Постанова 4803 № 212/2135/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6087/21 Справа № 212/2135/21 Суддя у 1-й інстанції - Борис О. Н. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 212/2135/21 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Родрігес Наталія Аркадіївна, та відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 квітня 2021 року, яке ухвалено суддею Борис О.Н. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 13 квітня 2021 року , - ВСТАНОВИВ: У березні 2021 року позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом доПублічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат (надалі ПАТ «Кривбасзалізрудком») про стягнення моральної шкоди, посилаючись на отримання ним професійних захворювань внаслідок роботи протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК від 14.12.2018 року йому первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 55 % та визнано особою з інвалідністю третьої групи, з наступним переоглядом 01 грудня 2019 року. При повторному переогляді, висновком МСЕК від 12.12.2019 року, позивачу було встановлено втрату професійної працездатності у загальному розмірі 55 % (45% - радикулопатія; 10% - сидеросилікоз) з 01 січня 2020 року до 01 січня 2022 року та визнано особою з інвалідністю третьої групи, з наступним переоглядом 01.12.2021 року. Вважає, що у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями йому спричинено моральну шкоду, яка завдана з вини відповідача та підлягає відшкодуванню ним, а тому просив суд стягнути на його користь моральну шкоду з відповідача у розмірі 195 000,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 160 000 грн. 00 копійок, без урахування податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судовий збір у розмірі 1600,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Родрігес Н.А., ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Внаслідок втрати професійної працездатності, позивач не має змоги вести звичне життя, вимушений постійно проходити курси лікування, не має можливості приділяти належної уваги своїй родині. Посилається на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, відповідно до якої суди, задовольняючи позовні вимоги частково, мають навести мотиви, що свідчили б про безпідставність суми заявленого позивачем відшкодування, що судом першої інстанції не було зроблено. В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ`єктивне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Вважає, що судом першої інстанції стягнуто моральну шкоду в завищеному розмірі, без врахування засад розумності, виваженості й справедливості та судової практики. Вказує,що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, натомість існує причинно-наслідковий зв`язок між діями самого позивача, які виразились у тривалому продовженні роботи з власної волі у шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача, при цьому, позивач при прийомі на роботу був під підпис ознайомлений з умовами праці та добровільно працював у шкідливих умовах з метою виходу на пенсію на пільгових умовах. Вважає, що стаж роботи у шкідливих умовах праці протягом 03 років 07 місяців на ПРАТ «Суха Балка», до моменту працевлаштування до відповідача, неодмінно вплинуло на стан здоров`я позивача. Зокрема, рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 березня 2021 року з ПРАТ «Суха Балка» вже стягнуто на користь позивача 85000 00 грн., у зв`язку з професійним захворюванням. Факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами. Крім того, зауважує на тому, що висновок МСЕК та Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання позивача, не можуть бути визнані беззаперечними доказами заподіяння позивачеві моральних страждань. Також вказує, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі Закон № 466) внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року). Зокрема, чинним податковим законодавством передбачено, що у разі, якщо сума моральної шкоди, яка визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, (на 2021 рік 24000,00 грн.), сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення. Відзиви на апеляційні скарги не надано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційних скарг, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 14.01.2001 року по 01.08.2008 року працював підземним прохідником на ш. «Октябрська» ПАТ «Кривбасзалізрудком», з 01.08.2008 року по 01.12.2008 року підземним машиністом бурової установки на ШБУ ПАТ «Кривбасзалізрудком», з 01.12.2008 року по 25.01.2017 року підземним машиністом бурової установки на ш. «Тернівська» ПАТ «Кривбасзалізрудком», з 25.01.2017 року по 28.09.2018 року працював машиністом бурової установки на ш. «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком» (а.с.11-13). 28.09.2018 року ОСОБА_1 був звільнений з підприємства за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію за віком, згідно зі ст. 38 КЗпП України (а.с. 13- зворот). Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії Державної установи «Українського НДІ промислової медицини» № 1259 від 06 вересня 2018 року про наявність професійного характеру захворювання ОСОБА_1 встановлені професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова L4, L5,S1 і шийна С6, С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта на фоні лівобічної пере медіанної грижі диска L4- L5, ускладненої дискодуральним конфліктом, екструзії диска С6-С7 і протрузії диска С5-С6, вторинним стенозом хребтового каналу на рівні L4- L, С5-С7, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, периферичним нейросудинним синдромом, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднані з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня); сидеросилікоз першої стадії ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легенів першої стадії, група А. Легенева недостатність першого ступеня. (а.с. 14-15). Згідно п.16 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 06 листопада 2018 року професійні захворювання у ОСОБА_1 виникли за таких обставин: працюючи на шахті «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком» з 25.01.2017 року по 28.09.2018 року машиністом бурової установки, виконував роботи з буріння та розширення свердловин за допомогою бурових станків різних типів. Умови праці характеризувались фізичним перенавантаженням, підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони. Також згідно висновку лікарсько-експертної комісії УНДІПМ від 06.09.2018 №1259 підставою для встановлення професійного характеру захворювання також послужив профмаршрут: з 12.08.1996-08.01.1997 підземний гірник ПрАТ «Суха Балка»; з 08.01.1997 по 20.03.2000 підземний прохідник ПрАТ «Суха Балка»; з 14.01.2001 по 01.08.2008 підземний прохідник на ш. «Октябрська» ПАТ «Кривбасзалізрудком»; з 01.08.2008 по 01.12.2008 підземний машиніст бурової установки на ШБУ ПАТ «Кривбасзалізрудком»; з 01.12.2008 по 25.01.2017 підземний машиніст бурової установки на ш. «Тернівська» ПАТ «Кривбасзалізрудком». (а.с.8-10). Згідно п. 17 вищевказаного Акту, причинами виникнення професійних захворювань у позивача визначені: пил переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зони, що в 3,8 рази перевищує ГДК та маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну, періодичне перебування в незручній позі (а.с.8-10). Відповідно до пункту 19 вказаного Акту, враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 20 років 11 місяців в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти та нормативні акти, встановити неможливо. Як вбачається із постанови Криворізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області м. Кривий Ріг, відповідно до Висновку МСЕК серії 12 ААА № 054221 від 14.12.2018 року позивачу ОСОБА_1 первинно встановлено 55% втрати професійної працездатності та визнано особою з інвалідністю третьої групи, з наступним переоглядом 01.12.2019 року (а.с.7) При повторному переогляді, висновком МСЕК від 12.12.2019 року, позивачу було встановлено втрату професійної працездатності у загальному розмірі 55 % (45% - радикулопатія; 10% - сидеросилікоз) з 01 січня 2020 року до 01 січня 2022 року та визнано особою з інвалідністю третьої групи, з наступним переоглядом 01.12.2021 року. На підставі встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу, у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями, моральної шкоди відповідачем, з вини якого її й заподіяно. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 06.11.2018 року, причинами виникнення професійних захворювань у позивача визначені: пил переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зони, що в 3,8 рази перевищує ГДК та маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну, періодичне перебування в незручній позі. Отже, роботодавець ПАТ «Кривбасзалізрудком», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПАТ «Кривбасзалізрудком», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці, відповідно до нормативно-правових актів. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком», про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 06.11.2018 року встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи. Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконувала роботу в шкідливих умовах праці, був повідомлений про умови праці, наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст.153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» щодо недоведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що професійні захворювання обмежують його життєву активність і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що висновок МСЕК та Акт розслідування хронічного професійного захворювання не можуть бути визнаними беззаперечними доказами заподіяння позивачеві моральних страждань, колегія суддів не бере до уваги, оскільки, матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення позивачу, в результаті ушкодження здоров`я, моральної шкоди й без висновку МСЕК. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача, про те, що стаж роботи у шкідливих умовах праці протягом 03 років 07 місяців на ПРАТ «Суха Балка», до моменту працевлаштування до відповідача, вплинуло на стан здоров`я позивача, більш того, рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 березня 2021 року з ПРАТ «Суха Балка» вже стягнуто на користь позивача 85000 00 грн., у зв`язку з професійним захворюванням, оскільки вони не мають правового значення для вирішення цього спору. Позивач звернувся до ПАТ «Кривбасзалізрудком» з позовом про стягнення моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, вказавши період роботи в шкідливих умовах праці тільки на ПАТ «Кривбасзалізрудком». Більш того, в Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 06 листопада 2018 року зазначено, що підставою для встановлення професійного характеру захворювання також стала праця позивача в шкідливих умовах на підприємстві відповідача (17 років 03 місяці), що було враховано судом першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення. Доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком», про те, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року), колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне. Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я, а отже заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідокушкодження його здоров`я на виробництві. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутого з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих професійних захворювань, роботу позивача на підприємстві відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» в умовах впливу шкідливих факторів, впродовж 17 років 03 місяців, відсоток втрати ним професійної працездатності в розмірі 55%, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та можливість такого відновлення. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційних скарг, як позивача, так і відповідача, про необґрунтованість розміру моральної шкоди. Доводи, викладені в апеляційних скаргах зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам законності та обґрунтованості й підстави для його зміни у відповідності до доводів апеляційної скарги відсутні, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Родрігес Наталія Аркадіївна, та відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 30 червня 2021 року. Головуючий: Судді: