Постанова 4857 № 1.380.2019.006789

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий суддя у першій інстанції : Гулкевич І.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.006789 пров. № А/857/3438/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Матковської З.М., Запотічного І.І., за участю секретаря судового засідання: Мельничук Б.Б., представника апелянта: Слиш Г.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року у справі № 1.380.2019.006789 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В: 16.12.2019р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Офісу Генерального прокурора в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати наказ №1436ц від 12.11.2019р. про звільнення з посади заступника начальника управління нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань та пробації, а також щодо надання медичної допомоги при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Департаменту нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації Генеральної прокуратури України та органів прокуратури; - поновити на посаді заступника начальника управління нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань та пробації, а також щодо надання медичної допомоги при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Департаменту нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації Генеральної прокуратури України або рівнозначній посаді в органах прокуратури України; - стягнути з Генеральної прокуратури України середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2020р. позов задоволено.Суд визнав протиправним та скасував наказ Генеральної прокуратури України №1436ц від 12.11.2019р. про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань та пробації, а також щодо надання медичної допомоги при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Департаменту нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації Генеральної прокуратури України та органів прокуратури Крім того, суд першої інстанції поновив ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань та пробації, а також щодо надання медичної допомоги при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Департаменту нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації Генеральної прокуратури України або рівнозначній посаді в Офісі Генерального прокурора з 16 листопада 2019 року. Також, суд стягнув з Офісу Генерального прокурора в користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 16.11.2019р. - 11.12.2020р. в розмірі - 573 048 грн. 01 коп. Рішення суду в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі - 45 801 грн. суд допустив до негайного виконання. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Офіс Генерального прокурора подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд рішення Львівського окружного адміністративного суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі. В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу з підстав в ній зазначених. Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 1997р. 2019р. працював в органах прокуратури України. Наказом Генерального прокурора України №643ц від 09.08.2019р. позивач призначений на посаду заступника начальника управління нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань та пробації, а також щодо надання медичної допомоги при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Департаменту нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації Генеральної прокуратури України та органів прокуратури. (т.1 а.с.16) В п. п. 6, 19 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру». ст. 9 Закону України «Про прокуратуру» визначені повноваження Генерального прокурора, зокрема щодо видання наказів з питань призначення та звільнення прокурорів на адміністративні посади, призначення на посади та звільнення з посад прокурорів Офісу Генерального прокурора у випадках та порядку, встановлених цим Законом. Відповідно до п.2 ч. 2 ст.41 Закону України «Про прокуратуру» повноваження прокурора на адміністративній посаді припиняються в разі звільнення з посади прокурора або припинення повноважень на посаді прокурора. В п.9 ч. 1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» видно, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. п.п.2 п.19 розділу ІІ Закону України «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» встановлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури. Колегія суддів вважає, помилковими висновки суду першої інстанції щодо відсутності фактичної ліквідації чи реорганізації Генеральної прокуратури України, скорочення чисельності штатів під час звільнення, оскільки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Суд першої інстанції не врахував положення п.19 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» який передбачає звільнення прокурора на підстав п.9 ч.1 ст. 51 Закону України «Про прокурату» за умови прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Згідно п.7 Розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Пунктом 10 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації. Відповідно до п.9-п.12 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора. Атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Атестація може включати інші етапи, не проходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор. Графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису. За результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором (п.16 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»). Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що атестація є спеціальною процедурою, що має на меті визначення здатності прокурора здійснювати повноваження в органах прокуратури України за визначеними законом критеріями. Як видно з матеріалів справи 14.10.2019р. ОСОБА_1 скористався своїм правом відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», подав Генеральному прокуророві України заяву встановленої форми про переведення на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора та намір пройти атестацію. ( т.1 а.с.61) Отже, позивач надав добровільно персональну згоду про те, що у разі прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації, його буде звільнено на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру». Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції який погодився з доводами ОСОБА_1 про те, що подана заява про переведення обмежую права та свободи останнього, оскільки позивач скористався своїм правом відповідно до вимог Закону України Прикінцеві і перехідні положення», Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», добровільно подав вказану заяву та усвідомлював наслідки неуспішного проходження атестації. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що положення КЗпП України не підлягають до застосування до правовідносин щодо звільнення прокурора з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури виходячи з наступних підстав. З системного аналізу ст.2, ст.5-1, ст.222 КЗпП України, ст.16 Закону України «Про прокуратуру» видно, що положення КЗпП України не підлягають до застосування до правовідносин щодо звільнення прокурора з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Оскільки, порядок звільнення прокурора з посади визначено спеціальним законодавством, в той час, як трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Із змісту правової позиції Верховного Суду, яка викладені в постановах від 31.01.2018р. у справі № 803/31/16, від 30.07.2019р. у справі № 804/406/16, від 08.08.2019р. у справі № 813/150/16, у справі №804/211/16. від 08.10.2019р. видно, що за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Таким чином, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин загальні засади трудового законодавства щодо персонального попередження про звільнення та заборони звільнення, оскільки викладені питання врегульовані спеціальним законодавством. Тому, доводи позивача про застосування до спірних правовідносин положення КЗпП України є помилковими. Положеннями пп. пп. 7, 8 п. 22 Розділу II «визначено, що тимчасово, до 1 вересня 2021 року в Офісі Генерального прокурора, у кожній обласній прокуратурі утворюються відповідні кадрові комісії як органи для забезпечення в тому числі проведення атестації прокурорів Генеральної прокуратури відповідно до цього розділу. При цьому, саме Генерального прокурора наділено правом визначати перелік, склад і порядок роботи кадрових комісій Офісу Генерального прокурора. п. п. 9, 11 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» визначено, що атестація здійснюється кадровими комісіями згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором. Порядок проходження прокурорами атестації затверджено наказом Генерального прокурора від 03.10.2019р. № 221 (Порядок № 221). В п.3 р.II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» передбачено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Згідно п. п. 2, 4 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями, перелік і склад яких визначаються наказами Генерального прокурора. Порядок роботи кадрових комісій, які здійснюють свої повноваження на підставі п. 11, пп. 7 п. 22 розділу II Закону України «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» затверджено наказом Генерального прокурора від 17.10.2019р. № 233 та цього ж дня наказом № 234 створено першу кадрову комісію й визначено її персональний склад. ( Порядок № 233, Порядок № 234 ) п. 2 Порядку № 233 визначено, що Комісії забезпечують: - проведення атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів та слідчих Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур; - здійснення добору на посади прокурорів; - розгляд дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів. В п.3 Порядку №233 передбачено, що для здійснення повноважень, передбачених абзацами другим і третім пункту 2 цього Порядку, утворюються комісії у складі шести осіб, з яких не менше трьох - особи, делеговані міжнародними і неурядовими організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, дипломатичними місіями. Членами комісії можуть бути особи, які є політично нейтральними, мають бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет, а також стаж роботи в галузі права. З метою проведення атестації прокурорів і слідчих Генеральної прокуратури України наказом Генерального прокурора № 234 від 17.10.2019р. створено Першу кадрову комісію у такому складі: ОСОБА_4 - голова комісії, ОСОБА_5 - член комісії (секретар комісії), ОСОБА_6 - член комісії, а також делеговані міжнародними неурядовими організаціями, проектами міжнародно-технічної допомоги та дипломатичними місіями: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Із змісту Рішення №156 Кадрової комісії №129.10.2019р. «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» видно, що ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрав 57 балів, що є менше прохідного балу (70 балів) для успішного складання іспиту, а тому не допускається до проходження наступних етапів атестації. У зв`язку з цим останній неуспішно пройшов атестацію. (т.2 а.