Постанова 4813 № 509/4188/19

Номер провадження: 22-ц/813/3805/21 22-ц/813/3807/2021 Номер справи місцевого суду: 509/4188/19 Головуючий у першій інстанції Козирський Є.С Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.06.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Гірняк Л.А., Комлевої О.С., за участю: секретаря Хухрова С.В., представника ОК «ЖК «Совіньйон» - адвоката Бондарчук О.В., представника позивача ОСОБА_1 адвоката Канікаєва Ю.О., представника ГО «Громада Совіньйону за права» - Колеснікова В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Совіньйон» на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2020 року, а також на додаткове рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Совіньйон», треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Комунсервіс», Громадська організація «Громада Совіньйону за права», про захист прав споживачів, встановив: 07.08.2019 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла позовна заява від ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Совіньйон» (далі - ОК «ЖК «Совіньйон») про захист прав споживачів, за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунсервіс» (далі - ТОВ «Комунсервіс») та Громадської організації «Громада Совіньйону за права» (далі - ГО «Громада Совіньйону за права») (т.1, а.с.2-6). В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилався на незаконність погроз відповідача про відключення його будинку від комунікацій, по яким здійснюється надання комунальних послуг, що таке відключення і погрози його здійснити порушують права позивача, як споживача послуг, ставить його у становище жертви протиправної поведінки. Окрім цього, за твердженням позивача кооператив не має комунікацій і не веде діяльності з надання комунальних послуг, а всі комунальні послуги, по всіх комунікаціях, що заведені в будинок позивача та належать різним юридичним особам та органам місцевого самоврядування. Позивач отримує послуги від окремих постачальників (ТОВ «Комунсервіс», ПАТ «Одесагаз» та інших), на підставі укладених договорів та без їх наявності, на підставі договірних відносин. Позивач, як мешканець ж/м «Совіньйон», смт Таїрове Овідіопольського району Одеської області, регулярно оплачує комунальні послуги за тарифами, що були законно встановлені для даного виду послуг, проте ОК «ЖК «Совіньйон» з невідомих причин має намір порушити його права без всіляких на те підстав. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОК «ЖК «Совіньйон» про захист прав споживачів, за участю третіх осіб: ТОВ «Комунсервіс» та ГО «Громада Совіньйону за права», було задоволено частково (т.2, а.с.7-13). Визнано ОК «ЖК «Совіньйон» таким, що не має права припиняти чи обмежувати надання комунальних послуг, в тому числі припиняти постачання електричної енергії, водопостачання, водовідведення, природного газу, які надаються ОСОБА_1 . В задоволенні інших позовних вимог було відмовлено. Крім того, за заявою представника позивача ОСОБА_1 в ході судового засідання 09 жовтня 2020 року адвокатом Канікаєвим Ю.О. було подано заяву про розподіл між сторонами судових витрат. Додатковим рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2020 року було вирішено питання щодо судових витрат. Стягнуто з ОК «ЖК «Совіньйон» на користь ОСОБА_1 судові витрати: на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., а також на оплату судового збору в розмірі 128,06 грн. та 768,40 грн. (т.2, а.с.21-22). В апеляційних скаргах ОК «ЖК «Совіньйон», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасуваннярішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2020 року(т.2, а.с. 28-32), а також додаткового рішення того ж суду від 28 жовтня 2020 року (т.2, а.с.37-40). Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, відзивів на них (т.2, а.с.64-66, 69-71) колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступних підстав. Що стосується неправомірності ухваленого рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2020 року, колегія суддів зазначає наступне. Так, ухвалюючи дане судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що 30.07.2019 року позивач ОСОБА_1 отримав від відповідача ОК «ЖК «Совіньйон» листи «Офіційне повідомлення» щодо необхідності погашення заборгованості по сплаті членських та цільових внесків у розмірі 8 140,80 грн., в якому також вказано, що в разі непогашення заборгованості буде вирішено питання щодо відключення домоволодіння позивача від інженерних комунікацій (т.1, а.с.10). При цьому, суд правильно вказав, що у разі несплати заборгованості, саме електропостачальник або оператор системи має право за умови додержання процедури, припинити постачання електричної енергії споживачу, та постачальник природного газу має право за умови додержання процедури, припинити постачання природного газу. Тобто суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що до компетенції ОК «ЖК «Совіньйон» не входять питання по відключенню будинку позивача ОСОБА_1 від електропостачання, газопостачання, водопостачання і водовідведення. Більше того, звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_1 посилався на незаконність погроз відповідача про відключення його будинку від комунікацій, по яким здійснюється надання комунальних послуг, що таке відключення і погрози його здійснити порушують права позивача, як споживача послуг, ставить його у становище жертви протиправної поведінки. Окрім цього, за твердженням позивача, ОК «ЖК «Совіньйон» не має комунікацій і не веде діяльності з надання комунальних послуг, а всі комунальні послуги, по всіх комунікаціях, що заведені в його будинок, належать різним юридичним особам та органам місцевого самоврядування. Позивач ОСОБА_1 вказав, що він отримує від окремих постачальників (ТОВ «Комунсервіс», ПАТ «Одесагаз» та інших), на підставі укладених договорів та без їх наявності, на підставі договірних відносин. Крім того, позивач, як мешканець ж/м «Совіньйон», смт Таїрове Овідіопольського району Одеської області, регулярно оплачує комунальні послуги за тарифами, що були законно встановлені для даного виду послуг, проте ОК «ЖК «Совіньйон» з невідомих причин має намір порушити його права без всіляких на те підстав. В свою чергу, представник відповідача - ОК «ЖК «Совіньйон» вказав, що на момент подання відзиву і розгляду даної справи, ОК «ЖК «Совіньйон» не вчиняв будь-яких дій щодо позбавлення права користування ОСОБА_1 будь-якими інженерними мережами, що на його думку свідчить про відсутність будь-яких порушень прав позивача з боку відповідача. З огляду на викладене, і виходячи з матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції не було враховано, що ОК «ЖК «Совіньйон» не намагався відключити будинок позивача ОСОБА_1 від електропостачання, газопостачання, водопостачання і водовідведення і не вчиняв жодних дій, направлених на відключення будинку позивача ОСОБА_1 від електропостачання, газопостачання, водопостачання і водовідведення. Що стосується «Офіційного повідомлення» щодо необхідності погашення заборгованості по сплаті членських та цільових внесків у розмірі 8 140,80 грн., в якому також вказано, що в разі непогашення заборгованості буде вирішено питання щодо відключення домоволодіння позивача ОСОБА_1 від інженерних комунікацій, то вказане «Офіційне повідомлення» жодним чином не свідчить про вчинення реальних дій відповідачем - ОК «ЖК «Совіньйон» на відключення будинку позивача ОСОБА_1 від електропостачання, газопостачання, водопостачання і водовідведення. В суді першої інстанції позивач ОСОБА_1 наполягав на тому, що відповідач - ОК «ЖК «Совіньйон» не є постачальником електроенергії, природного газу та інших комунальних послуг. У зв`язку з цим, судом першої інстанції було отримано лист від відповідача , в якому він підтвердив, що не має у власності та не має речових прав на комунікації з водопостачання, водовідведення, з постачання електроенергії, природного газу, телебачення (т.1, а.с.171-172). Ухвалюючи судове рішення, суд виходив із того, що протягом всього судового розгляду представник відповідача надавала суперечливі пояснення, стосовно наявності чи відсутності будь-яких конкретних комунікацій у власності чи іншому володінні відповідача - ОК «ЖК «Совіньйон». В свою чергу, представник відповідача пояснювала, що ОК «ЖК «Совіньйон» має територію обслуговування, на якій встановлено будинок позивача і яка охороняється, вбирається, на якій здійснюється ремонт дорожнього покриття, а тому позивачу нараховується заборгованість за ці послуги. Проте, ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції вказав, що доказів на підтвердження речових прав на територію, як на ту, що є у власності, у користуванні, на інших правових підставах перебуває у відповідача ОК «ЖК «Совіньйон», обслуговується ним, відповідачем суду не надано. Крім того, суд вказав, що доказів того, що ОК «ЖК «Совіньйон» фактично здійснює будь-які заходи, направлені за доглядом за цією територію з невизначеними кордонами, матеріали справи не містять. Таким чином, суд виходив із того, що відповідачем - ОК «ЖК «Совіньйон» взагалі не доведено наявність будь-якої конкретної території обслуговування. Разом з тим, задовольняючи частково позовні вимоги, судом не було враховано, що вказані позовні вимоги направлені на можливі майбутні дії відповідача - ОК «ЖК «Совіньйон», які ще не вчинені і об`єктивних доказів того, що вони можуть бути вчинені навіть у майбутньому, суду не надано. Тобто, позовні вимоги основані на припущеннях, які в силу ч.6 ст. 81 ЦПК України не можуть бути покладені в основу судового рішення, оскільки доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Однак, суд першої інстанції на вказані обставини належної уваги не звернув і зазначив, що наявність чи відсутність права на судовий захист, є предметом спору, який не визнається чи оспорюється обома сторонами. У той же час, суд вважав, що з заявлених позовних вимог, підлягає задоволенню тільки вимога про визнання того факту, що відповідач не має права на фактичну реалізацію своїх попереджень, оскільки їх реалізація суттєво порушить право позивача і може спровокувати новий судовий спір, з відвернення негативних наслідків таких дій для обох сторін спору, у тому числі, шляхом стягнення шкоди і збитків, що можуть бути результатом таких дій. Тобто, оскаржуване рішення суду в повній мірі ґрунтується на припущеннях, які полягають у тому, що суд вказав, що він зобов`язаний відреагувати на таку реальну небезпеку, з метою зупинення неправомірної поведінки відповідача ще до того, як вона призведе до негативних наслідків, тобто на припинення можливих негативних дій, які можуть бути вчинені в наступному, що є недопустимим. Стосовно питань щодо заборгованості позивача ОСОБА_1 по членським та цільовим внескам, то суд правильно вказав, що ці питання не є предметом цього позову та не мають ніякого відношення до правовідносин, які складаються при наданні комунальних послуг, в тому числі при постачанні електричної енергії, природного газу, тощо. Що стосується вимог про визнання ОК «ЖК «Совіньйон» таким, що не має у власності комунікацій з постачання комунальних послуг; визнання відсутності повноважень у ОК «ЖК «Совіньйон» на втручання у договірні відносини між мешканцями ж/м «Совіньйон» та постачальниками комунальних послуг, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні цих позовних вимог і судове рішення в цій частині в апеляційному порядку не оскаржується. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають в повному обсязі, оскільки діючим цивільним цивільно-процесуальним законодавством не передбачено захист можливого порушення права в майбутньому. У зв`язку з цим, додаткове рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2020 року також підлягає скасуванню, а також виходячи наступного. Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу. Частиною 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Виходячи з того, що у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 належить відмовити, судові витрати, понесені ним при розгляді даної цивільної справи, відшкодуванню не підлягають. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційних скарг частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та своїх доводів апеляційних скарг. У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані судові рішення не відповідають зазначеним вимогам, доводи апеляційних скарг їх повністю спростовують, оскільки рішення ухвалені не у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги слід задовольнити частково, оскаржуване рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2020 року, в частині задоволення позовних вимог, та додаткове рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2020 року, скасувати. Слід прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОК «ЖК «Совіньйон»,треті особи ТОВ «Комунсервіс», ГО «Громада Совіньйону за права», про захист прав споживачів, відмовити. В решті рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2020 року слід залишити без змін. Часткове задоволення апеляційних скарг полягає у тому, що надаючи апеляційну скаргу на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2020 року, її заявник просив скасувати вказане судове рішення, не зазначаючи, яке судове рішення має ухвалити суд апеляційної інстанції. Крім того, скасовуючи додаткове рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2020 року, апеляційний суд виходить із того, що в задоволенні вимог про стягнення судових витрат слід відмовити, так як відмовляється в задоволенні основних позовних вимог ОСОБА_1 , а не з підстав відсутності договору про надання правової допомоги, розрахунку витрат на правову допомогу та недотримання судом критерію реальності адвокатських витрат, про що ставиться питання у вказаній апеляційній скарзі ОК «ЖК «Совіньйон». Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційні скарги Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Совіньйон»задовольнити частково. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2020 року, в частині задоволення позовних вимог, та додаткове рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2020 року, скасувати. Прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Совіньйон»,відмовити. В решті рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 25.06.2021 року. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Л.А. Гірняк О.С. Комлева