Постанова 4855 № 320/14094/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/14094/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Земляної Г.В. Мєзєнцева Є.І. При секретарі: Марчук О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта-Текс" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення рішення митниці про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000144/2 від 29 вересня 2020 року. Позов мотивовано протиправністю коригування контролюючим органом митної служби вартості імпортованого позивачем товару, незважаючи на надання декларантом усіх необхідних документів для митного оформлення та визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, та порушенням контролюючим органом приписів законодавства, що регламентує митну справу в Україні, в зв`язку із безпідставним застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при винесенні оскаржуваного рішення без наявності для того встановлених митним законодавством підстав. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Київська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що надані до митного оформлення документи не містили достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, тому відповідно до ч. 2 статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, в якому позивач зазначає, що апелянт ані в оскаржуваному рішенні, ані в апеляційній скарзі не зазначив, яка складова або які складові митної вартості спірного товару не підтверджені позивачем. В частині сумнівів митного органу у тому, що ввезений товар є стоковим, позивач посилається на додаток до договору та інвойс, виставлений продавцем, що є первинним документом бухгалтерського обліку позивача, де продавець та позивач узгодили, що спірний товар є стоковим. Також відповідач помилково не врахував наданий позивачем прайс-лист продавця та інформацію про ціни на його продукцію. Оскільки сторони до суду не з`явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Віта-Текс» (місцезнаходження: 08138, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, хутір Фермерський, вул. Вишнева, 12А, ідентифікаційний код 34483946) зареєстроване в якості юридичної особи 15 серпня 2006 року, номер запису 1 072 102 0000 007898 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Між Shaoxing City Jinqiao Textile Co., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (далі - продавець), та ТОВ «Віта-Текс» 01 грудня 2015 року був укладений договір купівлі-продажу №VT0112-15 (далі - договір), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини виробництва Китайської Народної Республіки. Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 3.1 та 4.1 договору продавець і позивач погодили, що найменування, вартість і кількість товару може змінюватися згідно з додатками до договору, які є невід`ємною частиною договору, якщо інше не передбачено цим договором. Товар відвантажується морським транспортом на умовах CFR Україна (відповідно до Incoterms 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору. Морський порт на митній території України, до якого продавець зобов`язується поставити товар позивачу, узгоджується сторонами окремо. Сторони домовилися, що в ціну товару включаються також його вартість, упаковка, маркування й доставка. Оплата за товар буде здійснюватися позивачем шляхом сплати виставленого продавцем інвойсу на товар протягом 60 (шістдесяти) календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору. Продавець та позивач 23 листопад 2018 року уклали додаткову угоду №2 до договору, якою, зокрема продовжили строк дії договору до 31 грудня 2021 року та виклали пункт 5.2 договору в новій редакції, відповідно до якої сторони домовилися, що разом із товаром продавець зобов`язується передати вантажоотримувачу товару наступні документи: товаросупровідні документи на товар; комерційний рахунок (інвойс) продавця; пакувальний лист; сертифікат про походження товару. Продавець та позивач 07 серпня 2020 року уклали додаток №VT223 до договору (далі - додаток), відповідно до пункту 1 якого продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов`язався оплатити на умовах додатку наступний товар виробництва Китайської Народної Республіки (далі - товар): тканина вибивна (100% поліестер, сток), завширшки 220 см, товарна позиція 540754 відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД), в кількості 23 697 кг, 163 293 погонні метри; тканина відбілена (100% поліестер, сток), завширшки 220 см, товарна позиція 540751 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 1 853 кг, 10 530 погонних метрів. Загальна вартість товару згідно з пунктами 1-3 додатку та інвойсом №CYT100820 від 10 серпня 2020 року склала 71 029,00 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна (Incoterms 2010). Вантажовідправником товару є Changxing Yusen Textile Co., Ltd. Позивач 28 вересня 2020 року з метою переміщення товару через митний кордон України подав попередню митну декларацію ІМ40ЕЕ №UA100000/2020/912130. Також позивач 29 вересня 2020 року подав до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100300/2020/419821, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар. Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ДЕ №UA100300/2020/419821 загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту), склала 71 029,00 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна. Позивачем до Київської митниці ДФС разом із додатковою митною декларацією №UA100300/2020/419821 від 29 вересня 2020 року подано такі документи: пакувальний лист продавця на товар від 10 серпня 2020 року (0271); рахунок-фактура №CYT100820 від 10 серпня 2020 року (0380); коносамент №ZIMUNGB9518708 від 19 серпня 2020 року (0705); автотранспортна накладна №А0965884 від 28 вересня 2020 року (0730); додаток (4103); додаткова угода №2 від 23 листопада 2018 року до договору (41063); договір (4104). Після подання вказаної митної декларації 29 вересня 2020 року декларант отримав від відповідача електронне повідомлення про надання додаткових документів та інформації про правильність зазначення митної вартості товарів, а саме: 1) копії митної декларації країни відправлення; 2) каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; 3) якщо рахунок сплачено - банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, у разі відсутності, банківських документів щодо оплати за раніше поставлені партії ідентичних товарів; 4) виписки з бухгалтерської документації; 5) за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини (з обов`язковим відображенням/ документальним підтвердженням якісних характеристик товару, які впливають на ціну). Позивачем 29 вересня 2020 року надано додаткові документи разом із супровідним листом №2909/20-02. Щодо копії митної декларації країни відправлення та висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини (з обов`язковим відображенням / документальним підтвердженням якісних характеристик товару, які впливають на ціну), то позивач звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні станом на день підписання листа копія митної декларації країни відправлення, яка є власністю продавця та який у силу додаткової угоди №2 від 23 листопада 2018 року до договору не зобов`язаний надавати такий документ позивачу, та будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що приписи ч.3 статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання вищезазначених документів лише за умови їх наявності в позивача; Щодо каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, то позивач звернув увагу відповідача, що у нього були відсутні станом на день підписання листа будь-які каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) продавця щодо товару. Також позивач зазначив, що приписи ч.3 статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання вищезазначених документів лише за умови їх наявності в позивача. Щодо твердження відповідача про те, що позивач документально не підтвердив те, що товар є стоковим, то позивач зазначив, що в додатку та інвойсі №CYT100820 від 10 серпня 2020 року, який є первинним документом бухгалтерського обліку, міститься підтвердження того, що товар є стоковим, що, на думку позивача, є більш, ніж достатнім для ідентифікації товару. Щодо банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, та банківських документів щодо оплати за раніше поставлені партії ідентичних товарів, то позивач зазначив, що відповідно до пункту 2 додатку оплата за товар згідно з інвойсом №CYT100820 від 10 серпня 2020 року здійснюється відповідно до пункту 4.1 договору, який передбачає те, що оплата за товар здійснюється шляхом сплати позивачем виставленого інвойса на товар продавцем протягом 60 календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору. Позивач листом повідомив відповідача, що товар станом на день підписання листа був неоплаченим, тому він не міг надати витребовувані банківські платіжні документи в силу відсутності останніх. Щодо звернення відповідача на зазначення продавцем номера інвойса в додатку раніше дати його видачі, то позивач зазначив, що інвойс формується продавцем, який резервує вихідний номер інвойса до такого додатку в своїй внутрішній системі бухгалтерського обліку, а відтак наперед знає, який номер буде присвоєний системою інвойсу в день його видачі. При цьому, в додатку міститься посилання лише на номер інвойса, а не на його дату. Щодо позиції відповідача про зазначення продавцем номера коносамента в інвойсі №CYT100820 від 10 серпня 2020 року раніше дати його видачі, то позивач зазначив, що інвойс формується продавцем, який резервує у відповідній спеціалізованій системі номер коносамента для перевезення товарів у контейнері, а відтак наперед знає, який номер буде присвоєний системою коносамент в день його видачі (формування). Позивач зазначив, що в інвойсі №CYT100820 від 10 серпня 2020 року міститься посилання на номер коносамента, а не на його дату. Що стосується твердження відповідача про те, що в інвойсі №CYT100820 від 10 серпня 2020 року відсутні дані щодо року виробництва/випуску товару, то позивач зазначив, що наявність чи відсутність такої інформації не впливає та не може вплинути на рівень митної вартості товару. Щодо витребування відповідачем у його запиті банківських документів щодо оплати за раніше поставлені партії ідентичних товарів, то позивач зазначив відповідачу, що відповідно до ч.4, 5 статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Позивач зазначив, що приписи статті 53 МК України не передбачають права відповідача витребовувати в позивача банківські документи щодо оплати за раніше поставлені партії ідентичних товарів, тобто така вимога відповідача є протиправною та необґрунтованою. Щодо виписки з бухгалтерської документації та інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, то позивач зауважив, що в нього були відсутні станом на день підписання листа виписка з бухгалтерської документації та будь-які платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, адже сам товар ще не брався на бухгалтерській облік позивача, оскільки він знаходився в зоні митного контролю відповідача, був невипущений у вільний обіг та був неоплачений. Щодо сертифіката про походження товару, то відповідно до статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Позивач зазначив, що продавець, як виробник товару, з метою підтвердження країни походження товару зробив відповідну заяву на інвойсі №CYT100820 від 10 серпня 2020 року, що повністю узгоджується з приписами чинного законодавства України та підтверджує країну походження товару. 29 вересня 2020 року відповідач прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA100300/2020/419821, оскільки за результатами опрацювання документів, поданих разом із митною декларацією ним встановлено, що документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Також головним державним інспектором Київської митниці Держмитслужби Орленко Л.А. була заповнена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/419878 від 29 вересня 2020 року. При цьому відповідач зазначив, що пункт 5.1 договору передбачає приймання товару по якості та відповідності маркуванню та пакуванню. В інвойсі №CYT100820 від 10 серпня 2020 року зазначено, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що в свою чергу впливає на ціну товару. Інші документи в підтвердження зазначеного відсутні. Крім того, в інвойсі, наданому до митного оформлення, рік виробництва/випуску товару не зазначено. Відповідач також зазначає, що пунктом 5.2 договору передбачено, що разом із товаром продавець зобов`язаний надати позивачу наступні документи: товаросупровідні документи; комерційний рахунок (інвойс) продавця; пакувальний лист; копію експортної митної декларації продавця; сертифікат походження товару. Копія експортної митної декларації продавця та сертифікат походження до митного оформлення не надавались. В інвойсі №CYT100820 від 10 серпня 2020 року зазначено коносамент, який був виставлений тільки 19 серпня 2020 року, тобто на дев`ять днів пізніше після дати складання інвойса. В пункті 2 додатку вказано, що оплата в розмірі 71 029,00 доларів США здійснюється на підставі інвойса №CYT100820, однак даний додаток був раніше підписаний (07 серпня 2020 року), ніж виданий інвойс №CYT100820 (10 серпня 2020 року), що являється розбіжністю, яка вказує на сумнівність вчинення даних документів. Пунктом 4.1 договору передбачено оплату за товар протягом 60 днів від дня отримання товару, а пункт 4.3 договору передбачає можливість здійснення попередньої оплати (авансу), проте в інвойсі №CYT100820 від 10 серпня 2020 року умови, порядок та термін оплати за товар не визначені, а банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, відсутні. З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч.7 статті 55 та ч.2 статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100300/2020/419878 від 29 вересня 2020 року та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 327 179,14 грн. Вважаючи вказані дії та рішення відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні обґрунтовані підстави для сумніву у правомірності заявленої позивачем митної вартості за ціною контракту. Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Спірні правовідносини регулюються нормами Митного кодексу України (далі - МК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631 (далі - Порядок № 631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року №3018-VI (далі - Конвенція). У статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України. Згідно ч.1, 2 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації У ч. 2, 3, 5 статті 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку № 631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації. Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Згідно п. 1 ч. 4, ч. 5, 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Відповідно до ч. 2, 4, 5, 10 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному. При цьому, умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено. Як встановлено судом першої інстанції, спірним рішенням за результатами розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Судом досліджено надані позивачем відповідачу договір, додаткову угоду №2 від 23 листопада 2018 року до договору, додаток, в пункті 2 якого є посилання на інвойс, та сам інвойс №CYT100820 від 10 серпня 2020 року, зі змісту яких слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CFR м. Одеса, Україна, а сама вартість товару в розмірі 71 029,00 доларів США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 митної декларації IM40ДЕ №UA100300/2020/419821 від 29 вересня 2020 року. Відповідно до додатку до договору купівлі-продажу та інвойсу №CYT100820 від 10 серпня 2020 року продавець передав у власність позивачу, а позивач прийняв та зобов`язався оплатити товар відповідно до договору та додатку. При цьому, інвойс №CYT100820 від 10 серпня 2020 року підлягає до сплати позивачем у порядку, визначеному пунктом 4.1 договору, який, у свою чергу, передбачає, що оплата за товар буде здійснюватися шляхом оплати позивачем виставленого інвойсу на товар продавцем протягом 60 календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору. Таким чином, загальна митна вартість Товару в сумі 71 029,00 дол. США включає в себе витрати фрахт, необхідні для доставки Товару до порту м. Одеси, Україна, а також забезпечення продавцем проходження митних процедур в країну експорту. Отже, дослідивши наведені докази суд дійшов висновку, що позивачем підтверджена митна вартість імпортованого Товару, оскільки дані документи не містить жодних числових розбіжностей складових митної вартості. Слід вказати, що орган доходів та зборів, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим, відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Крім того, сторони договору чітко визначилися, що товар є стоковим. Матеріали справи містять, зокрема, інвойс. При цьому, інвойс виконує роль комерційного документу, який надає вартісну, якісну та кількісну характеристику товару. При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції прло те, що в компетенцію митного органу не входить перевірка правильності визначення постачальником / продавцем по зовнішньоекономічному договору ціни товару чи віднесення постачальником такого товару до певних категорій, зокрема до «стокового» товару. Натомість, відповідач, поставивши під сумнів ці обставини, жодним чином не довів, що товар не має ознак стокового. Відповідно до ч. 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на вказану норму, колегія суддів позбавлена можливості тлумачити відсутність вказаних доказів на користь відповідача. Такі докази тлумачаться на користь позивача. Щодо доводів відповідача рпо те, що позивач не надав сертифіката походження товару, то відповідно до ч.1, 2,6 статті 43 МК документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом подання оригіналів документів про походження товару. Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару. Так, продавець зробив відповідну заяву про країну походження спірного товару на інвойсі №CYT100820 від 10 серпня 2020 року, що повністю узгоджується з приписами чинного законодавства України та підтверджує країну походження товару, а саме Китайську Народну Республіку. Щодо того, що позивач у відповідь на запит відповідача не надав витребовувані ним прайс-листи виробника товару, копію митної декларації країни відправлення й висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, то слід зазначити, що такі документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу ч.3 статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта. Листом №2909/20-02 від 29 вересня 2020 року позивач повідомив відповідачу про відсутність у нього прайс-листів виробника товару, копії митної декларації країни відправлення й висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини. При цьому, відповідно до додаткової угоди до договору продавець не зобов`язаний надати позивачу копію експортної декларації, що залишилося поза увагою відповідача. Таким чином, ненадання документу, який відсутній у декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах. Щодо посилання митниці на те, що в інвойсі №CYT100820 від 10 серпня 2020 року зазначено коносамент, який був виставлений 19 серпня 2020 року, тобто пізніше дати інвойса, а в пункті 2 додатку зазначено інвойс №CYT100820, однак даний додаток був раніше підписаний (07 серпня 2020 року), ніж виданий інвойс №CYT100820 (10 серпня 2020 року), що є, на думку відповідача, розбіжністю, яка вказує на сумнівність вчинення даних документів, то як вже було зазначено вище, продавець резервує у відповідній спеціалізованій системі номер коносамента для перевезення товарів у контейнері, а відтак наперед знає який номер буде присвоєний системою коносаменту в день його видачі (формування). При цьому, в інвойсі не вказана дата коносамента, а лише зазначений його номер, що вказує на необ`єктивність висновків митного органу. Зазначення в додатку номера інвойса також узгоджується з поясненнями позивача, наданими в листі позивача №2909/20-02 від 29 вересня 2020 року, стосовно того, що продавець має можливість резервувати номери інвойсів наперед у своїй внутрішній системі бухгалтерського обліку. При цьому колегія суддів наголошує на тому, що вищевказані обставини не впливають на числові значення складових митної вартості товарів та не свідчать про її фіктивність. З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що у документальний спосіб доводи позивача про віднесення товару до стокового підтвердужуються належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Відтак, суд вважає такими, що не відповідають обставинам справи, твердження відповідача про те, що надані позивачем документи, які підтверджують митну вартість товару, містять розбіжності та що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості товару. Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, що передбачені ч. 2 статті 53 МК України, які повною мірою ідентифікують оцінюваний товар та містять об`єктивні і достовірні дані, які підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно вимог ч.ч. 4, 5 статті 58 МК України. Натомість, відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами правомірність своїх дій при винесенні оскаржуваного рішення. Відповідачем жодним чином не доведено, що документи, подані позивачем для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Так, відповідач просто вказує на існування розбіжностей у поданих позивачем документах, не зазначаючи при цьому, які саме дані не співпадають, в яких документах містяться суперечливі дані та яким чином скаржник виявив такі розбіжності. Тобто, відповідачем не було доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, на які вказував відповідач, та які спростував суд першої інстанції. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість прийняття митним органом оскаржуваного рішення та, відповідно, коригування митної вартості товару позивача за другорядним методом, а саме за резервним. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення про коригування митної вартості товару є необгрунтованими, тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду. Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права. Отже при винесення оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 29 червня 2021 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Г.В. Земляна Є.І. Мєзєнцев