с.23 ) В даному випадку, дані результати відображені у відомості, достовірність яких позивач підтвердив власним підписом. В примітках до даної відомості будь-яких зауважень від останнього щодо процедури та порядку складення іспиту відсутні. Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що висновки суду першої інстанції щодо непідтвердження правомірності формування кадрової комісії є помилковими, оскільки накази Генерального прокурора від 17.10.2019р. № 233, № 234 про створення першої кадрової комісії та визначення її персонального складу яка забезпечувала супроводження атестації, позивав у встановленому законом порядку не оскаржував. Крім того, особистий склад комісії жодним чином не впливає на законність прийнятого рішення про неуспішне проходження атестації, оскільки в даному рішенні зафіксовано набраний бал за результатами тестування, який не залежить від волі членів комісії. Згідно п.4 розділу II Порядку №221 прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора становить 70 балів. У п.5 розділу II Порядку № 221, п.16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» встановлено, що прокурор, який за результатами складення зазначеного іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Висновки суду першої інстанції про незаконність проведення атестації з огляду на те, що значна кількість сформованих питань на іспиті у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки, а саме 70 % запитань, стосувалась кримінального права та кримінального процесу і такий підхід не дає змоги визначити рівень професійної компетенції прокурорів які працюють в інших напрямках прокурорської діяльності колегія суддів вважає помилковими. Оскільки Законом України «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», Законом України «Про прокуратуру» та Порядком проходження прокурорами атестації від 03.10.2019р. № 221 не передбачені вимоги щодо співвідношення кількості тестових запитань в іспиті на знання законодавства. Перелік тестових питань для іспиту з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора під час проведення атестації прокурорів регіональних прокуратур, у тому числі військових прокуратур регіонів України і об`єднаних сил який затверджено Генеральним прокурором оприлюднено 15.19.2019р. на веб-сайті Офісу Генерального прокурора у рубриці «Накази та інші документи Генерального прокурора у рубриці «Накази та інші документи Генерального прокурора щодо атестації прокурорів регіональних прокуратур» та в розділу «Новини» від 15.10.2019р. З вказаними питаннями оприлюднено і відповіді на них. Тобто, позивач протягом 8 днів мав можливість ознайомитись із переліком питань, правильними відповідями на них, дослідити їх відповідність законодавству України та визначити нормативне обґрунтування відповідей. При цьому, до початку іспиту ОСОБА_1 не висловлював жодних сумніві щодо кількості питань та їх формулювання і не скористався правом оскаржувати наказ про затвердження тестових питань. Наказом Генерального прокурора України №1436ц від 12.11.2019р. ОСОБА_1 звільнений з посади заступника начальника управління нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань та пробації, а також щодо надання медичної допомоги при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Департаменту нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» з 15.11.2019р. Підстава звільнення: Рішення кадрової комісії № 1. (т.1 а.с.17) Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те що із змісту вищевказаного наказу про звільнення неможливо встановити яке саме рішення кадрової комісії стало підставою для його прийняття. Оскільки, підставою звільнення позивача є Рішення кадрової комісії №1 від 29.10.2019р. яке стосується безпосередньо ОСОБА_1 та із змісту якого видно, що останній неуспішно пройшов атестацію, що є безумовною підставою для прийняття наказу про звільнення. За таких обставин, колегія суддів вважає що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки рішення кадрової комісії №1 з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №156 від 29.10.2019р. «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» та Наказ Генерального прокурора України №1436ц від 12.11.2019р. яким позивача звільнено з органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру», є такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Тобто, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) неупереджено, добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а тому відсутні правові підстави для визнання таких рішення і наказу протиправними та їх скасування. Враховуючи ту обставину, що позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з займаної посади, підстави для задоволення таких позовних вимог також відсутні, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та відмовити в позові повністю. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову якою в позові відмовити. Керуючись ст.ст.243, 286, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року у справі № 1.380.2019.006789 - скасувати. В позові ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді І. І. Запотічний З. М. Матковська У зв`язку із перебуванням судді Запотічного І.І. в період з 07.06.2021р. 27.06.2021р. включно у щорічній відпустці, повний текст постанови складено у строк встановлений ч.3 ст. 243 КАС України, однак підписаний повним складом суду 29.06.2021р.