Постанова 4821 № 711/2956/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1201/21Головуючий по 1 інстанції Справа №711/2956/20 Категорія: 305010100 Казидуб О. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2021 року м. Черкаси: Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати: суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіГончар Н.І., Вініченко Б.Б. секретар Попова М.В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 (скаржник), відповідач ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача адвоката Нікітюка А.М. на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06.04.2021 (повний текст складено 23.04.2021, суддя в суді першої інстанції Казидуб О.Г.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,завданої кримінальним правопорушенням, в с т а н о в и в : у квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 17682 грн. 28 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 10000 грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди, мотивуючи про те, що відповідної матеріальної та моральної шкоди вона зазнала внаслідок нанесення їй тілесних ушкоджень відповідачем, з приводу чого здійснювалося відповідне кримінальне провадження в якому відповідача вироком від 24.07.2019 засуджено за кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України. Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06.04.2021 позовні вимоги у справі задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 3000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову - відмовлено. Суд вказав, що саме вказаний розмір коштів у відшкодування моральної шкоди буде відповідати вимогам розумності та справедливості. У задоволенні вимог про відшкодування матеріальної шкоди суд відмовив, оскільки позивачем не доведено наявність у неї шкоди внаслідок протиправних дій відповідача. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача адвокат Нікітюк А.М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та задовольнити вимоги у справі в повному обсязі. В обґрунтування вказано на те, що лікарські консультації та виписки з історії хвороби підтверджують, що погіршення стану здоров`я позивача виникло внаслідок нанесення їй відповідачем тілесних ушкоджень та має посттравматичний характер. Саме у зв`язку з цим позивач була змушена проходити лікування на що витрачала власні кошти. Також суд не в повній мірі врахував глибину моральних страждань позивача, які виникли внаслідок протиправних дій відповідача та нанесення їй тілесних ушкоджень. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків. При розгляді справи встановлено, що вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.07.2019 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання у вигляді ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян штрафу в дохід держави в розмірі 1700 грн. Вказаний вирок набрав законної сили після перегляду в апеляційному порядку 14.11.2019. ОСОБА_2 засуджений за те, що він 16.10.2018, близько 13 год., знаходячись у тамбурі поблизу квартири АДРЕСА_1 , під час конфлікту, який виник раптово на грунті особистих неприязних відносин, умисно наніс своїй сусідці ОСОБА_1 тілесні ушкодження. Своїми умисними діями ОСОБА_2 наніс ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді забою з садном м`яких тканин тім`яної ділянки голови, забою з набряком лівої щоки, садна верхньої губи та крововиливів обох стегон, які згідно з висновком експерта від 22.01.2019 №02-01/80 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень; травми голови зі струсом головного мозку, які відповідно до вказаного вище висновку експерта відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Відповідно до Довідки №322 від 19.10.2018, виданої КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги «ЧМР» Травматологічний пункт, ОСОБА_1 звернулася до травматологічного пункту 18.10.2018 (через 2 дні після конфлікту) з діагнозом: Забій м`яких тканин голови, інфіковане садно-тім`яної ділянки, «глубкована» забійна рана верхньої їхньої забій м`яких тканин, «…гематоми» в/з обох стегон, забій плечового правого сустава, СПМ. Як вбачається з Виписки з історії хвороби №08040 (а.с.24) ОСОБА_1 проходила лікування в гастроентерологічному відділенні КП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» гастроентерологічне відділення в період з 10.09.2018 по 25.09.2018 тобто, до дати конфлікту. Відповідно до даної Виписки з історії хвороби, серед скарг на стан здоров`я, ОСОБА_1 вказувала запаморочення, загальну слабкість, нудоту, зниження апетиту. Відповідно до Виписки з історії хвороби №01661 (а.с.21) ОСОБА_1 проходила лікування в гастроентерологічному відділенні КП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» в період з 18.02.2019 по 05.03.2019. У розділі «діагноз» не міститься даних про перенесення струсу головного мозку і скарг на головні болі також немає. Замість цього є дописано кульковою ручкою «перенесена травма 16.10.2018», що не завірено лікарем. В копії Огляду гастроентеролога (а.с.29) від 31.07.2019 в розділі «Скарги» також кульковою рукою дописано «травма 16.10.2018 побиття сусідом», що не завірено лікарем. В Консультативному висновку лікаря-гастроентеролога від 2019 року також, кульковою ручкою дописано «травма 16.10.2018, побиття», що не завірено лікарем. У копії довідки про стан здоров`я ОСОБА_1 від 05.07.2019 вказаним діагнозом є «гепатит», та біля фрази лікаря «потребує подальшого безперервного медикаментозного лікування, є дописана фраза «після перенесеної травми від 16.10.2018». Відповідно до Виписки з історії хвороби №08121 (а.с.22) ОСОБА_1 проходила лікування в гастроентерологічному відділенні КП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» в період з 09.09.2019 по 24.09.2019. У даній виписці міститься запис про закриту черепно-мозкову травму, хоча, ні в епікризі, ні у вироку суду не йде мова про закриту черепно-мозкову травму, вказано тільки «травма голови зі струсом головного мозку». У Заключенні цієї ж виписки, нічого вже про травму голови не вказано, але знову, дописані кульковою ручкою назви лікарських препаратів не завірені лікарським підписом та печаткою з тим, що дописаному можна вірити. В копії Консультативного висновку спеціаліста від 04.03.2019 в результаті досліджень вказано «цироз печінки» при травмі 16.10.2018. При цьому, у копії Огляду гастроентеролога від 31.07.2019 лікар зазначає, що хворіє позивач вищезазначеною хворобою вже сім років. Також, позивачем надано написане від руки «Лечение, назначение, препаратов», не завірене лікарем (а.с.33), маються власноручні дописи у виписках з історії хвороби та в консультативних висновках спеціаліста. Судом встановлено, що всі квитанції та чеки на купівлю медичних препаратів, які підтверджують вимоги позивача в цій справі про відшкодування матеріальної шкоди, датовані 2019 та 2020 роками, а конфлікт між сторонами відбувся у жовтні 2018 року. Позивач є інвалідом 2 групи, в 2014 році їй встановлено діагноз «гепатит» та «цироз печінки». Відповідно до запису (а.с.36) від 17.09.2019 у позивача припухлість губ виникла через «артрит челюстного сустава». Також внаслідок вчинення відповідачем протиправних дій щодо позивача їй було завдано моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях від нанесених їй тілесних ушкоджень. Вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину, є предметом розгляду в цій справі. Правовідносини між сторонами справи мають таку правову регламентацію. Згідно з ч.6 ст.82 ЦПК України вирок у кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої його прийнято в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. З урахуванням викладеного, апеляційний суд констатує, що протиправними діями відповідача позивачу було завдано тілесних ушкоджень, що встановлено вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.07.2019. Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. В силу положень статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У даному випадку позивач стверджує про те, що нею були здійснені витрати на лікування, яке обумовлене нанесеними їй відповідачем у справі тілесними ушкодженнями, що підтверджує наданими медичними документами. Однак зі змісту вказаних документів вбачається, що відповідне лікування та витрати на нього спричинене наявними у позивача хворобами зв`язок яких з тілесними ушкодженнями, нанесеними відповідачем, не прослідковується. Так позивач лікувалася у гастроентерологічному відділенні у зв`язку з наявними діагнозами, зокрема, гепатит та цироз печінки, починаючи з лютого 2019 року, у той час як тілесні ушкодження відповідач їй наніс у жовтні 2018 року. Крім того, на всіх медичних документах, складених різними медичними установами та різними лікарями міститься рукописний допис ручкою про травму 2018 року, що обґрунтовано викликає сумнів про врахування цієї обставини при їх оформленні. Також довідка №322 від 19.10.2018 КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги «ЧМР» Травматологічний пункт, яку позивачу видано через три дні після конфлікту, тобто яка найбільш повно та точно визначає наявні травми у позивача після побиття відповідачем, не містить вказівки на обставини, які б могли слугувати підставами для лікування через принаймні чотири місяці в гастроентерологічному відділенні. При цьому єдиними доказами, які підтверджують призначення позивачу лікування у зв`язку з травмами, спричиненими відповідачем, є довідка травмпункту від 19.10.2018 (а.с.8) при призначення їй лікарських препаратів серрата та ларфікс та лікарський щоденник на а.с. 36 про призначення стоматологом шипшини, вітаміну А та обліпихового масла. Однак доказів придбання таких лікарських засобів (квитанцій про оплату) позивач суду не надала. Відповідно до положень ч.1 ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі якщо для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. У даній справі позивач не порушувала перед судом питання про призначення експертизи для встановлення зв`язку між її лікуванням у 2019 році та завданими відповідачем у жовтні 2018 року тілесними ушкодженнями. З урахуванням викладеного, апеляційний суд констатує, що позивач не довела причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача у справі та понесеними нею витратами на лікування, що свідчить про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди. Апеляційні доводи в цій частині правильності таких висновків суду не спростовують, адже не свідчать про зв`язок лікування позивача, з приводу якого суду надавалися медичні документи, із завданими відповідачем тілесними ушкодженнями. Вирішуючи питання про визначення розміру відшкодування моральної шкоди позивачу, апеляційний суд враховує таке. Пунктом 13 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна» та п.2 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» судам роз`яснено, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Згідно п.3 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до п. 9 вищевказаної постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Як вірно вказав суд першої інстанції, матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, внаслідок вчинення стосовно неї відповідачем кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України (нанесення легких тілесних ушкоджень), що вбачається, зокрема, зі змісту відповідного вироку суду від 24.07.2019. Враховуючи вищенаведені вимоги законодавства у сукупності із фактичним обставинами даної справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що належним розміром відшкодування позивачу завданої їй моральної шкоди буде сума коштів в розмірі 7000,00 грн., яка належним чином відповідатиме рівню її моральних страждань внаслідок нанесення тілесних ушкоджень відповідачем, а також засадам розумності та справедливості. Висновки суду першої інстанції в цій частині є такими, що не повністю відповідають обставинам справи. Так, cудом не було належним чином враховано характер тілесних ушкоджень, які спричинили досить тривалий дискомфорт у зв`язку з забоями м`яких тканин голови та обличчя. В цій частині доводи скаржника у справі стосовно її моральних страждань внаслідок ушкодження здоров`я є вірними, однак заявлена до стягнення сума у відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн., на думку апеляційного суду, не буде належним чином відповідати засадам розумності та справедливості з вищевказаних підстав. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06.04.2021 у даній справі слід змінити в частині визначення розміру відшкодування позивачу моральної шкоди. На підставі ст. 141 ЦПК України за апеляційний перегляд цієї справи, так як позивача звільнено від сплати судового збору згідно положень п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» як особу з інвалідністю ІІ групи з відповідача слід стягнути до державного бюджету 2102 * 0,4 * 150% = 1261,20 грн. судового збору. Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06.04.2021 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,завданої кримінальним правопорушенням, - змінити в частині визначення розміру відшкодування позивачу моральної шкоди, вказавши, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 7000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди. У решті рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06.04.2021 у даній справі залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 до державного бюджету за апеляційний перегляд цієї справи 1261,20 грн. судового збору. Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством. Повну постанову складено 29.06.2021. Суддя-доповідач Судді