Постанова 4851 № 520/18205/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2021 р. Справа № 520/18205/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства " ОСОБА_1 " на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2021, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 26.02.21 по справі № 520/18205/2020 за позовом Фермерського господарства "Харченко Вячеслав Васильович" до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, ВСТАНОВИВ: 16.12.2020 року Фермерське господарство Харченко Вячеслав Васильовича звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просило суд: - визнати протиправним та скасувати Наказ Голодного управлінню Держгеокадастру у Харківській області № Ф-20004-СГ від 12.11.2020 про відмову ФГ Харченко Вячеслав Васильович у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею, 16,92 га розташованої за межами населених пунктів, на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області; - зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати фермерському господарству ОСОБА_1 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 16,92 га для ведення фермерського господарства, яка знаходиться в користуванні ФГ Харченко В.В. на підставі державного акту на право постійного користування, серія ХР №-13-00-000236 від 15.07.1994 року, із земель сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Золочівської селищної ради, з метою подальшої передачі земельних ділянок у власність членам фермерського господарства ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; - відшкодувати фермерському господарству ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 судові витрати та стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань у вигляді судового збору, в розмірі 2102,00 грн. витрати на правничу допомогу у сумі 13000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № Ф-20004-СГ від 12.11.2020 про відмову ФГ ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею, 16,92 га розташованої за межами населених пунктів, на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 року адміністративний позов Фермерського господарства ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, буд.21, 8-9 поверх) про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 20004-СГ від 12.11.2020 про відмову ФГ ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею, 16,92 га розташованої за межами населених пунктів, на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання Фермерського господарства ОСОБА_1 від 24.12.2019 року про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, 61145, м. Харків, вулиця Космічна, 21, 8-9 поверх) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фермерського господарства ОСОБА_1 (село. Березівка, Золочівський район, Харківська область, 62203) сплачений судовий збір в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, 61145, м. Харків, вулиця Космічна, 21, 8-9 поверх) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фермерського господарства ОСОБА_1 (село. Березівка, Золочівський район, Харківська область, 62203) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувате вказане рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що на його думку недоречним є посилання суду першої інстанції на ту обставину, що судом першої інстанції не вивчалося питання відповідності клопотання вимогам закону, оскільки саме за результатами такого вивчення членам ФГ ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу. Позивач зазначає, що у спірних правовідносинах, праву позивача розробити документацію з землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку кореспондує обов`язок відповідача надати такий дозвіл або прийняти вмотивоване рішення про відмову у його видачі. У подібних спорах із суб`єктами владних повноважень має враховуватися, що для ефективного способу захисту порушеного права недостатньо лише скасувати протиправне рішення. Натомість дійсним дієвим та ефективним способом захисту у подібних правовідносинах є саме зобов`язання відповідача вчинити дії - прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Позивач вважає, що дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відновити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними. Позивач наголошує, що у випадку невідповідності проекту відведення земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації вищевказані органи державної влади відмовляють у погодженні проекту на підставі ч.6 ст. 186-1 Земельного кодексу України. Подальший рух документації із землеустрою та передача земельної ділянки у власність без зазначених погоджень є неможливими. Серед іншого, обираючи зобов`язальний спосіб захисту прав, просимо суд також звернути увагу, що відповідачем вже вдруге відмовляється у наданні дозволу на розробку технічної документації, з тих самих підстав, які вже досліджувалися судами адміністративної юрисдикції. Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 року по справі №520/2145/2020 позовні вимоги позивача задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №1902 від 23.01.2020 про відмову ФГ «Харченко Вячеслав Васильович» у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею, 16,92 гарозташованої за межами населених пунктів, на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву про надання дозволу фермерському господарству « ОСОБА_1 » на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 16,92 га. - Позивач наголошує, дії відповідача мають ознаки системності, що обумовлює- необхідність застосування саме дієвих способу захисту прав позивача. Позивая переконаний, що рішення Харківського окружного адмітстратйвного суду Рішення Харківського окружного адміністративного суду від «26» лютого 2021 р. у справі № 520/18205/2020 в частині відмови у задоволенні позовних вимог не відповідає завданню адміністративного судочинства, визначеному ним Кодексом. Відповідачем до Другого апеляційного адміністративного суду надано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, зазначає, що при розгляді клопотання позивача керувалося нормами чинного земельного законодавства. На думку відповідача прийняття наказу Головного управління від 12.11.2020 р. № Ф-20004-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» є обгрунтованим та відповідає положенням чинного законодавства України. Статтею 55 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення- (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така, технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади,, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом). На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ФГ «Харченко Вячеслав Васильович» подано клопотання від 24.12.2019 року про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою та передачу у власність членам фермерського господарства ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за рахунок земель переданих в постійне користування ФГ « ОСОБА_1 ». Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №1902-СГ від 23.01.2020 ФГ «Харченко Вячеслав Васильович» відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою. У тексті рішення відповідач послався на положення ст. 55 Закону України «Про землеустрій», виходячи з яких, технічна документація повинна включати згоду власника земельної ділянка, а для земель державної та комунальної власності - органу уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою на відновлення меж земельної ділянки користувачем та зазначає, що згідно витягів з Державного земельного кадастру, доданих до заяви земельні ділянки з кадастровими номерами 6322655100:06:005:1515; 6322655100:06:005:1516; 6322655100:06:005:1517, що сформовані за рахунок земель, наданих у користування гр. ОСОБА_1 , перебувають у приватній власності. Вважаючи наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №1902-СГ від 23.01.2020 протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року по справі № 520/2145/2020 адміністративний позов Фермерського господарства " ОСОБА_1 " (смт. Золочів, с. Березівка, Золочівський район, Харківська область, 62203, код ЄДРПОУ 22662871) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) про скасування наказу задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №1902 від 23.01.2020 про відмову ФГ «Харченко Вячеслав Васильович» у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею, 16,92 га розташованої за межами населених пунктів, на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву про надання дозволу фермерському господарству « ОСОБА_1 » на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 16,92 га для ведення фермерського господарства, яка знаходиться в користуванні ФГ «Харченко В.В.» на підставі державного акту на право постійного користування, серія ХР №-13-00-000236 від 15.07.1994 року, із земель сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Золочівської селищної ради, з метою подальшої передачі земельних ділянок у власність членам фермерського господарства ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . В решті позовних вимог відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2020 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 по справі № 520/2145/2020 залишено без змін. Таким чином, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року по справі № 520/2145/2020 набрало законної сили 05.10.2020 року. Відповідно до ч. 4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду та повторного розгляду клопотання відповідачем винесено наказом № 20004-СГ від 12.11.2020 року про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою. Вищевказаним наказом відмовлено ФГ ОСОБА_1 у надані дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею 16,92 га, розташованої за межами населених пунктів на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області. Також, у вказаному наказі вказано, що згідно з доданими до заяви державним актом на право постійної користування землею серії ХР-13-00-000236 від 15.07.1994 року земель ділянка надана гр. ОСОБА_1 , а не юридичній особі ФГ « ОСОБА_1 ». Зазначено, що із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою звернулася юридична особа. Також, вказано, що відповідно до клопотання ФГ «Харченко В`ячеслав Васильович» не можливо встановити, шо саме, дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або згоду на відновлення меж земельної ділянки бажає отримати заявник. Крім того, вказано, що згідно з доданими до заяв витягами, з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельні ділянки з кадастровими номерами 6322655100:06:005:1515, 6322655100:06:005:1516, 6322655100:06:005:1517 сформовані на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в тому числі при поділі чи об`єднанні земельних ділянок, а тому встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 16,92 га є недоцільним. Вказано, що ФГ « ОСОБА_1 » у своїй заяві просить надати для розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згоду (дозвіл) на відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 16,92 га для ведення фермерського господарства, яка знаходиться в постійному користуванні на підставі державного акту на право постійного користування із земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Золочівської селищної ради Золочівського району з подальшою передачею її у власність членам фермерського господарства. Також, зазначено, що вид документації, який просить надати дозвіл ФГ « ОСОБА_1 » не передбачає можливості для передачі у власність земельних ділянок громадянам (членам фермерського господарства). Позивач, вважаючи оскаржуване рішення протиправним, звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наказ Голодного управлінню Держгеокадастру у Харківській області № 20004-СГ від 12.11.2020 є протиправним та підлягає скасуванню. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання Фермерського господарства Харченко Вячеслав Васильовича від 24.12.2019 року про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), з урахуванням висновків суду. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання Фермерського господарства ОСОБА_1 від 24.12.2019 року про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), з урахуванням висновків суду з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Колегія суддів переглядаючи дану адміністративну справу в частині зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надати фермерському господарству ОСОБА_1 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 16,92 га для ведення фермерського господарства, яка знаходиться в користуванні ФГ Харченко В.