Постанова 4824 № 939/460/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 червня 2021 року місто Київ Єдиний унікальний номер справи 939/460/20 Номер провадження 22-ц/824/9222/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Головачова Я. В, Шахової О. В., за участю секретаря судового засідання - Яворської А. А., вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 31 березня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Міланіч А. М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Бородянської РДА Київської області, Бородянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про визнання батьківства, стягнення аліментів, в с т а н о в и в : У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернулась до Бородянського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Бородянської РДА Київської області, Бородянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про визнання ОСОБА_1 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та внесення змін до актового запису № 32 від 22 лютого 2012 року Книги реєстрації народжень зроблений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бородянського районного управління юстиції у Київській області про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , вказавши її батьком ОСОБА_1 ; стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше мінімального рекомендованого розміру аліментів на одну дитину у розмірі одного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 лютого 2020 року і до її повноліття; покладення судових витрат на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03 листопада 2001 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено шлюб. Весною 2010 року ОСОБА_2 познайомилася з ОСОБА_1 з яким мала постійні інтимні стосунки, та не мала їх з ОСОБА_4 . У травні 2011 року позивачу стало відомо про її вагітність, про що вона повідомила відповідачу, який пообіцяв з нею одружитися після розірвання її шлюбу з ОСОБА_4 . Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 05 грудня 2011 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача народилась донька, яку вони разом з відповідачем назвали ОСОБА_3 . Після народження доньки позивачка та відповідач звернулись до відділу РАЦС з метою зареєструвати доньку, але їм пояснили, що не можуть записати відповідача батьком цієї дитини, оскільки дівчинка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу позивача з ОСОБА_4 , а тому батьком дитини було записано ОСОБА_4 . Позивач зазначає, що після народження доньки, відповідач продовжував визнавати себе її батьком. У червні 2012 року позивач та відповідач посварилися та розійшлися, проте, у період з червня 2012 року по 2015 рік відповідач приходив в гості до доньки, гуляв з нею, вони разом ходили до лікарні. 16 січня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 укладено шлюб. За рішенням Бородянського районного суду Київської області від 30 жовтня 2018 року були виключені відомості про ОСОБА_4 як батька з актового запису про народження ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що відповідач створив нову сім`ю з іншою жінкою і перестав визнавати ОСОБА_3 своєю дитиною. 03 лютого 2020 року позивач звернулася до відповідача з листом в якому просила в досудовому порядку врегулювати питання щодо походження від нього доньки ОСОБА_3 та пропонувала з`явитися 11 лютого 2020 року до відділу РАЦС для подачі відповідної заяви, або в цей же день з`явитися до лабораторії задля відбору зразків необхідних для проведення молекулярно-біологічного дослідження ДНК. Також у цьому ж листі позивачка просила відповідача добровільно надсилати їй аліменти на утримання доньки. У відповіді на вказаний лист від 07 лютого 2020 року відповідач послався на презумпцію батьківства дитини народженої до закінчення 10-ти місяців після припинення шлюбу та не з`явився у призначене позивачем місце та час. Повторний аналогічний лист позивачки від 11 лютого 2020 року відповідач проігнорував. Враховуючи вищенаведене, позивач була вимушена звернутися до суду. Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 31 березня 2021 року (т. І а.с. 173 - 178) позов ОСОБА_2 , задоволено частково, визнано ОСОБА_1 батьком малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; внесено зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за № 32, складеного 22 лютого 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бородянського районного управління юстиції у Київській області, де вказати батьком дитини ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26 лютого 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування витрат по сплаті судового збору 840 грн. 80 коп. В іншій частині позовних вимог, відмовлено. Не погодившись із вищевказаним рішення суду, 22 квітня 2021 року ОСОБА_1 направив апеляційну скаргу у якій, посилаючись на його незаконність, просив рішення Бородянського районного суду Київської області від 31 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову, відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що шлюб між позивачем та ОСОБА_4 було розірвано в період її вагітності. Після народження дитини її батьком зазначено ОСОБА_4 . Скаржник зазначає, що протягом 2012-2020 років позивачем не ставилося питання щодо визнання його батьком дитини, крім того, позивач визнавала те, що батьком дитини є ОСОБА_4 . Скаржник зазначає, що рішенням Бородянського районного суду Київської області від 30 жовтня 2018 року були виключені відомості про ОСОБА_4 , як батька дитини ОСОБА_3 , у зв`язку з визнанням ОСОБА_2 , як відповідачем по вказаній справі, позовних вимог. Разом з тим, доказів того, що ОСОБА_4 не є батьком дитини ОСОБА_3 , до суду надано не було. На думку скаржника, висновок експерта № 103-212-2020 від 23 жовтня 2020 року, яким біологічне батьківство відповідача практично доведено, є сумнівним у зв`язку з чим, скаржником було заявлено клопотання про повторне проведення експертизи. Разом з тим, у задоволенні вказаного клопотання судом було відмовлено. Скаржник зазначає, що оскільки він не визнає себе батьком дитини ОСОБА_3 , то й заперечує щодо стягнення з нього аліментів на її утримання. Скаржник вважає, що на даний час наявні підстави для призначення по справі генитоскопічного дослідження з метою встановлення наявності чи відсутності факту його батьківств. Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 червня 2021 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву. Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 червня 2021 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. 22 червня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача з відповідними підтвердженнями про направлення його всім учасникам справи. З вказаного відзиву вбачається, що позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. На думку позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що біологічне батьківство ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 є підтвердженим. Скаржник зазначає, що оскільки позовні вимоги щодо визнання батьківства є доведеними, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання доньки. У судовому засідання представник скаржника - адвокат Горбаченко М. О. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити з підстав, зазначених у ній. Позивач заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення, без змін. Представники третіх осіб до суду апеляційної інстанції не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у зв`язку з чим, колегія суддів вважала за можливе розпочати та завершити розгляд справи за відсутності осіб, що не з`явились. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи та заперечення учасників справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання відповідача батьком дитини ОСОБА_3 та внесення змін до актового запису про народження дитини, суд першої інстанції виходив з наявності висновку судово-біологічної експертизи молекулярно-генетичного аналізу ДНК від 23 жовтня 2020 року з якого вбачається, що вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 складає величину не менш ніж 99,99 %, та з відсутності будь-яких доказів на спростування доказів позивача щодо встановлення батьківства. Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення аліментів суд першої інстанції взяв до уваги те, що мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину, становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів, однак позивачкою не доведено, що відповідач має достатній заробіток (дохід) для стягнення з нього аліментів у розмірі, не меншому ніж розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Колегія суддів в повній мірі погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Судом встановлено, що 03 листопада 2001 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , зареєстровано шлюб, який рішенням Бородянського районного суду Київської області від 05 грудня 2011 року було розірвано (а.с. 13). ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_3 , матір`ю якої є ОСОБА_2 , батьком вказаний на підставі ст. 135 СК України ОСОБА_4 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бородянського районного управління юстиції у Київській області складено 22 лютого 2012 року відповідний актовий запис за № 32 (а.с. 10). Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 30 жовтня 2018 року позов ОСОБА_4 , задоволено, виключено з актового запису № 32 від 22 лютого 2012 року Книги реєстрації народжень зробленого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бородянського районного управління юстиції у Київській області про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 запис про ОСОБА_4 як про батька дитини (а.с. 11). З висновку судового експерта Відділення судово-медичної генетичної ідентифікації судово-медичного лабораторного відділу Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 103-212-2020, складеного 23 жовтня 2020 року на виконання ухвали суду від 22 липня 2020 року вбачається, що молекулярно-генетичним дослідженням встановлено: вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 складає величину не менш ніж 99,99 %; біологічне батьківство ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 практично доведено (а.с. 115-118). Згідно довідки, виданої 26 січня 2021 року виконкомом Монастирищенської міської ради Черкаської області, ОСОБА_3 проживає разом з мамою і знаходиться на утриманні сім`ї (а.