Постанова 4824 № 757/59136/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ справа № 757/59136/19-ц провадження № 22-ц/824/7768/2021 23 червня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Кирилюк Г.М., суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А. при секретарі Гайворонському В. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Правекс Банк», третя особа: виконуючий обов`язки Голови Правління перший заступник Голови Правління Акціонерного товариства «Правекс Банк» Джанлука Корріас про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 грудня 2020 року у складі судді Остапчук Т. В., встановив: 06.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Правекс Банк» ( далі- АТ «Правекс Банк»), третя особа : виконуючий обов`язки Голови Правління перший заступник Голови Правління Акціонерного товариства «Правекс Банк» Джанлука Корріас про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Позовна заява обґрунтована тим, що з 11.12.2018 він працював на посаді старшого спеціаліста відділу контактного центру та альтернативних каналів продажів головного управління роздрібного бізнесу АТ «Правекс Банк». Наказом від 04 жовтня 2019 року №1579 його було звільнено із посади з 07 жовтня 2019 року, у зв`язку з втратою довір`я. Посилаючись на відсутність з його боку винних дій, пов`язаних з безпосереднім обслуговуванням грошових, товарних або культурних цінностей, а також видання наказу про звільнення під час перебування його у відпустці, вважав своє звільнення незаконним. З огляду на те, що його звільнення відбулося без законних підстав, просив суд: скасувати наказ АТ «Правекс Банк» №1579 від 04 жовтня 2019 року про його звільнення; поновити його на посаді старшого спеціаліста відділу контактного центру та альтернативних каналів продажів департаменту підтримки та координації мережі головного управління роздрібного бізнесу АТ «Правекс Банк»; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 жовтня 2019 року до дня поновлення на роботі. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 грудня 2020 року в задоволенні вказаного позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Вважає оскаржуване судове рішення незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права. Оскільки відсутній вирок суду та заява до правоохоронних органів, операції по рахунках клієнтів здійснені невідомою особою, припущення суду про те, що позивач здійснював шахрайські дії, вважає безпідставним. Відповідач зазначав, що інформація невідомій особі передавалася працівником банку, який мав доступ до такої інформації, при цьому не вказував, що саме позивач передавав таку інформацію. Зазначив, що посада позивача не належить до посад, за якими обов`язково укладаються договори про повну матеріальну відповідальність і посада відповідача відсутня в переліку посад/робіт, що встановлений Постановою СРСР від 28.12.1977 р. №447/24. Договір про повну матеріальну відповідальність з позивачем не укладався, кошти під звіт він не отримував, відповідну посадову інструкцію не підписував. За відсутності прямих доказів винних дій позивача, а також тієї обставини, що позивач безпосередньо не обслуговував грошові, товарні або культурні цінності, його звільнення є незаконним і тягне за собою відновлення порушених прав працівника у порядку ст. 235 КЗпП України. Також зазначив, що судом першої інстанції було грубо порушено процесуальні норми та розумні строки розгляду справи, зокрема порушено ч.1 ст. 187, ст.210 ЦПК України. У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Правекс Банк» - адвокат Мазур О.В. просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Зазначив, що підставою для втрати довіри працівника з подальшим звільненням стали його дії з рахунками клієнтів, а саме - зчитування/переписування інформації з програмного забезпечення щодо клієнтів Банку - прізвище, ім`я, по-батькові (далі - ПІБ), номер карти, строку дії карти, слова-пароля, орієнтовний залишок коштів на карті, дати народження, ідентифікаційного коду, адреса проживання/реєстрації клієнта, - передання такої інформації невідомій особі, яка в подальшому представлялася клієнтом Банку, скасовувала ліміти на проведення переказу коштів, SMS- повідомлення з кодом підтвердження, в результаті чого з клієнтів були списані кошти на значну суму. На підтвердження своєї позиції Банк надав суду першої інстанції відповідні докази. Твердження позивача, що посадову інструкцію він не підписував, спростовується наявністю її в матеріалах справи, з якою ОСОБА_1 ознайомився під підпис 23.05.2019. Зауважив, що позивач у пояснювальній записці від 07.10.2019 визнав свою вину щодо неналежної ідентифікації клієнта, зазначивши: «Мною було порушено посадову інструкцію по ідентифікації клієнтів через що клієнту було завдано матеріальний збиток. Я вважаю, що мною було допущено ряд помилок при ідентифікації…». Таким чином, позивач визнав свою провину та підтвердив, що своїми діями сприяв незаконному списанню коштів з рахунку клієнтів. Вважає, що Перелік посад/робіт, встановлений Постановою СРСР від 28.12.1977 р. №447/24, який продовжує діяти в Україні, фактично не відображає актуальний перелік посад та працівників, які насправді обслуговують матеріальні цінності. Основна суть функцій позивача відповідно до його посадових обов`язків передбачала віртуальне обслуговування коштів. Відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 року національна валюта (гривня) - це, зокрема, кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах, виражені у гривні. Таким чином, позивач фактично виконував функції щодо обслуговування коштів на рахунках клієнтів банку. Прийняти такі кошти під звіт не є можливим, оскільки кошти на рахунках належать клієнтам. Водночас, заступаючи на зміну, позивач фактично має доступ до рахунків та коштів всіх клієнтів банку, і лише від добросовісності працівника залежить, чи належним чином виконає він свої посадові обов`язки, чи не буде зловживати ними, зокрема, як в даному випадку, переглядати в програмному забезпеченні залишки коштів на рахунках, та інші ідентифікаційні дані та використовувати їх в подальшому в особистих цілях. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Судницин Ф. С. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник АТ «Правекс Банк» - адвокат Мазур О. В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Після оголошення в справі перерви в судове засідання 23.06.2021 не з`явився, про поважність причин неявки суду не повідомив. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для їх задоволення. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 наказом №2208-к від 10.12.2018 був прийнятий на роботу в АТ «Правекс Банк» на посаду старшого спеціаліста відділу контактного центру та альтернативних каналів продажів головного управління роздрібного бізнесу. Наказом №344-к від 04.03.2019 ОСОБА_1 переведено на посаду старшого спеціаліста відділу контактного центру та альтернативних каналів продажів департаменту підтримки та координації мережі головного управління роздрібного бізнесу. Відповідно до довідки Київського інституту водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного Державного університету інфраструктури та технологій від 05.11.2019 №130/з, ОСОБА_1 з 23.09.19 по 06.10.19 перебував на сесії (а.с.18 т.1). Наказом №1505-в від 20.09.2019 ОСОБА_1 надано додаткову оплачувану відпустку у зв`язку з навчанням з 23 вересня 2019 року по 05 жовтня 2019 року (а.с.221 т.1). Наказом №1579-к від 04.10.2019 ОСОБА_1 звільнено з вказаної посади на підставі п.2 ст.41 КЗпП України, 07 жовтня 2019 року, у зв`язку з втратою довір`я до нього. Підстава: висновок Антикорупційної перевірки від 25.09.2019 №07-02/01-41 КІ відділу протидії шахрайським операціям департаменту із запобігання легалізації (відмиванню) доходів одержаних злочинним шляхом і внутрішньої безпеки (а.с.17 т.1). Відповідно до вказаного висновку, в ході поточної Антикорупційної перевірки встановлено, що 10.06.2019 Відділом протидії шахрайським операціям підготовлено висновок зі службового розслідування (вих. №07-02/01-24 КІ) про результати розгляду письмового звернення від клієнта ОСОБА_2 , який стверджував, що не здійснював 22.04.2019 операцій з переказу коштів зі своєї картки № НОМЕР_1 у сумі 64.271,00грн та комісії 1 440,57 грн. 18.07.2019 Відділом протидії шахрайським операціям підготовлено висновок зі службового розслідування (вих. №07-02/01-32 КІ) про результати розгляду письмового звернення від клієнта ОСОБА_3 , який стверджував, що 29.06.2019 з його рахунку № НОМЕР_2 шахраї зняли 73.809,00 грн. 23.07.2019 Відділом протидії шахрайським операціям підготовлено висновок зі службового розслідування (вих. №07-02/01-34 КІ) про результати розгляду письмового звернення від клієнта ОСОБА_4 , який стверджував, що 14.06.2019 з його картки № НОМЕР_3 зникли кошти в сумі 73.312,00 грн, в той час, коли він перебував на території США. Усі три випадки є пов`язаними між собою, оскільки:

1. Залишки на рахунках клієнтів до шахрайської операції складали немалі суми.

2. При прослуховуванні аудіозаписів розмов із цими клієнтами виявилося, що їхні голоси при порівнянні між собою є ідентичними один до одного, що дає підстави вважати, що від їхнього імені до Банку телефонувала одна й та сама особа.

3. Всі операції зі зняття коштів відбувались через мережу Інтернет з введенням коректних реквізитів платіжних карток клієнтів (номер, строк дії).

4. Шахраї були обізнані з тим, що в телефонному режимі можна скасувати на певний період дію CVV2-коду.

5. Відносно постраждалих клієнтів була задіяна одна й та сама шахрайська схема: невідома особа (шахрай) зверталась до контактного центру Головного управління роздрібного бізнесу Банку з питань відключення CVV2-коду та тимчасового підняття ліміту, представляючись клієнтами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , повідомляла всі необхідні для ідентифікації дані, зокрема й ті, які можуть бути відомі лише виключно клієнту (повний номер платіжної картки, термін дії і слово-пароль), а також була обізнана із сумою залишку коштів на рахунку.

6. Перевірка операцій за картковими рахунками клієнтів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не виявила фактів компрометації клієнтами власних карток через їх особисту необережність.

7. Постраждалі клієнти не перебувають між собою в родинних зв`язках, мешкають за різними адресами, працюють в різних місцях і не перетинаються між собою, тобто розголошення всієї сукупності їхніх персональних і конференційних даних є можливим лише з одного джерела- Банку, оскільки єдине що їх пов`язує - це клієнтські відносини з Банком. Повний доступ до персональних та ідентифікаційних даних клієнтів, пов`язаних із картковими та пластиковими картками мають працівники Відділу контактного центру Банку, які відповідають за обслуговування та супроводження клієнтами карткових операцій. Виток інформацій стосовно клієнтів з відділень виключений, оскільки вони є клієнтами різних відділень Банку. Під час аналізу облікових записів користувачів-працівників Відділу контактного центру Банку було виявлено факти перегляду інформації за картками клієнтів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без службової необхідності, оскільки дзвінків та звернень від цих клієнтів до Банку в той період не надходило. З початку відбувався перегляд інформації щодо обраних клієнтів, а потім, через деякий час втілювалась шахрайська схема з заволодіння їхніми коштами. Інформація щодо клієнта ОСОБА_2 переглядалась: - 09.04.19 о 22:51 год.; - 10.04.19 тричі: об 0:22 год., 1:36 год. та 1:59 год.; - 12.04.19 о 10:42 год.; - 13.04.19 о 21:59 год.;14.04.19 тричі: о 0:52 год., 1:33 год. та 3:41 год. При цьому, першій дзвінок від імені ОСОБА_2 з проханням підняти ліміти на проведення операцій в мережі Інтернет, був здіснений 14.04.2019 о 13:18 год. У подальшому дзвінки нібито від клієнтів ОСОБА_2 надходили в наступній хронології: - 15.04.2019 о 19:32 год.- прохання відключити CVV2 на 5 днів; - 16.04.2019 о 19:27 год.- прохання підняти ліміт на операції з переказу коштів у мережі Інтернет до 62 тис. грн на строк до 5 днів; - 19.04.2019 о 19:12 год. -повторне прохання відключити CVV2 на 5 днів та о 23:19 год.- прохання підняти ліміт на операції з переказу коштів у мережі Інтренет до 62 тис. грн на строк до 5 днів; - 22.04.2019 кошти в сумі 64.271,00 грн зняті. Перегляд картки ОСОБА_3 здійснювався: - 06.04.19 тричі: о 23:03 год., о 23:51 год. та о 23:58 год.; - 14.04.19 о 0:51 год. При цьому, перший дзвінок від імені ОСОБА_3 з проханням підняти ліміти на проведення операцій в мережі Інтернет, був здійснений тільки 28.06.19 о 20:02 год. Наступного дня кошти в сумі 73.809,00 грн були зняті. Перегляд картки ОСОБА_4 здійснювався 5.06.2019 о 06:19 год., перший дзвінок надійшов 7.06 о 23:20 год., а кошти в сумі 73,312,00 грн були зняті 29.06.2019. Усі постраждалі клієнти заперечували факт свого звернення до Банку з проханням відключити CVV2-код та підняти ліміт на проведення операцій. Аналіз записів наданих логів (облікових записів користувачів