Постанова 4824 № 753/2062/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 червня 2021 року місто Київ Єдиний унікальний номер справи 753/2062/20 Номер провадження 22-ц/824/2734/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Головачова Я. В., Шахової О. В., за участю секретаря судового засідання - Яворської А. А., вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Цимбал І. К., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення нікчемності заповіту, в с т а н о в и в : У січні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , з урахуванням подальших уточнень, про встановлення нікчемності заповіту, складеного від імені ОСОБА_4 , посвідченого 19 серпня 2008 року секретарем виконавчого комітету Осичківської сільської ради Некришевич Л. І., зареєстрованого в реєстрі за № 183, запис у спадковому реєстрі № 45414980 від 10 вересня 2008 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03 серпня 2019 року позивачу стало відомо про смерть його батька ОСОБА_4 11 вересня 2019 року позивач звернувся до приватного нотаріуса КМНО Кобалії І. В. із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку чим було відкрито спадкову справу № 64724850 (у спадковому реєстрі). Після відкриття спадкової справи з`ясувалось, що 11 вересня 2008 року до спадкового реєстру внесено запис № 45414980 про заповіт від імені ОСОБА_4 за яким, все належне останньому майно заповідається його дочці ОСОБА_2 . З метою отримання належним чином завіреної копії вищевказаного заповіту, позивач звернувся до нотаріуса з відповідним запитом на що отримав лист про відмову у наданні копії вказаного документу. На думку позивача заповіт складений від імені ОСОБА_4 є нікчемним оскільки був посвідчений не нотаріусом, а посадовою особою виконавчого комітету сільської ради Некришевич Л. І., яка не мала права на його посвідчення, зокрема, тому, що рішення про покладення на неї обов`язків з вчинення нотаріальних дій в період 2006 по 2009 роки не приймалося. Крім того, під час посвідчення заповіту відповідною посадовою особою не було встановлено особу заповідача, посвідчувальний запис на заповіті не відповідає встановленому в додатку № 6 до Інструкції порядку, на заповіті відсутня гербова печатка виконавчого комітету Осичківської сільської Ради народних депутатів, на місці розташування підпису особи, яка посвідчила заповіт зазначено іншу посаду ніж у тексті заповіту, який викладений після підпису заповідача. Позивач зазначає, що у тексті заповіту відсутні прокреслення на вільних від тексту місцях, що уможливлювало внесення змін до первинного тексту заповіту після його складення. Таким чином, на думку позивача, заповіт було складено з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, що є підставою для визнання його нікчемним. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року (а.с. 144-147) у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення нікчемності заповіту, відмовлено. Не погодившись з вищевказаним рішенням суду щодо підстав відмови у задоволенні позову, 04 грудня 2020 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 направив апеляційну скаргу у якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, просив рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення, усі висновки про нікчемність заповіту ОСОБА_4 (посвідченого 19 серпня 2008 року) через його недійсність встановлену законом внаслідок порушення вимог щодо його посвідчення, та вказати в мотивувальній частині підставою для відмови у задоволенні позову - його необґрунтованість та недоведеність, в іншій частині рішення суду залишити без змін. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що згідно приписів Закону України «Про місцеве самоврядування» секретар сільської ради може одночасно здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету відповідної ради у зв`язку чим, висновок суду про відсутність доказів перебування ОСОБА_5 на двох посадах одночасно, є необґрунтованим. На думку скаржника, відповідь на адвокатський запит з архівного сектору Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області, в якому зазначено, що рішення про покладення обов`язків на вчинення нотаріальних дій виконавчого комітету Осичківської сільської ради Радомишльського району Житомирської області за 2006-2009 року, не виявлено, наданий стороною позивача, є неналежним доказом по справі. Так, з вказаної відповіді вбачається, що окреме рішення про покладення обов`язків щодо вчинення нотаріальних дій на певну особу відсутнє, проте з відповіді на адвокатський запит до Радомишльської міської територіальної громади, наданої стороною відповідача, вбачається, що ОСОБА_5 була наділена повноваженнями здійснювати нотаріальні дії. На думку скаржника, заповіт від імені ОСОБА_4 було складено та посвідчено у відповідності до визначеного законом порядку і правових норм, а вказані у позовній заяві обставини є формальними та не можуть бути підставою для визнання заповіту нікчемним. Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву. Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. 27 квітня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив від позивача з відповідними підтвердженнями про направлення його скаржнику. У вказаному відзиві позивач просить задовольнити апеляційну скаргу в частині прохання про зміну рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року, проте: з мотивувальної частини рішення виключити висновки суду не про нікчемність заповіту, а про відхилення доводів позивача щодо нікчемності правочину в зв`язку з порушенням таких вимог щодо його форми та посвідчення: відсутність посвідчувального напису на заповіті у формі, встановленій додатком № 6 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5; не встановлено особу заповідача особою, яка посвідчила заповіт; не перевірено дієздатність заповідача особою, яка посвідчила заповіт; відсутність гербової печатки виконавчого комітету Ради народних депутатів на заповіті. У резолютивній частині рішення слова «В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , про встановлення нікчемності заповіту відмовити» замінити словами «Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , задовольнити. Встановити нікчемність заповіту, складеного від імені ОСОБА_4 та посвідченого 19 серпня 2008 року секретарем виконавчого комітету Осичківської сільської ради Некришевич Л. І., зареєстрованого в реєстрі за № 183, запис у Спадковому реєстрі № 45414980 від 10 вересня 2008 року». Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати за розгляд справи судом першої інстанції в розмірі 19 404 грн. 28 коп. та за розгляд справи судом апеляційної інстанції в розмірі 12 000 грн. Позивач зазначає, що заповіт складений 19 серпня 2008 року було посвідчено секретарем Осичківської сільської ради Радомишльського району Житомирської області Некришевич Л. І., яка не була уповноваженою на це. На думку позивача, рішення (наказ/розпорядження) про уповноваження ОСОБА_5 , як посадової особи, на вчинення нотаріальних дій, якщо воно існувало, втратило чинність 14 квітня 2006 року. Позивач зазначає, що посвідчу вальний напис на заповіті не відповідає встановленому в додатку № 6 до Інструкції, отже заповіт не є посвідченим. Крім того, на вказаному заповіті відсутня гербова печатка виконавчого комітету Осичківської сільської Ради народних депутатів, що суперечить пункту 18 Інструкції, а посада особи, яка підписала заповіт, не відповідає посаді вказаній у посвідчу вальному написі. У судовому засіданні представник скаржника - адвокат Осадчий С. С. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з підстав, зазначених у ній. Представник позивача - адвокат Вензовська Т. О. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду, без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що такий спосіб захисту права, як встановлення нікчемності правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установлених законом. Колегія суддів не погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Судом встановлено, що згідно заповіту від 19 серпня 2008 року посвідченого Некришевич Л. І., зареєстрованого в реєстрі за № 183, ОСОБА_4 заповів житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 та квартиру розташовану в АДРЕСА_2 , та все своє майно, де б воно не було та з чого б не складалося, і взагалі все те, що йому належатиме на день його смерті і на що він матиме право за законом, - ОСОБА_2 (а.с. 10). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , помер (а.с. 12). З відповіді Виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області від 17 березня 2020 року на адвокатський запит від 04 березня 2020 року вбачається, що секретарем Осичківської сільської ради Некришевич Л. І. 19 серпня 2008 року дійсно посвідчувався заповіт ОСОБА_4 . На момент складання та посвідчення заповіту ОСОБА_5 займала посаду секретаря Осичівської сільської ради Радомишльського району житомирської області. ОСОБА_5 , як посадова особа виконавчого комітету Осичківської сільської ради мала повноваження на вчинення нотаріальних дій, зокрема, на посвідчення заповітів (а.с. 64). З відповіді Управління державної міграційної служби України в Житомирській області від 17 березня 2020 року наданої на адвокатський запит вбачається, що ОСОБА_4 документувався 05 грудня 2006 року паспортом громадянина України НОМЕР_1 , який станом на 18 серпня 2008 року був дійсним, та документувався 02 червня 2009 року паспортом громадянина України НОМЕР_2 (а.с. 65). У матеріалах справи наявні належним чином завірена копія спадкової справи № 9/2019 щодо майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 95-138). До суду апеляційної інстанції були подані, зокрема, наступні документи: рішення Осичківської сільської ради Радомишльського району Житомирської області від 14 квітня 2006 року № 2 з якого вбачається, що ОСОБА_5 було обрано секретарем Осичківської сільської ради (а.с. 201); рішення Осичківської сільської ради Радомишльського району Житомирської області від 14 квітня 2006 року № 7 з якого вбачається, що обов`язки здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету покладено на ОСОБА_5 (а.с. 202). Колегія суддів приймає зазначені докази до уваги, оскільки вважає, що причинами неподання скаржником зазначених доказів у встановлений законом строк, зазначені у клопотанні про доручення доказів, є поважними. Так, відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо). Зі змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі. Згідно статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Підпунктом 5 пункту «б» частини першої статті 38 зазначеного Закону вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, визначено одним із делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. При цьому делегованими повноваженнями є повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад (стаття 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Таким чином, вчинення нотаріальних дій посадовою особою виконавчого комітету сільської ради, якою, в тому числі є його секретар, у випадку відсутності у населеному пункті нотаріуса, є здійсненням відповідним органом місцевого самоврядування (від імені якої діє її посадова особа) делегованих повноважень, наданих їм в силу прямої норми закону. У відповідності до пункту 1 частини другої статті 37 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на момент посвідчення оспорюваного заповіту) у населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, вчиняють, зокрема, такі нотаріальні дії, як посвідчення заповітів. Наведена вище норма закону містила пряму вказівку щодо покладення на посадових осіб виконавчих комітетів сільських рад, у випадку відсутності у такому населеному пункті нотаріусів, повноважень на вчинення нотаріальних дій. При цьому посилань на необхідність прийняття виконавчим комітетом рішень про наділення посадової особи такими повноваженнями зазначений законодавчий припис не містить. Відповідно до ч. 4 ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування» (у редакції, чинній на момент посвідчення оспорюваного заповіту) секретар сільської ради може за рішенням ради одночасно здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету відповідної ради. Відповідно до ч. 4, 5 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування» (у редакції, чинній на момент посвідчення оспорюваного заповіту) до складу виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради входить також за посадою секретар відповідної ради. Очолює виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради відповідно сільський, селищний, міський голова, районної у місті ради - голова відповідної ради. У виконавчому комітеті сільської ради функції секретаря виконавчого комітету за рішенням ради може здійснювати секретар відповідної ради. Так, із рішення Осичківської сільської ради Радомишльського району Житомирської області від 14 квітня 2006 року № 2 вбачається, що ОСОБА_5 обрано секретарем Осичківської сільської ради. Рішенням Осичківської сільської ради Радомишльського району Житомирської області від 14 квітня 2006 року № 7 вирішено покласти на ОСОБА_5 обов`язок здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету. Із копії заповіту складеного 19 серпня 2008 року ОСОБА_4 вбачається, що його було посвідчено секретарем виконкому Осичівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області Некришевич Л. І., яка виходячи із вищевказаних норм, мала повноваження на вчинення зазначеної нотаріальної дії. Пунктами 10, 12, 13, 18 Розділу 2 «Загальні правила вчинення нотаріальних дій» (у редакції, чинній на момент посвідчення оспорюваного заповіту) встановлено, що при вчиненні нотаріальних дій посадові особи виконавчих комітетів встановлюють особу громадянина, його представника або представника підприємства, установи, організації, що звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Встановлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які виключають будь-які сумніви щодо особи громадянина (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином України, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, свідоцтво про народження неповнолітніх, які не досягли 16 років, посвідчення водія, посвідчення, видане за місцем роботи громадянина, довідка про звільнення з місць позбавлення волі та ін.). При посвідченні заповітів чи доручень з`ясовується дієздатність громадян та перевіряється правоздатність юридичних осіб, від імені яких посвідчуються доручення. У разі посвідчення доручення представником перевіряються його повноваження. Нотаріально посвідчувані заповіти, доручення, заяви та інші документи підписуються у присутності посадової особи виконавчого комітету, яка вчиняє нотаріальну дію. Якщо заповіт, доручення, заява чи інший документ підписано за відсутності цих посадових осіб, громадянин повинен особисто підтвердити, що документ підписаний ним. Нотаріальне посвідчення заповітів та доручень, засвідчення вірності копій документів і виписок з них, справжності підпису на документах здійснюються шляхом вчинення посвідчувальних написів на відповідних документах, які підписуються посадовою особою виконавчого комітету з прикладенням гербової печатки виконавчого комітету Ради народних депутатів. Так, з наявної в матеріалах справи копії заповіту від 19 серпня 2008 року вбачається, що перед його складанням секретарем виконкому Осичівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області ОСОБА_5 , яка також являлась секретарем сільської ради, було встановлено особу заповідача ОСОБА_4 на підставі паспорта. Заповідачу було роз`яснено зміст ст. 1241 ЦК України, крім того, останнім було особисто в голос прочитано зміст складеного заповіту. Заповіт власноручно підписано заповідачем у присутності секретаря виконкому (секретаря сільської ради) Некришевич Л. І., яка вчинила нотаріальну дію щодо його посвідчення. Таким чином, перевіривши зміст заповіту складеного ОСОБА_4 19 серпня 2008 року, колегія суддів приходить до висновку, що його було складено у відповідності до норм чинного, на момент його складення, норм законодавства України. Порушень вимог щодо форми посвідчення заповіту, судом апеляційної інстанції не встановлено. Таким чином, позивачем не доведено існування таких обставин, які б свідчили про нікчемність заповіту на противагу дійсного волевиявлення спадкодавця щодо розпорядження своїм майном. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установлених законом, виходячи з наступного. Частиною 1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно частини 2 статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Згідно частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. З вказаного вбачається, що встановлення нікчемності правочину є способом захисту порушеного права особи, яке прямо передбачена цивільно-процесуальним законодавством. Посилання позивача на те, що під час складання оспорюваного заповіту, особу заповідача не було встановлено, не перевірено його дієздатність та на відсутність факту підписання заповідачем заповіту у присутності посадової особи, є безпідставним, оскільки зі змісту зазначеного заповіту вбачається, що особу спадкодавця встановлено на підставі паспорта серії НОМЕР_3 , дієздатність останнього перевірено, крім того, заповіт було підписано у присутності посадової особи ОСОБА_5 . Посилання скаржника на те, що станом на 19 серпня 2008 року особа ОСОБА_4 посвідчувалася паспортом серії НОМЕР_4 , спростовується наявною в матеріалах справи відповіддю Управління державної міграційної служби України в Житомирській області від 17 березня 2020 року (а.с. 65) з якої вбачається, що ОСОБА_4 документувався 05 грудня 2006 року паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , а паспортом серії НОМЕР_5 останній документувався лише 02 червня 2009 року. Колегія суддів ставиться критично до посилання позивача на відсутність проставленої на заповіті гербової печатки виконавчого комітету Осичківської сільської ради народних депутатів, як на підставу для встановлення нікчемності заповіту, оскільки, зазначений заповіт містить гербову печатку Осичківської сільської ради народних депутатів, яка засвідчує його чинність. Посилання скаржника на те, що посада особи, яка підписала оспорюваний заповіт не відповідає посаді вказаній у посвідчу вальному написі, у зв`язку з чим, не може визнаватися посвідченим належною особою, не може бути підставою для визнання заповіту нікчемним, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 було обрано секретарем Осичківської сільської ради та покладено на неї обов`язок здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету. Із змісту оспорюваного заповіту вбачається, що його було посвідчено секретарем виконкому Осичківської сільської ради Радомишльського району Житомирської області Некришевич Л. І., а підписано секретарем сільської ради Некришевич Л. І. Тобто, оспорюваний заповіт було посвідчено та підписано однією особою, а саме ОСОБА_5 , яка на час його складення була секретарем Осичківської сільської ради та виконувала повноваження секретаря виконавчого комітету. Посилання позивача на недотримання форми заповіту в частині відсутності прокреслень у вільних місцях є безпідставним, оскільки у тексті заповіту відсутні місця де мали б бути проставлені відповідні прокреслення. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що наявність формальних помилок при складанні заповіту, не свідчить про нікчемність заповіту та не спростовує презумпцію правомірності цього правочину, оскільки заповідач не був визнаний судом недієздатним чи обмежено дієздатним, мав право на складання заповіту, заповіт має письмову форму його зміст був зачитаний уголос та власноруч підписаний заповідачем, заповіт відповідав волі особи та був зареєстрований у встановленому законом порядку (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 522/904/16-ц, постанова Верховного Суду від 03 липня 2019 у справі № 725/2412/15-ц). У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 порушено питання про стягнення з ОСОБА_2 на його користь судових витрат, які складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу. Так, відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до приписів ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Виходячи з вищенаведеного та враховуючи наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, підстави для стягнення із скаржника на користь позивача судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу, відсутні. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, наступного змісту. У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення нікчемності заповіту, відмовити. Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_7 ) судовий збір у сумі 1 260 грн. У стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу, відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 24 червня 2021 року. Суддя-доповідач: І.М. Вербова Судді: Я. В. Головачов О. В. Шахова