с. 154). Так, відповідно до частин першої та другої статті 128 СК України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Частиною першою статті 135 СК встановлено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. Відповідно до роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2008 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за нормою статей 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що: «доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи. Судово-генетична та судово-імунологічна експертизи у цій справі не проведені, проте, встановлено з підтвердженням належними і допустимими доказами походження ОСОБА_7 від позивача: сумісне проживання відповідача разом із позивачем без реєстрації шлюбу до і на момент народження дитини у квартирі батьків позивача, визнання позивачем дитини своєю». Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року). З матеріалів справи вбачається, що 05 грудня 2011 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача народилася донька ОСОБА_3 . Так, оскільки на час народження дитини ОСОБА_3 , позивач не перебувала у зареєстрованому шлюбі, то відомості про батька дитини були внесені до актового запису про народженнядитини у відповідності до частини першої статті 135 СК України. Із висновку судового експерта Відділення судово-медичної генетичної ідентифікації судово-медичного лабораторного відділу Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 103-212-2020, складеного 23 жовтня 2020 року на виконання ухвали суду від 22 липня 2020 року вбачається, що вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 складає величину не менш ніж 99,99 %; біологічне батьківство ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 практично доведено. Таким чином, виходячи з вищенаведених норм чинного законодавства України з урахуванням наявності вищевказаного висновку експерта, який вказує на батьківство саме відповідача, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в частині визнання відповідача батьком дитини ОСОБА_3 . Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку. Відповідно до пунктів 2.13, 2.16 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану, різновидом яких є актовий запис про народження дитини, є серед іншого і рішення суду про виключення відомостей про батька дитини з актового запису про народження. Зміни, доповнення, виправлення, зазначені в рішенні суду, вносяться в паперові носії актових записів цивільного стану та одночасно до Державного реєстру актів цивільного стану. Відповідно до приписів статті 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження. Враховуючи те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт батьківства відповідача щодо дитини ОСОБА_3 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини. Відповідно до ст. 141 СК України батько і мати мають рівні права та обов`язки по відношенню до дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав по відношенню до дитини. Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. 3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України). Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне положення дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів, витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у 2021 році встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень. Згідно з ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. З матеріалів справи вбачається, що дитина ОСОБА_3 , батьком якої є відповідач, проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні. Відомостей про стан здоров`я та матеріальне становище відповідача, а також наявність на його утриманні інших осіб, матеріали справи не містять. Проте враховуючи обов`язок батьків щодо утримання дітей до їх повноліття, колегія суддів вважає, що стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, буде достатньо для задоволення потреб малолітньої дитини ОСОБА_3 . Посилання скаржника на те, що висновок експерта № 103-212-2020 від 23 жовтня 2020 року є сумнівним, колегія суддів вважає необґрунтованим та безпідставним, оскільки зазначений висновок складений у відповідності до приписів ст. 102 ЦПК України та не викликає сумніву у його правильності. Посилання скаржника на те, що він не визнає себе батьком дитини ОСОБА_3 , у зв`язку з чим заперечує щодо стягнення з нього аліментів на її утримання, не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення аліментів, оскільки той факт, що батьком ОСОБА_3 є скаржник, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Посилання скаржника на наявність підстав для призначення по справі судового генитоскопічного дослідження є безпідставним, оскільки в матеріалах справи наявний висновок експерта № 103-212-2020 від 23 жовтня 2020 року з якого вбачається, що вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 складає величину не менш ніж 99,99 %. Вказаний висновок експерта є повним, зрозумілим та таким, що не суперечить іншим матеріалам справи та не викликає у колегії суддів сумніву щодо його правильності. Посилання скаржника на те, що рішенням Бородянського районного суду Київської області від 30 жовтня 2018 року були виключені відомості про ОСОБА_4 , як батька дитини ОСОБА_3 , у зв`язку з визнанням ОСОБА_2 , як відповідачем по вказаній справі, позовних вимог, проте доказів того, що ОСОБА_4 не є батьком дитини ОСОБА_3 , до суду надано не було, не стосується предмету даного спору. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Бородянського районного суду Київської області від 31 березня 2021 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 24 червня 2021 року. Суддя-доповідач: І.М. Вербова Судді: Я. В. Головачов О. В. Шахова