставини справи, вимоги розумності та справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частки всіх видів доходу відповідача. За вказаних обставин оскаржуване рішення на підставі ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову. Згідно з ч.ч. 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При зверненні до суду з позовною заявою сплаті підлягав судовий збір у розмірі 908 грн. При зверненні до суду з апеляційною скаргою сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1362 грн. Позивачі у справах про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору. У відповідності до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2270,00 грн. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 15 квітня 2021 року у цій справі скасувати та прийняти постанову наступного змісту. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час навчання задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , номер паспорта НОМЕР_4 ) аліменти в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 15 січня 2021 року до досягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , двадцяти трьох років або припинення навчання. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 2270,00 гривень (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок). Допустити негайне виконання рішення в межах стягнення аліментів на утримання дитини за один місяць. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 30 червня 2021 року. Головуючий Судді: