Постанова 4851 № 480/511/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2021 р.Справа № 480/511/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , П`янової Я.В. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 року, головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 24.03.21 року по справі № 480/511/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування повідомлення про початок будівельних робіт, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради, в якій просила: - визнати протиправним та скасувати повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за складом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)/про зміну даних у повідомленні про початок виконання робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків відповідальності належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI), яке зареєстроване Управлінням державного архітектурного контролю Сумської міської ради 31.10.2019 за №CM 061193040270 замовником якого є ОСОБА_2 щодо нового будівництва станції технічного обслуговування автомобілів, мийки та кафе за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 року в задоволенні позову відмовлено. Позивач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує, що відповідачем було зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за складом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)/про зміну даних у повідомленні про початок виконання робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків відповідальності належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI). Разом із тим, позивач зазначає, що є власником сусідньої земельної ділянки, право будівництво на суміжній земельній ділянці СТО, мийки та кафе будуть порушувати право позивача на безпечні умови проживання. Враховуючи те, що судом було скасовано містобудівні умови та обмеження, є підстави для скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Позивач та його представник в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем було зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за складом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)/про зміну даних у повідомленні про початок виконання робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків відповідальності належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI). Позивач є власником сусідньої земельної ділянки, і зазначає, що будівництво на суміжній земельній ділянці СТО, мийки та кафе будуть порушувати право позивача на безпечні умови проживання. Вважає, що враховуючи те, що судом було скасовано містобудівні умови та обмеження, є підстави для скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку, відповідач не порушив жодні права та інтереси позивача, а відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Державний архітектурно-будівельний контроль, зокрема з питань щодо дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт належить виключно відповідачу по даній справі, а не позивачу. У позивача відсутні правові підстави підміняти відповідний орган, який уповноважений право звернення до суду у відповідності до ч. 2 ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», правом звернення до суду відповідач скористався, подано відповідний адміністративний позов до суду. Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною 1 статті 2 КАС є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Статтею 6 КАС встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і суб`єктами владних повноважень під час здійснення ними владних управлінських функцій, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України. Разом з тим, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. У Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам. Охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага. Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Викладені висновки кореспондуються із нормами п. п. 1, 8 частини першої статті 4, частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Правова позиція щодо обов`язкової умови надання правового захисту судом, як от наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, висловлена Верховним Судом України у постановах від 15 грудня 2015 року у справі №21-5361а15, від 1 грудня 2015 року у справі №21-3222а15, від 08 грудня 2015 року у справі №21-5435а15. Згідно з частиною другою статті 264 КАС право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть. Таке ж правило має застосовуватись і до правових актів індивідуальної дії. Право на захист це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорювання останнього. Таким чином, відсутність у будь-кого (крім визначеного цим актом певного кола осіб), в тому числі і позивача, прав чи обов`язків у зв`язку із оскарженим рішенням не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за складом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)/про зміну даних у повідомленні про початок виконання робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків відповідальності належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI), яке зареєстроване Управлінням державного архітектурного контролю Сумської міської ради 31.10.2019 за №CM 061193040270, замовником якого є ОСОБА_2 щодо нового будівництва станції технічного обслуговування автомобілів, мийки та кафе за адресою: АДРЕСА_1 , є результатом правовідносин, які склалися між відповідачем та ОСОБА_2 . Судова колегія звертає увагу, що оскаржуване повідомлення про початок виконання будівельних робіт ніяким чином не стосується безпосередньо ОСОБА_1 , а породжує права та обов`язки для третіх осіб по справі, зокрема, для ОСОБА_2 . Разом з тим, ані в позові, ані під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, позивачем не було наведено обґрунтованих мотивів щодо того, яким чином оскаржуване повідомлення відповідача про початок виконання будівельних робіт порушує права позивача, тобто породжує, змінює або припиняє його права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Посилання ОСОБА_1 на те, що будівництво ОСОБА_2 на суміжній земельній ділянці СТО, мийки та кафе будуть порушувати право позивача на безпечні умови проживання, є безпідставними, оскільки сфера правовідносини щодо порушення прав фізичної особи іншою фізичною особою чи підприємством знаходиться поза межами правовідносин, які склалися в даній справі, і не регулюються Кодексом адміністративного судочинства. Разом з тим судова колегія зазначає наступне. Відповідно до ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється. Отримання замовником інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт, крім направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до частини першої цієї статті, не вимагається. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт, порядок його подання, форма повідомлення про зміну даних у поданому повідомленні визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 7 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути припинено відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: 1) подання замовником заяви про припинення права, набутого на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт; 2) отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником; 3) на підставі судового рішення, що набрало законної сили. Таким чином зазначеною нормою визначено особу, яка припиняє право на початок будівельних робіт, а саме відповідний органом державного архітектурно-будівельного контролю. Згідно з ч.1 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Частиною 2 ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду звертається до суду із позовом про скасування реєстрації такої декларації або про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення. Матеріалами справи підтверджується, що в провадженні суду перебуває справа № 480/496/21 за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_1 про скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єкту "Нове будівництво станції технічного обслуговування автомобілів, мийки та кафе за адресою: АДРЕСА_1 " зареєстроване 31.10.2019 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради, замовник будівництва ОСОБА_2 . При цьому позивач по даній справі є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Таким чином з матеріалів справи слідує, що Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради реалізувало своє право звернення до суду, і в межах зазначеної справи судом досліджується наявність підстав для скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єкту "Нове будівництво станції технічного обслуговування автомобілів, мийки та кафе за адресою: АДРЕСА_1 " зареєстроване 31.10.2019 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради, замовник будівництва ОСОБА_2 . На підставі викладеного, позовні вимоги визнаються судом неправомірними, та такими, що задоволенню не підлягають. Враховуючи викладене, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 року по справі № 480/511/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Я.В. П`янова Повний текст постанови складено 25.06.2021 року