Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 903/18/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2021 року Справа № 903/18/21 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Гудак А.В. секретар судового засідання Ткач Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на рішення Господарського суду Волинської області від 06.04.2021 р. у справі № 903/18/21 (суддя Костюк С. В., повний текст рішення складено 12.04.2021 р.) за позовом Волинської митниці ДФС до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шинака-Україна" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Західного офісу Держаудитслужби про стягнення 207 091, 33 грн. за участю представників сторін: позивача - не з`явився; відповідача - Грибан Ж.В.; третьої особи - не з`явився; ВСТАНОВИВ: Волинська митниця ДФС звернулася до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шинака-Україна" 207 091, 33 грн заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході проведення Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області ревізії фінансово-господарської діяльності Волинської митниці ДФС в період з 01.01.2019 р. по 31.05.2020 р. встановлено завищення відповідачем вартості виконаних за договором підряду № 740 від 18.09.2018 р. (із змінами та доповненнями) робіт, що відображено в акті ревізії від 04.09.2020 р. № 08-22/04, чим завдано матеріальну шкоду позивачу. Правовими підставами позову є положення ст. 193 ГК України, ст. ст. 629, 636, 837, 875 ЦК України, п. 9.10 договору підряду № 740 від 18.09.2018 р. Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.04.2021 р. у справі № 903/18/21 в задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції дійшов висновку, що використання відповідачем іншої ніж зазначена в кошторисі будівельної техніки та механізмів не призвело до завищення вартості виконаних робіт, тому правові підстави для стягнення заявленої позивачем суми на підставі п. 9.10 договору підряду № 740 від 18.09.2018 р. відсутні. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця ДФС звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задоволити. Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам позивача, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Скаржник посилається на акт від 04.09.2020 р. № 08-22/04 ревізії Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області фінансово-господарської діяльності Волинської митниці ДФС, яким встановлено завищення відповідачем вартості виконаних за договором підряду № 740 від 18.09.2018 р. у розмірі 207 091, 33 грн. Листом від 29.04.2021 р. № 903/18/21/2837/21, Північно-західним апеляційним господарським судом було витребувано матеріали справи № 903/18/21 з Господарського суду Волинської області. 13.05.2021 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 903/18/21. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду 19.05.2021 р. відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено на 23.06.2021 р. об 14:30 год. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 р. клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі - задоволено; доручено забезпечення проведення відеоконференції Любомльському районному суду Волинської області. Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області надіслало до суду клопотання, в якому зазначило, що в управління відсутні додаткові докази, що стосуються суті позовних вимог, а також інші пояснення, ніж ті, що зазначені у поясненнях щодо позову та відзиву. Апеляційну скаргу та позовні вимоги Волинської митниці ДФС підтримує в повному обсязі та просить суд розглядати справу без участі його повноважного представника. Товариство з обмеженою відповідальністю "Шинака-Україна" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає, що позивач прийняв виконані роботи за договором підряду № 740 від 18.09.2018 р., не заявивши при цьому про допущення виконавцем робіт будь-яких відступів від умов договору чи наявність інших недоліків. Дана обставина позивачем не заперечується, що свідчить про те, що замовник підтвердив належне виконання робіт. В даному випадку правовідносини з оплати підрядних робіт виникли з договору і оплата робіт проведена в межах узгодженої ціни на основі визначеної сторонами вартості робіт, з урахуванням вимог діючого законодавства. Слід зазначити, що позивачем не надано належних та допустимих доказів порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором, зокрема щодо завищення вартості виконаних підрядних робіт, окрім результатів ревізії. Таким чином, при укладенні договору підряду № 740 від 18.09.2018 р. сторони були вільні у визначенні умов договору, на свій розсуд укладали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши договір, в тому числі і щодо вартості проведення будівельних робіт. На думку відповідача, посилання позивача на результати перевірки, як на підставу для задоволення позовних вимог є необгрунтованим, оскільки виявлені порушення не впливають на умови укладеного між сторонами правочину та не можуть ніяким чином їх змінювати, а є лише підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому закон порядку. Водночас, чинне законодавство України не покладає на виконавця робіт обов`язку після прийняття замовником цих робіт без зауважень та заперечень, у разі виявлення в процесі перевірки контролюючим органом завищення вартості робіт, обов`язку повернути відповідну суму завищення. Представник відповідача в судовому засіданні 23.06.2021 р. заперечив доводи апеляційної скарги, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Судом не допущено представника позивача до участі у справі в якості повноважного представника Волинської митниці ДФС через відсутність належно оформлених повноважень. Повноважні представники позивача та третьої особи в судове засідання 23.06.2021 р. не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином та заздалегідь. Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 18.09.2018 р. між Волинською митницею ДФС (замовник, позивач) та ТОВ "Шинака-Україна" (підрядник, відповідач) було укладено договір підряду № 740 на виконання робіт з капітального ремонту міжнародного автомобільного пункту пропуску "Ягодин" Волинської митниці ДФС (а. с. 19-26, т. 1). Згідно п. 1.2 договору, адреса розташування об`єкта: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників. Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені у зведеному кошторисному розрахунку вартості об`єкта будівництва, що є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.3 договору). Пунктом 3.1 договору визначено, що договірна ціна на виконання підрядних робіт визначається згідно погодженого обома сторонами кошторису. Ціна є твердою та складає: 1241130,60 грн, в тому числі ПДВ 206855,10 грн. Договірна ціна є невід`ємною частиною цього договору (Додаток № 1). Згідно п. 3.2 договору, тверда договірна ціна може коригуватись тільки за взаємною згодою сторін і тільки в сторону зменшення. Відповідно до п. 4.1 договору забезпечення робіт проектно-кошторисною документацією покладається на Замовника. Згідно п. 8.3 договору акти виконаних підрядних робіт по ф. № КБ-2в і ф. № КБ-3 підрядник надає замовнику не пізніше 24 числа кожного місяця включно. Пунктом 9.1 договору визначено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються між замовником та підрядником на підставі ф. КБ-2 в, довідки про вартість виконаних підрядних робіт по ф. КБ-3. Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками. Додатковою угодою № 2 від 20.12.2018 р. до договору підряду від 18.09.2018 р. № 740, сторони встановили ціну договору 1 241 089, 67 грн, що на 40,93 грн менше початкової договірної ціни (а. с. 31), на дану суму узгоджено кошторис. Факт виконання робіт на загальну суму 1 241 089, 67 грн підтверджується актами № № 1, 2, 3 приймання виконання будівельних робіт за жовтень-грудень 2018 (ф. КБ-2) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за жовтень-грудень (ф. КБ-3) (а. с. 56-60, 66-69, 77-81, т.1). Дані акти та довідки підписані замовником та підрядником без зауважень та скріплені їх печатками. Тобто матеріалами справи підтверджується, що розрахунки за вказані підрядні роботи на суму 1 241 089, 79 грн проведені повністю, що не заперечується сторонами. Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області проведено ревізію окремих питань господарської діяльності Волинської митниці ДФС за період з 01.01.2019 р. по 31.05.2020 р., в ході якої встановлено ряд порушень, що відображені в акті ревізії від 04.09.2020 р. № 08-33/04, зокрема, щодо завищення вартості виконаних робіт підрядником ТзОВ "Шинака-Україна" по договору підряду від 18.09.2018 р. №

740. В п. 7 акту ревізії зазначено про порушення п. 6.2.2 ДСТУ-Н Б Д.1.1-2:2013 "Настанови щодо визначення прямих витрат у вартості будівництва", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.08.2013 р. № 405, в частині прийняття Волинською митницею ДФС від ТОВ "Шинака-Україна" роботи з капітального ремонту митного пропускного пункту "Ягодин" із зайвими фізичними обсягами виконаних робіт гідромолотом на базі екскаватора в кількості 31,53 маш. години на суму 57794,49 грн (без ПДВ) та автокраном в кількості 212,05 грн маш. годин на суму 71 664, 42 грн (без ПДВ), що призвело до матеріальної шкоди (збитків) разом на суму 155 350, 69 грн (з ПДВ). В п. 8 акту ревізії вказано, що в порушення п. 5.4.4 ДСТУ-Н Б Д.1.1-5:2013 "Настанови щодо визначення розміру коштів на титульні тимчасові будівлі та споруди і інші витрати у вартості будівництва", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.08.2013 р. № 405 Волинською митницею ДФС прийнято від ТОВ "Шинака-Україна" роботи з капітального ремонту митного пропускного пункту "Ягодин" із непідтвердженими документально іншими супутніми витратами на відрядження працівників, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) на суму 41 373 грн (з ПДВ). В п. 9 акту ревізії зазначено, що в порушення п. 6.3.1 ДСТУ-Н Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 р. № 293 Волинською митницею ДФС прийнято від ТОВ "Шинака-Україна" роботи з капітального ремонту пропускного пункту "Ягодин" не передбачені кошторисною документацією та договірною ціною, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) на суму 10 367, 64 грн. За результатами ревізії на адресу Волинської митниці за вих. № 13-03-08-14/3373-2020 від 15.10.2020 р. направлено лист про усунення виявлених порушень законодавства (а. с. 6-11, т. 1). Судом першої та апеляційної інстанції в ході розгляду справи встановлено, що окремі порушення, зазначені в акті ревізії, відповідачем були добровільно усунені, з порушеннями зазначеними в п. п. 7, 8, 9 акту ревізії відповідач не погодився. Предметом даного позову є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача вартості завищених робіт в сумі 207 091, 33 грн за договором підряду № 740 від 18.09.2018 р. на підставі положень ст. 193 ГК України, ст. ст. 629, 636, 837, 875 ЦК України, п. 9.10 договору підряду. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході проведення Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області ревізії фінансово-господарської діяльності Волинської митниці ДФС в період з 01.01.2019 р. по 31.05.2020 р. встановлено завищення відповідачем вартості виконаних за договором підряду № 740 від 18.09.2018 р. (із змінами та доповненнями) робіт, що відображено в акті ревізії від 04.09.2020 р. № 08-22/04. Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 837, ч. 1 ст. 843, ч. 1 ст. 844, ч. 2 ст. 845 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи. Статтею 877 ЦК України визначено, що підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Положеннями ст. 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Судом апеляційної інстанції на підставі правової оцінки умов договору підряду № 740 від 18.09.2018 р. (із змінами та доповненнями до нього) встановлено, що умови, викладені в договорі, були визначені та погоджені сторонами. Вказаний договір містять умови про предмет, ціну та строк їх дії (умови, що є обов`язковими згідно ст.180 ГК України), та інші умови, жодна з яких не суперечить чинному законодавству. В свою чергу, як встановлено апеляційним судом, сторони Додатковою угодою № 2 від 20.12.2018 р. до договору підряду № 740 від 18.09.2018 р. погодили договірну ціну на виконання підрядних робіт в твердому розмірі 1 241 089, 67 грн, що відповідає узгодженому кошторису і саме в межах цього кошторису були виконані підрядні роботи відповідачем. Так, п. 9.10 договору підряду, на який посилається позивач як підставу для стягнення коштів, передбачено, що незалежно від виду договірної ціни та способів взаєморозрахунків у разі виявлення замовником чи фінансовою інспекцією у розрахунках за виконані роботи (ф. № КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт та витрат"), завищення підрядником вартості робіт чи матеріалів, які були відповідно оформлені та оплачені за попередні періоди, підрядник повертає замовнику переплачені кошти. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що використання відповідачем (підрядником) іншої ніж зазначена в кошторисі будівельної техніки та механізмів не призвело до завищення вартості виконаних робіт, а тому підстави для застосування п. 9.10 договору підряду - відсутні. Доводи позивача про завищення витрат на послуги проживання працівників, задіяних в підрядних роботах спростовані доказами, долученими відповідачем до матеріалів справи. Враховуючи те, що апеляційним судом не встановлено, а позивачем не доведено існування розбіжностей між вартістю робіт, зазначеної у договорі, з вартістю виконаних робіт, яка зазначена в актах № 1, 2, 3 приймання виконання будівельних робіт за жовтень-грудень 2018 (ф. КБ-2) та довідках про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за жовтень-грудень (ф. КБ-3), а їх вартість, яка відображена в актах та довідках, не виходить за межі договірної ціни (узгодженого кошторису), колегія суддів приходить до висновку про дотримання сторонами такої істотної умови, як ціна договору. Колегія суддів вказує, що наявні ж доводи позивача по суті спрямовані на зміну ціни в договорі підряду № 740 від 18.09.2018 р. після його виконання сторонами, що згідно імперативних вимог ч. 3 ст. 632 ЦК України є неприпустимим. При цьому, апеляційний суд також враховує, що укладений між сторонами договір в частині визначення договірної ціни не визнано недійсними повністю або частково з підстав її завищення, в зв`язку з чим, в силу вимог ст. 204 ЦК України презюмується правомірність цього договору в цілому, в тому числі і в частині такої істотної умови як ціна договору. З огляду на приписи ст. ст. 627, 629 ЦК України виявлені контролюючим органом у акті ревізії від 04.09.2020 р. № 08-22/04 порушення не мають відношення до укладеного між сторонами договору підряду № 740 від 18.09.2018 р., не впливають на його умови і не можуть їх змінювати. Судом апеляційної інстанції приймаються до уваги ч. 1 ст. 853 ЦК України, згідно якої у разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків замовник повинен заявити про них підряднику негайно. Матеріалами справи підтверджується, що позивач прийняв виконані роботи за договором підряду № 740 від 18.09.2018 р. в повній мірі, не заявивши при цьому про допущення виконавцем робіт будь-яких відступів від умов договору чи наявність інших недоліків. Судовою колегією враховуються положення абз. 2 ч. 1 ст. 853 ЦК України, стосовно втрати права замовника в подальшому посилатися на відступи від умов договору або недоліки у виконаних роботах, а також відсутність в матеріалах справи заявлених в розумні строки позивачем недоліків щодо виконаних робіт, разом з тим, згідно п. 11.1.4 договору позивач зобов`язаний був здійснювати контроль відповідності робіт, матеріалів, устаткування проектним рішенням, вимогам будівельних норм і правил, стандартам, технічним умовам іншим нормативним документам. Посилання позивача на акт від 04.09.2020 р. № 08-22/04, складений за результатом ревізії фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01.01.2019 р. по 31.05.2020 р., як на беззаперечну підставу для стягнення коштів в сумі 207 091, 33 грн є безпідставним, оскільки акт ревізії - це документ, яким оформляються результати обстеження господарсько-фінансової діяльності підприємства, організації, установи. Акти ревізії та документальних перевірок не мають обов`язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді. Крім того, акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки, як вже зазначалося, є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.05.2018 р. у справі № 922/2310/17 та від 06.07.2018 р. у справі № 904/7287/17. До того ж акт ревізії не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 ГК України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади. Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти. Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Тобто укладання сторонами у справі договору підряду, дії сторін по виконанню його умов, у тому числі проведення відповідних робіт та їх оплата є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах. Таким чином, обсяг прав, обов`язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення підрядних будівельних робіт та договором. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами та довідками виконаних робіт. Відтак акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути достатнім доказом порушення відповідачем зобов`язань за договором підряду. За таких умов суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не підтверджено обґрунтованості та законності позовних вимог щодо стягнення з відповідача на його користь завищеної вартості виконаних робіт у розмірі 207 091, 33 грн на підставі акта ревізії фінансового-господарської діяльності. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. Колегія суддів вказує, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін. Аналізуючи мотивацію прийнятого місцевим господарським судом рішення крізь призму статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зазначеної практики ЄСПЛ, апеляційний суд зазначає про належне виконання покладеного на суд обов`язку щодо мотивації прийнятого рішення, тому його висновки є вірними. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 06.04.2021 р. у справі № 903/18/21 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС - без задоволення. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно ст. ст. 129, 282 ГПК України. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на рішення Господарського суду Волинської області від 06.04.2021 р. у справі № 903/18/21 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 06.04.2021 р. у справі № 903/18/21 залишити без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Волинської області. Повний текст постанови складено 30.06.2021 р. Головуючий суддя Олексюк Г.Є. Суддя Петухов М.Г. Суддя Гудак А.В.