Постанова 4851 № 520/1081/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2021 р. Справа № 520/1081/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Рєзнікової С.С. , Мельнікової Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2021, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 02.04.21 по справі № 520/1081/21 за позовом ОСОБА_1 до Харківського Зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського зонального відділу військової служби правопорядку, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Харківського Зонального відділу військової служби правопорядку, яка полягає у ненаданні відповіді ОСОБА_1 на питання зазначених в пунктах 1, 2 та підпунктах 2.1, 2.2 та 2.3 заяви позивача від 10 листопада 2020 року, адресованої Харківському Зональному відділу військової служби правопорядку; - зобов`язати Харківський Зональний відділ військової служби правопорядку повторно розглянути питання зазначені в пунктах 1, 2 та підпунктах 2.1, 2.2 та 2.3 заяви ОСОБА_1 від 10 листопада 2020 року, адресованої Харківському Зональному відділу військової служби правопорядку; - визнати протиправною бездіяльність Харківського Зонального відділу військової служби правопорядку, яка полягає у не запрошенні адвоката позивача на розгляд заяви ОСОБА_1 від 10 листопада 2020 року, адресованої Харківському Зональному відділу військової служби правопорядку; - зобов`язати Харківський Зональний відділ військової служби правопорядку повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 листопада 2020 року, адресовану Харківському Зональному відділу військової служби правопорядку з дотриманням вимог ст. 18 та 19 ЗУ "Про звернення громадян"; - зобов`язати Харківський Зональний відділ військової служби правопорядку відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність в частині ненадання відповіді на питання зазначені в пунктах 1, 2 та підпунктах 2.1, 2.2 та 2.3 заяви позивача від 10 листопада 2020 р., адресованої Харківському зональному відділу військової служби правопорядку, та у незапрошенні адвоката позивача на розгляд заяви від 10 листопада 2020 р. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2021 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Харківського зонального відділу військової служби правопорядку, яка полягає у не запрошенні адвоката Ільїнова Вадима Дмитровича на розгляд заяви ОСОБА_1 від 10 листопада 2020 року, адресованої Харківському зональному відділу військової служби правопорядку. Зобов`язано Харківський зональний відділ військової служби правопорядку повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 листопада 2020 року, адресовану Харківському зональному відділу військової служби правопорядку з дотриманням вимог статей 18 та 19 Закону України "Про звернення громадян", з урахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2021 скасувати в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що вiдсутнiсть у листi вiдповiдача вiдповiдей на поставленi у звернення позивачем питания у пунктах 1, 2 та пiдпунктах 2.1, 2.2 та 2.3, свідчить про наявнiсть пiдстав для задоволення адмiнiстративного позову в частинi визнання протиправною бездiяльнiсть Харкiвського Зонального вiддiлу Вiйськовоi служби правопорядку. Також вiдповiдач не надав суду жодних доказiв та посилань, що ним буде виконано рiшення суду повнiстю та вчасно в разi ухвалення рiшення не на його користь, навпаки позицiя вiдповiдача свiдчить, що вiдповiдач буде ухилятися вiд виконання рiшення суду або неналежного виконання рiшення суду. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що Харківським зональним відділом військової служби правопорядку позивачу надана мотивована відповідь, що в період проходження позивачем військової служби в Збройних Силах Союзу РСР з 16.11.1985 по 18.12.1987 посадовим особам Харківського зонального відділу Військової служби правопорядку дати відповіді на питання не можливо в зв`язку з тим, що Військова служба правопорядку у Збройних Силах України створена 07.03.2002 та не є правонаступником будь-якого правоохоронного органу. Отже, зазначена письмова відповідь на запит позивача містить повідомлення про відмову, на підставі норм пункту 8 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про звернення громадян" - у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення. Також вказано, що посадові особи Військові служби правопорядку мають додаткові права і обов`язки лише у межах Збройних Сил України, а позивач запитував інформацію про вчинення ним дій, не перебуваючи та не проходячи службу в складі Збройних Сил України, а проходячи її в Радянській армії. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач 10.11.2020 звернувся на адресу відповідача із заявою, в якій просив: 1. перевірити та виявити чи вчинялись позивачем у період проходження ним військової служби кримінальні, адміністративні та дисциплінарні правопорушення, а також під час отримання ним поранення та контузії у період проходження військової служби? 2. в процесі розгляду даного звернення перевірити та встановити чи є поранення та контузії позивача наслідком: 2.1. вчинення позивачем злочину або адміністративного правопорушення? 2.2. вчинення позивачем дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння? 2.3. навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю? У вказаній заяві зазначено, що позивач бажає взяти участь у розгляді даного звернення через свого представника - адвоката Уманця Андрія Ігоровича. Листом Харківського зонального відділу військової служби правопорядку від 17.11.2020 №3350 позивача та представника позивача повідомлено, що в період проходження позивачем військової служби в Збройних Силах Союзу PCP з 16.11.1985 по 18.12.1987 посадовим особам Харківського зонального відділу Військової служби правопорядку дати відповіді на питання позивача не можливо в зв`язку з тим, що Військова служба правопорядку у Збройних Силах України створена 07.03.2002 (Відомості Верховної Ради України, 2002, №32, ст. 225) та не є правонаступником будь-якого правоохоронного органу. Водночас, вказано, що під час розгляду звернення позивач просить врахувати нормативно-правові документи Союзу PCP, а саме: Закон "Про загальний військовий обов`язок", Закон "Про затвердження основ кримінального судочинства Союзу PCP", Дисциплінарний статут Збройних Сил СРСР. Одночасно вказано, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також, зазначено, що відповідно до ст. 2, п. 1 ст. 3 Закону України "Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України" служба правопорядку у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом та іншими виданими у відповідності з ними нормативно-правовими актами. Основними завданнями Служби правопорядку є: виявлення причин, передумов і обставин кримінальних та інших правопорушень, вчинених у військових частинах та на військових об`єктах; розшук осіб, які самовільно залишили військові частини (місця служби); будь-які нормативно-правові акти Союзу PCP врахувати під час розгляду звернення посадовими особами Харківського зонального відділу Військової служби правопорядку не представляється можливим. Позивач зазначає, що з боку відповідача наявна протиправна бездіяльність, яка полягає в ненаданні відповіді на пункти 1, 2 та підпункти 2.1, 2.2 та 2.3 вимог прохальної частини заяви від 10.11.2020 та відповідачем порушене право позивача, передбачене ст. 18 Закону України "Про звернення громадян" на участь у розгляді звернення через свого представника - адвоката. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом, задля захисту своїх порушених прав. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з необхідності визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не запрошення адвоката Ільїнова В.Д. на розгляд його заяви зобов`язання Харківського зонального відділу військової служби правопорядку повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.11.2020 з дотриманням вимог статей 18 та 19 Закону України "Про звернення громадян", з урахуванням висновків суду. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Положеннями ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Приписами ст.1 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально - економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Згідно зі ст.3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Зокрема, скаргою є звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб. Відповідно до положень ст.5 Закону України "Про звернення громадян" звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути усним чи письмовим. Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону. Відповідно до приписів ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку надається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Положеннями ст. 18 Закону України "Про звернення громадян" передбачено права громадянина при розгляді заяви чи скарги. Так, громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень. Відповідно до приписів ст.19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: - об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; - у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; - на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; - скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; - забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; - письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; - вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; - у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; - не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; - особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті. Положеннями Закону України "Про звернення громадян", зокрема статтями 18-19 передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право бути присутнім при розгляді заяви чи скарги, а органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач зобов`язаний був запросити позивача для розгляду його заяви, оскільки, в іншому випадку, унеможливлюється практична реалізація права заявника особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви та бути присутнім при розгляді заяви чи скарги. Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 31.01.2019 у справі №826/12287/16, від 28.11.2018 у справі №820/4881/17, від 31.10.2019 у справі №826/13435/15, від 24.10.2019 у справі №826/5333/17. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідач, обґрунтовуючи власну правову позицію, зазначає, що розгляд заяви позивача проведений без участі його представника оскільки на час розгляду звернення в Харківському зональному відділі Військової служби правопорядку зафіксовано факти захворювання військовослужбовців на гостру респіраторну хворобу COVID-19 та у зв`язку з метою мінімізації кількості осіб, що відвідують Харківський зональний відділ Військової служби правопорядку, та не допущення поширення хвороби. Однак, відповідач, надаючи письмову відповідь на звернення, не навів жодних доводів відносно обмеження допуску сторонніх осіб на територію Харківського зонального відділу Військової служби правопорядку. Відтак, відповідачем не дотримано вимог статті 19 Закону України "Про звернення громадян", зокрема, щодо забезпечення участі позивача та/або його представника при розгляді його звернення, що свідчить про допущення останнім протиправної бездіяльності. З урахуванням наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що питання зазначені в пунктах 1, 2 та підпунктах 2.1, 2.2 та 2.3 заяви позивача від 10 листопада 2020 року підлягають повторному, повному, всебічному дослідженню відповідачем, а отже позовні вимоги позивача в цій частині охоплюються обраним судом способом захисту порушених прав позивача та задоволенню не підлягають. Стосовно заявленого позивачем клопотання про зобов`язання Харківського зонального відділу військової служби правопорядку відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15-денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення суд відзначає наступне. Згідно з приписами частин 1 та 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Колегія суддів приходить до висновку, що на даний час відсутні підстави вважати, що відповідачем Харківським зональним відділом військової служби правопорядку не буде виконане рішення суду у даній справі, а відтак відсутні підстави для задоволення зазначеного клопотання позивача. Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно із приписами ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2021 по справі № 520/1081/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова Л.В. Мельнікова