Постанова 4874 № 903/12/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2021 року Справа № 903/12/21 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Бучинська Г.Б. секретар судового засідання Пузирко В.В., представники учасників справи: позивач- Безрода Р.С.; відповідач- Нестеришин Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Відповідача-Фермерського господарства «Західний Буг» Юнака Сергія Петровича на рішення господарського суду Волинської області від 05.04.2021, повний текст якого складено 14.04. 2021, у справі №903/12/21 (суддя Дем`як В.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніра» м.Київ до Фермерського господарства «Західний Буг» Юнака Сергія Петровича м.Володимир-Волинський Волинської області про стягнення 6 409 431 грн 70 коп. та визнання недійсним одностороннього правочину,- У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніра» (надалі в тексті Товариство) звернулось до господарського суду Волинської області про стягнення з Фермерського господарства «Західний Буг» Юнака Сергія Петровича (надалі в тексті Фермерське господарство) 6409431 грн 70 коп. та визнання недійсним одностороннього правочину заяви ФГ «Західний Буг» Юнака Сергія Петровича №06-504 від 05.02.2021 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог за договором №1/11022020 від 11.02.2020 в сумі 743898 грн 76 коп., часткового припинення основного зобов`язання ФГ «Західний Буг» Юнака Сергія Петровича перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніра» за договором №1/11022020 від 11.02.2020. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач порушив умови договору №1/11022020 від 11.02.2020 в частині невиконання зобов`язання щодо відшкодування вартості товарно-матеріаль-них цінностей (аміачної селітри і амонію сульфату). Також заперечує правомірність зарахування зустрічних вимог здійснених в односторонньому порядку ФГ «Західний Буг», оскільки дана сума є спірною, непрозорою (а саме такі вимоги не є визнанні судом або іншою стороною), заява про зарахування зустрічних вимог підписана і подана неуповноваженою особою, а саме адвокатом Гапоненком Р. І., яким на підтвердження своїх повноважень додана до вказаної заяви копія ордеру про надання правової допомоги, а тому просить визнати даний односторонній правочин недійс-ним.(т.1, арк.справи 1-4, 111-120). Господарський суд Волинської області рішенням від 05.04.2021 у справі №903/12/21 задо-волив позов Товариства до Фермерського господарства про стягнення 6409431 грн 70 коп. та визнав недійсним односторонній правочин.(т.1, арк.справи 188-193). Рішення вмотивоване тим, що в порушення умов укладеного договору Відповідач не вико-нав зобов`язання внаслідок чого утворилась заборгованість перед Позивачем у сумі 4463392 грн 55 коп. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для виз-нання недійсним одностороннього правочину заяви ФГ «Західний Буг» Юнака Сергія Петровича №06-504 від 05.02.2021 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог за договором №1/11022020 від 11.02.2020, а саме: про припинення взаємних грошових зобов`язань Товариства і Фермерського господарства в сумі 743898 грн 76 коп.: часткового припинення основ-ного зобов`язання Фермерського господарства перед Товариством за договором №1/11022020 від 11.02.2020. Також з огляду на допущені Відповідачем порушення терміну поставки вирощеної пшениці суд першої інстанції визнав обґрунтованими нараховані та заявлені Позивачем до стяг-нення 830191 грн 01 коп. пені за період з 16.08.2020 по 17.12.2020 та 1115848 грн 14 коп. штрафу. Не погоджуючись із рішенням, Відповідач подав скаргу до Північно-західного апеляцій-ного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 05.04.2021 у даній справі в частині задоволення позову про стягнення 1946039 грн 15 коп. та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.(т.2, арк.справи 3-5). Обґрунтовуючи скаргу Відповідач зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував усі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм матеріального права. На думку Скаржника, суд безпідставно задоволив вимоги про стягнення пені в сумі 830191 грн 01 коп. та штрафу в сумі 1115848 грн 14 коп., а також відповідного розподілу судового збору. Відповідач наголошує, що умови Договору передбачають два сценарії поведінки сторін: погодження ціни і передача певної кількості товару та інший непогодження сторонами ціни і компенсація Фермер-ським господарством вартості отриманих добрив. У разі реалізації першого сценарію та у випадку непоставки товару, Позивач вправі вимагати від Відповідача: поставити товар або повернути заборгованість (вартість певної кількості зерна) та сплатити неустойку за непоставку. Однак, оскільки сторонами не було погоджено вартості зерна Позивач реалізував другий сценарій пове-дінки сторін, звернувшись на підставі п.1.4 Договору, з вимогою про відшкодування Відповідачем вартості наданих матеріалів (карбаміду) на суму 4463392 грн 55 коп. з ПДВ. Так, п.1.4 Договору передбачає: «В разі, якщо вартість зерна додатково сторонами не погоджена, сторона-2 відшкодо-вує стороні-1 вартість наданих матеріалів» Тобто, Позивачем заявлено вимогу про оплату вартості поставленого ним Відповідачу товару (добрив). Положення Договору, у випадку непогодження сторонами вартості зерна, надають Позивачу право вимагати від Відповідача тільки відшкоду-вання вартості товарно-матеріальних цінностей, переданих Позивачем. У разі неможливості встановити кількість зерна, що підлягає поставці, через відсутність погодження сторонами ціни такого зерна, у Фермерського господарства не виникає обов`язку поставки пшениці і, як наслідок, відсутні правові підстави для стягнення неустойки. Тому, висновки суду першої інстанції в частині стягнення пені і штрафу з Фермерського господарства на користь Товариства, викладенні в оскаржуваному рішенні, є протиправними, такими, що не ґрунтуються на вимогах закону і не відповідають положенням укладеного сторонами Договору. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2020 відкрито апе-ляційні провадження у справі №903/12/21, розгляд справи призначено на 22.06.2021.(т.2, арк. справи 31). За час апеляційного провадження Позивач 17.06.2021 отримав можливість ознайомитися з матеріалами справи в системі «Електронний суд».(т.2, арк.справи 39). У судовому засіданні апеляційної інстанції 22.06.2021 представник Відповідача підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі, а також наголосив на тому, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права, тому просив також відмовити у визнанні недійсним одностороннього правочину. Представник Позивача заперечив проти доводів представника Відповідача щодо необхідності суду виходити за межі апеляційної скарги, а також просив суд відкласти розгляд справи для узгодження позиції із клієнтом. Колегія суддів у судовому засіданні 22.06.2021 відмовила в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на те, що представник Позивача отримав можливість доступу для ознайомлення з матеріалами справи в системі «Електронний суд» 17.06.2021 та міг узгодити свою позицію із клієнтом до судового засідання, призначеного на 22.06.2021. При цьому, від-кладення розгляду справи є правом і прерогативою суду, основною умовою для якого є немож-ливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Натомість матеріалів справи дос-татньо для розгляду скарги. Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд ВСТАНОВИВ: Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Ніра»-сторона 1 та ФГ «Західний Буг» Юнака Сергія Петровича-сторона 2 уклали договір від 11.02.2020, відповідно до якого Фермерське госпо-дарство зобов`язалося своїми силами виконати для Товариства комплекс робіт з вирощування зернової культури пшениці на земельних ділянках загальною площею 325,60 га, право користу-вання якими належить Фермерському господарству (т.1, арк.справи 5-6). Врожай пшениці, який буде зібрано на виконання цього договору, повинен бути доставлений Фермерським господарством на зерновий склад за адресою: Волинська обл., м.Володимир-Волин-ський, вул.Ганни Жежко, 9 в строк до 15 серпня 2020 (п.1.3 Договору). Кількість пшениці, що сторона 2 вирощує на виконання умов Договору, визначається, як вартість наданих матеріально-технічних цінностей відповідно до п.1.6 цього договору, поділена на ринкову вартість зерна (пшениці), погоджену сторонами. В разі, якщо вартість зерна додатково сторонами не погоджена сторона 2 відшкодовує стороні 1 вартість наданих матеріалів.(п.1.4 Договору). Для виконання цього договору сторона 1 надає стороні 2 матеріально-технічні цінності (мінеральні добрива, моторне паливо та оливи, пестициди, запасні частини та інше), а саме сто-рона 1 надає аміачну селітру у кількості 470 тон, вартістю 3745119 грн 67 коп. та амоній сульфат у кількості 100 тон, вартістю 718272 грн 88 коп., загальна вартість наданих матеріальних цінностей 4463392 грн 55 коп. в т.ч.ПДВ. Сторона 2 використовує передані стороною 1 матеріально-технічні цінності в своїй діяльності без права передачі таких цінностей третім особам (п.1.6 Договору). У разі порушення строків доставки пшениці, зазначених в п.1.3 Договору, сторона 2 зобов-язана сплатити стороні 1 пеню в розмірі 0,15% від суми, зазначеної в п.1.6 цього Договору, за кожний день прострочення виконання за весь період прострочки. Положення ч.6 ст.232 ГК України в даному випадку не застосовуються. Пеня нараховується протягом 10 (десяти) років з дня, наступного за днем порушення стороною 2 свого зобов`язання. До закінчення спливу зазна-чених 10 років нарахування пені припиняється лише внаслідок виконання зобов`язання стороною 2.(п.1.9.1 Договору). Одноразовий штраф за прострочення строків доставки пшениці більш ніж на 1 (один) календарний день складає 25% від вартості переданих матеріально-технічних цінностей на вико-нання цього договору. Строк позовної давності до вимог про стягнення штрафу 10 років.(п.1.9.2 Договору). Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2020, проте в будь-якому разі до повного виконання зобов`язань сторонами.(п.1.13 Договору). Договір підписано уповноваженими представниками та скріплено відтисками печаток сторін.(т.1, акр справи 5-6). Матеріалами справи стверджується, що на підставі Договору Товариство передало, а Фер-мерське господарство прийняло аміачну селітру в кількості 470 тон, вартістю 3754119 грн 67 коп., амоній сульфат в кількості 100 тон вартістю 718272 грн 88 коп., всього на загальну суму 4463392 грн 55 коп., що підтверджується актом прийому-передачі №1 від 13.02.2020, підписаним та скріп-леним відтисками печаток сторін.(т.1, арк.справи 7). Доказів передачі Фермерським господарством пшениці для Товариства матеріали справи не містять. Пропозиція негайно сплатити 5947470 грн 58 коп. вартості товарно-матеріальних ціннос-тей, а також пені і штрафу, яка вбачається з претензії Товариства №12/10-20 від 12.10.2020 залишена Фермерським господарством без відповіді і без задоволення.(т.1, арк.справи 8-9). Натомість Товариство оспорило отриману під час провадження у даній справі в суді першої інстанції заяву Фермерського господарства №06-504 від 05.02.2021 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог за договором №1/11022020 від 11.02.2020, а саме: про припинення взаємних грошових зобов`язань ТзОВ «Ніра» і ФГ «Західний Буг» Юнака С.П. в сумі 743898 грн 76 коп.: часткового припинення основного зобов`язання ФГ «Західний Буг» Юнака С.П. перед ТзОВ «Ніра» за договором №1/11022020 від 11.02.2020.(т.1, арк.справи 121-122). Матеріали справи свідчать, що 22.02.2021 Товариство направило на адресу Фермерського господарства заперечення №22/02/21-1 на заяву №06-504 від 05.02.2021 про припинення зобов-язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог за договором №1/11022020 від 11.02.2020. Товариство заперечує проти зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 743 898 грн 76 коп., оскільки збитки Фермерському господарству зі сторони в розмірі 743898 грн 76 коп. не зав-дані та не підтверджені; відсутні належні та достатні докази безповоротності неотримання Фер-мерським господарством 743898 грн 76 коп. податкового кредиту. Позивач зауважує, що реєстрацію податкових накладних згідно вимог податкового законодавства здійснюють органи ДПС України, а не платники податків; збитки не є основним зобов`язанням, а тому не можуть бути зараховані як зустрічні однорідні вимоги; заява про зарахування зустрічних однорідних вимог підписана та подана неуповноваженою особою; дана заява підписана і подана неуповноваженою особою, а саме адвокатом Гапоненком Р.І., яким на підтвердження своїх повноважень додана до вказаної заяви копія ордеру про надання правової допомоги.(т.1, арк.справи 127) Вважаючи, що невиконанням умов Договору в частині поставки пшениці Фермерське госпо-дарство порушило права Товариства, останнє звернулось до суду з позовом про стягнення 4463392 грн 55 коп. заборгованості по розрахунках, а також, вважаючи, що Відповідачем порушено термін поставки вирощеної пшениці, Позивач нарахував та заявив до стягнення 830191 грн 01 коп. пені за період з 16.08.2020 по 17.12.2020 та 1115848 грн 14 коп. штрафу. Крім того, в порядку ч.3 ст.237 ГПК України Позивач звернувся з позовною вимогою про визнання недійсним одностороннього правочину заяви ФГ «Західний Буг» Юнака Сергія Петровича №06-504 від 05.02.2021 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог за договором №1/11022020 від 11.02.2020, обґрунтувуючи яку заперечує правомірність зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки Товариством не було завдано Фермерському господарству збитків в розмірі 743898 грн 76 коп. через нереєстрацію податкової накладної, а тому просить визнати даний одно-сторонній правочин недійсним.(т.1, арк.справи 1-4, 111-120). Як зазначалось вище, рішенням від 05.04.2021 у справі №903/12/21 господарський суд Волинської області позовні вимоги задоволив у повному обсязі.(т.1, арк.справи 188-193). Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні оскар-жуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна Відповідача частково обґрунтована, тому рішення суду першої інстанції належить скасувати в частині, з огляду на наступне: Предметом даного спору є стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором, а також визнання недійсним одностороннього правочину заяви про зарахування зустрічних одно-рідних вимог. Натомість предметом апеляційного оскарження є підставність стягнення з Відповідача штрафу та пені. При цьому, в судовому засіданні апеляційної інстанції представник Відповідача також наго-лошував на неправомірності задоволення позову в частині визнання недійсним одностороннього правочину заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ст.269 Господарського процесуального кодексу України (надалі в тек-сті ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або непра-вильне застосування норм матеріального права. Особа, яка подала апеляційну скаргу, в силу приписів частини 1 статті 266 ГПК України, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. Колегія суддів звертає увагу, що судове рішення про задоволення позову в частині визнання недійсним одностороннього правочину заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог не було предметом оскарження в апеляційному порядку. Крім того, Відповідач не подав жодних доповнень до апеляційної скарги в межах строку оскарження рішення. Із зазначеного мотиву, колегія суддів не вбачає підстав для переоцінки висновків суду першої інстанції в частині задоволення позову про визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, з огляду на наступне. Так, відповідно до частин 3, 5 статті 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встанов-лених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односто-ронніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину. Згідно зі статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий право-чин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Статтею 601 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустріч-них однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, повинні відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосо-вується до зобов`язань з передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги, отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов`язку заявника перед адре-сатом, так і обов`язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам. Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього право-чину не передбачено законодавством; за загальними правилами про правочини (наслідки недодер-жання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку. Зарахування зустрічних однорідних вимог, як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємо зобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення одно-рідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням. Фермерське господарство покликається на існування зобов`язання з відшкодування на його користь 743898 грн 76 коп. збитків через непроведення Товариством реєстрації податкової накладної. Визначення поняття збитків наводяться також у частині другій статті 224 Господарського кодексу України (далі ГК України), відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроб-лені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Розмір збитків підлягає встановленню та доказуванню.(ч.ч. 2, 3 ст.623 ЦК України). Таким чином, вимога з відшкодування збитків може бути об`єктом зарахування за статтею 601 ЦК України лише у випадку її визначеності, доведеності та безспірності, зокрема у випадку наявності відповідного рішення суду або визнання такої вимоги (її розміру) іншою (зобов`язаною) стороною. Саме лише припущення однієї особи про наявність перед нею зобов`язання іншої особи з відшкодування збитків не є належним та допустимими доказом наявності збитків та не може підтверджувати існування такого зобов`язання. Натомість матеріали справи не містять доказів безспірності збитків в сумі 743898 грн 76 коп., ТзОВ «Ніра» не визнає зобов`язання з відшкодування та наголошує, що заява підписана неуповноваженою особою. У відповідності ст.237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому право-чинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє (ч.1 ст.238 ЦК України). Заява про зарахування підписана адвокатом на підставі ордеру про надання правової допомоги. Однак, до жодної з підстав представництва у цивільно-правових відносинах ордер про надання правової допомоги не відноситься. Отже, в порядку статті 601 ЦК України можуть бути зараховані лише основні зобов`язання. В свою чергу, вимоги про відшкодування збитків у зв`язку з порушенням зобов`язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань то ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні за договором в порядку статті 601 ЦК України. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині доводів та вимог апеляційної скарги щодо неправомірності нарахування штрафу та пені, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст.173 ГК України господарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов`язань і є обов`язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов`язання у ст.ст. 11, 629 ЦК України. Зобов`язанням, згідно ст.509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (борж-ник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, вико-нати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтею 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передба-чених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного Виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногоспо-дарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 627 ЦК України встановлює, що сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Колегія суддів звертає увагу, що з моменту укладення договору 11.02.2020 між сторонами виникли відносини контрактації сільськогосподарської продукції, оскільки такі підпадають під визначення статті ст.713 ЦК України, коли за договором контрактації сільськогосподарської про-дукції виробник сільськогосподарської продукції зобов`язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов`язується прийняти цю продукцію та опла-тити її за встановленими цінами відповідно до умов договору. До договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та поло-ження про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) пере-дає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укла-дення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встанов-лений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.(ч.1 ст.656, ч.1 ст.662, 663 ЦК України). Згідно із ст.669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.(ч.1 ст.691 ЦК України). Як зазначено вище, відповідно до п.1.4 Договору кількість пшениці, що сторона 2 вирощує на виконання умов цього договору, визначається, як вартість наданих матеріально-технічних цінностей відповідно до п.1.6 Договору, поділена на ринкову вартість зерна (пшениці), погоджену сторонами. В разі, якщо вартість зерна додатково сторонами не погоджена сторона 2 відшкодовує стороні 1 вартість наданих матеріалів. Для виконання Договору сторона 1 надає стороні 2 матеріально-технічні цінності (міне-ральні добрива, моторне паливо та оливи, пестициди, запасні частини та інше), а саме сторона 1 надає аміачну селітру у кількості 470 тон, вартістю 3745119 грн 67 коп. та амоній сульфат у кількості 100 тон, вартістю 718272 грн 88 коп., загальна вартість наданих матеріальних цінностей 4463392 грн 55 коп. в т.ч. ПДВ. Сторона 2 використовує передані стороною 1 матеріально-технічні цінності в своїй діяльності без права передачі таких цінностей третім особам (п.1.6 Договору). Зміст договору, згідно ч.1 ст.628 ЦК України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.(ч.1 ст.632 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.(ч.1 ст.638 ЦК України). З врахуванням положень зазначених норм матеріального права, суд апеляційної інстанції наголошує, що обов`язковими умовами для укладеного сторонами договору є ціна та кількість товару, щодо яких сторони мають обов`язково досягти згоди. Проаналізувавши вказані умови Договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сторони погодили виконання Відповідачем робіт з вирощення пшениці та передачі Позивачеві вирощеного врожаю. З метою забезпечення вирощення пшениці Позивач надав Відповідачу 470 тон аміачної селітри та 100 тон амонію сульфату на загальну суму 4463392 грн 55 коп., що стверд-жується актом прийому-передачі №1 від 13.02.2020, підписаним та скріпленим відтисками печаток сторін.(т.1, арк. справи 7). Після вирощення урожаю сторони додатково погоджують вартість пшениці і у випадку досягнення сторонами згоди щодо такої ціни Відповідач зобов`язаний поставити Позивачу товар . Проте, у разі коли сторони не досягли такої згоди, Позивач вправі вимагати повернення наданих матеріалів, а у Відповідача виникає обов`язок повернути вартість матеріалів, отриманих на виконання Договору . У даному випадку 3754119 грн 67 коп. за 470 тон аміачної селітри та 718272 грн 88 коп. за 100 тон амонію сульфату, а всього 4463392 грн 55 коп. Матеріали справи не містять доказів щодо погодження ціни пшениці, як це передбачено в п.1.4 Договору. При цьому, суд апеляційної інстанції приймає до уваги умову п.1.12 Договору, а саме, що всі зміни та доповнення до цього Договору вносяться сторонами у письмовому вигляді. Такі зміни та доповнення додаються до цього Договору і є невід`ємною його частиною. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.(ст.546 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.(ст.549 ЦК України). Як встановлено судом апеляційної інстанції, пунктами 1.9.1, 1.9.2 Договору сторони пого-дили відповідальність Відповідача за порушення строків поставки пшениці у формі пені 0,15% від суми, зазначеної в п.1.6 Договору, за кожний день прострочення виконання за весь період прострочки та одноразового штрафу в розмірі 25% від вартості переданих матеріально-технічних цінностей на виконання цього договору за прострочення строків доставки пшениці більш ніж на один календарний день. Позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу Товариство обґрунтовує саме невико-нанням Відповідачем зобов`язання з поставки вирощеної пшениці. В той же час через недосягнення сторонами згоди щодо вартості пшениці, в силу умов пункту 1.4 Договору у Відповідача не виникло обов`язку з поставки товару, відтак і у Позивача не виникло правових підстав нараховувати штраф та пеню за порушення строків поставки пшениці. Із зазначених мотивів позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 830191 грн 01 коп. пені та 1115848 грн 14 коп. штрафу безпідставні, тому рішення суду першої інстанції в цій частині належить скасувати, а в задоволенні позову відмовити. Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та без-посередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України). За наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наявні всі підстави для задоволення апеляційної скарги Відповідача та часткового скасування рішення суду першої інстанції з підстав ст.277 ГПК України через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, визнання судом першої інстанції встановленими обставин, що мають значення для справи, які не були доведеними та невідповідності обставинам справи висновків, викладених в рішенні, що призвело до ухвалення частково необґрунтованого судового рішення. Крім того, у зв`язку частковим скасуванням рішення та задоволенням апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України підлягають перерозподілу судові витрати як за розгляд справи в суді першої інстанції, так і апеляційної. Тому, з Фермерського господарства «Західний Буг» Юнака Сергія Петровича належить стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніра» 69 220 грн 89 коп. витрат зі сплати судового збору, а з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніра» на користь Фермер-ського господарства «Західний Буг» Юнака Сергія Петровича належить стягнути 43 785 грн 88 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст.34, 86, 126, 129, 232, 233, 240, 275, 277, 282, 284, 287 Господарського про-цесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Західний Буг» Юнака Сергія Петровича на рішення господарського суду Волинської області від 05.04.2021 у справі №903/12/21 задоволити.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 05.04.2021 у справі №903/12/21 скасувати в частині стягнення з Фермерського господарства «Західний Буг» Юнака Сергія Пет-ровича 830 191 грн 01 коп. пені, 1 115 848 грн 14 коп. штрафу та 29 190 грн 59 коп. витрат зі сплати судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

3. Пункт 3 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції: «Стягнути з Фермерського господарства «Західний Буг» ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніра» 4 463 392 грн. 55 коп. заборгованості по розра-хунках та 69 220 грн. 89 коп. витрат зі сплати судового збору.»

4. В решті рішення від 05.04.2021 залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніра» (01001, м.Київ, вул. Хреща-тик, 13, код ЄДРПОУ 19071304) на користь Стягнути з Фермерського господарства «Західний Буг» Юнака Сергія Петровича (44700, Волинська обл., м.Володимир-Волинський, вул.Ганни Жежко, 9 код ЄДРПОУ 36932997) 43 785 грн 88 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Надати місцевому господарському суду доручення про видачу відповідного наказу.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

8. Матеріали справи №903/12/21 повернути до господарського суду Волинської області. Головуючий суддя Грязнов В.В. Суддя Розізнана І.В. Суддя Бучинська Г.Б.