Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/2377/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/2377/20 пров. № А/857/14347/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Носа С.П., Хобор Р.Б., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, суддя у І інстанції Микуляк П.П., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Ужгород, дата складення повного тексту рішення 20 жовтня 2020 року, ВСТАНОВИВ: 01 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення № 7 Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі ГУ ПФУ), викладеному у листі від 05 червня 2020 року № 0700-0338-8/18751 про відмову у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов праці працівників органів прокуратури», постанови Кабінету Міністрів України № 657 від 30 серпня 2017 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» та Рішень Конституційного Суду України у справі № 7-р(ІІ)/2019 від 13 грудня 2019 року, № 6-р/2020 від 26 березня 2020 року у справі № 1-223/2018(2840/18); - зобов`язати ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату у розмірі 90 % без обмеження граничного розміру ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії) на підставі довідки прокуратури Закарпатської області від 16 березня 2020 року № 18 113-вих. з урахуванням раніше проведених виплат та з урахуванням вимог відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов праці працівників органів прокуратури», постанови Кабінету Міністрів України № 657 від 30 серпня 2017 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» та Рішень Конституційного Суду України у справі № 7-р(ІІ)/2019 від 13 грудня 2019 року, № 6-р/2020 від 26 березня 2020 року у справі № 1-223/2018(2840/18); - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату у розмірі 90 % без обмеження граничного розміру ОСОБА_1 пенсії за вислугу років за минулий час за останні 12 місяців, відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХП (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії) на підставі довідки прокуратури Закарпатської області від 06 березня 2020 року №18 86-вих. та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов праці працівників органів прокуратури», постанови Кабінету Міністрів України № 657 від 30 серпня 2017 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» та Рішень Конституційного Суду України у справі № 7-р(ІІ)/2019 від 13 грудня 2019 року, № 6-р/2020 від 26 березня 2020 року у справі № 1-223/2018(2840/18). Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 260/2377/20 позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення від 05 червня 2020 року № 7 «Про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ». Зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ (в первинній редакції), починаючи з 01 січня 2020 року, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження граничним розміром, на підставі довідки прокуратури Закарпатської області від 16 березня 2020 року № 18 113-вих.2020, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівників органів прокуратури на підставі Постанови № 657 та ухваленням Конституційним Судом України рішення № 7-р(ІІ)/2019, позивач набув право на перерахунок пенсії за вислугу років у розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення), починаючи з 20 січня 2020 року без обмеження граничним розміром. ГУ ПФУ у апеляційній скарзі просило скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову відмовити повністю. Вважає, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального права, оскільки не містить належного обґрунтування підстав задоволення позову. Окрім того зазначає, що до наданої для перерахунку пенсії довідки неправомірно включено суми премії, матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Також вважає, що задоволення позовної вимоги про зобов`язання провести перерахунок та виплату пенсії без обмеження її граничним розміром є передчасним. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого. Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року у розмірі 90 % від суми заробітку за посадою прокурора області. 16 березня 2020 року прокуратурою Закарпатської області позивачу видано довідку за № 18 113-вих.2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, згідно якої розмір заробітної плати (грошового забезпечення) з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 06 вересня 2017 року за відповідною (прирівняною) посадою начальника відділу прокуратури області становить 43325,70 грн. Як видно із вказаної довідки, вона видана на підставі Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-(ІІ)/2019 та постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури». 25 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ із заявою про перерахунок пенсії. 05 червня 2020 року відповідачем прийнято рішення № 7, яким позивачу відмовлено у перерахунку пенсії. Як слідує із вказаного рішення, відповідач на обґрунтування відмови в перерахунку позивачу пенсії зазначає, що відповідно до рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р (ІІ)/2019 працівникам прокуратури згідно із Законом України «Про прокуратуру» перерахунок пенсії проводиться, зокрема, у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Постановою Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці прокурорів» від 11 грудня 2019 року № 1155 затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур. При цьому, відповідач зазначає, що пунктом 7 зазначеної постанови встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із законом України «Про прокуратуру». У зв`язку із наведеним право на перерахунок пенсії згідно із поданою довідкою позивач не має. Окрім того, надана довідка є не відповідної форми. Вважаючи зазначене рішення відповідача незаконним, ОСОБА_1 за захистом своїх прав звернувся до адміністративного суду із позовом, що розглядається. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. На час призначення ОСОБА_1 пенсії (24 грудня 2002 року) особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури визначалися статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (далі Закон № 1789-XII) (до 15 липня 2015 року). Відповідно до частини першої цієї статті Закону № 1789-XII прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Згідно із частиною дванадцятою вказаної статті Закону № 1789-XII обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина сімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-XII). До статті 50-1 Закону № 1789-XII вносилися зміни Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ з 1 жовтня 2011 року стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним. 14 жовтня 2014 року ухвалено Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ. У первинній редакції частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VІІ мала такий текст: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки». Отже, первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ та частина сімнадцята (з 1 жовтня 2011 року - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-XII містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури. Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону № 1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у тому числі й стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15 липня 2015 року втратив чинність Закон № 1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів). 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-XII (діяла до 15 липня 2015 року) та частину двадцяту статті 86 Закону № 1697-VІІ (набрала чинності 15 липня 2015 року) викладено у новій редакції, відповідно до якої умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Прийняття зазначеного Закону, як слідує із пояснювальної записки до його законопроекту, було обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей держави дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики. Таким чином, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру». Законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року делегував Кабінету Міністрів України. Разом з тим, Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури. 13 грудня 2019 року Конституційний Суд України своїм рішенням щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ ухвалив Рішення № 7-р(II)/2019, яким: - визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України; - положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. До того ж Конституційний Суд України установив такий порядок виконання цього Рішення: - частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VІІ зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VІІ підлягає застосуванню в первинній редакції: «

20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки». Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Зазначене Рішення Конституційного Суду України стало підставою для звернення позивача, як отримувача пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру», за отриманням актуальної довідки про заробітну плату та згодом до органу Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії. Проте, з відмови відповідача суд встановив, що фактично пенсійний орган погоджується з наявністю у позивача права на перерахунок пенсії, однак, відсутні нормативно-правові акти про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури, окрім того вказав, що довідка надана невідповідної форми. Апеляційний суд звертає увагу, що доводи ГУ ПФУ про те, що після набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019, тобто після 13 грудня 2019 року, нормативно-правового акта про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури не ухвалено, а тому немає підстав для перерахунку пенсії, є помилковими та не доводять правомірності його дій, оскільки чинна з 13 грудня 2019 року норма частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII визначає умовою перерахунку пенсії за вислугу років підвищення заробітної плати прокурорським працівникам. Протягом усього періоду дії норми статті 86 Закону № 1697-VІІ, яка визначала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, позивач мав право на перерахунок пенсії, проте був позбавлений можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність Кабінету Міністрів України. Така бездіяльність уряду була предметом розгляду в судах. Верховний Суд в постанові від 24 квітня 2019 року (справа № 826/8546/18) звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом № 1697-VІІ покладено саме на уряд. Суди у зазначеній справі визнали протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VІІ, та зобов`язали Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та ухвалити рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Проте рішення суду Кабінетом Міністрів України виконано не було. Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовило неможливість проведення органами Пенсійного фонду перерахунку зазначених пенсій, у тому числі й пенсії позивача. Реалізація його права була забезпечена саме Рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019. Відтак, твердження відповідача про те, що для реалізації пенсіонерам права на перерахунок пенсії, визначеного статтею 86 Закону № 1697-VІІ (у редакції, чинній з 13 грудня 2019 року), обов`язковою умовою є прийняття урядом нової постанови про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури, є хибним з огляду на те, що на момент прийняття Конституційним Судом України зазначеного рішення вже існувала суттєва різниця в оплаті праці чинних працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії прокурорських пенсіонерів. Така нерівність має усуватись Пенсійним фондом України шляхом беззастережного (відносно дати ухвалення рішення про збільшення заробітку діючих працівників прокуратури) задоволення заяв пенсіонерів про перерахунок пенсії, поданих після 13 грудня 2019 року. Більше того, Постанова № 657 є чинною, а тому немає підстав для її незастосування. Таке рішення уряду є рішенням про «підвищення заробітної плати працівників прокуратури». Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на перерахунок пенсії на підставі довідки прокуратури Закарпатської області від 16 березня 2020 року № 18 113-вих., є обґрунтованим. Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставного посилання відповідача на невідповідність форми наданої позивачем довідки, з огляду на таке. Як встановлено судом, 18 лютого 2020 року Офіс Генерального прокурора звернувся до Міністерства соціальної політики України з листом № 21-698вих20 для погодження порядку проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019. У додатку 1 до вказаного листа визначено форму довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій. Листом від 21 лютого 2020 року за № 2690/0/2-20/54 Міністерство соціальної політики України погодило порядок дій, запропонований у листі Офісу Генерального прокурора від 18 лютого 2020 року № 21-698вих20. Як вірно встановлено судом першої інстанції, надана позивачем довідка прокуратури Закарпатської області відповідає зазначеному Додатку 1, складена на бланку органу прокуратури, містить обов`язкові реквізити (дату та вихідний номер), підписана посадовими особами, підпис яких скріплений гербовою печаткою, містить інформацію про назву та розмір складових заробітної плати (грошового забезпечення) за аналогічною посадою, зазначено прізвище, ім`я та по-батькові особи, якій видано таку довідку. Таким чином, слід погодитись з позицією суду першої інстанції, що вказана довідка прокуратури Закарпатської області від 16 березня 2020 року № 18 113-вих. є належним та достатнім доказом розміру заробітної плати працівника прокуратури за аналогічною посадою та саме на її підставі має бути проведений перерахунок пенсії позивача. Разом з тим, щодо відсоткового розміру заробітної плати, з якого підлягає перерахунку пенсія, та щодо перерахунку пенсії без обмеження їх граничного розміру, слід зазначити, що питання щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і питання обмеження пенсії максимальним розміром є похідними від права позивача на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 і повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок. Як встановлено з відповіді відповідача на заяву ОСОБА_1 , останньому відмовлено в перерахунку пенсії з мотивів відсутності нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури, а також невідповідності поданої довідки. Відтак, спору щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і щодо обмеження пенсії максимальним розміром на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало. Також відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії за вислугу років на виконання судового рішення у даній справі, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як таких, що заявлені передчасно. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років та зобов`язання ГУ ПФУ з 01 січня 2020 року здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII на підставі довідки прокуратури Закарпатської області від 16 березня 2020 року № 18 113-вих. з урахуванням раніше проведених виплат. Решта позовних вимог задоволенню не підлягають. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 14 вересня 2020 року при розгляді справи №560/2120/20, який в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення цього спору. Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. На переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, що призвело до помилкового задоволення частини позовних вимог ОСОБА_1 . Тому оскаржуване рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти постанову про часткове задоволення позову. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задовольнити частково. Скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 260/2377/20 у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та прийняти в цій частині постанову, якою такі вимоги задовольнити частково. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01 січня 2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» на підставі довідки прокуратури Закарпатської області від 16 березня 2020 року № 18 113-вих. з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді С. П. Нос Р. Б. Хобор