Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/4415/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 червня 2021 року м. Дніпросправа № 340/4415/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В., за участю секретаря судового засідання Трошиної А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Клеветенка Андрія Анатолійовича на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року (головуючий суддя Петренко О.С.) в адміністративній справі за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Клеветенка Андрія Анатолійовича до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Представник ОСОБА_1 (далі - Позивач) - адвокат Клеветенко Андрій Анатолійович звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Департаменту патрульної поліції (далі Відповідач-1), Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції (далі Відповідач-2), в якій просив суд: - визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №535 від 17.09.2020 року "Про застосування до працівників управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарних стягнень" щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби сержанта поліції ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №680о/с від 22.09.2020 року в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби; - поновити сержанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №2 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції; - зобов`язати Відповідача звернути до негайного виконання рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді; - стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позову зазначено, зокрема про те, що оскаржувані накази, на думку Позивача, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, виходячи з того, що: дії Позивача відповідали вимогам Закону України "Про Національну поліцію" та в них відсутні ознаки будь-якого протиправного діяння; службове розслідування проведено всупереч передбаченому законодавством строку; підстави призначення службового розслідування відсутні; при винесенні оскаржуваних наказів порушено принцип презумпції невинуватості, передбачений ст. 62 Конституції України. З огляду на вказане Позивач не погоджується із застуванням до нього дисциплінарного стягнення та вважає своє звільнення передчасним та незаконним, у зв`язку з чим просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року по справі №340/4415/20 в задоволенні адміністративного позову представника ОСОБА_1 - адвоката Клеветенка Андрія Анатолійовича до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено (т. 2, а.с. 38-42). Представник Позивача, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку В апеляційній скарзі представник Позивача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема тим, що суд першої інстанції не враховано факти відсутності підстав для початку службового розслідування та продовження строку службового розслідування, а саме: на момент винесення відповідних наказів у Відповідача будь-які документи, які є необхідними для початку службового розслідування та продовження строку досудового розслідування були відсутні. Апеляційну скаргу обґрунтовано, також, тим, що вирок у кримінальному провадженні щодо Позивача не винесено, тому факт протиправних дій Позивача, на думку останнього, не підтверджено. Відповідачі подали відзив на апеляційну скаргу, в якому просили суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що підставою для прийняття наказу про призначення службового розслідування відносно Позивача, на підставі положень ч. 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту та положень абз. 4, 5 ч. 2 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, слугувала доповідна записка начальника управління патрульної поліції в Кіровоградській області капітана поліції ОСОБА_2 , в якій повідомлено про можливе порушення службової дисципліни інспектором взводу №2 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції ОСОБА_1 . Крім того, Відповідачі зазначали про те, що зважаючи на факти, встановлені в ході проведення службового розслідування, дисциплінарна комісія дійшла висновку про порушення Позивачем правил службової етики, Закону України «Про Національну поліції» та Дисциплінарного статуту Національної поліції. 15 червня 2021 року на адресу Третього апеляційного адміністративного суду від Відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, який відбудеться 16.06.2021 року об 11:20 год. на іншу дату. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів, з урахуванням думки представника Позивача, порадившись на місці, ухвалила у задоволенні клопотання Відповідача-1 про відкладення розгляду справи відмовити, з огляду на те, що явка сторін в судове засідання суду апеляційної інстанції не визнавалась обов`язковою, а наданих сторонами матеріалів достатньо для прийняття рішення у справі. Крім того, суд апеляційної інстанції при розгляді даної справи має дотримуватись строків, передбачених ч. 1 ст. 309 КАС України. Відповідачі, які були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання своїх представників не направили, про причини їх неявки суд не сповістили. За таких обставин, колегія суддів, з урахуванням думки представника Позивача, ухвалила розглянути справу без участі представників учасників справи, які не з`явились. 16 червня 2021 року в судовому засіданні представник Позивача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі. Заслухавши пояснення представника Позивача, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що начальник управління патрульної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_3 у доповідній записці від 15.05.2020 р. №9210/41/34/01-2020 доповів начальнику Департаменту патрульної поліції Євгенію Жукову про можливе порушення службової дисципліни інспектором взводу №2 роти №1 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції ОСОБА_4 та інспектором взводу №1 роти №1 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_5 , під час застосування поліцейських заходів примусу та проведення заходів забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення 15.05.2020 року та за фактом поранення поліцейського під час виконання службових обов`язків (т. 1, а.с. 133 - 134). 15 травня 2020 року на підставі доповідної записки начальника управління патрульної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_6 Відповідач-1 прийняв наказ №914 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» (т. 1, а.