Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 591/2023/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2021 р.Справа № 591/2023/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Любчич Л.В. , П`янової Я.В. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29.04.2021, по справі № 591/2023/21 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора 2 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Назаренка Артема Валерійовича , Департаменту патрульної поліції про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з позовом в якому просить визнати дії інспектора 2 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Назаренка Артема Валерійовича протиправними та скасувати постанову відповідача про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. 00 коп. за ч.2 ст.126 КУпАП. У постанові зазначено, що позивач керував транспортним засобом не маючи відповідної категорії С1, чим порушив п.2.1.а ПДР. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 29.04.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора 2 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Назаренка Артема Валерійовича, Департаменту патрульної поліції про визнання дій неправомірними та скасування постанови задоволено. Визнано протиправними дії інспектора, лейтенанта поліції 2 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Назаренко Артема Валерійовича при складанні постанови серії ЕАН № 3956961 від 22 березня 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в сумі 3400,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП. Скасовано постанову серії ЕАН №3956961 від 22.03.2021 р. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу в сумі 3400,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в сумі 454 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн. 00коп. Департамент патрульної поліції, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Відповідач наголошує, що суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою той факт, що жодних доказів на підтвердження керування транспортними засобами категорії С1 позивач на вимогу інспектора не надав, чим порушив п. 2.1. «а» ПДР України. На підставі частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою від 22.03.2021 серії ЕАН №3956961 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.126 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. Зі змісту постанови вбачається, що позивач 22.03.2021 року о 20:50 год. 163 км керував транспортним засобом ТАТА 613 НОМЕР_1 , не маючи відповідної категорії, а саме С1, чим порушив п.2.1.а ПДР керування транспортного засобу особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 (а.с.4). Не погодившись з такою постановою про адміністративне правопорушення, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245). Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 10, 11 КУпАП). Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України Про дорожній рух водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством. Відповідно до ч. 2 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка немає права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, вищезазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Такими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП є, зокрема, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також інші документи. Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. З аналізу вищезазначених норм закону, доказами є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження права ОСОБА_1 керування транспортними засобами категорії С1 позивачем надано до суду копію посвідчення водія транспортного засобу серії НОМЕР_2 . Згідно з яким, ОСОБА_1 має право на керування транспортними засобами, що належать до категорій В, С1,С, D1, D (а.с. 5). Однак, колегія суддів зазначає, що позивачем не зазначено у позові, та матеріали справи не містять доказів, що позивачем надавались інспектору патрульної поліції докази наявності у останнього права керування транспортними засобами категорії С1. Так, згідно з п.п. 2.1. Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Проте, позивач перед керуванням транспортним засобом категорії С1 не пересвідчився про наявність інформації в додатку «Дія» на право керування транспортним засобом відповідної категорії для дотримання ним обов`язку визначеного п. 2.1. «а» ПДР України. Також, позивачем не доведено порушення відповідачем будь-яких правових норм щодо розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення, не встановлено невикористання відповідачем передбачених законом засобів доказування, обов`язковість використання яких була б встановлена законом. Відтак доказів упередженості відповідача щодо позивача не доведено. Підстав для сумніву щодо об`єктивності відповідача щодо позивача не вказано. Пояснення позивача в адміністративному позові вказують лише на його намагання уникнути несприятливих для нього наслідків у зв`язку із притягненням до адміністративної відповідальності, але не вказують на неправомірність дій відповідача. Беручи до уваги викладені вище обставини та враховуючи доведеність у ході судового розгляду справи вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, колегія суддів зазначає, що відповідачем правомірно розглянуто справу про адміністративне правопорушення та винесено постанову про притягнення особи до відповідності. Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо обґрунтованості позовних вимог, внаслідок чого оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню, із прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29.04.2021 по справі № 591/2023/21 - скасувати. Прийняти постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора 2 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Назаренка Артема Валерійовича, Департаменту патрульної поліції про визнання дій неправомірними та скасування постанови серії ЕАН № 3956961 від 22 березня 2021 року - відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич Я.В. П`янова