Постанова 4874 № 902/136/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2021 року Справа № 902/136/21 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І. , суддя Тимошенко О.М. секретар судового засідання Кравчук О.В. за участю представників сторін: позивача: адвокат Ковальчук С.В. відповідача: адвокат Глівінська С.Й., директор Аза Н.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяелектромашпостач" на додаткову ухвалу Господарського суду Вінницької області, постановлену 12.05.2021, повний тексту ухвали складено 17.05.2021, у справі № 902/136/21 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяелектромашпостач" (вул. Київська, 78, м. Вінниця, 21032) до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЦЕНТР" (вул. Київська, 78, м. Вінниця, 21032) про усунення перешкод у користуванні майном Додатковою ухвалою Господарського суду Вінницької області від 12.05.2021, заяву адвоката Глівінської С.В. від 01.04.2021 (вх №01-34/3880/21) задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницяелектромашпостач» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЦЕНТР» 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Приймаючи дану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач наділений процесуальним правом на компенсацію судових витрат на підставі ч.5 ст. 130 ГПК України /а.с. 123-127/. Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницяелектромашпостач», не погоджуючись з постановленою додатковою ухвалою, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткову ухвалу Господарського суду Вінницької області від 12.05.2021 у справі № 902/136/21 скасувати. В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказує: - відповідачем не були дотримані вимоги ч. 1 ст. 124 ГПК України «Попереднє визначення суми судових витрат»; - відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Так як судовий збір відповідач не сплачував, а своїм правом подати розрахунок судових витрат у строк та спосіб, передбачений процесуальним законодавством, не скористався, доказів здійснення інших витрат не надав, тому наведене є окремою самостійною підставою для відмови відповідачу у задоволенні клопотання про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу; - наведення відповідачем в клопотанні цитат із ст. 126 ГГІК України свідчить лише про наявність ряду законодавчих вимог та умов для можливості компенсації витрат на професійну правничу допомогу і зовсім не служить доказом дотримання цих норм відповідачем. Зокрема, вказана стаття передбачає обов`язок учасника справи подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом. Разом з клопотанням відповідачем поданий Акт № 1 від 30.03.2021 про здачу-прийняття наданих послуг до Договору № 1/03-21 про надання професійної правової (правничої) допомоги від 12.03.2021, який містить лише короткий перелік наданих послуг, а не їх детальний опис, як того вимагає зазначена норма. Не містить детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і текст самого клопотання, в якому також зазначений лише короткий перелік послуг адвоката; - доданий до клопотання Акт № 1 від 30.03.2021 про здачу-прийняття наданих послуг оформлений на виконання якогось іншого договору, укладеного відповідачем з адвокатом, і який відсутній у матеріалах судової справи - Договору № 21/03-21 про надання професійної правової (правничої) допомоги від 12.03.2021; - представник відповідача в тексті свого клопотання цитує ряд норм Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про адвокатуру», які не врегульовують ситуацію, що склалася, а є лише загальними нормами, як от: види судових витрат (ст. 123 ГПК України), витрати на професійну правничу допомогу (ст. 126 ГПК України), та навіть хто може бути адвокатом та що таке гонорар (ст. 6, 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відповідно). Разом з тим, наведено і водночас проігноровано норму ч. 1 ст. 126 ГПК України, відповідно до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Очевидним видається факт, що відповідачу не надавалася правнича допомога за рахунок держави, отже здійснені ним витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, має нести відповідач самостійно; - відповідачем у вказаному клопотанні також наведена загальна норма про те, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України). Однак, чомусь не зазначено, у який саме спосіб та за яких умов це може відбутися. Зокрема, не наведена спеціальна норма, яка прямо врегульовує правовідносини сторін з цього питання, а саме ст. 130 ГПК України «Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду», зокрема її ч. 5, яка зазначає наступне: «У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача». Такої заяви з вимогою про компенсацію здійснених відповідачем витрат у вказаному клопотанні ним не подано; не зазначено і не доведено, які саме дії позивача є необґрунтованими. Натомість заявлене клопотання про стягнення з позивача судових витрат відповідача останнім не обґрунтоване відповідними процесуальними нормами; - як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.07.2019 у справі № 910/11310/18 «...стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача. Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідачу слід було довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо». Наведене також узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 922/592/17; - Господарський суд Вінницької дії не дослідив належним чином обставини справи та порушив норми процесуального закону - не застосував норми, які підлягали до застосування в даній справі - ч. 5 ст. 130 ГПК України; - відповідач подав клопотання, а суд задовільнив заяву, самостійно і безпідставно змінивши процесуальний документ, поданий відповідачем, та вийшовши таким чином за межі вимог відповідача, адже жодних заяв з такими вимогами відповідач не подавав; - задовольняючи таке клопотання про стягнення коштів (не про розподіл судових витрат), суд порушив процесуальне законодавство, адже жодною нормою не передбачена можливість стягнення сум відповідачем з позивача, а зустрічного позову в справі не було; - не можна вважати оскаржувану ухвалу і постановленою у відповідності до вимог ч.5 ст. 130 ГПК, бо відповідач взагалі не подавав такої заяви з вимогою про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, як того вимагає вказана норма; - Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07.07.2020 по справі № 906/961/17 звертає увагу на те, що сам по собі факт закриття провадження у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмета спору, ні свідоме порушення позивачем правил суб`єктної юрисдикції та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу. Аналогічний за змістом висновок містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 640/1029/18 (провадження № 14-443цс 19). Враховуючи викладене, а також те, що, закриваючи провадження в цій справі, Велика Палата Верховного Суду факт зловживання позивачем його процесуальними правами не встановлювала, підстави для покладення на позивача витрат, пов`язаних з розглядом спору, на підставі ч.5 ст. 130 ГПК України відсутні, а заява ТОВ «Побутпослуги» задоволенню не підлягає». Таким чином, на думку скаржника, Господарським судом Вінницької області при постановленні додаткової ухвали від 12.05.2021 у справі № 902/136/21 неповно встановлено обставини, які мають значення для даної справи, а тому оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як така, що прийнята із порушенням норм процесуального права, а саме ч. 5 ст. 130 ГПК України /а.с. 132-140/. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницяелектромашпостач» на додаткову ухвалу Господарського суду Вінницької області, постановлену 12.05.2021 у справі № 902/136/21; розгляд апеляційної скарги призначено на 23.06.2021 об 11:00 год. /а.с. 146-148/. 15.06.2021 ТОВ «ПРОМЦЕНТР» подано до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 4826/21), в якому відповідач заперечує проти апеляційної скарги /а.с. 155-157/. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 902/136/21 задоволено клопотання ТОВ «Вінницяелектромашпостач» про участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EаsyCon» (https://vkz.court.gov.ua), з використанням власних технічних засобів; доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Вінницької області, де братиме участь представник ТОВ «ПРОМЦЕНТР» /а.с. 173-174/. В судовому засіданні 23.06.2021 представник ТОВ «Вінницяелектромашпостач» підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив оскаржувану додаткову ухвалу суду скасувати, а в задоволенні клопотання ТОВ «ПРОМЦЕНТР» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити. Представники ТОВ «ПРОМЦЕНТР» заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просили оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду від 12.05.2021 у справі № 902/136/21 залишити без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд ВСТАНОВИВ: В лютому 2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницяелектромашпостач» звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЦЕНТР» про усунення перешкод у користуванні майном. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.02.2021 відкрито провадження у справі № 902/136/21 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання у справі призначено на 11.03.2021. 26.04.2021 під час підготовчого провадження у справі, позивачем в порядку п.5 ч.1 ст. 226 ГПК України подано до Господарського суду Вінницької області заяву (вх.№ 01-34/3857/21) про залишення позову без розгляду. 27.04.2021 ТОВ «ПРОМЦЕНТР» звернулось до місцевого господарського суду із клопотанням (вх.№ 01-34/3880/21) про стягнення судових витрат, в якому із посиланням на положення ч.1, п.1 ч.3 ст. 123, ч. 1-4 ст. 126 ГПК України, ст. 6, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» просило стягнути з позивача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження свого клопотання про стягнення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у справі № 902/136/21, відповідачем ТОВ «ПРОМЦЕНТР» надано наступні копії документів: - копію Договору про надання послуг № 1-03/21 від 12.03.2021; - копію платіжного доручення № 4031 від 12.03.2021, згідно якого відповідачем було сплачено на рахунок адвоката Глівінської С.Й. 20 000,00 грн; - акт № 1 про здачу-прийняття наданих послуг до Договору № 1/03-21 від 12.03.2021; - копію свідоцтва № 45 від 30.05.2005 про право на заняття адвокатською діяльністю Глівінської С.Й. та ордеру серія ВН № 137529 від 26.03.2021 /а.с. 84-90/. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 27.04.2021, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницяелектромашпостач» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЦЕНТР» про усунення перешкод у користуванні майном залишено без розгляду. Призначено судове засідання для розгляду клопотання про стягнення понесених відповідачем судових витрат на 11.05.2021. 11.05.2021 на адресу Господарського суду Вінницької області від ТОВ «Вінницяелектромашпостач» надійшли письмові заперечення на клопотання ТОВ «ПРОМЦЕНТР» (вх.№ 01-34/4202/21), в яких позивач просив відмовити у вищевказаному клопотанні відповідача про стягнення судових витрат за безпідставністю. Протокольною ухвалою Господарського суду Вінницької області від 11.05.2021 у справі № 902/136/12 оголошено перерву до 12.05.2021. 12.05.2021 Господарським судом Вінницької області за наслідками розгляду клопотання ТОВ «ПРОМЦЕНТР» (вх.№ 01-34/3880/21) про стягнення судових витрат у справі № 902/136/21, прийнято оскаржувану ухвалу, якою зазначене клопотання задоволено. Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржувану додаткову ухвалу скасувати виходячи з наступного. Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 зазначеного Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно з ч. 5, 6 ст. 130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами 3-5 цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини 8 статті 129 цього Кодексу. Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з постановою Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, у відповідності до приписів ч. 5 ст. 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 -130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень ч. 5 ст. 130 ГПК України, оскільки зазначена норма є спеціальною. У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду. У пункті 4.2.2 постанови Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 922/592/17 зазначено, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідачу слід було довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо. Висновок про те, що, виходячи з положень ч.5 ст. 130 ГПК України, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача, також викладено у постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 922/3422/18. Проте, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не врахував у повній мірі вимоги ч. 5 ст. 130 ГПК України та вищевикладених правових позицій Верховного Суду, не встановив, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи і в чому вони полягали, що є порушенням приписів спеціальної норми процесуального права, яка підлягає застосуванню у даній справі через залишення позову без розгляду, згідно з ухвалою місцевого суду від 27.04.2021. У своєму клопотанні про стягнення (розподіл) судових витрат відповідач ТОВ «ПРОМЦЕНТР» посилається лише на ст.123, 126 ГПК України, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зазначаючи, що обсяги виконаних робіт адвокатом на суму 20 000,00 грн підтверджуються наданими ним доказами (Договором, актом здачі-прийняття наданих послуг, платіжним дорученням) та цілком є співмірними із предметом даного спору. Разом з тим, доводи щодо необґрунтованих дій позивача, внаслідок яких відповідач ТОВ «ПРОМЦЕНТР» заявляє вимоги про компенсацію здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу у клопотанні відсутні. Відповідач у поданих до суду першої інстанції запереченнях на заперечення позивача на клопотання про стягнення судових витрат (вх. № 01-34/4255/21 від 12.05.2021) вважає, що необгрунтованість дій позивача полягає у тому, що позивач без поважної причини відклав судовий розгляд, чим затягнув судовий розгляд справи, а після отримання відзиву на позов зрозумів безпідставність своїх позовних вимог. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.02.2021 відкрито провадження у справі № 902/136/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на об 11:00 год /а.с. 41-42/. 