с. 135). За результатами службового розслідування дисциплінарною комісією складено висновок від 07.09.2020 року, відповідно до якого встановлено факт вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог до поліцейського заходу, перевищенні службових повноважень, насильницькому, болісному і такому, що ображає честь і гідність людини, поводженні щодо громадянина, що підриває авторитет Національної поліції, порушення вимог частин першої, четвертої статті 7, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, частини другої статті 29, частини третьої статті 43 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 3, 4, 6, 7, 11 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII, пунктів 1, 2 розділу ІІ, пунктів 3, 4 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179, підпунктів 1, 6, 7, 13 пункту першого розділу ІІІ Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом ДПП від 05.01.2016 №4/1, на підставі частин першої та другої, пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII, пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», запропоновано застосувати до інспектора взводу №2 роти №1 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції (т. 1, а.с. 142-164). На підставі висновків службового розслідування Відповідачем-1 прийнято наказ №535 від 17.09.2020 року «Про застосування до працівників управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарних стягнень», яким, зокрема, застосовано до Позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби (т. 1, а.с. 137-139). Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №680о/с від 22.09.2020 року у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, зокрема, звільнено зі служби в поліції ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 194). Правомірність прийняття Відповідачем-1 наказів №535 від 17.09.2020 року та №680о/с від 22.09.2020 року є предметом судового розгляду у даній справі. Приймаючи рішення по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про захід впливу у вигляді звільнення вжито до Позивача за дії, що виразились у скоєнні проступку, що підриває авторитет поліції і її працівників в очах громадськості, порушення етики поведінки поліцейського, чим допущено порушення службової дисципліни. Тобто, наказ про притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності ґрунтується на самостійних підставах, натомість, встановлення вини Позивача у скоєнні злочину є компетенцією кримінального суду Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Закон України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Згідно зі ст. 2 Закону №580-VIII завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. За приписами ч. 1 ст. 3 Закону №580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ст. 6 Закону №580-VIII поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Згідно зі ст. 7 Закону №580-VIII під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування. Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання. У разі виявлення таких дій кожен поліцейський зобов`язаний негайно вжити всіх можливих заходів щодо їх припинення та обов`язково доповісти безпосередньому керівництву про факти катування та наміри їх застосування. У разі приховування фактів катування або інших видів неналежного поводження поліцейськими керівник органу протягом доби з моменту отримання відомостей про такі факти зобов`язаний ініціювати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності. У разі виявлення таких дій поліцейський зобов`язаний повідомити про це орган досудового розслідування, уповноважений на розслідування відповідних кримінальних правопорушень, вчинених поліцейськими. У діяльності поліції забороняються будь-які привілеї чи обмеження за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовною або іншими ознаками. За приписами ст. 8 Закону №580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Поняття службової дисципліни закріплено ст.1 Дисциплінарного Статуту, де зазначено, що службова дисципліна це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Частиною 3 ст.1 Дисциплінарного Статуту визначено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських під час виконання службових обов`язків поліцейський, затверджених Наказ Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 р. № 1179, серед іншого, повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «;Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Згідно зі ст. 12 Дисциплінарного Статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Відповідно до ст.11 Дисциплінарного Статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом. Частинами 1-3 ст.13 Дисциплінарного Статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Згідно ч.1-2, 10 із ст.14 Дисциплінарного статуту службовим розслідуванням є діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України, затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року №893 (далі - Порядок №893), визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування. Згідно з п. 1 розділу II Порядку №893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Відповідно до п.2 розділу II Порядку №893, службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про: ознаки дисциплінарного проступку, що призвів до загибелі або поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського під час виконання ним службових повноважень; недотримання підстав та порядку застосування або використання вогнепальної зброї, спеціальних засобів або заходів фізичного впливу. Таким чином, враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що отримання Відповідачем-1 службовими засобами 15 травня 2020 року інформації (доповідна записка начальника управління патрульної поліції в Кіровоградській області Антона Цюцюри від 15.05.2020 року) про ознаки дисциплінарного проступку, що призвів до поранення поліцейського під час виконання ним службових повноважень та про недотримання підстав та порядку застосування або використання спеціальних засобів або заходів фізичного впливу, є достатньою підставою для призначення та проведення службового розслідування. Поряд із зазначеним, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у доповідній записці від 12.06.2020 р. №11931/41/34/01-2020 про необхідність продовження строку проведення службового розслідування, призначеного наказом ДПП від 15.05.2020 р. №914, адресованій начальникові Департаменту патрульної поліції ОСОБА_7 , за підписом начальника управління патрульної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_6 було викладене прохання продовжити на один місяць термін проведення службового розслідування (т. 1, а.с. 195 - 196). Внаслідок чого, строк проведення службового розслідування, призначений наказом Департаменту патрульної поліції від 15.05.2020 р. №914, був продовжений на один місяць на підставі п. 1 наказу Департаменту патрульної поліції від 15.06.2020 р. №1144 «Про продовження строку проведення службового розслідування» (т. 1, а.с. 197). При цьому, з матеріалів справи встановлено, що до загального строку проведення службового розслідування щодо Позивача у 117 календарних днів не зараховано документально підтверджений час у 60 календарних днів перебування сержанта поліції ОСОБА_1 та лейтенанта поліції ОСОБА_5 , стосовно яких проводилось це службове розслідування, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) та у відпустці в період з 15.05.2020 року по 13.07.2020 року включно (т. 1, а.с. 201-205), строк проведення службового розслідування був належним чином продовжений на один місяць. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що Відповідачем-1 не було перевищено загального строку проведення службового розслідування, який фактично склав 57 календарних днів. Відповідно до п.4 розд.V «Проведення службового розслідування дисциплінарною комісією» Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. З матеріалів справи встановлено, що у висновку про результати службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни, вказано, що сержант поліції ОСОБА_1 , виходячи за межі наданих йому повноважень, своїми насильницькими, болісними і такими, що ображають особисту гідність ОСОБА_8 , діями спричинив йому фізичний біль, порушив вимоги до поліцейського заходу та підірвав авторитет Національної поліції. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до вказаних вище висновків дисциплінарна комісія дійшла внаслідок: - дослідження та аналізу матеріалів кримінальних проваджень №12020120160000810 та №12020120160000807; - проведення опитування: лейтенанта поліції ОСОБА_5 , сержанта поліції ОСОБА_1 ; старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 , громадян: ОСОБА_10 , ОСОБА_8 (т. 1, а.с. 165-177); - дослідження та аналізу особової справи ОСОБА_1 , у тому числі характеристики останнього. Представник Позивача в апеляційній скарзі акцентує увагу на тому, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи останнього про те, що об`єктивне встановлення фактів порушення Позивачем Правил етики до винесення рішення судом в кримінальному провадженні щодо перевищення ним службових повноважень є неможливим та передчасним. Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що такі доводи представника Позивача є безпідставними, оскільки, як правильно вказав суд першої інстанції, в межах спірних правовідносин дисциплінарна комісія не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення Позивача, яке здійснюється в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні, а лише перевіряла дотримання Позивачем вимог, що пред`являються до поліцейських та наявності в діях Позивача складу дисциплінарного проступку. Ключовим у даному випадку є те, що висновком службового розслідування встановлено, що в діях Позивача є склад саме дисциплінарного проступку, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи, отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи. Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог суд апеляційної інстанції бере до уваги те, що оскільки Позивача звільнено зі служби за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), тому рішення, прийняті у кримінальному провадженні, не можуть свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України. Суд першої інстанції правильно врахував те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Поряд із зазначеним, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи представника Позивача про те, що в основу оскаржуваного рішення суду першої інстанції покладено докази, які не є допустимими, оскільки надані Відповідачем-2 електронні копії відеозаписів належним чином не засвідчені та не є безперервними, що, на думку останнього, не дає змогу повно та об`єктивно надати оцінку діям Позивача, з огляду на таке. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України (в редакції чинній на момент подання електронних доказів до суду першої інстанції) електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Згідно з абз. 2 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 №851-IV у разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення. Таким чином, записаний на оптичний диск - носій інформації електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документу. З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про належність та допустимість, наявних в матеріалах електронних доказів, а саме: відеозаписів подій 15 травня 2020 року, які записані на оптичні диски (т. 1, а.с.206). При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що, наявні в матеріалах справи відеозаписи подій 15 травня 2020 року, які записані на оптичні диски (т. 1, а.с.206): з телефонів громадян ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , з відеореєстратора на службовому транспортному засобі працівників поліції та з боді-камер працівників поліції, у своїй сукупності підтверджують обставини, викладені у висновках дисциплінарної комісії за результатами службового розслідування щодо порушення Позивачем Правил етичної поведінки поліцейських, Закону України «Про Національну поліцію» та Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Враховуючи вищевикладені обставини, та те, що Відповідачами у межах службового розслідування правильно кваліфіковано порушення Позивачем службової дисципліни як дисциплінарний проступок саме у тих межах, у яких означені Відповідачами дії Позивача не можуть бути визнані адміністративним чи кримінальним правопорушенням або віднесені до компетенції інших органів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних наказів Відповідач-1 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, а тому, відсутні підстави для визнання протиправними та скасування спірних наказів. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову у задоволенні адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін. Доводи апеляційної скарги представника Позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. Керуючись статтями 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Клеветенка Андрія Анатолійовича - залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у справі №340/4415/20 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. В повному обсязі постанова складена 23 червня 2021 року. Головуючий - суддя В.В. Мельник суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов