Постанова Одеський апеляційний суд № 491/989/20

Номер провадження: 33/813/680/21 Номер справи місцевого суду: 491/989/20 Головуючий у першій інстанції Желясков О.О. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.06.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря Дубрянської Н.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ананьївського районного суду Одеської області від 12 квітня 2021 року за заявою ОСОБА_1 про вирішення питання, пов`язаного з виконанням постанови Ананьївського районного суду Одеської області від 05 січня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 - про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, встановив: Постановою Ананьївського районного суду Одеської області від 05 січня 2021 року визнано громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1831Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт на строк 120 годин. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 420 гривень 40 копійок. З вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_2 не сплачувала аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який не є дитиною з інвалідністю, дитиною, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або дитиною, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги), які зобов`язана сплачувати відповідно до рішення Ананьївського районного суду Одеської області №491/508/18 від 27 лютого 2019 року, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, і станом на 01 листопада 2020 року становить 30 917 гривень 50 копійок. За вказаним фактом державним виконавцем Ананьївського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Лютовою А.І. відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення від 06 листопада 2020 року №10 за ч.1 ст.1831КУпАП. 31.03.2021 року на адресу Ананьївського районного суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_1 про вирішення питання, пов`язаного з виконанням постанови Ананьївського районного суду Одеської області від 05 січня 2021 року про накладення адміністративного стягнення. Заява була обґрунтована тим, що ОСОБА_1 має на утриманні малолітню дитину віком 1 рік 10 місяців, яку виховує сама, що на її думку унеможливлює виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт. Постановою Ананьївського районного суду Одеської області від 12 квітня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вирішення питання, пов`язаного з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення відмовлено. Не погоджуючись з постановою Ананьївського районного суду Одеської області від 12 квітня 2021 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій зазначила, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав: 1) суд першої інстанції пославшись на карантин у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 ; 2)суд першої інстанції, неповно дослідив всіх обставин у справі, а саме, що ОСОБА_1 , не ухилялась від виконання покарання, вона з`явилась до КП «Сервіс» для виконання покарання у вигляді суспільно корисних робіт, однак КП «Сервіс» не надало відповідної роботи. 3)судом першої інстанції при розгляді справи не враховано, та не з`ясовано того факту, що у ОСОБА_1 є маленька дитина, яка не влаштована до дитячих ясел, та яка потребує догляду. Тому ОСОБА_1 просила суд замінити адміністративне покарання у вигляді суспільно корисних робіт на штраф. Посилаючись на такі доводи, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції, та ухвалити нову постанову, якою замінити призначене адміністративне покарання у вигляді суспільно-корисних громадських робіт на адміністративне покарання у вигляді мінімального штрафу. В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась, була повідомлена належним чином, будь-яких клопотань та заяв від неї на адресу суду не надходило. Дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з наступного. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Як встановлено матеріалами справи 09.11.2020 року до Ананьївського районного суду Одеської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 183-1 КУпАП. З даних матеріалів а саме із змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 10 від 06.11.2020 року вбачається, що ОСОБА_2 не сплачувала аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який не є дитиною з інвалідністю, дитиною, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або дитиною, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги), які зобов`язана сплачувати відповідно до рішення Ананьївського районного суду Одеської області №491/508/18 від 27 лютого 2019 року, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, і станом на 01 листопада 2020 року становить 30 917 гривень 50 копійок. За вказаним фактом державним виконавцем Ананьївського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Лютовою А.І. відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення від 06 листопада 2020 року №10 за ч.1 ст.183-1 КУпАП. Постановою Ананьївського районного суду Одеської області від 05 січня 2021 року визнано громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт на строк 120 годин. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 420 гривень 40 копійок. Дану постанову ОСОБА_1 оскаржено у передбаченому законом порядку не було. У березні 2021 року до Ананьївського районного суду Одеської області надійшла заява від ОСОБА_1 про вирішення питання, пов`язаного з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення. В обґрунтування зазначеної заяви посилалася лише на те, що вона має на утриманні малолітню дитину віком 1 рік 10 місяців, яку виховує сама, що на її думку унеможливлює виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт. Судом першої інстанції обґрунтовано було винесено постанову від 12 квітня 2021 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вирішення питання, пов`язаного з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 304 КУпАП питання, зв`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову. З диспозиції даної статті вбачається, що нею не визначено перелік питань, які можуть вирішуватися судом при виконання постанови про накладення адміністративного стягнення, а також рішень, які можуть бути прийняти судом за результатами вирішення таких питань. Розділом V. «Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень» КУпАП визначено, що під час виконання постанови про накладення адміністративного стягнення суд може вирішувати наступні питання: 1) відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення (стаття 301 КУпАП). 2) припинення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення (статті 302 КУпАП). 3) заміна стягнення у вигляді громадських робіт стягненням у вигляді штрафу або стягненням у вигляді адміністративного арешту (частина 3 статті 321-1 та стаття 321-4 КУпАП). 