Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/470/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2623/21 Справа № 212/470/18 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 212/470/18 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. секретар судового засідання: Євтодій К.С. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 жовтня 2020 року, яке постановлено суддею Ваврушак Н.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 02 листопада 2020 року , - ВСТАНОВИВ: У січні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив 11.06.2019 року, до ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору, стягнення збитків та моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що 26.09.2017 року на підставі квитанції - договору № 118866 позивач здав до хімчистки « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , речі, у відповідності до вказаного переліку, для хімічного очищення. На підставі отриманої квитанції стало відомо, що господарську діяльність за вказаною адресою здійснює фізична особа-підприємець ОСОБА_2 . Дата виконання замовлення в квитанції - договорі № 118866 зазначена 03.09.2017 року, проте при оформленні замовлення допущено помилку, вірною є дата - 03.10.2017 року. 03.10.2017 року замовлення було виконано частково. Повернуто всі речи за винятком першого найменування списку: шуба із каракулю з песцевим коміром та нарукавниками, яка пошкоджена при чистці. Позивач 24.10.2017 року направив на адресу відповідача претензію про відшкодування завданих збитків. 30.11.2017 року позивач отримав відповідь про відмову у задоволенні претензії. Зі змісту отриманої відповіді, відповідач визнав факт спричинення речі істотних недоліків, оскільки руйнування шкіряної частини каракулю є втрата основної властивості шуби. Позивач повну вартість втраченої шуби, у відповідності до інформації отриманої з мережі інтернет, оцінив в 92664,00 гривень. Враховуючи обставини та наслідки які настали, що шуба не повернута, дружина позивача зрозуміла, що втратила коштовну річ, виникли негативні стосунки у сім`ї, внаслідок яких позивач став винуватим у знищенні улюбленої зимової речі дружини, стресова ситуація триває до теперішнього часу, необхідні додаткові зусилля для налаштування приватного складу життя, що є підставою для стягнення з відповідача моральної шкоди. Позивач просив суд розірвати договір побутового підряду, укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на підставі квитанції-договору № 118866 від 26.09.2017 року; стягнути з відповідача на його користь грошові кошти: 1000,00 гривень - сплачені за неотриману послугу; - 92664,00 гривень - завдану матеріальну шкоду; - 5000,00 гривень - завдану моральну шкоду, та понесені ним судові витрати, які складаються з витрат: на оплату послуг судового експерта 2745,60 гривень; на правову допомогу в сумі 3000,00 гривень. Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору, стягнення збитків та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , грошові кошти у розмірі 1000,00 гривень, матеріальну шкоду у розмірі 8500,00 гривень, моральну шкоду в розмірі 2000,00 гривень . В задоволені решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за проведення експертизи у розмірі 2745,60 гривень (дві тисячі сімсот сорок п`ять грн. 60 коп.) Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Вказує, що він не був повідомлений про проведений допит експерта, як наслідок не зміг поставити свої запитання експерту. Вважає, що суд першої інстанції залишив без уваги, що висновки експерта по другому і третьому питанню суперечать матеріалам справи та не містять відповіді на третє питання ухвали Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 липня 2018 року. Просить розглянути питання про призначення повторної експертизи. В апеляційній скарзі відповідач ФОП ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, на необґрунтованість рішення та на його незаконність. Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи, вказано, що методом візуального контролю будь-яких маркувальних елементів не встановлено. Даний факт дає підстави для ствердження, що виріб виготовлено в умовах кустарного виробництва. Висновок експерта щодо технічних характеристик шуби каракулевої із песцем, що є предметом судової справи, підпадає під умови звільнення від відповідальності, які викладені у Договорі-квитанції № 118866, згода на обов`язковість яких підтверджена підписом позивача. Вказує, що відповідно до Договору-квитанції № 118866 встановлено, що знос шуби становить 50%, проте, під час проведення експертизи, в рамках розгляду справи, встановлено знос шуби 105 %. У справі відсутні докази, які б свідчили про те, що хімічне чищення товару позивача було виконане відповідачем не відповідно до замовлення позивача та технологічних процесів, а при виконанні роботи були застосовані хімічні препарати та вид обробки, що не відповідали символам та вимогам догляду за виробом. Крім того, не підтверджено і те, що, саме з вини працівників хімчистки відбулося пошкодження шуби. В оскаржуваному рішенні зазначено, що власником шуби є дружина позивача, отже не доведено, що позивач є власником або належним користувачем майна, отже суд дійшов помилкового висновку про завдання майнової та моральної шкоди позивачу. Крім того, щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1000,00 грн. сплачених за не отриману послугу, зазначає наступне, позивачу було надано послуги на суму 1170,00 грн. за чистку куртки із капюшоном, куртки жіночої-комбінованої, куртки чоловічої та пальто чоловічого, відповідно до цін, визначених у Договорі-квитанції № 118866, вартість послуг з очищення шуби позивачем взагалі не оплачувалась. Відзиви на апеляційні скарги не надходили. Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ФОП ОСОБА_2 та його представника адвоката Кошимана А.В., які, кожен окремо, наполягали на доводах апеляційної скарги відповідача та просили її задовольнити, заперечували проти доводів апеляційної скарги позивача, просили її залишити без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга відповідача - частковому задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача в частині відшкодування завданих збитків, внаслідок псування відповідачем шуби в розмірі 8500,00 гривень, 1000,00 гривень - вартості сплачених та не наданих послуг, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості покладення обов`язку з відшкодування збитків на відповідача, який допустив неналежне побутове обслуговування. Також, суд першої інстанції при вирішенні питання про розмір відшкодування позивачу моральної шкоди врахував глибину його фізичних та моральних страждань, ступінь втрати довіри до побутового обслуговування, виходив із засад розумності, виваженості та справедливості. Щодо позовних вимог про розірвання договору побутового підряду укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 на підставі квитанції-договору № 118866 від 26.09.2017 року, суд першої інстанції відмовив у зв`язку з недоведеністю цих вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору побутового підряду та задоволення позовних вимог в частині відшкодування завданих збитків внаслідок псування відповідачем шуби в розмірі 8500,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 2 000,00 грн. Проте, з висновком суду щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , грошових коштів у розмірі 1000,00 гривень за неотриману послугу, колегія суддів не погоджується з наступних підстав. За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Суд першої інстанції ухвалюючи рішення названих вимог закону не дотримався. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 26.09.2017 року ОСОБА_1 передав до хімчистки «Чистюля євро» наступні речі: шуба із каракуля з песцевим коміром та нарукавниками, куртка із капюшоном, куртка жіноча-комбінована, куртка чоловіча, пальто чоловіче. У відповідності до вказаного переліку для хімічного очищення, що підтверджується квитанцією № 118866 (а.с.5). Хімчистка « ІНФОРМАЦІЯ_1 » знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , господарську діяльність за вказаною адресою здійснює фізична особа-підприємець ОСОБА_2 . За надання послуг ОСОБА_1 було здійснено передоплату в розмірі 1000,00 грн., що підтверджується копією квитанції договору № 118866 від 16.09.2020 року. 03.10.2017 року позивач отримав здані ним для очищення: куртку із капюшоном, куртку жіночу-комбіновану, куртку чоловічу та пальто чоловіче, без зауважень. Шуба із каракулем з песцевим коміром та нарукавниками, не була видана позивачу, оскільки шуба не витримала обробку та мала дефекти. ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_2 з претензією про відшкодування вартості шуби в розмірі 70000,00 гривень. У письмовій відповіді від 30.11.2017 року ФОП ОСОБА_3 , не визнав свою відповідальність за втрату товарного вигляду шуби після хімічної чистки, відмовив у відшкодуванні 70000,00 гривень, оскільки шуба з каракуля придбана більше 15 років тому, та за час експлуатації прийшла в непридатність. ФОП ОСОБА_2 , вважає, що оскільки замовник був попередньо належним чином повідомлений про можливість проявлення прихованих дефектів, то не несе ніякої відповідальності за втрату товарного вигляду шуби після хімічної чистки. Зазначено, що під час оформлення замовлення підписано квитанцію, згідно до якої замовник підтверджує згоду відносно вартості виробу, відсоток зносу, наявних дефектів, а також ознайомлення його про можливе проявлення прихованих дефектів після хімічної чистки. Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи № 4292-18 Дніпропетровського науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, по матеріалам цивільної справи, експерт зробив висновок, відповідно до якого: «Товарний стан наданої на дослідження шуби каракулевої унеможливлює процес зазначення будь-яких дефектів. Виріб повністю зруйнований, тому його подальше використання за цільовим призначенням є неможливим. Методом візуального контролю будь-яких маркувальних елементів - не встановлено. Даний факт дає підстави для ствердження, що виріб виготовлено в умовах кустарного виробництва. Вирішення питання щодо дотримання технології хімічної чистки відповідно до Галузевого стандарту ГСТУ 201-03-96, виходить за межі компетенції товарознавчої експертизи, тому на розгляд суду, у відповідність до вимог «Рекомендацій щодо проведення судово - товарознавчих експертиз виробів, що пройшли хімічне чищення», експертом надається сума, яка може бути розглянута як розмір матеріальної шкоди, яка була встановлена на виріб до моменту проведення хімічного чищення, з урахуванням експлуатаційного зносу, та складала 8500,00 грн. Відповідно до статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів. Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом України від 12 травня 1991 року №1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII). Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з п.п.3, 4 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів. Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст.3 ЦК України. За положеннями ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до п. 7 ст. 1 Закон України «Про захист прав споживачів» договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами. Згідно роз`яснень пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» видача й одержання квитанції (квитанції-замовлення, квитанції-зобов`язання) іншого документа на підтвердження укладення договору про побутове обслуговування свідчить про згоду сторін з усіма його умовами. Отже, ці умови є обов`язковими для сторін і суд повинен виходити з них при вирішенні спору, коли не буде встановлено, що вони не відповідають фактичним даним або суперечать чинному законодавству. Згідно з п. 2.1. Інструкції щодо надання послуг з хімічної чистки та фарбування (перефарбування) виробів, затверджено Наказом Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення 27.08.2000р. № 20, замовлення щодо надання послуг з хімічної чистки виробів оформлюється договором (квитанцією). Згідно з п. 12 ст. 1 вказаного Закону істотним є недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, який виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: він взагалі не може бути усунутий; його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором. Відповідно до п.9 ст. 10 Закону, виконавець зобов`язаний протягом місяця відшкодувати збитки, що виникли у зв`язку з втратою, псуванням чи пошкодженням речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт (надання послуг). Виконавець не звільняється від відповідальності, якщо рівень його наукових і технічних знань не дав змоги виявити особливі властивості речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт (надання послуг). Відповідно до п.18 Правил побутового обслуговування населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994 року № 313, Вартість речей і матеріалів замовника визначається та оформлюється документально за погодженням сторін або на основі поданих документів, що засвідчують їх ціну. Відповідно до п.25 Правил побутового обслуговування населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994 року № 313, виконавець зобов`язаний забезпечити зокрема відшкодування збитків, заподіяних замовнику невиконанням або неналежним виконанням умов угоди, а також у разі втрати, псування чи пошкодження із своєї вини речей та матеріалів, прийнятих від замовника для надання послуг, у розмірах, передбачених угодою. Як вбачається з матеріалів справи, а саме з квитанції № 118866 від 26.09.2017 року сторони визначили ступінь зношеності шуби 50%, спору щодо її вартості при укладенні договору побутового обслуговування по хімічній чистці шуби між сторонами не було. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що відповідно до Договору-квитанції № 118866 встановлено, що знос шуби становить 50%, проте, під час проведення експертизи, в рамках розгляду справи, встановлено знос шуби 105 %, не мають правового значення, адже сторони своїми підписами, без застережень та уточнень, узгодили між собою всі необхідні істотні умови надання послуг, зокрема, визначили ступінь зношеності шуби 50%. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи, вказано, що методом візуального контролю будь-яких маркувальних елементів не встановлено. Даний факт дає підстави для ствердження, що виріб виготовлено в умовах кустарного виробництва, колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне. Згідно до п.2.3., 2.4. Інструкції щодо надання послуг з хімічної чистки та фарбування (перефарбування) виробів, затвердженої Наказом Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення від 27 серпня 2000 року № 20, під час приймання замовлення приймальник повинен: оглянути кожний виріб у присутності замовника з метою визначення можливості його обробки в умовах підприємства, встановлення ступеня зносу, виявлення дефектів (плям), які неможливо усунути тощо, попередити замовника про можливу усадку виробу і проявлення після обробки прихованих дефектів. При оформленні замовлення замовник своїм підписом підтверджує згоду щодо вартості виробу, відсотку зносу, виду обробки, наявних дефектів, а також ознайомлення його про можливість проявлення прихованих дефектів та усадки виробу після обробки. Як вбачається з квитанції-договору № 118866 від 26.09.2017 року, виданої відповідачем вбачається, що позивачем було передано для проведення хімчистки шуба каракулева з песцевим коміром та нарукавниками, знос шуби становить 50%, вартість послуги 1000 ,00 грн., без застережень та уточнень (а.с.5). Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що з урахуванням висновку експерта, відповідач ФОП ОСОБА_2 зобов`язаний відшкодувати збитки, заподіяні замовнику псуванням із своєї вини шуби, прийнятої від замовника для надання послуг, у розмірах, передбачених угодою № 118866 від 26.09.2017 року. Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачу підлягає відшкодування за рахунок відповідача вартість не проведеної належним чином хімічної чистки в сумі 1000 грн. Як вбачається з матеріалів справи, повна вартість за надання послуг щодо хімічного очищення речей складає 2170 грн., ОСОБА_1 було сплачено аванс в розмірі 1000,00 грн., що підтверджується копією квитанції договору № 118866 від 16.09.2020 року, позивачем отримано здані ним для очищення: куртку із капюшоном, куртку жіночу-комбіновану, куртку чоловічу та пальто чоловіче, отже відповідач виконав послуги щодо чищення речей за винятком шуби із каракулем з песцевим коміром та нарукавниками, яка не була видана позивачу. Доводи апеляційної скарги відповідача щодо помилкового висновку суду першої інстанції про завдання моральної шкоди позивачу, оскільки шуба його дружини, колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне. Пункт 5 частини першої статті 4 Закону «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. Відповідно до пункту 19 частини першої статті 1 Закону «Про захист прав споживачів» термін «продукція» у цьому Законі вживається в значенні - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. За змістом частини другої статті 22 Закону «Про захист прав споживачів», при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. У правовій позиції, викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, провадження № 14-714 цс 19, зазначено, що виходячи з положень статей 16і 23 ЦК Українита змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Статті 4 та 22 Закону «Про захист прав споживачів» у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг. Вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16та 23 ЦК Україниі статей 4та 22 Закону «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено. Відповідно до роз`яснень, даних в п. 5 постанови №4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995року «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Відповідно до п. 7 зазначеної Постанови заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Визначаючи розмір моральної шкоди, яку зазнав позивач, у зв`язку із псуванням шуби, з вини відповідача, суд першої інстанції враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати довіри до побутового обслуговування, даних негативних змін, потребу в судовому захисті, виходить із засад розумності, виваженості та справедливості. Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про часткове задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що він не був повідомлений про проведений допит експерта, як наслідок не зміг поставити свої запитання експерту та те, що суд першої інстанції залишив без уваги, що висновки експерта по другому і третьому питанню суперечать матеріалам справи та не містять відповіді на третє питання ухвали Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 липня 2018 року, колегія суддів не бере до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи експерт ОСОБА_4 в судовому засіданні в суді першої інстанції підтвердила висновок. Згідно з частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. За змістом частини другої статті 103 ЦПК України у разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. Відповідно до частини другої статті 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив розглянути питання про призначення повторної експертизи, яке колегією суддів було залишено без задоволення, оскільки позивач не вказував підстави, передбачені частиною другою статті 113 ЦПК України, зокрема, що висновок експерта є необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності. З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 залишенню без змін, у зв`язку з чим скасовує рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , грошових коштів у розмірі 1000,00 гривень за неотриману послугу, та приймає в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. Керуючись ст.ст. 367, 374, п. 3 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 жовтня 2020 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , грошових коштів у розмірі 1000,00 гривень за неотриману послугу, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 25 червня 2021 року. Головуючий: Судді: