Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/211/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2021 р. Справа № 520/211/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Макаренко Я.М. , Кононенко З.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2021, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., м. Харків, по справі № 520/211/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови в переведенні її з пенсії по інвалідності, призначеної згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності згідно із Законом України "Про державну службу" та скасувати Рішення від 24.12.2020 відділу з питань перерахунку пенсій №4 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в перерахунку пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити і здійснити їй виплату з 15.12.2020 пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, на підставі довідок про складові заробітної плати від 16.12.2020 №02-13/03 та №02-13/04, виданих відділом фінансів Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2021 задоволено позов. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови в переведенні її пенсії по інвалідності, призначеної згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності згідно із Законом України "Про державну службу" та скасувати Рішення від 24.12.2020 відділу з питань перерахунку пенсій №4 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в перерахунку пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити і здійснити виплату ОСОБА_1 з 15.12.2020 пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, на підставі довідок про складові заробітної плати від 16.12.2020 №02-13/03 та №02-13/04, виданих відділом фінансів Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області. Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду України від 12.03.2021 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що чинним законодавством чітко визначені правила, що підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01.05.2016. Закон України "Про державну службу" передбачає право осіб на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 закону України "Про державну службу" виключно за дотримання такими особами умов, визначених ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу", а саме щодо віку, загального та спеціального стажу. Пунктом 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності законом України "Про державну службу" не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають: жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсій. На дату звернення до відповідача із заявою про переведення з пенсії по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності згідно із Законом України "Про державну службу" вік позивача становить 54 року, а отже у неї відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки позивач не досягла 60 років. Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено доводи щодо безпідставності вимог апеляційної скарги. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області з 08.02.2017 та отримує пенсію по інвалідності 2 групи, призначеної за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Згідно до довідки МСЕК Серія 12ААВ № 269637 позивачу встановлено 2 групу інвалідності загального захворювання на строку до 01.03.2022 (а.с. 10). 16.12.2020 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області із заявою, відповідно до якої просила перевести її на інший вид пенсії, а саме з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" (а.с. 11). 24.12.2020 Головним управління Пенсійного фонду України Харківської області прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії, відповідно до заяви від 16.12.2020, оскільки нею не досягнуто відповідного пенсійного віку - 60 років, а тому, вона не має права на перехід на пенсію по інвалідності згідно вимог Закону України "Про державну службу". Не погоджуючись із вказаною відмовою відповідача, позивач звернулась до суду з позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є інвалідом II групи, має стаж на посаді державної служби станом на 01.05.2016 понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення її з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності II групи відповідно до Закону №3723-ХІІ. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Положеннями частини 3 статті 45 зазначеного Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що частини 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачений порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої саме цим Законом, на інший. Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року N 3723-XII (надалі - Закон N 3723-XII). Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року N 3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Згідно із статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. До 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року N 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Після 01 травня 2016 року, відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року N 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року N 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року N 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно із пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року N 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш, як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року N 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року N 3723-XII в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Таким чином, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року N 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року N 3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. При цьому, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії, відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року N 3723-XII після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року N 3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року N 889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Водночас, за відповідно до частини 9 статті 37 Закону N 3723-XII, пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону N 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби. Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (ч. 12 ст. 37 Закону N 3723-XII). Оскільки трудовий стаж позивача на державній службі станом на 01.05.2016 становив понад 20 роки і вона є особою з інвалідністю II групи, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, то позивач має право на призначення пенсії по інвалідності, згідно зі ст. 37 Закону N 3723-XII, а тому, відповідно, наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної йому відповідно до Закону N 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності II групи, відповідно до Закону N 3723-XII. Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі від 13 лютого 2019 року N 822/524/18. Посилання відповідача на статтю 90 Закону N 889-VIII, згідно з якою пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону N 1058-IV, як на підставу для відмови позивачу у призначенні пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону N 3723-XII, суд вважає безпідставними, оскільки позивач має право на призначення пенсії за правилами пунктів 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 889-VIII, якими не передбачено нарахування пенсії державного службовця за умови, як досягнення певного віку. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на повно встановлених обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, з правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд першої інстанції під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2021 по справі № 520/211/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді Я.М. Макаренко З.О. Кононенко