Постанова Дніпровський апеляційний суд № 210/6752/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6045/21 Справа № 210/6752/20 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В. Є. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 210/6752/20 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. секретар судового засідання: Євтодій К.С. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Публічне акціонерне товариство «Арселор Міттал Кривий Ріг», розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача Публічного акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 квітня 2021 року, яке ухвалене суддею Сільченком В.Ю. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 30 квітня 2021 року -, ВСТАНОВИВ: У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві. Позов мотивовано тим, що з батьком позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час виконання ним трудових обов`язків начальника дільниці № 24 шахти імені «Артема» Рудоуправління імені Кірова, правонаступником якого є відповідач, стався нещасний випадок. Смерть ОСОБА_2 наступила від гіпоксії, яка розвинулась внаслідок перебування його у виробкі з низьким вмістом кисню. Актом форми Н-1 «Про нещасний випадок» № 1-6 від 14 червня 2001 року визначено, що причинами нещасного випадку є перебування потерпілого в непридатній для дихання атмосфері з низьким вмістом кисню. Внаслідок смерті батька позивачу завдано моральної шкоди, він втратив рідну йому людину, зазнав великі душевні страждання, залишився без підтримки батька, що спричиняє йому моральні страждання та хвилювання і на теперішній час. Розмір моральної шкоди позивач оцінює у 400 000,00 гривень, яку просить стягнути з відповідача на його користь без утримання податків та зборів. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 270 000,00 гривень, без урахування податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір в розмірі 2700, 00 гривень. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду, просить ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог повністю, оскільки рішення суду є необґрунтованим та судом першої інстанції неповно та не всебічно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи. Вважає, що розмір моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, є значно заниженим та таким, що не відповідає глибині його моральних страждань та принципу розумності, виваженості і справедливості. Втрата батька є втратою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання позивача будуть тривати і надалі, що свідчить про їх безстроковість. Смерть батька призвела до хвилювання, порушення нормальних життєвих зв`язків, після його загибелі, нормальні життєві стосунки позивача були знищені, він до теперішнього часу відчуває почуття туги та самотності. Зауважує на тому, що вини батька у настанні нещасного випадку немає, натомість, винними у його настанні є працівники підприємства на якому він стався. В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність позивачем обставин справи. Вказує, що судом першої інстанції не враховано відсутність вини відповідача у настанні нещасного випадку. Крім того, матеріали справи не містять належних доказів щодо спричинення моральної шкоди позивачу. Також, зазначає, що відповідач не є правонаступником ДП «Рудоуправління імені Кірова» на якому стався нещасний випадок з батьком позивача у 2001 році. Зауважує, що позивачем не надано до суду трудової книжки ОСОБА_2 на підтвердження обставин наявності трудових відносин між ним та ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Відповідач посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних ікримінальних справ від 21 червня 2017 року у справі № 212/2526/16-ц, при розгляді якої судом апеляційної інстанції з наданих сторонами доказів не установлено факт правонаступництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» по відношенню до Криворізького державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова». Наполягає на врахуванні при розгляді апеляційної скарги висновку науково-правової експертизи щодо доктринального тлумачення та застосування окремих норм і положень законодавства України від 04.03.2021 року № 126/33е. На думку відповідача, у позивача є можливість звернутись до уповноважених органів з аналогічними вимогами, оскільки у разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації матеріальне забезпечення за страховими випадками, які настали до їх ліквідації (реорганізації), виплачується застрахованим особам їх правонаступниками, а в разі відсутності правонаступника робочим органом Фонду за місцем здійснення обліку ліквідованого підприємства, установи, організації як страхувальника. Вважає, що, станом на 01 червня 2001 року, саме на Фонд було покладено зобов`язання у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачувати йому або особам, які перебували на його утриманні, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому, посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №210/2104/16-ц, Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 року у справі №210/2144/19, у справі № 210/57/19 від 17 червня 2020 року. в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17. Відзиви на апеляційні скарги не надходили. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Ботвінка О.А., який підтримав доводи апеляційної скарги відповідача, просив її задовольнитита заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та позивача ОСОБА_1 підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками в свідоцтві про народження зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.11). 01.06.2001 року з ОСОБА_2 , під час виконання ним трудових обов`язків начальника дільниці № 24 шахти імені «Артема» Рудоуправління імені Кірова, правонаступником якого є відповідач, стався нещасний випадок. Смерть ОСОБА_2 наступила від гіпоксії, яка розвинулась внаслідок перебування його у виробкі з низьким вмістом кисню ( а.с. 7-9). Відповідно до Акту № 1-6 про нещасний випадок від 14 червня 2001 року визначено, що причинами нещасного випадку є перебування потерпілого в непридатній для дихання атмосфері з низьким вмістом кисню та порушення виробничої дисципліни, виражене у відсутності контролю за якісним складом повітря в виробках дренажного комплексу горизонту 865 метру з боку посадових осіб шахти імені ОСОБА_4 (а.с.8). Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Саксаганського районного управління юстиції м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 червня 2001 року, актовий запис № 903, ОСОБА_2 помер у віці 55 років, причина смерті нещасний випадок в зв`язку з виробництвом. Гіпоксична гіпоксія (а.с.10). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог та покладаючи обов`язок з відшкодування моральної шкоди на відповідача, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ОСОБА_2 працював начальником дільниці № 24 шахти імені «Артема» Рудоуправління імені Кірова, і смерть його настала ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався того ж дня, під час виконання ним трудових обов`язків, тому його синові має бути відшкодовано моральну шкоду на підставі статті 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне. У відповідності до ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в області охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Згідно з частиною першоюстатті 58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Відповідно достатті 5 ЦК Україниакти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі. Події, які стали підставою на відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 мали місце до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності ЦК України, тому з огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР, в редакції 1963 року. Згідно зістаттею 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року,моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Необхідною умовою виникнення зобов`язання по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди, є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою в праві прийнято розуміти всяке применшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, не визначає її поняття. Визначення цього поняття міститься в правових нормах спеціальних законів, що регулюють певні види суспільних відносин і передбачають право громадян та організацій на відшкодування моральної (немайнової) шкоди (наприклад, статті 1, 33, 34 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 10 Закону «Про режим іноземного інвестування», стаття 24 Закону «Про захист прав споживачів», стаття 44 Закону «Про авторське право і суміжні права», стаття 12 Закону «Про охорону праці» та ін.). Разом з тим, враховуючи особливості правового регулювання суспільних відносин цими законодавчими актами, у відповідних нормах про поняття моральної (немайнової) шкоди, встановлюються і різні її критерії. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Стаття 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. У вказаній статті міститься пряма вказівка на те, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові або організації діяннями іншої особи, і порушила їх законні права, відшкодовується особою, що заподіяла шкоду. Порушення законних прав, указаних в законі осіб, завжди є протиправним. Отже, неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні. У статті 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, виявляється дія принципу генерального делікту, закріпленого в статті 440 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, в силу якого заподіяння шкоди признається протиправним, якщо особа не була управоважена на її заподіяння. Стаття 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Оскільки моральна шкода, завдана позивачу у зв`язку зі смертю її чоловіка в результаті нещасного випадку на виробництві, не відшкодовується ні на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ні на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ні Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових обов`язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 427, така моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносинЦК Української РСР, в редакції 1963 року. Як роз`яснено в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної(немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних,душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року,та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з того, що смерть ОСОБА_2 сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, під час виконання ним трудових обов`язків, у зв`язку із чим обґрунтовано поклав обов`язок відшкодувати позивачу шкоду, завдану смертю ОСОБА_2 на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як правонаступника шахти імені «Артема» Рудоуправління імені Кірова. Оскільки нещасний випадок, внаслідок якого загинув батько позивача ОСОБА_1 , стався 01.06.2001 року під час виконання ним трудових обов`язків, тобто до набрання чинності ЦК України, що надало позивачу право на відшкодування моральної шкоди, колегія суддів приходить до висновку що до правовідносин сторін мають застосовуватись положення статті 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі 210/2271/19. З огляду на вище зазначення, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача щодо посилання на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №210/2104/16-ц, Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 року у справі №210/2144/19, у справі № 210/57/19 від 17 червня 2020 року. в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17. Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя. Факт заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1 у зв`язку з втратою близької людини встановлений в судовому засіданні. Зокрема, позивач, у зв`язку із втратою батька, переживає душевні та психологічні страждання, позбавлений можливості отримувати від нього піклування та матеріальну допомогу, що тягне за собою порушення його нормальних життєвих зв`язків та докладання з його боку додаткових зусиль для організації свого життя. Судом першої інстанції встановлений й причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача втрата життєвих зв`язків позивача з рідною людиною. З огляду на вищезазначене суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу. Доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про те, що останнє не є правонаступником Рудоуправління імені Кірова, де з батьком позивача стався нещасний випадок, оскільки Державне підприємство «Рудоуправління імені Кірова» ліквідовано без правонаступників, колегією суддів відхиляються з огляду на наступні обставини, які встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції. Так, 01.07.1975 року Промислове об`єднання «Кривбасруда» (згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 18.04.1975 року за №194 та наказом по Мінчормету СРСР від 12.06.1975 року за №430) реорганізовано у Виробниче об`єднання, до складу якого увійшли всі Рудоуправління на правах виробничих структурних одиниць. Станом на 01.01.1978 року до складу ВО «Кривбасруда» входило 10 Рудоуправлінь. Рудоуправління «Інгулець» наказом Міністерства чорної металургії УРСР від 01.09.1977 року передано до складу Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату. 01.01.1988 року на виконання наказів Мінчормету СРСР від 16.11.1987 року за №1015 і ГПО «Южруда» від 13.10.1987 року за №2 на базі Рудоуправлінь імені: Леніна, Р. Люксембург, ХХ партз`їзду, Фрунзе, Дзержинського, Ілліча створено три виробничі одиниці РУ ім. Леніна, РУ ім. ХХ партз`їзду, РУ ім. Дзержинського. Так, у 1989 році Рудоуправління ім. Кірова вийшло зі складу ВО «Кривбасруда» та стало самостійною юридичною особою Рудоуправління ім. Кірова ДВО «Південруда» ММ УРСР, яке в наступному підпорядковувалось Мінпромполітики України. Відповідно до спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна №65/322 від 22.02.1999 року Рудоуправління ім. Кірова Мінпромполітики України перейменоване у Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром. 28 грудня 2000 року на підставі спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром реорганізоване у Державне рудоуправління імені Кірова. 