Постанова Київський апеляційний суд № 761/23257/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 761/23257/20 Головуючий у 1-й інст. - Сіромашенко Н.В. Апеляційне провадження 22-ц/824/9071/2021 Доповідач - Рубан С.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 червня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Рубан С.М. суддів Кулікова С.В., Мараєва Н.Є. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» - Гавриш Євгенії Олександрівни на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП, в порядку суброгації,- В С Т А Н О В И В : У липні 2020 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з останнього матеріальну шкоду в розмірі 87 909 грн 30 к., судовий збір в розмірі 1 921,00 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 6 000, 00 грн. Посилався на те, що 08 червня 2017 року в м. Києві по вулиці М. Бажана трапилась ДТП за участю автомобіля «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 ДТП трапилась з вини водія ОСОБА_1 . На момент ДТП цивільно - правова відповідальність власника транспортного засобу «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 був застрахований в ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» за договором добровільного страхування наземного транспорту № 03.0006953.0001 від 09 серпня 2016 року. 25 вересня 2018 року ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» направило ОСОБА_1 вимогу № 0015441.06.17/9 про виплату страхового відшкодування (в порядку суброгації). 21 листопада 2019 року позивач надіслав відповідачу повідомлення про зміну кредитора на підставі договору про надання фінансових послуг факторингу № 01-25.01.2019 від 25 січня 2019 року, укладеного між ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» та ТОВ «Маркс.Капітал». Відповідно до вказаного договору факторингу та переліку переданих регресних вимог № 04 право вимоги до ОСОБА_1 перейшло до позивача. За передані регресні вимоги позивач сплатив 481 160 грн 57 к. Відповідно до звіту № 3423 від 14 червня 2017 року вартість матеріального збитку власнику автомобіля «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 становить 187 399 грн 30 к. ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» виплатило страхове відшкодування в розмірі 187 399 грн 30 к. для відновлювального ремонту автомобіля «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 . Цивільна-правова відповідальність відповідача була застрахована на підставі полісу № АК/4804089 в ПрАТ «СК «Брокбізнес», останнє сплатило ПрАТ «СК «Саламандра - Україна» страхове відшкодування в розмірі 99 490 грн. До відповідача ПрАТ «СК «Саламандра - Україна» звернулось в порядку суброгації 20 лютого 2018року. У зв`язку з тим, що страхової виплати недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої відповідачем в ДТП власнику автомобіля «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , ПрАТ «СК «Саламандра - Україна» звернулось до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування в розмірі 87 909 грн 30 к. Відповідач вимогу не виконав. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП, в порядку суброгації - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, 19 квітня 2021 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» - Гавриш Євгенія Олександрівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС. КАПІТАЛ» матеріальну шкоду в розмірі 87 909 грн 30 к. та судові витрати, що пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 6 000 грн. Посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права. Позивач вказує на те, що Закон № 731 - ІХ набрав законної сили 17 липня 2020 року, у зв'язку з чим строк на звернення до суду було продовжено до 06 серпня 2020 року. Представник відповідача надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Посилається на те, що 17 липня 2020 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчтх актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID - 19)». Законом № 540- ІХ процесуальні строки під час карантину продовжувалися автоматично незалежно від волі сторін, Законом № 731 - ІХ встановлено, що строки встановлюються або продовжуються судом лише за заявою сторін і за наявності підстав. Тобто, щоб поновити строк, причини його пропуску мають бути поважними та зумовленими обмеженнями, впровадженими через карантин. Крім того, звертаючись до суду з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКС. КАПІТАЛ» не просив поновити строк подання позовної заяви та не обгрунтував у позові поважність підстав пропущення строку позовної давності. Позивачем не було долучено до позовної заяви належних та допустимих доказів на підтвердження поважності пропущення строку позовної давності, не зазначено які саме обмеження, впроваджені у зв'язку з карантином, не дали можливості подати позовну заяву. Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що страхова подія відбулась 08 червня 2017 року, а позовну заяву до суду направлено позивачем 27 липня 2020 року, що підтверджується копією поштового конверта, а тому 08 червня 2020 року закінчився строк протягом якого позивач мав право звернутися до суду з позовом. Жодних об`єктивних підстав, що перешкоджали б позивачу звернутись до суду в межах строку позовної давності суду не надано. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено та апеляційним судом перевірено, що 09 серпня 2016 року між ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВАН КЛІК») та ОСОБА_3 укладено договір № 03.0006953.0001 добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 34 -34). 08 червня 2017 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням відповідача та автомобіля марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 . Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року провадження у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП - закрито, у зв`язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП. Вищезазначена постанова була оскаржена водієм автомобіля марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 в апеляційному порядку, оскільки в постанові суду від 20 листопада 2017 року не встановлена вина ОСОБА_1 у вчиненій ДТП. Постановою Апеляційного суду м. Києва від 07 травня 2018 року в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, постанова суду від 20 листопада 2017 року залишена без змін та встановлено, що вина ОСОБА_1 суддею місцевого суду встановлена, та доводиться матеріалами справи. А тому суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 . Згідно звіту № 3423 про визначення вартості матеріального збитку від 14.06.2017 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , становить у розмірі 440 872 грн 03 к. (а.с. 45 - 90). 08 червня 2017 року ОСОБА_4 звернулась до ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» із заявою про страховий випадок. Згідно страхового акту № 0015441.06.17/9 від 17 липня 2017 року заявлена подія визнана страховим випадком за договором страхування № 03.0006953.0001 від 09 серпня 2016 року, виплата страхового відшкодування підлягає у розмірі 187 399 грн 30 к. (а.с. 34-35). Згідно платіжного доручення № 2712 від 21 липня 2017 року ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» перераховано ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі 187 399 грн 30 к. (а.с. 42). З матеріалів справи вбачається, що цивільна-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована в ПрАТ Страхова компанія «Брокбізнес» на підставі полісу № АК/4804089 від 04 жовтня 2016 року. (а.с. 43). Відповідно до листа вих. № ЦВ62087/У від 14 вересня 2018 року, адресованого ПрАТ Страхова компанія «Брокбізнес» ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» вбачається, що ПрАТ Страхова компанія «Брокбізнес» прийняло рішеня про виплату страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 згідно полісу № АК/4804089 від 04 жовтня 2016 року в розмірі 99 490 грн. (а.с. 44). Листом від 25 вересня 2018 року № 0015441.06.17/9 ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» вимагала у ОСОБА_1 сплатити протягом 7 днів завдану шкоду в розмірі 87 909 грн 30 к, що становить різницю між здійсненою страховою виплатою та фактичним розміром завданої шкоди. (а.с. 92-93). 25 січня 2019 року між ПрАТ «СК «Саламандра - Україна» та ТОВ «Маркс. Капітал» укладено договір про надання фінансових послуг факторингу, згідно якого ТОВ «Маркс. Капітал» придбало право вимоги за грошовими зобов`язаннями у ПрАТ «СК «Саламандра - Україна», у тому числі і за зобов`язанням, яке виникло з Договору страхування № 03.0006953.0001 від 09 серпня 2016 року. 21 листопада 2019 року позивач надіслав відповідачу повідомлення про відступлення прав вимоги та просив здійснити оплату боргу в розмірі 87 909 грн 30 к. (а.с. 94). Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Згідно ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Відповідно до ч.1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача. Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Згідно ст. 27 вказаного Закону, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Відповідно до закону до страховика, в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Перехід права вимоги від страхувальника до страховика за договором добровільного страхування є суброгацією. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України "шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку". Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою". У відповідності до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Згідно ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Згідно правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року у справі №6-2878цс15, відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). При цьому за змістом ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону № 85/96-ВР до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. За змістом ст. 1194 ЦК України в системному зв`язку зі ст. 993 цього Кодексу та ст. 27 Закону № 85/96-ВР можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Судом першої інстанції вірно встановлено, що оскільки виплаченої страхової виплати в рахунок відшкодування шкоди, завданої в ДТП власнику автомобіля «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 недостатньо, її різниця підлягає стягненню з відповідача. Постановою Дарницького районного суд ум. Києва від 20 листопада 2017 року, яка залишена без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 07 травня 2018 року, провадження у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ст. 124 КУпАП - закрито, у зв`язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП. Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відповідно до правових висновків, які міститься в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суд від 19.06.2019 року у справі № 927/120/18, постанова про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, може бути належним доказом вини відповідної особи у вчиненні адміністративного правопорушення виключно лише в разі, якщо в такій постанові чітко встановлено та визнано доведеним як факт скоєння адміністративного правопорушення, так і чітко встановлено та визнано доведеним, що дане правопорушення скоєно саме конкретною, зазначеною в цій постанові особою. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустими доказами вини відповідача у завданні шкоди та обов`язку її відшкодування. Однак, відповідачем у справі подано заяву про застосування строку позовної давності. (а.с. 135-144). Згідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки Відповідно до ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року N 4 у п. 27 роз`яснено "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття "регрес" та "суброгація". Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а також статтею 38 Закону N 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України "Про страхування" встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування. При суброгації перебіг строку позовної давності, починається від дня настання страхового випадку, оскільки при переході права вимоги, до страховика переходять усі права, які мав страхувальник, зокрема це стосується і права на подання позову, в т. ч. щодо часу виникнення права на позов, - з моменту ДТП в результаті якого заподіяно шкоду. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Постановою Пленуму Верховного Суду України N 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі", роз`яснено «встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього». Судом встановлено, що страхова подія відбулась 08 червня 2017 року, а позовну заяву до суду направлено позивачем 27 липня 2020 року, що підтверджується копією поштового конверта, а тому 08 червня 2020 року закінчився строк протягом якого позивач мав право звернутися до суду з позовом. Позивачем не заявлено суду поважних причин пропуску строку позовної давності За наявності клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про застосування строку позовної давності, оскільки позивач не просив суд про його поновлення, не навів поважних причин його пропуску та з цих підстав відмовив у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та те, що Закон № 731 - ІХ набрав законної сили 17 липня 2020 року, у зв'язку з чим строк на звернення до суду було продовжено до 06 серпня 2020 року, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки Законом № 540- ІХ процесуальні строки під час карантину продовжувалися автоматично незалежно від волі сторін, а Законом № 731 - ІХ встановлено, що строки встановлюються або продовжуються судом лише за заявою сторін і за наявності підстав. Тобто, щоб поновити строк, причини його пропуску мають бути поважними та зумовленими обмеженнями, впровадженими через карантин. Звертаючись до суду з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКС. КАПІТАЛ» не просив поновити строк подання позовної заяви та не обгрунтував у позові поважність підстав пропущення строку позовної давності. Позивачем не було долучено до позовної заяви належних та допустимих доказів на підтвердження поважності пропущення строку позовної давності, не зазначено які саме обмеження, впроваджені у зв'язку з карантином, не дали можливості подати позовну заяву. Крім того, договір про надання фінансових послуг факторингу № 01-25 січня 2019 року укладений між ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» ТА ПрАТ СК «Саламандра - Україна 25 січня 2019 року, а отже позивач мав можливість пред`явити вимоги в межах встановленого Законом строку до введення карантинних заходів, що виключає поважність причин пропуску встановленого законом строку. Інших доводів апеляційна скарга не містить. За встановлених обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення. Враховуючи вищевикладені обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» - Гавриш Євгенії Олександрівни - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 29 червня 2021 року. Головуючий Рубан С.М. Судді Кулікова С.В. Мараєва Н.Є.