Постанова 4804 № 266/2666/19

22-ц/804/1666/21 266/2666/19 Єдиний унікальний номер 266/2666/19 Номер провадження 22-ц/804/1666/21 ПОСТАНОВА І м е н е м У к р а ї н и 23 червня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої Биліни Т.І., суддів Баркова В.М., Попової С.А., за участю секретаря Сидельнікової А.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач державний реєстратор юридичного департаменту Маріупольської міської ради Палкіна Вікторія Ігорівна, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2 , представник третьої особи - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 вересня 2020 року у складі суду Соловйова О.Л., по цивільній справі про скасування запису про право власності, - в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог 14 травня 2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до державного реєстратора юридичного департаменту Маріупольської міської ради Палкіної В.І., третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про скасування запису про право власності. Позовна заява, мотивована тим, що державну реєстрацію права власності відповідача на нерухоме майно було проведено без дотримання порядку та належних правових підстав. Відповідач помилково вважав ОСОБА_2 власником домоволодіння АДРЕСА_1 . Набувши право власності на спірний будинок за рішенням Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 11.02.2019 року, позивачка у квітні 2019 року намагалась зареєструвати на нього право власності. Проте, дізналась, що державний реєстратор Палкіна В.І., 18.09.2018 на підставі дублікату договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку на праві приватної власності, виданого 21.10.1987 Другою Маріупольською державною нотаріальною конторою, прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на жилий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , внесла запис про право власності №27960902 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Вказані дії вважає такими, що не відповідають положенням Закону, так як ОСОБА_2 не виплачував вартість будинку, здійснив реєстрацію права власності на своє ім`я, скориставшись тим, що державний реєстратор не перевірила документи, як того вимагає ст.8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Просила скасувати запис державного реєстратора юридичного департаменту Маріупольської міської ради Палкіної В.І. про право власності №27960902 на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 27960902 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , здійснений державним реєстратором юридичного департаменту Маріупольської міської ради Палкіною В.І. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що державний реєстратор Палкіна В.І., протиправно здійснила дії щодо реєстрації права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи Не погодившись з рішенням, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, яка підписана ОСОБА_3 , в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при постановлені рішення не взяв до уваги, що позивачка обрала невірний спосіб захисту своїх прав. З матеріалів справи вбачається, що позивачка не є власником спірного будинку, та ніколи їм не була, а лише є зареєстрованою та мешкає у вказаному будинку, позовних вимог щодо визнання прав на вказаний будинок (визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, поділу майна та інш.) позивачка до суду не пред`явила. Суд першої інстанції не встановив яким чином запис державного реєстратора про право власності порушує права позивачки, як особи, яка не є власником будинку. При цьому, при задоволенні позову права позивачки ніяким чином не поновлені. Посилання позивачки, що право власності на спірний будинок вона набула на підставі рішення Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 11.02.2019 року не відповідає дійсності, оскільки постановою Донецького апеляційного суду від 09.10.2019 року вказане рішення скасовано. Пред`явлення позивачкою вказаних вимог до державного реєстратора, в першу чергу впливає на права та законні інтереси ОСОБА_2 , який є власником будинку, а тому повинен виступати у даній справі співвідповідачем. При розгляді справи суд першої інстанції належним чином не визначився з характером спірних відносин та складом учасників спору, у зв`язку з чим постановив незаконне рішення, яке підлягає скасуванню. Доводи і заперечення інших учасників справи Представник третьої особи ОСОБА_2 на стороні відповідача - ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги, просив їх задовольнити. Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили її залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач державний реєстратор юридичного департаменту Маріупольської міської ради Палкіна В.І. в суд апеляційної інстанції не з`явилася, про дату, час т а місце розгляду справи попереджена належним чином. Зважаючи на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Вказаним вимогам оскаржуване рішення не відповідає, обставини судом першої інстанції встановлено не повно, висновки зроблено без дотримання вимог законів, які регулюють спірні відносини. Відповідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, щодо об`єкта житлової нерухомості (№138081229 від 18.09.2018), право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 . Підстава для реєстрації є рішення Державного реєстратора №43050486 від 18.09.2018 року, прийняте на підставі дублікату договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності №6207, виданого 21.10.1987 року Другою Маріупольською державною нотаріальною конторою. ( а.