Постанова 4807 № 332/3136/20

Дата документу 15.06.2021 Справа № 332/3136/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 332/3136/20 Головуючий у 1 інстанції: Марченко Н.В. № 22-ц/807/1587/21 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Кухаря С.В. Полякова О.З. секретар: Бабенко Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі адвоката Білецького Олександра Віталійовича на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 до ТОВ «Фабрикант» про захист авторського права та виплату компенсації, ВСТАНОВИВ В листопаді 2020 року ОСОБА_1 в особі адвоката Білецького О.В. звернулася до суду з позовом до ТОВ «Фабрикант» про захист авторського права та виплату компенсації. В обґрунтування позову зазначала, що з 1967 року ОСОБА_3 належали авторські права на твір «Розробка дизайну « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 від 17.04.2012 р. Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 11.12.2013 року, вона є спадкоємицею майнових авторських прав ОСОБА_3 на твір «Розробка дизайну « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Нею було встановлені факти порушення майнових авторських прав на твір з боку ТОВ «ФАБРИКАНТ», шляхом виготовлення контрафактних примірників твору, їх рекламуванню та продажу. Так, 27.01.2014 року Відповідачем зареєстровано патент № 26266 на промисловий зразок «Печиво «Дніпро Ф». Постановою апеляційного суду Запорізької області було стягнуто з ТОВ «Фабрикант» компенсацію за період з 11.12.2013 року по 27.01.2014 року. Після набрання законної сили рішення Відповідач продовжив порушувати майнові авторські права на твір. Так, рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 31.08.2018 року визнано недійсним патент на промисловий зразок № 26266 «ПЕЧИВО «ДНІПРО Ф», зареєстрований 27.01.2014 року, зобов`язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести зміни до Державного реєстру патентів України на промислові зразки відомості про визнання недійсним патенту на промисловий зразок. З 27.01.2014 року по 18.02.2018 року відповідач незаконно використовував твір « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у своїй господарській діяльності, шляхом реєстрації патенту на промисловий зразок № 26266, у якому відтворено твір « ІНФОРМАЦІЯ_1 », виготовлення контрафактних примірників твору печива « ІНФОРМАЦІЯ_1 », їх подальшого рекламування та продажу, чим порушувало майнові авторські права, тому просить стягнути з Відповідача на її користь компенсацію у розмірі 20 мінімальних прожиткових мінімумів за відтворення твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у патенті на промисловий зразок № НОМЕР_2 ; стягнути компенсацію у розмірі 20 мінімальних прожиткових мінімумів за відтворення твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; стягнути компенсацію у розмірі 20 мінімальних прожиткових мінімумів за публічний показ (рекламування) твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 », втому числі в мережі Інтернет; стягнути компенсацію у розмірі 20 мінімальних прожиткових мінімумів за розповсюдження (продаж) контрафактних примірників твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі адвоката Білецького О.В. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. За ст. 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення не відповідає таким вимогам. Так, судом першої інстанції встановлено фактичне порушення прав позивача відповідачем. Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що 1967 року ОСОБА_3 належали авторські права на твір «Розробка дизайну « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 від 17.04.2012 р. (а.с. 14). Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 11.12.2013 року державним нотаріусом П`ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори Ужва Т.М., ОСОБА_1 є спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 , крім іншого, майнових прав авторського права на розробку дизайну « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с. 13). Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 04.12.2014 року було частково задоволено позов ОСОБА_1 , на підставі ст. 152 ч. 2 п. г Закону України «Про авторське право та суміжні права» стягнуто з ТОВ «Фабрикант» компенсацію за порушення авторських прав у розмірі 10 мінімальних заробітних плат (а.с. 62-64). Раніше позивач зверталася з позовом про відшкодування, але їй було відмовлено в зв`язку з тим, що на час розгляду справи був чинним патент на спірний об`єкт авторського права. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 31.08.2018 року визнано недійсним патент на промисловий зразок № 26266 «ПЕЧИВО «ДНІПРО Ф», зареєстрований 27.01.2014 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКАНТ»; зобов`язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести зміни до Державного реєстру патентів України на промислові зразки відомості про визнання недійсним патенту на промисловий зразок № 26266 «ПЕЧИВО «ДНІПРО Ф», зареєстрований 27.01.2014 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКАНТ» Постановою Київського апеляційного суду від 18.02.2019 року рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 31.08.2018 року залишено без змін (а.с. 49-54). Суд першої інстанції правильно виходив того, що на підставі ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст.. 50 Закону України «Про авторське право та суміжні права» порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є, серед іншого. вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їхні майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39-41 цього Закону, з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21-25, 42, 43 цього Закону, а також зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди правовласникам. Відповідно до частини 4 статті 25 цього Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», права на промисловий зразок, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати державної реєстрації промислового зразка. При цьому, п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04.06.2010 року «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи; шкоди, завданої суб`єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди. Звертаючись із зазначеним позовом, ОСОБА_1 зазначила, що з 27.01.2014 року по 18.02.2018 року відповідач незаконно використовував твір « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у своїй господарській діяльності, шляхом реєстрації патенту на промисловий зразок № 26266, у якому відтворено твір « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», в редакції, що діяла на час видання патенту № 26266 установа (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності) забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на промислові зразки, для чого: організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них; видає патенти на промислові зразки, забезпечує їх державну реєстрацію; забезпечує опублікування офіційних відомостей про промислові зразки та ін.. Крім того, частинами 1 та 3 ст. 14 цього ж Закону встановлено, що експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи і проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону та правил, встановлених на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про видачу патенту або про відмову у видачі патенту. Рішення Установи надсилається заявнику. За результатами проведення експертизи заявки ТОВ «ФАБРИКАНТ» було видано патент № 26266 від 27.01.2014 року на промисловий зразок «ПЕЧИВО «ДНІПРО Ф» центральним органом виконавчої влади, відповідно, було віднесено цей промисловий зразок до об`єктів, яким надається правова охорона, одним із критеріїв визначення чого є патентоспроможність, тобто його новизна. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що заявка на видання патенту була подана відповідачем в умовах обізнаності про оспорювання їх прав. Відповідно до пункту 4.1. Правил розгляду заявки на промисловий зразок, затверджених Наказом №198 Міністерства освіти і науки України від 18.03.2002, після встановлення дати| подання заявки та за наявності документа про сплату збору за подання заявки проводиться формальна експертиза заявки, під час якої: визначається належність об`єкта, що заявляється до об`єктів, яким надається правова охорона; перевіряється правильність оформлення документів заявки відповідно до розділу 3 Правил складання (z0226-02) та відповідність матеріалів заявки вимогам закону тощо. Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 18 Закону України Про охорону прав на промислові зразки (редакція від 05.12.2012р.) патент видається під відповідальність його власника без гарантії чинності патенту. За частиною 1 статті 25 Закону України Про охорону прав на промислові зразки патент може бути визнаний у судовому засіданні недійсним повністю або частково у разі видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб. Судова колегія враховує, рішенням Київського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року (справа № 760/9618/16-цпровадження №22-ц/824/483/2019) встановлено, що твір, про який йдеться у позові, було створено до реєстрації патенту на промисловий зразок власником якого є ТОВ "ФАБРИКАНТ". Позивач, будучи спадкоємцем померлого автора, набула в порядку спадкування майнові права авторського права на цей твір і має право захищати її авторське право на твір шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсним патенту на підставі п. "в" ч.1 ст.25 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", як такого, що був отриманий внаслідок подання заявки з порушенням немайнових авторських та належних позивачці майнових прав інтелектуальної власності з боку ТОВ "ФАБРИКАНТ". Цим же судом було встановлено, що встановлено, що ТОВ "ФАБРИКАНТ" був обізнаний щодо авторства іншої особи на твір. Розробка дизайну ІНФОРМАЦІЯ_1" з 5 грудня 2012 року, з моменту отримання товариством пропозиції ОСОБА_4 на укладення ліцензійного договору. За змістом ст.435 ЦК України та ст.7 Закону України " Про авторське право і суміжні права" суб`єктами авторського права є автор твору, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторській майнові права. Згідно з п.п.1,2 ст. 28 Закону України авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення і починає діяти від дня створення втору. Авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті, крім випадків, передбачених цією статтею. Відповідно до ст.29 Закону України "Про авторське право і суміжні права" майнові права авторів та інших осіб, які мають виключне авторське право, переходять у спадщину. Не переходять у спадщину особисті немайнові права автора. Спадкоємці мають право захищати авторство на твір і протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора. Отже, встановивши, що позивач є спадкоємицею автора твору Розробка дизайну « ІНФОРМАЦІЯ_1 », право якого діє протягом 70 років після його смерті, та набула в порядку спадкування майнові права на цей твір, суд в іншій справі дійшов висновку про те, що Позивач має право захищати авторство на твір у разі порушення такого права третіми особами. Також Київський апеляційний суд констатував, що наявні, передбачені ст..25 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", підстави для визнання патенту недійсним, оскільки оспорюваний патент був отриманий ТОВ "ФАБРИКАНТ" внаслідок подання заявки з порушенням немайнових авторських прав автора та належних спадкоємцеві майнових прав інтелектуальної власності. Посилання відповідача на те, що майнові права ТОВ "ФАБРИКАНТ" на промисловий зразок виникли раніше ніж у позивача майнові права на твір, не були прийняті при розгляді справи, оскільки спростовувалися встановленими судом обставинами. Також була надана оцінка доводам відповідача в тій частині, що промисловий зразок, патент на який отримано ТОВ "ФАБРИКАНТ", відповідає патентоспроможності, що підтверджується проведеною Державною службою з інтелектуальної власності перед видачею патенту експертизою патентоспроможності. Зазначені доводи були критично оцінені судом, оскільки під час проведення патентним відомством України експертизи заявки на промисловий зразок відповідно до п.8 ст.14 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" не здійснюється кваліфікаційної експертизи на відповідність заявленого на реєстрацію в якості промислового зразка об`єкта умовам патентоспроможності. Крім того, абзацом 2 ч.1 ст.18 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" визначено, що патент видається під відповідальність його власника без гарантії чинності патенту. За таких обставин судова колегія вважає, що успадковані авторські права підлягають захисту а заявлений у даній справі позов задоволенню. Погоджуючись з доводами позивача щодо визначення розміру компенсації за порушення авторських прав, судова колегія враховує, що позивачем зроблений розрахунок компенсації на підставі п. «г» ч. 2 ст . 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права» в редакції до 15.05 2018 року, тобто на час виникнення спірних відносин діяли саме такі правила визначення розміру компенсації. Також судова колегія враховує що незважаючи на зміну редакції закону, - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують відповідальність особи (ч. 1 ст. 58 Конституції України, за ч. 2 ст. 5 ЦК України: акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи; а також ч 1 розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про ефективне Управління майновими правами правовласників у сфер, авторського права і (або) суміжних прав» прямо передбачено що він застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. З огляду на викладене. судова колегія вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. У відповідності до положень ст. 141 ЦПК з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на сплату судового забору та витрати на правову допомогу. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі адвоката Білецького Олександра Віталійовича задовольнити. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2021 року по цій справі скасувати. Ухвалити нове рішення. Стягнути з ТОВ «Фабрикант» на користь ОСОБА_1 компенсацію у розмірі 20 мінімальних прожиткових мінімумів, яка на дату звернення із позовною заявою дорівнює 42 040.00 гр. (сорок дві тисячі сорок гр.) за відтворення твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у патенті на промисловийй зразок № НОМЕР_2 . Стягнути з ТОВ «Фабрикант» на користь ОСОБА_1 компенсацію у розмірі 20 мінімальних прожиткових мінімумів, яка на дату звернення із позовною заявою дорівнює 42 040.00 гр. (сорок дві тисячі сорок гр.) за відтворення твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у печиві «Дніпро-Ф». Стягнути з ТОВ «Фабрикант» на користь ОСОБА_1 компенсацію у розмірі 20 мінімальних прожиткових мінімумів, яка на дату звернення із позовною заявою дорівнює 42 040.00 гр. (сорок дві тисячі сорок гр.) за публічний показ (рекламування) твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в тому числі в мережі Інтернет. Стягнути з ТОВ «Фабрикант» на користь ОСОБА_1 компенсацію у розмірі 20 мінімальних прожиткових мінімумів, яка на дату звернення із позовною заявою дорівнює 42 040.00 гр. (сорок дві тисячі сорок гр.) за розповсюдження ( продаж) контрафактних примірників твору ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Стягнути з ТОВ «Фабрикант» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції : 4203 гр. (чотири тисячі двісті три гр) компенсацію витрат на сплату судового збору та 7 700 грн. ( сім тисяч сімсот гр) компенсацію витрат на правову допомогу. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 29 червня 2021 р. Головуючий О.В. Крилова Судді: С.В. Кухар О.З. Поляков