Постанова Західний апеляційний господарський суд № 914/2984/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "25" червня 2021 р. Справа №914/2984/20 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Желік М.Б. суддів Мирутенко О.Л. Галушко Н.А. розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед Трейд Сервіс» б/н від 22.02.2021 (вх.ЗАГС. №01-05/771/21 від 01.03.2021) на рішення Господарського суду Львівської області від 28.01.2021 (повний текст складено 02.02.2021, суддя Коссак С.М.) у справі № 914/2984/20 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед Трейд Сервіс», м. Запоріжжя до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «МІСТ Експрес», м. Львів за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватне підприємство «Медичний центр Інтерсоно» про стягнення відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 13 543,58грн. ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.01.2021 у справі №914/2984/20 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед Трейд Сервіс» відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням скаржник звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 28.01.2021 у справі №914/2984/20 та ухвалити нове рішення яким стягнути із ТзОВ «Торговий дім «Міст Експрес» на користь ТзОВ «Мед Трейд Сервіс» відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 13 543,58 грн. та понесені судові витрати. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2021 справу №914/2984/20 передано до розгляду колегії суддів у наступному складі: Желік М.Б. - головуючий суддя (суддя-доповідач), члени колегії Мирутенко О.Л., Галушко Н.А. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 (після усунення недоліків апеляційної скарги) відкрито апеляційне провадження, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено строк на подання відзиву до 29.04.2021. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 повторно встановлено учасникам справи строк до 22.06.2021 для подання відзиву. 24.06.2021 на адресу суду надійшов відзив ТзОВ «Торговий дім «Міст Експрес», у якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення без змін. Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, станом на 25.06.2021 правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась. Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю «Мед Трейд Сервіс» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «МІСТ Експрес» про стягнення відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 13 543,58грн., завданої перевізником (відповідачем) щодо перевезення вантажу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.06.2020 позивач здійснив відправлення товару (кушетки медичні у кількості 4 шт., вантажна декларація № 712-1721410), скориставшись послугами перевізника ТзОВ «ТД «МІСТ Експрес». Товар при відправленні оцінено в розмірі 13 000,00 гривень, вартість доставки - 543,58 гривень. При перевезенні товар було пошкоджено, про що 23.06.2020 складено акт представником перевізника та одержувача. Позивач вважає, що відповідачем завдано матеріальні збитки через пошкодження відправлення з вини відповідача, тому останній повинен відшкодувати позивачу суму оголошеної цінності відправлення у розмірі 13 000,00 гривень та вартість доставки у розмірі 543,58 гривень. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.11.2020 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та залучено до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Приватне підприємство «Медичний центр Інтерсоно». Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, зазначав, що здійснення доставки відправлень ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» відбувається на підставі Стандартних умов сервісу, які розроблені на основі чинного законодавства України. Позивачем було передано на відправлення вантаж, який було запаковано позивачем самостійно, таким чином, саме позивач мав обов`язок забезпечити відправлення відповідним транспортним пакуванням для збереження відправлення та його вкладення при кількаразовому перевантаженні та транспортуванні, та ніс пов`язані з цим ризики. ПП «Медичний центр «Інтерсоно» у поясненнях до позовної заяви зазначало, що у червні 2020 року було замовлено у позивача кушетки медичні у кількості 4 шт. Доставка здійснювалась відповідачем на адресу філії у м. Львів, вул. Стрийська,

204. При доставці на адресу 23.06.2020 було виявлено пошкодження упакування і вмісту вантажу - медичних кушеток, а саме потерто кути, сидіння і ін., упакування було мокрим, про що було проведено фотофіксацію та складено акт №51-3 від 23.06.2020. Відтак, було вирішено відправлення не приймати повністю та залишити у перевізника. Також третя особа повідомила, що позивач повторно здійснив поставку кушеток медичних 4 шт. у липні 2020 року, які також мали незначні пошкодження упакування, про що було складено акт №51-3 від 02.07.2020, проте, товар було прийнято одержувачем ПП «Медичний центр «Інтерсоно» в якості заміни, оскільки пошкодження не були значними. Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про те, що позивачем не доведено обставин завдання йому збитків, що підлягають відшкодуванню відповідачем. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення ухвалене за невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи. Так, скаржник вказує, що надав усі необхідні належні докази на підтвердження пошкодження товару з вини відповідача, такі наявні в матеріалах справи. Натомість суд першої інстанції дійшов висновку щодо одностороннього обов`язку позивача доводити обставини винуватості перевізника, при цьому не зазначив, які саме докази в цьому випадку є належними. Апелянт звертає увагу, що відповідальність перевізника побудована за принципом вини і, як правило, діє презумпція вини зобов`язаної сторони. Зокрема, таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 11.06.2019 у справі №907/603/17. Апелянт зазначає, що суд взяв до уваги неналежний доказ - заяву свідка, яку відповідач подав з порушенням строків надання доказів та без обґрунтування поважності причин пропуску строку. Обставини, вказані в заяві, окрім слів свідка, жодним доказом не підтверджені, тому є сумнівними та не можуть братись судом до уваги. Також суд не взяв до уваги те, що у вантажній декларації перевізником не було зазначено про неналежне упакування товару, а навпаки, оцінено товар у 13 000,00 грн. Скаржник вважає, що між сторонами було укладено договір перевезення, що підтверджується складенням транспортної накладної, а відтак у відповідності до ст.909 ЦК України, ст. ст. 308, 310 ГК України, ст.17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів саме перевізник несе відповідальність за пошкодження вантажу, прийнятого ним до перевезення. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що в обґрунтування мотивів відмови у позові, наведене в оскарженому рішенні, повністю спростовує доводи апелянта. Щодо упакування вантажу вказує, що товар медичного призначення має зберігатись та транспортуватись у тарі, передбачені відповідною нормативно-технічною документацією. Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2020 позивач здійснив відправлення товару (кушетки медичні у кількості 4 шт., вантажна декларація №712-1721410) скориставшись послугами перевізника відповідача, щодо перевезення вантажу, відповідно до вантажної декларації. Товар при відправленні оцінено в розмірі 13 000,00 гривень та вартість доставки у розмірі 543,58 гривень. Позивач придбав даний товар, згідно з видатковою накладною №60 від 15.06.2020 у Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Інвест Групп». Відповідно до видаткової накладної №23 від 15.06.2020 постачальником ТзОВ «Мед Трейд Сервіс» складено рахунок №22 на оплату покупцю: покупець ОСОБА_1 , код товару 19720, кушетка КП процедурна у кількості 4 шт., за ціною 3 250,00 грн. за 1 шт., загальною вартістю 13000,00 гривень. Відповідно до акта №51-3, складеного 23.06.2020 у м. Львів, вул. Стрийська, буд 201, комісією у складі представника перевізника ТзОВ «Торговий Дім «МІСТ Експрес» - водія, та представника одержувача ПП «Інтерсоно» - завідувача ЛКТ № 2 Соловей Людмили, встановлено наступні пошкодження при перевезенні:

1. Стан упаковки має доступ до вкладення кушеток медичних у кількості 4 шт. (розірвано гофрований ящик, поліетиленовий пакет);

2. Розірвані кути, упаковка мокра;

3. Стан вкладення: кушетки медичні у кількості 4 шт. - забруднено, пошкоджено та обдерто кути). За результатами складання акту комісією вирішено: відправлення не прийнято повністю та залишено у перевізника. Позивач на виконання зобов`язань здійснив доставку третій особі іншого аналогічного товару. 30.07.2020 позивач направив поштовим відправленням претензію з описом про вкладення до цінного листа з пропозицією перевізнику ТзОВ «Торговий Дім «МІСТ Експрес» здійснити відшкодування збитків в розмірі 13 000,00 гривень за пошкоджений товар при здійсненні перевезення. Зі змісту вказаної претензії вбачається, що позивач просив повідомити відповідача про результат розгляду претензій від 23.06.2020 та 30.07.2020 та перерахувати ТзОВ «Мед Трейд Сервіс» завдані відповідачем збитки у розмірі 13000 гривень. Відповідач залишив претензії від 23.06.2020 та 30.07.2020 без реагування. Відтак, позивач вважає, що йому завдано матеріальні збитки через пошкодження відправлення з вини відповідача, тому відповідач повинен відшкодувати позивачу суму оголошену цінність відправлення у розмірі 13 000,00 гривень та вартість доставки у розмірі 543,58 гривень. Таким чином, предметом доказування у справі є факти заподіяння збитків, їх розмір, встановлення складу правопорушення, завданої перевізником при перевезенні вантажу. Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України. Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч.1 ст.307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статтею 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 Цивільного кодексу України). Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та іншої майнової шкоди. Обов`язок відшкодувати збитки є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов`язань. Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України та 224 Господарського кодексу України. Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Зазначена норма передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому. Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони. Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу, недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом. Відповідно п. 5.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 за №363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 упакування - це процес розміщення продукції в упаковці (тарі). Упаковка (тара) повинна відповідати державним стандартам. Відповідно п. 5.2. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні до упаковки ставляться такі вимоги: - вид упаковки має відповідати особливостям вантажу; - упаковка має забезпечувати повне збереження вантажу під час його транспортування з урахуванням вантажно-розвантажувальних робіт; - упаковка має відповідати кліматичним умовам; - упаковка має відповідати вимогам митного режиму; - упаковка може виконувати рекламні цілі. З матеріалів справи слідує, що наданий до перевезення вантаж був упакований позивачем. Відповідно до п.5.3., 5.4. згаданих Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України при виборі упаковки потрібно враховувати спосіб, відстань і тривалість транспортування, можливість перевантаження вантажу в дорозі, температурний режим і вологість під час транспортування, пору року (погодні умови), сумісність з іншими вантажами тощо; характер упаковки повинен відповідати виду вантажу, вантажності автомобіля, профілю і стану дороги та іншим умовам. Відповідач надав письмові показання свідка ОСОБА_2 , оператора з уведення даних в УОМ (ОМ) в ТОВ «Торговий Дім «Міст Експрес», у яких зазначено, що представник позивача надав для перевезення неналежно упакований товар і погодився нести всі ризики у зв`язку з його пошкодженням, від надання послуг щодо упакування товару відповідачем при його прийнятті відмовився. Апелянт вказує, що заяву свідка подано з пропущенням строку, встановленого для подання доказів, однак, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції за клопотанням відповідача поновив строк для подання вказаного доказу (відповідно до ухвали від 21.01.2021). Заява свідка відповідає вимогам ст.88 ГПК України - засвідчена нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Котляр А.І., у ній зафіксовано про обізнаність свідка зі змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань. Відповідно до ч.9 ст.252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються. У випадку, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності, суд не бере до уваги показання свідка. Скаржник ставить під сумнів показання свідка та зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що у вантажній декларації не зазначено про неналежне упакування товару. Відповідно до ст.2 ст.87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Слід зазначити, що вантажна декларація №712-1721410 від 16.06.2020 не містить обов`язкової до заповнення графи щодо особливостей упакування товару, відсутність зазначення щодо неналежного упакування товару в графі «Примітки» не спростовує обставин, викладених у заяві свідка. Викладені у заяві свідка обставини не суперечать іншим доказам і не викликають в суду апеляційної інстанції сумнівів щодо їх достовірності. Згідно з п.5 Стандартних умов сервісу (СУС), що розроблені на основі чинного законодавства України та регулюють відносини з організації та надання ТзОВ «Торговий дім «Міст Експрес» послуг з доставки відправлень (основні послуги), а також додаткових послуг, пов`язаних із доставкою відправлень на території України, і є локально-правовим актом ТзОВ «Торговий дім «Міст Експрес», що доступний в будь-якому пункті обслуговування клієнтів/відділенні експедитора/виконавця та на Інтернет-сторінці www.meest-express.com.ua., відправник зобов`язаний належно запакувати відправлення відповідно до характеру вкладення, щоб забезпечити його звичайним захистом при доставці та обробці без будь-якого ризику пошкодження, втрати його вмісту або спричинення шкоди представникам експедитора/виконавця. Відправник безумовно погоджується з тим, що тільки він може визначати вимоги до пакування в залежності від особливостей відправлення та його характеристик. Відправлення повинне бути запаковане таким чином, щоб унеможливити доступ до вкладення без пошкодження зовнішнього упакування та переміщення вкладень в середині відповідної тари. Відправлення приймається та передається виключно по кількості місць та цілісності упакування. Відправник несе відповідальність за всі наслідки неналежного упакування відправлення (бій, поломка, деформація, протікання, пошкодження, нестача вкладень тощо), а також за застосування пакування, що не відповідає особливостям такого відправлення, його масі чи встановленим стандартам і технічним умовам. Шляхом підписання відповідного (публічного) договору про надання послуг (надалі договір) або замовлення (також вантажна декларація) відправник та одержувач (замовники) заздалегідь погоджуються з цими Стандартними умовами сервісу (п.1.3.). У п.10.16. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року за №363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 також зазначено, що замовник відповідає за всі наслідки неправильного пакування вантажів (бій, поломка, деформація, теча тощо), а також застосування тари й упаковки, що не відповідають властивостям вантажу, його масі або встановленим стандартам і технічним умовам. Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (частина 1 статті 314 Господарського кодексу України). Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Виходячи з вищенаведених норм чинного законодавства України вбачається, що перевізник несе відповідальність за втрату або пошкодження вантажу з моменту його прийняття до перевезення та до моменту його передачі вантажоодержувачу, який у випадку невідповідності вантажу умовам, зазначеним у вантажній накладній, має належним чином засвідчити цей факт та своєчасно заявити про це перевізнику. Вказані норми законодавства та презумпцію вини перевізника було вірно враховано судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення. Щодо покликання апелянта на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №907/603/17, колегія суддів зазначає, що фактичні обставини справи №907/603/17 є відмінними від даного спору. Зокрема, предметом спору у справі №907/603/17 є стягнення збитків за договором транспортного експедирування в міжнародному сполученні у зв`язку з невідповідністю транспортного засобу, яким доставлений вантаж, умовам транспортування продуктів харчування, внаслідок чого товар доставлено зіпсованим. Також недоречним є покликання апелянта на Конвенцію про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, оскільки вказана конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Згідно з частиною 3 статті 314 Господарського кодексу України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу. А згідно із частиною 4 цієї ж статті якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату. Доказів повного пошкодження вантажу і неможливість його використання за призначенням позивачем суду не надано, а судом не встановлено. Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Підставою для застосування господарсько-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків є склад господарського порушення, складовими елементами якого є протиправна поведінка (порушення стороною зобов`язань), спричинення збитків, причинно-наслідковий зв`язок між порушенням зобов`язання та завданими збитками, вина. Позивач здійснив розрахунок збитків вартості пошкодженого вантажу на підставі видаткової накладної №23 про вартість купленого товару та вантажної декларації №712-1721410, відповідно до якої товар при відправленні оцінено в розмірі 13 000,00 гривень та вартість доставки у розмірі 543,58 гривень. При цьому матеріалами справи не підтверджено, що внаслідок пошкодження упаковки вантаж пошкоджено повністю, а не частково, вантаж не придатний до використання, з наданих позивачем доказів не можливо встановити реальний розмір завданих відповідачем збитків, вартості вантажу, що був пошкоджений. Разом з тим, позивачем зафіксовано розмір збитків з врахуванням ціни проданого товару, яка зазначена у видатковій накладній № 23 та становить 3 250, 00грн. за 1 шт.( кушетка КП процедурна), загальною вартістю 13 000,00грн. та включено у суму збитків вартість доставки у розмірі 543,58 гривень. Також позивач не довів суду, що: - заявлена до стягнення сума збитків у розмірі 13 543,58 грн є саме тією сумою, на яку внаслідок пошкодження знизилась вартість вантажу, переданого до перевезення, оголошена вартість якого згідно накладною становить 13 000,00 грн; - внаслідок завданих пошкоджень вантажу при перевезенні його вартість знизилась на суму більшу за оголошену вартість, зазначену позивачем у товарно-транспортній накладній. Відповідно до положень ст.308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством. Таким чином, позивачем не доведено сукупності усіх умов, що є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідача, зокрема, не доведено факт заподіяння збитків, їх розмір. Доводи апелянта щодо покладення на позивача одностороннього обов`язку доведення обставин винуватості перевізника, колегія суддів оцінює критично, оскільки попри презумпцію винуватості перевізника, позивач має обов`язок в силу вимог ч.1 ст.74 ГПК України, довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, в цьому випадку те, що товар було передано перевізнику в належному упакуванні, яке б забезпечило його збереження під час перевезення, те, що товар було передано перевізнику не пошкодженим, вартість товару переданого перевізнику, факт повного пошкодження доставленого товару внаслідок недотримання перевізником належних умов перевезення, факт неможливості використання пошкодженого товару за призначенням, реальну вартість збитків, завданих пошкодженням товару. Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Оскаржуване рішення вказаним вимогам відповідає. Враховуючи встановлені обставини справи, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін. В порядку положень ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника. Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Мед Трейд Сервіс б/н від 22.02.2021 (вх.ЗАГС. №01-05/771/21 від 01.03.2021) - відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 28.01.2021 у справі №914/2984/20 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню. Головуючий суддя Желік М.Б. суддя Галушко Н.А. суддя Мирутенко О.Л.