4) заміна стягнення у вигляді виправних робіт стягненням у вигляді штрафу або стягненням у вигляді адміністративного арешту (частина 3 статті 322, стаття 325 КУпАП). Зі змісту наведених норм та рішень вбачається, що звернення до суду має ініціювати перед судом вирішення конкретного питання, яке заявник вважає важливим та таким, що зачіпає його права та інтереси. При цьому, заява ОСОБА_1 не містила будь-яких відомостей про те, яке саме питання, яке виникло при виконанні постанови про накладення на неї адміністративного стягнення, має бути вирішене судом. Враховуючи викладене, суд першої інстанції не мав змоги прийняте будь-яке з передбачених КУпАП рішень за результатами розгляду подання, оскільки перед ним не порушено жодне з передбачених зазначеним кодексом питань, у зв`язку з чим суд вважає подання передчасним та необґрунтованим, що свідчить про те, що в його задоволенні слід відмовити. ОСОБА_1 звернувшись до суду апеляційної інстанції в своїй апеляційній скарзі посилалася на те, що судом першої інстанції при розгляді справи не було враховано, та не було з`ясовано того факту, що у ОСОБА_1 є маленька дитина, яка не влаштована до дитячих ясел, та яка потребує догляду. Тому вона просила суд замінити адміністративне покарання у вигляді суспільно корисних робіт на штраф. Однак таке твердження є хибним з огляду на те, що в заяві не було вказано, що ОСОБА_1 просить суд замінити адміністративне покарання. В заяві є лише посилання на маленьку дитину, яку вона утримує, та про те, що вона просить вирішити питання пов`язане з виконанням постанови., яке саме питання просила вирішити ОСОБА_1 заява не містить. Також ОСОБА_1 посилалася на те, що суд першої інстанції пославшись на карантин у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), розглянув справу за її відсутності, однак таке твердження апелянта не відповідає дійсності оскільки ОСОБА_1 у судове засідання призначене на 12 квітня 2021 року не з`явилася, проте надала на адресу суду, письмову заяву (а.с.46), в якій просила справу розглянути за її відсутності, просила вимоги заяви задовольнити. Крім того, до заяви додано копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , довідку-характеристику від 5 квітня 2021 року №1336. Суд першої інстанції беручи до уваги те, що статтею 304 КУпАП не визначено будь-якого процесуального порядку розгляду подання про вирішення питань, що виникають при виконанні постанови у справі про адміністративне правопорушення, зокрема не встановлено імперативних вимог щодо розгляду такого подання за участі правопорушника, обґрунтовано розглянув справу. Щодо посилань ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі про те, що вона не ухилялась від виконання покарання, вона з`явилась до КП «Сервіс» для виконання покарання у вигляді суспільно корисних робіт, однак КП «Сервіс» не надало відповідної роботи. Статтею 325-1 КУпАП, визначено, що постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт надсилається на виконання органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, не пізніше дня, наступного за днем набрання постановою законної сили. Виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої визначається відповідним органом місцевого самоврядування. За виконання суспільно корисних робіт порушнику нараховується плата за виконану ним роботу. Оплата праці здійснюється погодинно за фактично відпрацьований час у розмірі не меншому, ніж встановлений законом мінімальний розмір оплати праці. Відповідно до ст. 325-2 КУпАП строк виконання адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт обчислюється в годинах, протягом яких порушник виконує призначену йому суспільно корисну працю. Суспільно корисні роботи виконуються не більше восьми годин, а неповнолітніми - не більше двох годин на день. Згідно до ст. 325-3 КУпАП на власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем виконання порушником суспільно корисних робіт покладається: погодження з органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, переліку об`єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи, та видів таких робіт; контроль за виконанням порушниками призначених їм робіт; своєчасне повідомлення органу центрального органу виконавчої влади, визначеного абзацом другим цієї статті, про ухилення порушника від виконання суспільно корисних робіт; ведення обліку та інформування органу центрального органу виконавчої влади, визначеного абзацом другим цієї статті, про кількість відпрацьованих порушником годин; нарахування плати порушнику за виконання суспільно корисних робіт та перерахування її на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби для подальшого погашення заборгованості зі сплати аліментів. Статтею 325-4 КУпАП визначено, у разі ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт вона підлягає притягненню до адміністративної відповідальності. У разі злісного ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт вона підлягає притягненню до кримінальної відповідальності в порядку, встановленому законом. До 28 серпня 2018 року зазначена стаття була викладена у наступній редакції «У разі ухилення порушника від відбування громадських робіт постановою суду (судді) за поданням органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, невідбутий строк громадських робіт може бути замінено штрафом або адміністративним арештом. Заміна громадських робіт штрафом застосовується за умови, що санкція статті, за якою на порушника накладено адміністративне стягнення, передбачає можливість застосування штрафу. Розмір штрафу в такому разі визначається із розрахунку, що чотири години невідбутих громадських робіт дорівнюють одному неоподатковуваному мінімуму доходів громадян. Заміна громадських робіт арештом застосовується за умови, що санкція статті, за якою на порушника накладено адміністративне стягнення, не передбачає можливості застосування штрафу. Строк арешту визначається із розрахунку, що одна доба арешту дорівнює п`яти годинам невідбутих громадських робіт, але не може перевищувати п`ятнадцять діб.». Проте, 28 серпня 2018 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», яким статтю 325-4 КУпАП викладено в наступній редакції: «У разі ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт вона підлягає притягненню до адміністративної відповідальності. У разі злісного ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт вона підлягає притягненню до кримінальної відповідальності в порядку, встановленому законом.». Тобто, як на момент винесення постанови від 05 січня 2021 року, якою на ОСОБА_4 накладено адміністративне стягнення, так і на момент розгляду даної заяви, КУпАП не передбачено можливості заміни адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт будь-яким іншим стягненням. Отже, мова йде не про ухилення ОСОБА_1 , а про те, що чинним законодавством не передбачена можливість заміни адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт будь-яким іншим стягненням. А питання, щодо виконання порушником суспільно корисних робіт покладається на власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу, за місцем виконання покарання. Інших доводів апеляційна скарга не містить. З таких підстав апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, в зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови. Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суддя, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Ананьївського районного суду Одеської області від 12 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова