LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Харківський апеляційний суд639/6176/19

від 23.06.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 639/6176/19 Головуючий суддя І інстанції Чижиченко Д. В. Провадження № 33/818/48/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2021 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю потерпілого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 травня 2020 року стосовно ОСОБА_2 ,- в с т а н о в и в: Цією постановою ОСОБА_2 , 1993 року народження, громадянин України, мешканець м. Харкова, - визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Постановою встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 178543 водій ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що він 18 серпня 2019 року о 17 год. 00 хв., в м. Харкові, пр-т Л. Малої, 22 керуючи автомобілем ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_1 при повороті ліворуч не надав дорогу мотоциклу ДТ-200 д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався у зустрічному напрямку та допустив з ним зіткнення, ТЗ отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді в частині визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Обґрунтовує свої вимоги тим, що на час розгляду справи судом першої інстанції сплив строк, передбачений ст. 38 КУпАП. Вважає, що суд першої інстанції не мав процесуальної можливості визнавати його винним у разі закінчення строку, передбаченого ст. 38 КУпАП. В судове засідання в суд апеляційної інстанції 23 червня 2021 року ОСОБА_2 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 23 червня 2021 року до канцелярії Харківського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 , в якій він просить розглядати його апеляційну скаргу без його участі та без участі його захисника. Враховуючи наведене, а також вимоги ст.ст. 268 та 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 без його участі та без участі його захисника. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення потерпілого ОСОБА_1 , який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та вважав постанову законною та обгрунтованою, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні. Переглядаючи оскаржувану постанову в межах доводів поданої ОСОБА_2 апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її законність та обґрунтованість, виходячи з наступного. Визнаючи ОСОБА_2 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції послався на докази, а саме: відомості протоколу про адміністративне правопорушення, відомості схеми місця ДТП, відомості висновку автотехнічної експертизи № 25813, пояснення свідків. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення (арк. 3), ОСОБА_2 керуючи автомобілем ВАЗ при повороті ліворуч не надав дорогу мотоциклу ДТ-200, що рухався у зустрічному напрямку та допустив з ним зіткнення, чим отримані механічні пошкодження з матеріальними збитками. З відомостями цього протоколу ОСОБА_2 був обізнаний, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі. Належить взяти до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ОСОБА_2 не оскаржувалися, що унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що18.08.2019 року він рухався по вул. Л. Малої в м. Харкові у своїй смузі руху на мотоциклі ДТ-200. Проїжджаючи біля кафе «Буфет», яке було праворуч від нього стосовно напрямку його руху. У цей час з зустрічної смуги руху перед ним виїхав автомобіль ВАЗ, який намагався повернути ліворуч шляхом перетинання полоси руху по якій рухався ОСОБА_1 . Застосувавши екстрене гальмування ОСОБА_1 не зумів уникнути ДТП та відбулось зіткнення його мотоциклу з автомобілем ВАЗ червоного кольору. Факт того, що автомобіль ВАЗ намагався здійснити маневр повороту ліворуч та перетнути зустрічну для нього смугу руху по якій рухався мотоцикл, під керуванням ОСОБА_1 підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які в судовому засіданні в суді першої інстанції це підтвердили. Крім того, відповідно до світлин, які є наявними в матеріалах справи (арк. 14-15) вбачається, що на них зафіксовані транспортні засоби, а саме автомобіль ВАЗ червоного кольору та мотоцикл ДТ-200 безпосередньо після їх зіткнення. З відомостей цих світлин об`єктивно вбачається, що автомобіль ВАЗ перебуває на зустрічній смузі руху відносно його руху в положенні не закінченого маневру повороту ліворуч. Також вбачається, що мотоцикл контактував з автомобілем ВАЗ своєю передньою частиною, що свідчить про об`єктивність пояснень ОСОБА_1 щодо того, що він рухався саме по цій смузі руху. Крім того, ОСОБА_2 в своїх письмових поясненнях (арк. 9) зазначив, що рухався на автомобілі ВАЗ та здійснював поворот ліворуч та зіткнувся з мопедом, оскільки не був впевнений у діях водія мопеду, зробив екстрене гальмування після чого водій мопеду розгубився та виляючи з боку в бік зіткнувся з його автомобілем. Аналізуючи ці пояснення апеляційний суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 перед початком здійснення маневру повороту ліворуч об`єктивно бачив мотоцикл, під керуванням ОСОБА_1 , який рухався у зустрічному напрямку, однак нехтуючи абз. 2 п. 104 ПДР України продовжив здійснення маневру повороту ліворуч, що призвело до зіткнення його автомобіля з мотоциклом під керуванням ОСОБА_1 . Відповідно до вимог п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Також, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі держави. Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Наведені висновки, що містяться в рішеннях ЄСПЛ є частиною національного законодавства, а тому апеляційний суд вважає за необхідне їх застосувати при апеляційному перегляді, вбачаючи на наявність таких самих випадків процесуальних порушень, про які йдеться у вищенаведених рішеннях суду міжнародної юрисдикції. Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_2 п. 10.4 Правил дорожнього руху України та визнано саме його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Поряд з цим, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, в тому числі: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Суд першої інстанції, закривши провадження у справі, встановив вину особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, що узгоджується та чітко відповідає вимогам ст. 280 КУпАП. Вказані обставини свідчать про необґрунтованість апеляційних доводів ОСОБА_2 в частині незаконності рішення щодо встановлення його винуватості у ДТП. Проте, відповідно до ч.2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Більш того, згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом. Відповідно до вимог п. 7 ст. 247 КУпАП, провадженя у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Відповідно до вимог ч.2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення. Відповідно до відомостей протоколу про адміністративне правопорушення дорожньо-транспортна пригода між водіями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 сталась 18.08.2019 року, отже на момент розгляду справи судом першої інстанції, а саме 14.05.2020 року, закінчився строк накладення адміністративного стягнення, а тому провадження у справі судом було обґрунтовано закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 травня 2020 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП - залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»