Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/7462/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/721/21 Справа № 185/7462/20 Суддя у 1-й інстанції - Тимченко С. О. Суддя у 2-й інстанції - Слоквенко Г. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2021 року м. Дніпро Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Слоквенко Г.П., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу адвоката Шчекіч І.В. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2021 року в справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого у Павлоградському відділу поліції, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, В С Т А Н О В И В : Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП було закрито в зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. ОСОБА_1 визнано винним в тому, що 22 вересня 2020 року о 13.06 годині на а/ш М-04292 км., керуючи транспортним засобом марки «Mitsubishi» д.н. НОМЕР_1 , змінюючи напрямок руху не переконався, що це буде безпечно, внаслідок чого сталося зіткнення з транспортним засобом марки «ВАЗ 210740» д.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався позаду, та автомобілі отримали механічні пошкодження. Не погоджуючись з вищевказаною постановою адвокат Шчекіч І.В. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2021 року, а провадження по справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення. Стосовно апеляційних вимог вказує на те, що оскаржувана постанова ґрунтується лише на поясненнях учасника ДТП - ОСОБА_2 , адвоката Галіцина О.М., та зацікавленого свідка з боку ОСОБА_2 - ОСОБА_4 до пояснень яких суд віднісся, як до переконливих доказів по справі. Всім доказам, які підтверджували невинуватість ОСОБА_1 суд не надав належної оцінки та фактично, суд оминув всі ці докази увагою. Вказує на те, що кінцеве розташування лівого габариту автомобіля ВАЗ 2107 знаходився на зустрічній смузі руху, що протирічить поясненням адвоката Голіцина О.М. і водночас підтверджує, що автомобіль «Mitsubishi» д.н. НОМЕР_1 - під керуванням водія ОСОБА_1 у момент зіткнення знаходився на лівій смузі руху, а відповідно він не порушував ПДР України. В суді апеляційної інстанції адвокат Шчекіч І.В. діюча в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підтримала в повному обсязі подану апеляційну скаргу підтвердила викладені в її обґрунтування доводи та просила задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі. Заслухавши доповідь судді, думку учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 294 КУпАП України постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У відповідності до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року судам слід враховувати на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності. Стаття 9 КУпАП закріплює, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Однак, в порушення вищезазначених вимог закону, суд першої інстанції належним чином не з`ясував обставини щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки викладені в постанові висновки суду об`єктивно не підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи. Ст. 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Відповідно до п. п. 10.1 ПДР перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Апеляційним переглядом встановлено, що 22 вересня 2020 року о 13.06 годині на а/ш М-04292 км., керуючи транспортним засобом марки «Mitsubishi» д.н. НОМЕР_1 , змінюючи напрямок руху не переконався, що це буде безпечно, внаслідок чого сталося зіткнення з транспортним засобом марки «ВАЗ 210740» д.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався позаду, та автомобілі отримали механічні пошкодження. Так, при винесенні оскаржуваного рішення, як на підставу для визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд посилався на протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №018935 від 22.10.2020 року, усними та письмовими поясненнями учасників ДТП та свідків, схемою місця ДТП від 22.09.2020 року, фото-таблицею до протоколу ДТП від 22.09.2020 року, записом із DVD диска. Апеляційний суд вважає, що долучені до протоколу про адміністративне правопорушення матеріали не доводять вину ОСОБА_1 у порушенні п.п. 10.1 Правил дорожнього руху України з наступних підстав. Так, допитаний у судовому засіданні суду апеляційної інстанції свідок ОСОБА_6 пояснив, що він працює на автозаправці, яка знаходиться неподалік. 22 вересня 2020 року бачив, як працівники поліції на своєму службовому автомобілі під`їхали на заправку. Через деякий час вони сіли у свій службовий автомобіль та виїхали на дорогу. Після цього показавши лівий покажчик повороту, автомобіль поліції зайняв крайнє положення на проїзній частині його напрямку з метою розвороту, пропускаючи автомобілі зустрічного руху на протязі декількох хвилин. Момент зіткнення автомобілів він не бачив. Аналізуючи покази свідка ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції констатує, що в даному випадку у водія ОСОБА_2 була можливість уникнути ДТП, враховуючи те, що водій ОСОБА_5 ввімкнув лівий покажчик повороту і перебуваючи в такому положенні на протязі декількох хвилин, а так само виконавши п.п. 12.3 ПДР, а саме у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Поряд із цим, відповідно до висновку експерта № 179-04/21 від 20 квітня 2021 року, який був наданий апелянтом у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, з технічної точки зору в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля ВАЗ н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 перебувають у причинному зв`язку із настанням даної ДТП. З технічної точки зору в діях автомобіля «Mitsubishi» д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 невідповідностей вимогам ПДР України не вбачається. Вказаний вище експертний висновок хоча і був проведений на підставі заяви апелянта, але в даному випадку експерту були надані всі необхідні матеріали в повному обсязі для дослідження, тому ставити під сумнів висновки експерта № 179-04/21 від 20 квітня 2021 року не надається можливим. Суд першої інстанції необґрунтовано взяв до уваги в якості винуватості ОСОБА_1 у скоєному правопорушенні висновок експерта №19/104-9/2/1 від 24.02.2021 року, оскільки в матеріалах справи відсутній будь-який супровідний лист на підтвердження того, що матеріали справи були надані експерту для проведення дослідження. Більш того, як вбачається з висновку експерта №19/104-9/2/1 від 24.02.2021 року при ознайомленні з наданими матеріалами справи та вихідними даними зазначеними в постанові про призначення експертизи, експертом були надані висновки про винуватість ОСОБА_1 лише на підставі пояснень свідка ОСОБА_4 . Тому в даному випадку апеляційний суд ставить під сумнів достовірність та об`єктивність вказаного експертного висновку. З огляду на викладене суд першої інстанції прийшов до необгрунтованого висновку, що вказане експертне дослідження можна вважати повним та об`єктивним. При цьому слід зазначити, що висновок експерта не є обов`язковим для суду та так само, як і будь-які інші докази у справі, оцінцюється судом за його внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, що судом першої інстанції зроблено не було. На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції формально підійшов до вирішення даної справи про адміністративне правопорушення та безпідставно прийняв рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є необґрунтованою і підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закриттю, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки його вина у вчиненні даного правопорушення не доведена. На підставі викладеного та керуючись п. 1 ст. 247, ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Шчекіч І.В. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2021 року- скасувати. Винести нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Г.П. Слоквенко