Постанова Київський апеляційний суд № 757/25384/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 757/25384/20-ц Апеляційне провадження №22-ц/824/8611/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 червня 2021 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів - Мостової Г.І., Суханової Є.М., із участю секретаря Ткаченко Ю.М., розглянувши матеріали цивільної справи у місті Києві за апеляційною скаргою адвоката Борисенко Тетяни Євгенівни, в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2021 року про відстрочення виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Інформаційні судові системи» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : 18 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із позовом до ДП «Інформаційні судові системи» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 до ДП «Інформаційні судові системи» задоволено частково. Стягнуто з ДП «Інформаційні судові системи» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 24 631, 58 грн, вихідну допомогу -203 914, 31 грн, компенсацію за невикористану щорічну відпустку - 87 180, 82 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку - 74 445, 02 грн та компенсації моральної шкоди - 10 000, 00 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року , рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 вересня 2020 року в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - змінено. Стягнуто з ДП «Інформаційні судові системи» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 24 631 грн 58 коп. з відрахуванням ( утриманням ) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України, компенсацію за невикористану щорічну відпустку - 87 180 грн 82 коп. з відрахуванням ( утриманням ) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України, середній заробіток за час затримки розрахунку - 70 237 грн 26 коп. з відрахуванням ( утриманням ) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України. 08 квітня 2021 року ДП «Інформаційні судові системи» подало до Печерського районного суду міста Києва заяву про відстрочення виконання рішення суду, в якій просило відстрочити виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2020 року про стягнення з ДП «Інформаційні судові системи» на користь ОСОБА_1 на загальну суму 311 735, 16 грн на один рік - до 08 вересня 2021 року, Зявлені вимоги ДП «Інформаційні судові системи» обґрунтовує тим, що недофінансування підприємства на сьогодні становить маже 20 млн. грн., та неможливістю своєчасного разрахунку за укладеними договорами, а також підприємство являється відповідачем у судових справах, предметом яких є стягнення заборгованості. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва 16 квітня 2021 року заяву ДП «Інформаційні судові системи» про відстрочення виконання рішення суду у справі № 757/25384/20-ц за позовом ОСОБА_1 до ДП «Інформаційні судові системи» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, задоволено. Відстрочено виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2020 року про стягнення з ДП «Інформаційні судові системи» на користь ОСОБА_1 на загальну суму 311 735, 16 грн на один рік - до 08 вересня 2021 року. На обґрунтування ухваленого рішення місцевим судом зазначено, що згідно з довідкою ДП «Інформаційні судові системи» від 06 квітня 2021 року, недофінансування підприємства за перший квартал 2021 року складає близько 20 млн. 700 тис. грн. Також, у зв`язку з хронічним недофінансуванням судової влади в 2020 році та на 01 квітня 2021 року, у підприємства виникла кредиторська заборгованість на 14 млн. 251 тис. грн. Несплата поточних платежів може привести до відключення від мережі інтернет судів та припинення ними здійснення правосуддя ( зупинення роботи цифрових підписів, роботи ЄДРСР, відправка повісток по СМС та інше ). Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що згадані обставини є виключними та такими, що істотно ускладнюють виконання рішення суду, відстрочення виконання рішення суду створить умови для його належного виконання боржником. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також не врахування правових висновків Верховного Суду при його ухваленні. При цьому, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2021 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ДП «Інформаційні судові системи» про відстрочення виконання вказаного судового рішення. Суд, з`ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу, вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, керуючись наступним. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2020 року, із проведеними змінами згідно постанови Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року стягнуто з ДП «Інформаційні судові системи» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 24 631 грн 58 коп. з відрахуванням ( утриманням ) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України, компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 87 180 грн 82 коп. з відрахуванням ( утриманням ) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України, середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 70 237 грн 26 коп. з відрахуванням ( утриманням ) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін ( а.с. 180-191 т. 2 ). 08 квітня 2021 року ДП «Інформаційні судові системи» звернулося до Печерського районного суду міста Києва із заявою про відстрочення виконання рішення суду, в якій просило відстрочити виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2020 року про стягнення з ДП «Інформаційні судові системи» на користь ОСОБА_1 на загальну суму 311 735, 16 грн на один рік - до 08 вересня 2021 року ( а.с. 196-203 т. 2 ). Зявлені вимоги ДП «Інформаційні судові системи» обґрунтовує недофінансуванням підприємства майже на 20 млн. грн та неможливістю своєчасного разрахунку за укладеними договорами. Окрім цього, підприємство є відповідачем у судових справах, предметом яких є стягнення заборгованості. На підтвердження своїх доводів ДП «Інформаційні судові системи» до заяви додало довідку ДП «Інформаційні судові системи» від 06.04.2021 ( а.с. 206 т. 2 ), витяг з Акта аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, виділених Державній судовій адміністрації України на забезпечення заходів з інформатизації, Державним підприємством «Інформаційні судові системи» ( а.с. 207-213 т. 2 ), копію ухвали Господарського суду м. Києва від 03.02.2021 ( а.с. 214-215 т. 2 ), копію ухвали Господарського суду м. Києва від 08.09.2020 ( а.с. 216-219 т. 2 ), копію ухвали Господарського суду м. Києва від 11.08.2020 ( а.с 120-124 т. 2 ), копію ухвали Господарського суду м. Києва від 28.09.2020 ( а.с. 225-230 т. 2 ), копію ухвали Господарського суду м. Києва від 20.01.2021 ( а.