в ПЗ Банку) засвідчив, що неодноразовий перегляд інформації щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснював один і той самий працівник - старший спеціаліст відділу контактного центру Головного управління роздрібного бізнесу - Хоменко О. С. 10 липня 2019 року, в ході прослуховування записів телефонних розмов, також встановлено, що ОСОБА_1 16.04.2019 о 19:27 год. спілкувався з особою-шахраєм, яка видавала себе за ОСОБА_2 . При цьому, під час проведення повної ідентифікації клієнта, ОСОБА_1 підтвердив проведення операції з підняття лімітів, незважаючи на те, що співрозмовник двічі припускався помилок, а саме коли називав дату свого народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 замість ІНФОРМАЦІЯ_2 та повідомляв номер ІПН: НОМЕР_4 замість НОМЕР_5 . Зі слів начальника ВКЦ Доманської Т. П. та проектного менеджера ВКЦ ОСОБА_5 , це є грубим порушенням з боку старшого спеціаліста ОСОБА_1 . З іншого боку шахрай, який видає себе за клієнта, може допускати такі помилки у випадках, коли не може роздивитися надану йому інформацію через те, що вона неякісно відображає необхідні для ідентифікації дані, …оскільки сумнівно, щоб клієнт не пам`ятав власну дату народження. За результатами проведеного антикорупційного опитування, старший спеціаліст ВКЦ та АКП ГУРБ Хоменко О. С. надав письмову відповідь і вказав, що він дозволяє собі переглядати інформацію за клієнтами, які не телефонували і не зверталися до нього з питань обслуговування карток. На запитання, з якою метою він переглядав інформацію щодо клієнтів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до того моменту, як їх ошукали шахраї, ОСОБА_1 відповів, що не пам`ятає. Щодо питання, чому під час повної ідентифікації клієнта ОСОБА_2 він підняв ліміти, не дивлячись на 2 допущені помилки, ОСОБА_1 відповів, що клієнт на інші питання відповів вірно, а відділення інколи невірно вказують інформацію або помилково. І запевняє, що банківську і конфіденційну інформацію не розголошував. За наслідками перевірки зроблено висновок, що подальше перебування ОСОБА_1 на посаді старшого спеціаліста ВКЦ ГУРБ становить підвищений ризик не лише для клієнтів Банку, але й репутації та іміджу самого Банку (а.с. 159-163 т.1). Відповідно до посадової інструкції старшого спеціаліста відділу контактного центру та альтернативних каналів продажів департаменту підтримки та координації мережі головного управління роздрібного бізнесу АТ «Правекс Банк» (робота з клієнтами в телефонному режимі -моніторинг карткових операцій), з якою 23.05.2019 було ознайомлено позивача під підпис (а.с. 59-62 т.1), працівник зобов`язаний здійснювати цілодобовий аналіз карткових операцій на підставі звітів, отриманих від ПрАТ «Український Процесинговий Центр» on-line і off- line звітів (аналіз сум зняття грошових коштів /сум розрахунків). Факт перегляду позивачем інформації за картками клієнтів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без службової необхідності підтверджено висновком вищевказаної перевірки. На питання, чи дозволяв позивач собі переглядати інформацію стосовно клієнтів Банку, якщо вони до нього не телефонували і не звертались іншим чином, останній в антикорупційному опитуванні в рамках проведення антикорупційної перевірки надав стверджувальну відповідь. На питання, чи розуміє позивач, що перегляд в ПЗ Банку інформації щодо клієнтів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без належних підстав, особливо у випадках, коли вони не зверталися до контактного центру, може трактуватись як неналежне виконання посадових обов`язків та порушення корпоративної етики і опосередковано викликати підозру стосовно нього у несанкціонованому розголошенні банківської таємниці та конфіденційної інформації, останній відповів, що розуміє, але банківську (конфіденційну) інформацію не розголошував. На запитання, які факти або обставини позивач може повідомити на підтвердження своєї непричетності щодо фактів нанесення збитків шахрайським шляхом саме тим клієнтам, інформацію щодо яких він безпідставно переглядав в ПЗ Банку, останній жодної відповіді не надав (а.