с.103) Згідно копії реєстраційної справи №1646140214123, адміністратором та уповноваженою особою Центру надання адміністративних послуг, сформована за номером 30125727 заява ОСОБА_2 від 14.09.2018 року про державну реєстрацію права власності, до якої долучено: - технічний паспорт, серія та номер: б/н, видавник: Маріупольське бюро технічної інвентаризації; дублікат договору, серія та номер №2-1503, видавник: Друга Маріупольська державна нотаріальна контора/державний нотаріус Царьова І.В.; довідка б/н, серія та номер: 2981, видавник: Маріупольське бюро технічної інвентаризації. Розглянувши 14.09.2018 року прийняту заяву, державний реєстратор прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Маріупольської міської ради Палкіна В.І. рішенням № 43050486 від 18.09.2018 здійснила державну реєстрацію прав власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , відкривши розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права З позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини виникли між позивачем та державним реєстратором. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 10 цього Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (частина перша статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Частиною першою статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав. У силу приписів статті 37 цього Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. У справі № 817/1048/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що скасування рішень державного реєстратора з проведення реєстраційних дій обов`язково будуть впливати на майнові права тієї особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано. З матеріалів справи вбачається, що відносно позивачки відсутня інформація про реєстрацію за нею права власності на спірне нерухоме майно, проте, мають місце відомості, що воно було набуте під час її шлюбу з третьою особою. У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Аналогічні положення містить і частина третя статті 368 ЦК України. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 підтверджено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, яка є чинною допоки не спростована у встановленому законом порядку. Звертаючись до суду з позовною заявою до державного реєстратора юридичного департаменту Маріупольської міської ради Палкіної В.І., третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про скасування запису про право власності, позивачка не заявляє вимоги про визнання за нею права власності. З подібного приводу Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 зазначила, що позовні вимоги про визнання неправомірними дій державного реєстратора та визнання недійсним його рішення не відповідають ефективним способам захисту прав та інтересів позивача, оскільки судове рішення про задоволення таких вимог не є підставою для внесення запису про право власності позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, чого прагне позивач. Крім того, з аналізу наведеного вбачається, що рішення суду першої інстанції про задоволення позову про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності № 27960902 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в першу чергу впливає на майнові права ОСОБА_2 , якого в позовній заяві зазначено як третю особу. Вказана обставина не відповідає вимогам ст.175 ЦПК України, оскільки у позовній заяві позивач визначає відповідачів, предмет та підстави спору. Наведене свідчить, що процесуальні права та обов`язки сторін, передбачені ст.49 ЦПК України на ОСОБА_2 не розповсюджуються, він має можливість користуватися правами передбаченими лише статтею 43 ЦПК. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі N 523/9076/16ц). Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 4 вересня 2018 року у справі N 823/2042/16, належним відповідачем у справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої внесений запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; участь у справі державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює характеру цього спору на адміністративний (пункт 36). Оскільки суд першої інстанції не звернув уваги, що позов пред`явлено не до належного відповідача, тому постановив незаконне рішення, як наслідок колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновків про необхідність його скасування, та постановлення нового про відмову у задоволенні позову. Проте, як зазначено в правовій позиції, висловленій в постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі N 554/5000/18, відмова в позові з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача не перешкоджає особам, які вважають, що їхні права порушені, звернутися до суду з позовом на загальних підставах із визначенням належного складу учасників справи. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно зі статями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Враховуючи, що постановлене рішення суду першої інстанції в першу чергу торкається інтересів третьої особи, яка позбавлена можливості користуватися процесуальними правами в рівній мірі з позивачем, рішення суду першої інстанції слід скасувати та постановити нове. За вказаних обставин доводи третьої особи про незаконність судового рішення є обґрунтованими. Оскільки, рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням вимог чинного законодавства тому повинно бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Повний текст постанови виготовлено 29 червня 2021 року. Керуючись ст.ст. 374, 376,381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 вересня 2020 року скасувати. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора юридичного департаменту Маріупольської міської ради Палкіної Вікторії Ігорівни, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про скасування запису про право власності відмовити. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Головуючий: Т.І. Биліна Судді: В.М. Барков С.А. Попова