с. 231-233 т. 2 ), копію платіжного доручення від 10 вересня 2020 № 238677 ( а.с. 234 т. 2 ), копію відомості нарахування коштів №338 за травень 2020 ( заробітна плата та аванси ) ( а.с. 235 т. 2 ), копія платіжного доручення №239205 від 06 жовтня 2020 ( а.с. 236 т. 2 ), копія відомості нарахування коштів № 237 за вересень 2020 ( заробітна плата та аванси ) ( а.с. 237 т. 2 ). Ухвалою Печерського районного суду міста Києва 16 квітня 2021 року заяву ДП «Інформаційні судові системи» про відстрочення виконання рішення суду у справі № 757/25384/20-ц за позовом ОСОБА_1 до ДП «Інформаційні судові системи» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, задоволено. Відстрочено виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2020 року про стягнення з ДП «Інформаційні судові системи» на користь ОСОБА_1 на загальну суму 311 735, 16 грн на один рік - до 08 вересня 2021 року з посиланням на мотиви, викладені у заяві товариства ( а.с. 248 а т. 2 ). При вирішенні зазначеного спору між сторонами суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати наступне правове обґрунтування свого судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства ( ст.129-1 Конституції України ). Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 5 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця ( у випадках, встановлених законом ), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому, а наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника. Як вбачається з роз`яснень, які викладені у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26 грудня 2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання» суду потрібно мати на увазі, що відповідно до норм цивільного та господарського процесуальних кодексів України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення ( хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо ). Виходячи із вимог ст.435 ЦПК України та ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» наголошує, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції, також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Отже, спосіб виконання судового рішення не може змінюватись без наявності законних на це підстав. Крім того, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( справа «Горнсбі проти Греції» ). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу. Посилання заявника на інші судові справи, стан фінансування судової влади, недофінансування підприємства, наявність у підприємства кредиторської заборгованості, несплата підприємством поточних платежів, акт аудиту щодо використання коштів державного бюджету та надані суду докази, з точки зору суду другої інстанції, не є тими виключними обставинами, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим, оскільки ДП «Інформаційні судові системи», відповідно до статуту підприємства ( а.с. 34-54 т. 3 ), є державним комерційним підприємством, одним з основних завдань якого є отримання прибутку від здійснення діяльності, відносно заявника відсутнє провадження про неплатоспроможність. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити і те, що надані заявником документи є копіями невідомого походження згідно правових позицій Верховного суду України у справах №6-57743св10, №6-29420св10, оскільки їх справжність неможливо перевірити шляхом співставленням із оригіналом. Разом з тим, ні суду першої інстанції, ні апеляційної інстанції такої можливості щодо перевірки справжності цих документів шляхом співставленням із оригіналом заявником не надано. Крім того, в судовому засіданні апеляційної інстанції, сторони підтвердили ту обставину, що кошти на виконання цього судового рішення вже перераховані ДП «Інформаційні судові системи» на рахунок виконавчої служби, отже, заявник, з точки зору суду другої інстанції, спроможній виконати зазначене судове рішення і без відтермінування його виконання. Виходячи з наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що вказані в заяві про відстрочку виконання рішення суду обставини, у розумінні статті 435 ЦПК України, не можуть бути віднесені до виняткових і таких, що істотно ускладнюють та роблять неможливим виконання рішення суду та дають підстави для відстрочення виконання рішення суду. Окрім того, на переконання апеляційного суду, під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача. Як зазначено в апеляційній скарзі ( а.с. 7 т. 3 ), на переконання ОСОБА_1 , судом першої інстанції не дотримано принципу пропорційності та балансу між приватним й публічним інтересами. Апелянт зазначає, що оскаржуваним судовим рішенням порушені його права, оскільки він звернувся до суду за захистом своїх трудових прав, довів факт порушення прав з боку відповідача, і, в результаті ухвалення оскаржуваного судового рішення, вимушений чекати ще кілька місяців до того моменту, коли буде виконано судове рішення. Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні, зокрема, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на переконання апеляційного суду, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи у суді другої інстанції. Зокрема, постановляючи оскаржену ухвалу, пославшись на недофінансування ДП «Інформаційні судові системи» та хронічне недофінансуванням судової влади в 2020 році, а також на кредиторську заборгованість 14 млн. 251 тис. грн., несплату поточних платежів, суд першої інстанції у повній мірі не врахував зазначені вимоги закону та не перевірив наявність передбачених законом підстав для відстрочення виконання рішення суду у справі, які б ускладнювали або виключали можливість виконання рішення суду, та ухвалив передчасне судове рішення, яке суперечить положенням статті 435 ЦПК України та порушує права стягувача, на захист яких він звернувся із зазначеними вимогами. Відтак, суд другої інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про залишення заявлених вимог ДП «Інформаційні судові системи» без задоволення, на підставі положень ст. 376 ЦПК України та названих положень матеріального та процесуального права. Апеляційний суд також вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року ). Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 10-13, 77-82, 263, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Борисенко Тетяни Євгенівни, в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2021 року про відстрочення виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Інформаційні судові системи» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди скасувати і ухвалити по справі нове судове рішення про залишення заявлених вимог Державного підприємства «Інформаційні судові системи» без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і у касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий А.С. Сержанюк Судді: Г.І. Мостова Є.М. Суханова