Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/11241/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2021 року справа №200/11241/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів: Гайдара А.В., Сіваченка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року у справі № 200/11241/20-а (головуючий І інстанції Галатіна О.О. текст рішення складено у приміщенні суду за адресою: вул. Добровольського, 1, м. Слов`янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про зобов`язання здійснити виплату допомоги сім`ям з дітьми,- ВСТАНОВИВ: В грудні 2020 року ОСОБА_1 (далі-позивач ОСОБА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (далі-відповідач, орган соціального захисту) в якому просила: - визнати протиправним не виплату Департаментом соціального захисту населення Маріупольської міської ради, належної суми державної допомоги сім`ям з дітьми у розмірі 4418,96 грн щомісячно, призначеної ОСОБА_1 за період з 01.07.2020 року по 31.12.2020 року; - зобов`язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради здійснити ОСОБА_1 виплату допомоги сім`ям з дітьми у розмірі 4418,96 грн. щомісячно, за період з 01.07.2020 року по 31.12.2020 року з урахуванням вже виплаченої суми. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним не виплату Департаментом соціального захисту населення Маріупольської міської ради належної суми державної допомоги сім`ям з дітьми у розмірі 4418 грн. 96 коп. щомісячно, призначеної ОСОБА_1 за період з 01.07.2020 року по 31.12.2020 року. Зобов`язано Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради здійснити ОСОБА_1 виплату допомоги сім`ям з дітьми у розмірі 4418 грн. 96 коп. щомісячно за період з 01.07.2020 року по 31.12.2020 року з урахуванням вже виплаченої раніше суми. Скасовано рішення Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради від 31.08.2020 року, відповідно до якого допомогу на дітей одиноким матерям ОСОБА_1 призначено з 01.07.2020 року по 31.12.2020 року в розмірі 3520,04 грн. щомісячно. Відповідач, з вказаним рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій послався на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просив скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в департаменті соціального захисту населення Маріупольської міської ради як отримувач державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям та допомоги на дітей одиноким матерям. Допомога виплачується протягом шести календарних місяців. 06.07.2020 року ОСОБА_1 звернулась до департаменту з питанням про призначення допомоги на дітей одиноким матерям. Рішенням Департаменту від 18.08.2020 року позивачу було призначено допомогу в розмірі 4418,96грн. на період з 01.07.2020 року по 31.12.2020 року, але при здійсненні зазначеного розрахунку було допущено технічну помилку та до сукупного доходу взято суму меншу ніж дійсно отримані доходи родини ОСОБА_1 за період за який обчислювався сукупний дохід. З приведення прийнятого рішення від 18.08.2020 року у відповідність до вимог нормативно-правових актів та реальних доходів родини ОСОБА_1 за попередній період, за який враховується дохід, департаментом було прийнято рішення від 31.08.2020 року до зміни рішення від 18.08.2020 року. Відповідно до рішення від 31.08.2020р. допомогу на дітей одиноким матерям ОСОБА_1 призначено з 01.07.2020 року по 31.12.2020 року в розмірі 3520,04 грн. щомісячно. Апелянт вважає, що рішення від 31.08.2020 року про призначення допомоги на дітей одиноким матерям винесено на підставі та з урахуванням всіх вимог чинного законодавства. Від позивача надійшло заперечення на апеляційну скаргу в якому зазначено, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення. Вважає, що відповідачем при обчисленні допомоги неправомірно застосовано норми постанови КМУ № 632 від 22.07.2020 року, оскільки позивач про призначення соціальної допомоги звернулась до Департаменту 06.07.2020 року.. Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження. Згідно вимог частин 1, 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд, заслухав суддю - доповідача, перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, встановив наступне. Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту Серія НОМЕР_1 , виданим 17 грудня 2006 року Орджонікідзевським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області. ОСОБА_1 перебуває на обліку в департаменті соціального захисту населення Маріупольської міської ради як отримувач державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям та допомоги на дітей одиноким матерям, що підтверджується матеріалами справи та не є спірним між сторонами. Позивач 06.07.2020р. звернулась до відповідача із заявою для призначення державної допомоги одиноким матерям. Згідно корінця до цієї заяви позивачеві було запропоновано надати довідку про пільги. Рішенням відповідача від 18.08.2020 року позивачеві призначено державну допомогу сім`ям з дітьми (допомога одиноким матерям) з 01.07.2020 року по 31.12.2020 року у розмірі 4418 грн. 96 коп.. Рішенням від 31.08.2020 року позивачеві допомогу на дітей одиноким матерям призначено з 01.07.2020 року по 31.12.2020 року в розмірі 3520,04 грн. щомісячно. Згідно відзиву на позов, наведене рішення було прийнято відповідачем після встановлення оновленого програмного забезпечення до програмного комплексу АСОПД на виконання змін, внесених до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми постановою КМУ від 22.07.2020 року № 632 щодо обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги внаслідок чого було виявлено технічну помилки при прийнятті рішення від 18.08.2020 року. При визначенні розміру грошової допомоги було враховано прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць встановлений статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з 1 липня - 2318 гривень. Середньомісячний сукупний дохід сім`ї визначений у відповідності до вимог Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 63, у розмірі 43139,78 грн. за період з 01.10.2019р. по 31.03.2020р.. Наведені обставини сторонами не оспорюються. Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі Закон № 2811-XII). Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення. Відповідно до частини 1 статті 1 цього Закону громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України. Положеннями статті 6 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» встановлено, що документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно. За наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення допомоги, але за станом здоров`я або з інших поважних причин не може самостійно зібрати необхідні документи, збір зазначених документів покладається на органи, що призначають допомогу. Документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, розглядаються органом, що призначає та здійснює виплату державної допомоги, протягом 10 днів з дня звернення. Про призначення державної допомоги чи про відмову в її наданні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і здійснює виплату державної допомоги сім`ям з дітьми, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення. Умови призначення допомоги на дітей одиноким матерям передбачено статтею 18-2 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", за приписами якої допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідки про народження, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документа про народження, виданого компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку. Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги, передбачених цим Законом. Для призначення, виплати та припинення виплати допомоги на дітей одиноким матерям додатково застосовуються умови призначення, виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України Постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року затверджено Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми ( далі - Порядок №1751). Положеннями ст. 18-3 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" передбачено, що допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно- технічних, а також вищих навчальних закладах І-ІV рівнів акредитації, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців. Пунктом 34 Порядку №1751 також визначено, що допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матерям (батькам) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців. Наведеною нормою також визначено, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем середньомісячний сукупний дохід сім`ї був визначений відповідачем у відповідності до вимог Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 632, у розмірі 43139,78 грн. за період з 01.10.2019р. по 31.03.2020р. . Отже, при прийнятті рішення від 18.08.2020 року відповідач керувався положеннями постанови КМУ від 22.07.2020р. № 632 «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги», яких не існувало на дату подачі позивачем заяви про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї. Згідно частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до абзацу 2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 09.02.1999р. №1-рп/99(справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, згідно з якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним сили, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Неприпустимість зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є одним з аспектів загальновизнаного принципу правової визначеності як елемента принципу верховенства права, який відповідно до частини першої статті 8 Конституції України визнається і діє в Україні. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем подана заява про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї 06.07.2020р., тобто до прийняття КМУ від 22.07.2020р. № 632 «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги». За таких обставин, на думку колегії суддів, відповідач при прийнятті рішення про призначення або відмову у призначенні соціальної допомоги повинен був керуватися законодавством, чинним на момент звернення позивача із відповідною заявою, а не законодавством, чинним на момент прийняття відповідного рішення. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правомірно задоволено позов. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. У контексті оцінки доводів апеляційних скарг колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційні скарги і залишає судове рішення без змін. Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року у справі № 200/11241/20-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року у справі № 200/11241/20-а - залишити без змін. Повний текст постанови складений та підписаний 29 червня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення окрім випадків визначених статтєю 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук Судді: А.В. Гайдар І.В. Сіваченко