30.03.2001 року Державним комітетом Промислової політики України було видано Наказ №135 від 30.03.2001 року «Про створення робочої групи з питань приєднання окремих виробничих потужностей РУ ім. Кірова до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», згідно якого на робочу комісію було покладено обов`язки щодо розгляду питань, пов`язаних з передачею основних фондів та виробничих потужностей державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», в тому числі й питань дебіторської та кредиторської заборгованості, заборгованості рудоуправління з нарахованих регресних позовів, заробітної плати та інших виплат. Згідно з п.п. 1.1.- 2.2 наказу Державного комітету Промислової політики України № 165 від 19.04.2001 року «Про подальшу реструктуризацію «Рудоуправління імені Кірова»» майно державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» передане на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» для збільшення його статутного фонду та створення на його базі Шахтоуправління з підземного видобутку руди на правах структурного підрозділу комбінату та проведена інвентаризація РУ ім. Кірова по всіх статтях балансу, станом на 01.04.2001 року. П.п 3.1.-3.2 розділу 3 вказаного Наказу було передбачено створення комісії з прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»; забезпечення прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова станом на 01.05.2001 року, які передаються до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь». Відповідно до Додатку № 1 до Наказу № 165 від 19.04.2001 року «Укрупнений перелік об`єктів та виробничих потужностей РУ ім. Кірова, що підлягають передачі на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», шахта «Північна», на якій працював позивач на момент отримання ним професійного захворювання, відійшла до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь». Згідно ст.37 ЦК УРСР, в редакції 1963 року, юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію. Тобто, на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова», закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої. Крім того, згідно балансу від 01 травня 2001 року, підписаного уповноваженими особами РУ ім. Кірова та Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», РУ ім. Кірова передано на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», оборотні та необоротні активи, власний капітал та поточні зобов`язання, у тому числі, зобов`язання зі страхування та оплати праці, а також інші поточні зобов`язання, що свідчить про перехід до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» не тільки частини майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова», але й відповідних прав та обов`язків, а тому ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як правонаступник Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», що відповідачем не заперечується, являється також правонаступником шахти імені «Артема» Рудоуправління імені Кірова ВО «Кривбасруда». Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних ікримінальних справ від 21 червня 2017 року у справі № 212/2526/16-ц, при розгляді якої судом апеляційної інстанції з наданих сторонами доказів, не установлено факт правонаступництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» по відношенню до Криворізького державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова», відхиляються колегією суддів, оскільки, при розгляді цивільної справи № 210/6752/20 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, судом установлено, що на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої, а тому ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як правонаступник Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», являється також правонаступником шахти імені «Артема» Рудоуправління імені Кірова ВО «Кривбасруда». Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача щодо обов`язкового врахування при розгляді апеляційної скарги висновок науково-правової експертизи від 04.03.2021 року № 126/33-е, який затверджений заступником директора Інституту держави та права імені В.М.Корецького НАН України з наукової роботи, академіком Національної академії правових наук України, доктором юридичних наук, професором, заслуженим юристом України О.В. Скрипнюком та відповідно до якого ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не має нести відповідальність за діяльність РУ ім Кірова, оскільки між підприємствами, під час реструктуризації РУ ім Кірова, не відбулось правонаступництва, оскільки статтею 114 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи. Відповідно до статті 115 ЦПК України, висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань. З наведеного вбачається, що висновки мають виключно консультативний характер і не є обов`язковими для суду. Таким чином, з огляду на вищенаведені норми процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що висновок науково-правової експертизи від 04.03.2021 року № 126/33-е, який затверджений заступником директора Інституту держави та права імені В.М.Корецького НАН України з наукової роботи, академіком Національної академії правових наук України, доктором юридичних наук, професором, заслуженим юристом України О.В. Скрипнюком не є доказом у справі, може бути прийнятий з питань застосування аналогії закону чи аналогії права; змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі, але в даній справі такі питання не порушувались і з цих підстав відхиляє означені доводи відповідача. Вказаний висновок колегії суддів повністю узгоджується з висновками, викладеними в Постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 760/20904/16-ц, провадження № 61-11762ск19. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь ОСОБА_1 , який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди " № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача на те, що позивачем не доведено наявність моральних страждань. Смерть рідної людини, це не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Колегія суддів, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивача, характер психологічної травми, яку він отримав у зв`язку зі смертю рідної людини, конкретні обставини по справі, істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача який втратив турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, вважає що визначений розмір моральної шкоди, відповідає засадам розумності, виваженості. У зв`язку з чим доводи апеляційної скарги позивача про те, що розмір стягнутої моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає безпідставними. Доводи, викладені в апеляційних скаргах зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача Публічного акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг» - залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 23 червня 2021 року. Головуючий: Судді: