Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/531/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/531/21 пров. № А/857/8437/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І., з участю секретаря Михальської М.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування відмови та зобов`язання вчинити дії,- суддя в 1-й інстанції Баранюк А.З., час ухвалення рішення 30.03.2021 року, 14:26 год., місце ухвалення рішення м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення 01.04.2021 року, в с т а н о в и в: У лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі відповідач) про визнання протиправною та скасування відмови Теребовлянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області № 1555/02 від 12.03.2019 року у призначенні пенсії позивачу за віком на пільгових умовах; визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років від 26.02.2019 року № 4 в частині відмови в зарахуванні до пільгового стажу за Списком № 2 періоду роботи позивача з 22.08.1992 року по 01.06.1996 року вахтово-експедиційним методом в районі Крайньої Півночі (Ямало-Ненецькому автономному окрузі Тюменської області Російської Федерації) в Українській нафтогазорозвідувальній експедиції глибокого буріння об`єднання «Запукргеологія» (правонаступник АТЗТ «Компанія УкрСибнафтогазгеологія») на посаді помічника бурильника розвідкового і ескплуатаційного буріння свердловин на нафту і газ; зобов`язання відповідача зарахувати позивачу в страховий стаж періоди: з 01.09.1980 року по 24.07.1981 року навчання в технічному училищі, Стрийському МС ПТУ - 35; з 05.07.1981 року по 05.05.1983 року проходження строкової військової служби в збройних силах СРСР; з 28.06.1983 року по 01.06.1996 року роботу вахтово-експедиційним методом в районі Крайньої Півночі (Ямало-Ненецькому автономному окрузі Тюменської області) в Українській нафтогазорозвідувальній експедиції глибокого буріння об`єднання «Запукргеологія» (правонаступник АТЗТ «Компанія УкрСибнафтогазгеологія») на посаді помічника бурильника розвідкового і ескплуатаційного буріння свердловин на нафту і газ; з 30.09.1996 року по 22.11.1996 року роботу бетонщиком у Виробничому кооперативі «Прораб» в районі Крайньої Півночі; з 14.03.1997 року по 15.10.1997 року отримання допомоги по безробіттю в Гусятинському районному центрі зайнятості; з 25.12.1998 року по 19.06.1998 року отримання допомоги по безробіттю в Гусятинському районному центрі зайнятості; з 01.05.2001 року по 30.11.2014 року роботу в Португальській республіці працівником кар`єру, під час якого він підлягав загальнообов`язковому страхуванню та здобув за цей період страховий стаж 13 років 7 місяців за законодавством Португальської Республіки, який прирівнюється до набутого за законодавством України для набуття права на пенсію, з відповідно до Угоди між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення від 07.07.2009 року; з 05.01.2015 року по 30.10.2018 року роботу в Португальській республіці працівником кар`єру, під час якого він підлягав загальнообов`язковому страхуванню та здобув за цей період страховий стаж 3 роки 11 місяців 27 днів за законодавством Португальської Республіки, який прирівнюється до набутого за законодавством України для набуття права на пенсію, відповідно до Угоди між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення від 07.07.2009 року; зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах період роботи в шкідливих і особливо важких умовах за Списком № 2 помічником бурильника, навчання в училищі та проходження строкової військової служби, а саме період: з 01.09.1980 року по 24.07.1981 року навчання в технічному училищі, Стрийському МС ПТУ-35; з 05.07.1981 року по 05.05.1983 року проходження строкової військової служби в збройних силах СРСР; з 28.06.1983 року по 01.06.1996 року роботу вахтово-експедиційним методом, в районі Крайньої Півночі (Ямало-Ненецькому автономному окрузі Тюменської області) в Українській нафтогазорозвідувальній експедиції глибокого буріння об`єднання «Запукргеологія» (правонаступник АТЗТ «Компанія УкрСибнафтогазгеологія») на посаді помічника бурильника розвідкового і ескплуатаційного буріння свердловин на нафту і газ; зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 12.12.2018 року. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано відмову Теребовлянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільської області № 1555/02 від 12.03.2019 року у призначенні пенсії позивачу за віком на пільгових умовах та рішення Комісії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років від 26.02.2019 року № 4 в частині відмови у зарахуванні до пільгового стажу за період роботи з 22.08.1992 року по 01.06.1996 року. Зобов`язано відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1980 року по 24.07.1981 року і періоди роботи з 01.05.2001 року по 30.11.2014 року та з 05.01.2015 року по 30.10.2018 року. Зобов`язано відповідача зарахувати позивачу до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах період навчання з 01.09.1980 року по 24.07.1981 року, період проходження строкової військової служби з 05.07.1981 року по 05.05.1983 року та період роботи з 22.08.1992 року по 01.06.1996 року. Зобов`язано Головідповідача призначити та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 12.12.2018 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, ухвалення його всупереч нормам матеріального права при неповному з`ясуванні усіх обставин справи, а тому воно підлягає скасуванню. Вимоги апеляції обґрунтовує тим, що період роботи позивача після 21.08.1992 року не може бути зарахований до стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах відповідно до Списку №2, оскільки атестація робочих місць на підприємстві за спірний період не була проведена. Таким чином підтверджений пільговий стаж позивача становить 9 років 01 місяць 25 днів. Щодо зарахування страхового стажу відповідач зазначив, що ним було надіслано формуляр з метою підтвердження страхового стажу позивача, набутого в Португальській Республіці, проте станом на 19.02.2021 року відповідь ще не надійшла. Таким чином, загальний страховий стаж позивача при поданні заяви про призначення пенсії складав 15 років 10 місяців 22 дні, що є недостатнім для призначення пенсії. Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, що 12.12.2018 року позивач звернувся до Гусятинського відділення Теребовлянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788) та ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058). Відповідач розглянув подані документи і листом від 04.03.2019 року повідомив, що 26.02.2019 року Комісія з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років прийняла рішення зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи лише з 28.06.1983 року по 21.08.1992 року. В частині зарахування до пільгового стажу періоду роботи після 21 серпня 1992 року відмовлено через не подання документів, які б підтверджували атестацію робочих місць. 12.03.2019 року листом № 1555/02 відповідач також відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через відсутність необхідного страхового стажу, в тому числі пільгового стажу. Вказаним листом відповідач повідомив позивач, що його загальний трудовий стаж становить 15 років 10 місяців та 22 дні, в тому числі пільговий стаж 09 років 01 місяць 25 днів, що не надає йому права на пенсію за віком відповідно до ст. 114 Закону № 1058. Вирішуючи спірні правовідносини колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст. 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Отже, відповідно до вказаних норм права, обов`язковими умовами для набуття громадянином права на пенсію на пільгових умовах є в сукупності: а) досягнення 55 років; б) наявність страхового стажу роботи не менше 30 років; в) наявність стажу роботи на роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затв. КМУ - не менше 12 років 6 місяців; г) зайнятість на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 повний робочий день; ґ) шкідливі і важкі умови праці визначені за результатом атестації робочого місця. Статтею 62 Закону № 1788 та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затв. постановою КМ України № 637 від 12.08.1993 року (далі Порядок) передбачено що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Колегія суддів звертає увагу на те, що жодних зауважень щодо записів у трудовій книжці позивача від відповідача не надходило, періоди роботи записані чітко, записи скріплені печатками та підписами уповноваженої особи, а тому сумніватись у достовірності відомостей, внесених у трудову книжку у суду немає. Відповідно до п. 20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 (далі Порядок № 383) встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року. Судом встановлено, що з 28.06.1983 року по 01.06.1996 року позивач працював, вахтово-експедиційним методом, в районі Крайньої Півночі, в Українській нафтогазорозвідувальній експедиції глибокого буріння об`єднання «Запукргеологія» (правонаступник АТЗТ «Компанія УкрСибнафтогазгеологія») на посаді помічника бурильника та бурильника розвідкового і ескплуатаційного буріння свердловин на нафту і газ. Право бурильників та їх помічників на пільгову пенсію було передбачено розділом XII «Буріння, видобування та перероблення нафти і газу, перероблення вугілля та сланцю» Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад, затв. постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 та Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №

162. У матеріалах справи міститься архівна довідка № 1204-02/9657 від 15.01.2018 року, згідно якої позивач працював в Українській нафтогазорозвідувальній експедиції глибокого буріння об`єднання «Запукргеологія» (правонаступник АТЗТ «Компанія УкрСибнафтогазгеологія») за період з 28.06.1983 року по 01.06.1996 року на посаді помічника бурильника, а згодом і бурильника. Підприємство знаходилось на території Ямало-Ненецького автономного округу. Цю інформацію підтверджує також архівна довідка № 1204-02/9658 від 15.01.2018 року про заробітну плату позивача (а.с. 34-36). Крім того, від державної установи Управління Пенсійного фонду Російської Федерації в м. Новий Уренгой Ямало-Ненецького автономного округу надійшов лист щодо запиту на перевірку достовірності архівних довідок від 15.01.2018 року № 1204-02/9657 та № 1204-02/9658, в якому вказано, що підстави для перевірки відсутні, оскільки необхідність такої має бути мотивована та вказано який саме документ викликає сумніви. Оскільки вказані довідки видані на підставі наявних на зберіганні документів, сумніватись в достовірності наданих відомостей немає підстав (а.с. 37). Щодо необхідності проведення атестації апеляційний суд звертає увагу на наступне. Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затв. постановою КМУ № 442 (далі Порядок № 442) від 01.08.1992 року та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затв. постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 року №

41. Згідно з пунктами 1, 4 Порядку № 442 атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Згідно із зазначеними нормативними актами основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці. Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку. Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 Порядку № 383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Відповідно до п.3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що до пільгового стажу зараховується весь період роботи позивача на відповідних посадах незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору. Системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі). Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Таким чином, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці. З наведеного можна зробити висновок, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Такої позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а. Крім того, колегія суддів зазначає, що є чинні міжнародні угоди, зокрема Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, згідно якої трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі. Згідно з Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється відповідно до законодавства держави, на території якої вони проживають. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до ступу в силу цієї Угоди. Надані позивачем документи є належними та підтверджують факт його роботи в спірні періоди за списком №2, зауважень до вказаних документів у відповідача не було, а тому відсутні підстави для їх неврахування у вказаній справі. Таким чином, у позивача є право на зарахування до пільгового стажу за списком №2 період роботи з 28.06.1983 року по 01.06.1996 року на посаді помічника бурильника та бурильника розвідкового і експлуатаційного буріння свердловин на нафту і газ. Відповідно до ч.4 ст. 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців (абз. 1 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту»). Аналогічна, за змістом, вимога міститься і у абз. 1 п. 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 року № 1240, згідно якої час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців. Аналізом зазначених правових норм встановлено, що необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та те, що після закінчення навчання особа повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю. Судом встановлено, що з 01.09.1980 року по 24.07.1981 року позивач навчався Стрийському МС ПТУ 35 та здобув кваліфікацію помічника бурильника. Позивач був призваний на строкову військову, яку проходив з 05.07.1981 року по 07.05.1983 року. Після демобілізації з 28.06.1983 року почав працювати за спеціальністю помічником бурильника. Вказане свідчить про те, що перерва між днем закінчення позивачем навчання і днем прийняття позивача на роботу, без врахування проходження ним військової служби, не перевищує 3 місяці. З наведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказані періоди строкової військової служби та навчання зараховуються позивачу до страхового стажу та до пільгового стажу, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню. Відповідачем до страхового стажу позивача зараховано періоди роботи бетонником з 30.09.1996 року по 22.11.1996 року, періоди отримання позивачем допомоги по безробіттю з 14.04.1997 року по 13.10.1997 року та з 25.12.1997 року по 17.06.1998 року, а також та період строкової військової служби, а тому позовні вимоги про зарахування цих періодів до страхового стажу задоволенню не підлягають. Заперечення відповідача про безпідставність врахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.05.2001 року по 30.11.2014 року та з 05.01.2015 року по 30.10.2018 року в Португальській Республіці апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 15 Угоди між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення укладеної 07.07.2009 року, яка ратифікована Україною Законом України «Про ратифікацію Угоди між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення» від 21.12.2011 року № 4209-VI та набрала чинності для України 01.03.2012 року (далі - Угода) якщо працівник безперервно чи з перервою підпадав під дію законодавства обох Договірних Держав, страховий стаж, набутий за законодавством кожної з Договірних Держав, ураховується, у разі необхідності, іншою Договірною Державою для набуття, збереження або відновлення права на пенсію, передбачену цією частиною, так, ніби цей стаж набуто за її законодавством за умови, що вони не перекривають один одного. Ч. 2 ст. 28 Угоди передбачено, що усі документи та посвідчення, необхідні для цілей цієї Угоди, звільняються від легалізації дипломатичними або консульськими установами. Таким чином, надані позивачем документи видані компетентними органами Португальської Республіки і є необхідними для цілей Угоди не потребують додаткової легалізації дипломатичними або консульськими установами і повинні братись до уваги та врахування установами України без будь-яких додаткових умов. Наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що позивач працював в Португальській Республіці та підлягав загальнообов`язковому страхуванню і набув там страховий стаж 17 років 7 місяців та 27 днів (лист Регіонального відділення в м. Сантарень Інституту соціального страхування від 22.11.2018 року, формою PT/UA від 22.11.2018 року та виписка річних заробітних плат від 12.11.2018 року (а.с. 28-33). Твердження відповідача про те, що формуляр з Португальської Республіки про підтвердження стажу роботи позивача на запит пенсійного органу України не надійшов не береться судом до уваги, оскільки такий був отриманий позивачем та представлений відповідачу і суду. Сумніватись в його достовірності підстав немає. За таких обставин, вірним є висновок суду першої інстанції про необхідність зарахування спірних періодів роботи до загального та пільгового стажу та наявності підстав для призначення позивачу пільгової пенсії. Також вірним є застосування судом ст. 45 Закону № 1058 щодо строку з якого позивачу необхідно призначити пільгову пенсію. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає. Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року у справі № 500/531/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді М. П. Кушнерик О. І. Мікула Повне судове рішення складено 24 червня 2021 року.