Ухвала КАС ВС № 640/9375/20

УХВАЛА 29 червня 2021 року м. Київ справа №640/9375/20 провадження №К/9901/20987/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Смоковича М. І., суддів: Данилевич Н. А., Уханенка С. А., перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, встановив: 04 червня 2021 року зазначену касаційну скаргу подано засобами поштового зв`язку. 07 червня 2021 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції. Одночасно у скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, проаналізувавши доводи якого та матеріали касаційної скарги, суд, із урахуванням положень частини третьої статті 329 КАС України, дійшов висновку про поважність причин пропуску цього строку та наявність підстав для його поновлення. Касаційну скаргу подано з підстав, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України Так, автор скарги наполягає на необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, зазначаючи при цьому, що, ухвалюючи рішення про задоволення адміністративного позову в частині стягнення вихідної допомоги при звільненні, суд апеляційної інстанції посилався на висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 320/2449/20, від 11 лютого 2021 року у справі № 420/4115/20, від 23 грудня 2020 року у справі № 560/3971/19, від 18 лютого 2021 року у справі № 640/23379/19, від 17 березня 2021 року у справі № 420/4581/20, від 21 січня 2021 року у справі № 260/1890/19, відповідно до якого внесені зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом. Частиною п`ятою статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та частиною четвертою статті 40 Кодексу законів про працю України (надалі КЗпП України) передбачено виключний перелік випадків, коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. У такий перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже, не заборонено застосування положень статті 40 КЗпП України при вирішенні спірного питання. Обґрунтовуючи необхідність відступлення від висновку, викладеного у вищевказаних постановах Верховного Суду, скаржник указує, що пунктом 19 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» встановлено, що прокурори, які на день набрання ним чинності займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 9 Закону України «Про прокуратуру» за умови неподання у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку з цим пройти атестацію (підпункт 1 пункту 19) або у разі неуспішного проходження атестації (підпункт 2 пункту 19). Заявник зауважує, що ні Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», ні Законом України «Про прокуратуру» не передбачено виплату вихідної допомоги у разі звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», як і не передбачено можливості виплати такої допомоги у розмірі середнього місячного заробітку працівникові у разі припинення трудового договору на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» статтею 44 КЗпП України. Проаналізувавши підстави, на яких подана касаційна скарга у цій справі, Верховний Суд погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року. Одночасно в касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про зупинення виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку. Відповідно до пунктів 2 та 5 частини першої статті 340 КАС України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує письмово заявлені клопотання учасників справи та інші питання, необхідні для касаційного розгляду справи. За приписами частини третьої статті 334 КАС України якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом. В той же час, ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року у цій же справі № 640/9375/20, реєстраційний номер К/9901/16578/21. Зважаючи на те, що зазначені касаційні скарги подані на рішення, яке постановлено по одній і тій же справі, провадження по цих касаційних скаргах необхідно об`єднати в одне. Керуючись статтями 328 - 332, 334, 335, 338. 340 КАС України, Верховний Суд у х в а л и в :

1. Визнати поважними причини пропуску Офісом Генерального прокурора строку на касаційне оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року в адміністративній справі № 640/9375/20 і поновити цей строк.

2. Відкрити касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року у справі № 640/9375/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

3. Об`єднати касаційні скарги ОСОБА_1 (К/9901/16578/21) та Офісу Генерального прокурора (К/9901/20987/21) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року в одне провадження під номером К/9901/16578/21.

4. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

5. Установити строк у п`ятнадцять днів із дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

6. Роз`яснити, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни.

7. Установити строк у п`ять днів з моменту отримання копії даної ухвали для подання учасниками справи своїх міркувань або заперечень щодо заявленого Офісом Генерального прокурора клопотання про зупинення виконання оскаржуваної постанови. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується. Суддя-доповідач М. І. Смокович Судді Н. А. Данилевич С. А. Уханенко