LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Херсонський апеляційний суд664/361/16-ц

від 24.06.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И «24» червня 2021 року м. Херсон Справа № 664/361/16-ц Провадження № 22-ц/819/612/21 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя доповідач)Воронцової Л. П. суддів:Ігнатенко П. Я., Полікарпової О. М. секретарЛитвиненко В. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Цюрупинського районного суду Херсонської області у складі судді Сіденко С. І. від 27 січня 2021 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - виконавчий комітет Олешківської міської ради про виділення у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, визначення порядку землекористування та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва на право на спадщину за заповітом, скасування державної реєстрації права власності, В С Т А Н О В И В: У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - виконавчий комітет Олешківської міської ради про виділення у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, визначення порядку землекористування. У березні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва на право на спадщину за заповітом та скасування державної реєстрації права власності. В ході розгляду справи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали до суду заяву про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначили, про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, яка обумовлена можливістю умисної перереєстрації ОСОБА_3 спірного нерухомого майна, що в подальшому може спричинити невиконання або утруднення виконання рішення суду. З 2015 року ОСОБА_3 має намір продати спірну 56/100 ч. будинку, при цьому надаючи потенційним покупцям недостовірну інформацію, що вона є власником всієї спірної 56/100 ч. будинку одноособово, пред`являючи свідоцтво про право на спадщину, в якому відсутній запис про іншого спадкоємця та його частку. У травні 2020 року їм стало відомо, що ОСОБА_3 планує укласти спадковий договір, за яким розпорядиться 56/100 ч. житлового будинку. Періодично до їх подвір`я приходять потенційні покупці, які цікавляться покупкою частини житлового будинку, що належить ОСОБА_3 . Заявники просили суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на спірну частину 56/100 в межах частки 168/400 номер запису про право власності 5491602 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; до набрання чинності рішення по справі за зустрічним позовом заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо спірної частини будинку АДРЕСА_2 в межах частки 168/400 і земельної ділянки площею 599 кв. м., шляхом оголошення заборони на відчуження, заборони державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам та будь-яким особам вносити будь-які відомості до єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з відчуження квартири за адресою; заборони будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії з вселенням, зобов`язати ОСОБА_3 утримуватися від будь-яких дій, пов`язаних з відчуженням або передачі у оренду, користування будь-яким іншим особам спірної частини 56/100 (квартири АДРЕСА_3 відповідно до технічного паспорту) в межах частки 168/400 номер запису про право власності 5491602 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 . Ухвалою Цюрупинського районного суду Херсонської області у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просили ухвалу суду скасувати, постановити нову про задоволення заяви про забезпечення позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначили, що матеріали справи підтверджують існування спору, а надані позивачами докази підтверджують спроби ОСОБА_3 одноособово оформити земельну ділянку на себе, що надає останній можливість вільно, на власний розсуд розпоряджатися будинком; в діях ОСОБА_3 наявні ознаки протиправної поведінки, яка полягає в подачі фальсифікованих документів нотаріусу при оформленні свідоцтва про право на спадщину, на яке вона не мала права, що призвело до збільшення спадкової маси; ОСОБА_3 не допускає їх до спадкового майна; суд першої інстанції не оцінив обґрунтованість доводів заяви про забезпечення позову, не з`ясував співмірність виду забезпечення позову, який вони просили застосувати, позовним вимогам, не оцінив рівноцінності заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, не обґрунтував відмову у вжитті заходів забезпечення позову; наявними у матеріалах справи доказами підтверджується ризик відчуження спірного нерухомого майна ОСОБА_3 до ухвалення судом рішення. Письмовий відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши доповідача, учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відповідність оскаржуваної ухвали вимогам закону, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, оскільки всупереч вимог процесуального закону не містить належного обґрунтування припущення того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; заявником не надано доказів недобросовісних дій відповідачки щодо спроб відчуження спірного майна. Колегія суддів з висновком суду першої інстанції погодитися не може з наступних підстав. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч.ч.1, 2ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до ч. 3ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду чи утруднення ефективного захисту прав позивача в разі невжиття таких заходів. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті. Предметом спору за зустрічним позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є визнання недійсним свідоцтва про право власності за заповітом, скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на частку у житловому будинку. Заявники посилаються на те, що ОСОБА_3 повсюди розповсюджує інформацію про продаж будинку, неодноразово приходили потенційні покупці, які цікавились об`єктом нерухомості на предмет його придбання, мають технічний паспорт на будинок. Проаналізувавши матеріали справи у сукупності із положеннями законодавства, суд апеляційної інстанції вважає, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою, разом з тим обрані позивачами способи забезпечення позову у вигляді арешту майна, заборони вселення, зобов`язання ОСОБА_3 утримуватися будь-яких дій, пов`язаних з передачею в оренду, користування будь-яким іншим особам спірної частини домоволодіння є такими, що не будуть відповідати інтересам сторін, з урахуванням розумності, доведеності і адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, оскільки не є ефективними засобами захисту прав заявників. Відповідно до п. 2ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Враховуючи той факт, що між сторонами наявний спір щодо належності ОСОБА_3 частки у житловому будинку та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, оскільки право власності на спірну частину будинку зареєстровано за ОСОБА_3 , яка вчиняє дії щодо пошуку покупців і продажу належного їй майна, колегія суддів вважає за необхідне заяву про забезпечення позову задовольнити частково, забезпечити позов шляхом заборони відчуження належної ОСОБА_3 частки у житловому будинку та заборони суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеного об`єкта нерухомого майна. Такі заходи забезпечення позову є співмірними із вимогами, заявленими позивачами, та не порушують права інших осіб. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За вказаних обставин ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149, 150, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Цюрупинського районного суду Херсонської області від 27 січня 2021 року скасувати, постановити нову. Заяву про забезпечення позову задовольнити частково. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії щодо відчуження належної їй частки у житловому будинку, розташованому за адресою АДРЕСА_1 ; заборонити суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеного об`єкта нерухомого майна. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Дата складання повного судового рішення 25 червня 2021 року. Головуючий Л. П. Воронцова Судді: П. Я. Ігнатенко О. М. Полікарпова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»