с. 164-169 т.1). В пояснювальній записці від 07.10.2019 ОСОБА_1 визнав, що при перегляді інформації по клієнту Новітньому та встановленню ним лімітів допустив ряд помилок при ідентифікації клієнта, через що з клієнта було знято кошти з карткового рахунку шахрайськими діями. Ним було порушено посадову інструкцію по ідентифікації клієнтів через що клієнту було завдано матеріальний збиток. Коштів для відшкодування завданих клієнту збитків не має (а.с. 170 т.1). Вказана обставина також підтверджується долученим до матеріалів справи звукозаписом розмов з клієнтом банку (а.с. 172 т.1). Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України дозволяє зробити висновок, що розірвання трудового договору на підставі цієї норми права можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу. Разом з тим, ця норма не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника. Звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Cуду України від 24 вересня 2014 року у справі №6-104цс14, від 23 грудня 2015 року у справі №6- 1093цс15, від 20 квітня 2016 року у справі №6-100цс16. Згідно з роз`ясненнями, які викладені у п.28 постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» звільнення з підстав втрати довір`я (п.2 ст.41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір`я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов`язані з їх роботою. Підставою для розірвання трудового договору у зв`язку з втратою довіри є здійснення працівником винних дій. Форма вини при цьому значення не має. Необережна вина працівника також може бути підставою для звільнення так, як і вина умисна. Однак, власник у разі спору зобов`язаний довести і факт порушення, і вину працівника. Як вбачається з посадової інструкції позивача, на останнього було покладено обов`язки: - здійснювати зміну карткових обмежень по зверненню клієнта і вести електронний журнал реєстрації дзвінків, які надійшли про зміну карткових обмежень, здійснювати встановлення стандартних обмежень на платіжні картки клієнтів (п.2.4); - здійснювати зміну карткових обмежень по карткам клієнтів на підставі додаткової угоди до договору на відкриття та обслуговування карткового рахунку і вести електронний журнал реєстрації додаткових угод (п.2.5); - забезпечувати своєчасне зняття обмежень у користуванні платіжними картками в країнах з підвищеним ризиком та відкриття можливості авторизації при здійсненні операцій без фізичного використання картки, згідно заяв клієнта та на підставі службових записок/заяв установ Банку (п.2.6); - здійснювати зняття перевірки CVV2-коду по дзвінку клієнта/по заяві клієнта і вести електронний журнал реєстрації дзвінків, які надійшли/заяв на відміну CVV2-коду (п.2.7); - у системі online.pravex.ua: додавати нового клієнта, розблоковувати вхід, змінювати ліміти ( п.2.8); - розблоковувати знайдені втрачені/вкрадені платіжні картки на підставі заяв клієнтів, відповідно до діючих процедур (п.1.10); - здійснювати розблокування платіжних карток заблокованих по причині трикратно невірно введеного ПІН-коду (п.2.11); - блокувати платіжні картки по зверненню від клієнта у зв`язку з втратою/викраденням картки і вести електронний журнал реєстрації отриманих телефонних дзвінків про блокування карток ( п.2.12); - забезпечувати цілодобове оперативне надання клієнтської підтримки клієнтам у вирішенні проблем з авторизацією платіжних карток, включаючи з`ясування та аналіз причин та способів їх вирішення (п.2.13). Відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 року, національна валюта (гривня) - це, зокрема, кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах, виражені у гривні. Як вбачається з посадової інструкції позивача, основний зміст його трудових обов`язків полягав в обслуговуванні грошових коштів на рахунках клієнтів банку, до яких він мав фактичний доступ, виконання яких мало відповідальний характер. При цьому вина позивача у вчиненні ним порушень, пов`язаних з обслуговуванням коштів на рахунках клієнтів банку, доведена належними та допустимими доказами. Несанкціонований перегляд позивачем інформації по рахункам клієнтів, з яких відбулось подальше списанням коштів без відома їх власників, давало підстави відповідачу для втрати довіри до такого працівника. Суд погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що посада, яка займав позивач, відсутня в переліку посад/робіт, передбаченому Постановою СРСР від 28.12.1977/24, за якою обов`язково укладається договір про повну матеріальну відповідальність, з огляду на відсутність на час прийняття вказаної постанови можливості отримувати банківські послуги в режимі on-line. Разом з тим, вказана обставина, а також те, що позивач не міг отримувати під звіт грошові кошти на рахунках клієнтів, а відповідачем не надано прямих доказів вчинення ним шахрайських дій, не може слугувати достатньою підставою для висновку про те, що останній не обслуговував грошові цінності на рахунках клієнтів банку, а тому не може нести відповідальність за свої винні дії, які потягли негативні наслідки як для споживачів послуг банку, так і для самого банку. Враховуючи, що обслуговування грошових коштів на рахунках клієнтів становило основний зміст трудових обов`язків позивача та покладало на нього обов`язок здійснення відповідального контролю за їх рухом та зберіганням, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтоване звільнення останнього з роботи з підстав втрати до нього довір`я. Позивач в свою чергу не надав суду жодних обґрунтованих заперечень щодо висновків Антикорупційної перевірки від 25.09.2019 №07-02/01-41 КІ, або пояснень, з якою метою ним здійснювався несанкціонований перегляд інформації за картками клієнтів, за якими одразу слідувало списання грошових коштів без відома їх власників. Як вбачається з наданих суду апеляційної інстанції представником позивача копій відповідей АТ «Правекс Банк» на звернення ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , зняття з коштів з їх рахунків відбувалось відповідно до умов «Правил надання послуг на умовах комплексного обслуговування для клієнтів фізичних осіб АТ «Правекс Банк», а порушень зі сторони працівників банку в ході службового розслідування не встановлено. Враховуючи те, що вказані відповіді були надані АТ «Правекс Банк» 26.06.2019, 31.07.2019 та 03.09.2019, тобто до отримання висновків Антикорупційної перевірки від 25.09.2019 №07-02/01-41 КІ, останні не можуть слугувати достатніми доказами на підтвердження відсутності вини позивача у порушенні своїх посадових обов`язків. При цьому відповідачем надано достатньо письмових доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення позивача за втратою довіри. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо підстав для відмови у задоволенні позовних вимог є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Отже, суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині дотримання строків відкриття провадження у справі є необґрунтованими. Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції відкрито провадження у справі з дотриманням строків, передбачених ч.1 ст.187 ЦПК України, через два дні після усунення недоліків відповідно до ухвали суду від 08 листопада 2019 року. Порушення судом першої інстанції строків розгляду справи по суті, передбачених ст. 210 ЦПК України, було викликано, в тому числі, об`єктивними причинами - перебуванням судді двічі на лікарняному, неявкою відповідача в судове засідання та поданим у зв`язку з цим клопотанням позивача про відкладення розгляду справи, відкладенням розгляду справи для витребування довідки про середній заробіток позивача, клопотанням позивача про надання часу для ознайомлення з отриманою довідкою тощо. За таких підстав тривалість розгляду справи відповідала вимозі «розумного строку», оскільки стороні позивача була надана можливість в повному обсязі реалізувати право на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 29 червня 2021 року. Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. А. Семенюк