Ухвала КАС ВС № 160/12353/20

УХВАЛА 29 червня 2021 року Київ справа №160/12353/20 адміністративне провадження №К/9901/21181/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Данилевич Н.А., суддів: Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р. перевірив касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі №160/12353/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 09 червня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивачка за допомогою засобів поштового зв`язку звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (далі ТУ ДСА України в Дніпропетровській області), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (далі ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області, в якому просила: -визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, із застуванням обмеження нарахування, встановленого Законом України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року, - в розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. -зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року на підставі частин 2-5 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, регіонального коефіцієнту - 1,2 та надбавки за вислугу років - 30 відсотків, без застосування будь-яких обмежень, передбачених частиною третьою статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум, а саме в розмірі 174470 (сто сімдесят чотири тисячі чотириста сімдесят) грн. 62 коп. з утриманням із цієї суми при її виплаті передбачених законом податків та обов`язкових платежів. -стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на користь судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року в розмірі 174470 (сто сімдесят чотири тисячі чотириста сімдесят) грн. 62 коп. з утриманням із цієї суми при її виплаті передбачених законом податків та обов`язкових платежів. -допустити відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України негайне виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно, із застуванням обмеження нарахування, встановленого Законом України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року, - в розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно на підставі частин 2-5 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, регіонального коефіцієнту - 1,2 та надбавки за вислугу років - 30 відсотків, без застосування будь-яких обмежень, передбачених частиною третьою статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум, а саме в розмірі 174470 (сто сімдесят чотири тисячі чотириста сімдесят) грн. 62 коп. з утриманням із цієї суми при її виплаті передбачених законом податків та обов`язкових платежів. Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на користь судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно в розмірі 174470 (сто сімдесят чотири тисячі чотириста сімдесят) грн. 62 коп. з утриманням із цієї суми при її виплаті передбачених законом податків та обов`язкових платежів. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині виплати суддівської винагороди за один місяць. Оскаржуючи вказані судові рішення, скаржник вказав на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування ч.2, 3 ст.135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а також щодо правомірності обмеження виплати, починаючи з 18 квітня 2020 року, суддівської винагороди (розміром, що не перевищує десять прожиткових мінімумів) на підставі статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 553-ІХ в редакції закону, що діяла на дату виникнення спірних відносин) та статті 130 Конституції України (п.3 ч.4 ст.328 КАС України). Також, скаржник вказав, що справа становить значний суспільний інтерес, а суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Щодо посилання заявника на пункт 4 частини четвертої та пункт «г» частини п`ятої статті 328 КАС України (суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково) як на підставу касаційного оскарження, Суд зазначає таке. За змістом частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Крім того, із змісту положення частини другої статті 12 КАС України вбачається, що в порядку спрощеного позовного провадження можуть розглядатися не лише справи незначної складності, але й інші справи, для яких пріоритетним є швидке вирішення справ. Отож, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України). У цій справі суд першої інстанції не відносив її до категорії малозначних справ, та урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження. Отже, посилаючись у касаційній скарзі на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав обставин, які свідчили б про необхідність розгляду її за правилами загального позовного провадження. Крім того, вимогами касаційної скарги є скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, що передбачено статтею 351 КАС України, а не направлення справи на новий судовий розгляд (як це передбачено частиною другою статті 353 КАС України і є наслідком порушення судами норм процесуального права). За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. З матеріалів касаційної скарги встановлено, що вони оформлені без дотримання вимог частини четвертої статті 330 КАС України, а саме до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору. Скаржник надав клопотання про відстрочення суми судового збору до ухвалення судового рішення у справі, яке обґрунтовано тим, що скаржник є бюджетною установою та у нього відсутні кошти для сплати судового збору. Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Розглянувши вказане клопотання скаржника, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в його задоволенні, оскільки відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення скаржника від законодавчо встановленого обов`язку зі сплати судового збору, не є вказане й підставою для відстрочення сплати судового збору. Зазначена позиція також збігається із висновками Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року (заява №70297/01). У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакцій, чинній на момент подання позивачем позовної заяви), розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано, зокрема, фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до статті 7 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01 січня 2020 року в розмірі 2 102,00 грн. Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 3489,40 грн (174470,62 грн*1%*200%). У відповідності до ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Згідно із частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Частинами першою, другою статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Зазначені недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом сплати судового збору на реквізити: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030102; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Номер рахунку отримувача UA 288999980313151207000026007; Код класифікації доходів бюджету: 22030102; Найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055); Призначення платежу*: __________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа). За таких обставин, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для надання документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі. Керуючись статтями 329, частиною другою, третьою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі №160/12353/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.А. Данилевич Судді В.Е. Мацедонська О.Р. Радишевська