10.03.2021 відповідач подав до Господарського суду Вінницької області клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з не отриманням ухвали суду від 18.02.2021, про підготовче засідання 11.03.2021 дізнався з сайту «Судова влада України» /а.с.46/. 11.03.2021 в судове засідання з`явився представник позивача адвокат Ковальчук С.В., представник відповідача не з`явився. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 11.03.2021, підготовче засідання відкладено на 01.04.2021, з врахуванням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи /а.с.52-53/. 29.03.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками, зокрема з доказом його направлення позивачу 28.03.2021 /а.с.55-70/. 31.03.2021 від представника позивача адвоката Ковальчука С.В. надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з надзвичайними обставинами поїздкою 01.04.2021 в м. Сквира Київської області на похорон /а.с.71/. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 01.04.2021, продовжено строк підготовчого засідання по справі на 30 днів, слухання справи призначено на 27.04.2021. При цьому з мотивувальної частини цієї ухвали вбачається, що присутні в судовому засіданні представники відповідача заперечили проти клопотання представника позивача у зв`язку з відсутністю обгрунтування та доказів поважності підстав відкладення, суд відмовив у клопотання позивача про відкладення. Натомість суд першої інстанції дійшов висновку, що питання визначені ч. 2 ст. 182 ГПК України, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні, а тому на підставі ч.3 ст. 177, ст. 183, 202 відклав розгляд справи /а.с.77-79/. 26.04.2021 від позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч.1 ст. 226 ГПК України у зв`язку з з`ясуванням по даній справі додаткових обставин та виявленням нових документів, які не були відомі позивачу на момент подання позову /а.с. 81/. 27.04.2021 позивач участі представника в судовому засіданні не забезпечив; представник відповідача в судовому засіданні подав клопотання про стягнення судових витрат /а.с.84-90/. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 27.04.2021, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяелектромашпостач" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЦЕНТР" про усунення перешкод у користуванні майном залишено без роглядуна підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, згідно з якою суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. При цьому вказано, що заява подана позивачем до початку розгляду справи по суті /а.с.94-96/. Проаналізувавши дії позивача в суді першої інстанції колегія суддів не вбачає підстав для визнання його дій необгрунтованими. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 43 ГПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч. 2 ст. 43 ГПК України). В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції не встановив недобросовісності дій позивача ТОВ «Вінницяелектромашпостач» в розумінні ст. 43 ГПК України З огляду на викладене, беручи до уваги, що відповідачем не доведено наявності необґрунтованих дій позивача у даному випадку, які обумовили понесення ним спірних витрат, у задоволенні клопотання (вх.№ 01-34/3880/21) ТОВ «ПРОМЦЕНТР» про стягнення судових витрат слід відмовити, а тому оскаржувана додаткова ухвала суду від 12.05.2021 підлягає скасуванню. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ГПК України). Згідно із п.2 ч.1 ст.275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Відповідно до п.1 ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо встановлення наявності обставин компенсації витрат передбачених ч.5 ст. 130 ГПК України, та не надав належну правову оцінку клопотанню відповідача про стягнення судових витрат, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Вінницяелектромашпостач» підлягає задоволенню, оскаржувану додаткову ухвалу місцевого господарського суду від 12.05.2021 у справі № 902/136/21, слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні клопотання (вх.№ 01-34/3880/21) ТОВ «ПРОМЦЕНТР» про стягнення судових витрат у справі № 902/136/21 відмовити повністю. На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача. Керуючись ст. 130, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяелектромашпостач" на додаткову ухвалу Господарського суду Вінницької області від 12.05.2021 у справі № 902/136/21 - задоволити. Додаткову ухвалу Господарського суду Вінницької області від 12.05.2021 у справі № 902/136/21 - скасувати. Ухвалити нове рішення. У клопотанні адвоката Глівінської С.В. від 01.04.2021 (вх №01-34/3880/21) про стягнення судових витрат - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України. Справу № 902/136/21 повернути Господарському суду Вінницької області. Повний текст постанови складений "24" червня 2021 р. Головуючий суддя Крейбух О.Г. Суддя Юрчук М.І. Суддя Тимошенко О.М.