Ухвала КАС ВС № 440/4280/20

УХВАЛА 29 червня 2021 року м. Київ справа № 440/4280/20 адміністративне провадження № К/9901/22124/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Шевцової Н.В., суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е. перевірив касаційну скаргу Державного агентства рибного господарства України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі №440/4280/20 за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства рибного господарства України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного агентства рибного господарства України, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Державного агентства рибного господарства України № 55-ТО від 06.07.2020 в повному обсязі; - поновити позивача на посаді заступника начальника управління - начальника відділу рибоохоронного патруля № 1 Управління Державного агентства рибного господарства у Полтавській області або запропонувати рівнозначну посаду; - стягнути з відповідача середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. 05 лютого 2020 року рішенням Полтавського окружного адміністративного суду позов задоволено. Наказ Державного агентства рибного господарства України №55-ТО від 06 липня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 - визнано протиправним та скасовано. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу рибоохоронного патруля №1 Управління Державного агентства рибного господарства у Полтавській області. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державного агентства рибного господарства України середній заробіток за час вимушеного прогулу у загальній сумі 180 561,48 грн. 03 червня 2021 року постановою Другого апеляційного адміністративного суду рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року в справі № 440/4280/20 змінено шляхом викладення абзаців 3, 4, 5 резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу рибоохоронного патруля №1 Управління Державного агентства рибного господарства у Полтавській області з 08.07.2020 року. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державного агентства рибного господарства України (вул. Січових Стрільців 45-а м. Київ ЄДРПОУ 37472282) середній заробіток за час вимушеного прогулу у загальній сумі 168 665,20 грн. Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Державного агентства рибного господарства України (вул. Січових Стрільців 45-а м. Київ ЄДРПОУ 37472282) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 22792,50 грн». В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2021 по справі № 440/4280/20 - залишити без змін. На вказані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції Державним агентством рибного господарства України подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 17 червня 2021 року. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження. Водночас пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України). Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Таким чином, відсутні підстави, за яких цю справу не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження. Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у цій справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню. Оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають перегляду в касаційному порядку, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. А саме, в касаційній скарзі відповідач зазначає, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Твердження заявника касаційної скарги, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про те, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають самобутню своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи. Отже, наведені відповідачем в касаційній скарзі обставини є загальними і в контексті обставин справи не дають підстав для висновку, що справа має виняткове значення для позивача. Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Суд ураховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі "Азюковська проти України" (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв`язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини п`ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного агентства рибного господарства України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі №440/4280/20 за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства рибного господарства України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.В. Шевцова Судді Н.А. Данилевич В.Е. Мацедонська