В. на підставі державного акту на право постійного користування, серія ХР №-13-00-000236 від 15.07.1994 року, із земель сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Золочівської селищної ради, з метою подальшої передачі земельних ділянок у власність членам фермерського господарства ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , зазначає наступне. Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. За приписами вказаної правової норми у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту. Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом. Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини. Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", зазначив, що "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури". Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року по справі № 520/2145/2020 адміністративний позов Фермерського господарства " ОСОБА_1 " (смт. Золочів, с. Березівка, Золочівський район, Харківська область, 62203, код ЄДРПОУ 22662871) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) про скасування наказу задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №1902 від 23.01.2020 про відмову ФГ «Харченко Вячеслав Васильович» у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею, 16,92 га розташованої за межами населених пунктів, на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву про надання дозволу фермерському господарству « ОСОБА_1 » на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 16,92 га для ведення фермерського господарства, яка знаходиться в користуванні ФГ «Харченко В.В.» на підставі державного акту на право постійного користування, серія ХР №-13-00-000236 від 15.07.1994 року, із земель сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Золочівської селищної ради, з метою подальшої передачі земельних ділянок у власність членам фермерського господарства ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . В решті позовних вимог відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2020 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 по справі № 520/2145/2020 залишено без змін. Таким чином, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки відповідачем вже вдруге відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку технічної документації, отже саме по собі судове рішення про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання Фермерського господарства ОСОБА_1 від 24.12.2019 року про надання дозволу на розроблення технічної документації не відновить порушених прав позивача. Також, колегія суддів вважає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005р. (заява № 38722/02)). Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату. Згідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980р. під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 та Верховним Судом у постанові від 22 грудня 2018 року у справі № 804/1469/17. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку ефективним способом захисту в даному випадку буде зобов`язати Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надати фермерському господарству ОСОБА_1 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 16,92 га для ведення фермерського господарства, яка знаходиться в користуванні ФГ Харченко В.В. на підставі державного акту на право постійного користування, серія ХР №-13-00-000236 від 15.07.1994 року, із земель сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Золочівської селищної ради, з метою подальшої передачі земельних ділянок у власність членам фермерського господарства ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Крім того, колегія суддів зазначає, що ч.2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування». Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права особи, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05). Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції зобов`язуючи Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання Фермерського господарства Харченко Вячеслав Васильовича від 24.12.2019 року про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), з урахуванням висновків суду, зробив помилкові висновки. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 року по справі № 520/18205/2020, в частині зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання Фермерського господарства Харченко Вячеслав Васильовича від 24.12.2019 року про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), з урахуванням висновків суду, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до ч.ч. 1, 3, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. З матеріалів справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з апеляційною скаргою сплачено судовий збір в сумі 3153 грн. згідно з квитанції №0.0.2065641119.1 від 24.03.2021 року (а.с. 99). Колегія суддів дослідивши матеріали справи, дішла висновку, що оскільки позовні вимоги Фермерського господарства "Харченко Вячеслав Васильович" задоволено, то витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, 61145, м. Харків, вулиця Космічна, 21, 8-9 поверх) на користь позивача на загальну суму 3153 гривні. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат з надання правничої допомоги у розмірі 3000 гривень, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Так, відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Крім того колегія суддів звертає увагу на положення ч. 6 та ч. 7 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат з оплати правової допомоги подано наступні документи: копію договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) №13/12-1 від 13.12.2019 року між Фермерським господарством "Харченко Вячеслав Васильович" (клієнт) та ОСОБА_5 (адвокат), копія додатку №1 до Договору про надання юридичних послуг №13/12-1 від 13.12.2019, датований 22.03.2021 року в якому зазначено, що підписання даного Додатку до Договору про надання юридичних послуг сторони підтверджують сплату гонорару у повному обсязі за написання та подання апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 у справі №520/18205/20 кількість витраченого часу 3 години, ціна за одиницю 1000 грн, загальна вартість 3000 гривень, участь у судових засіданнях 1 година вартість 1500 гривень, загальна вартість 1500 гривень. Загальна вартість 4500 гривень. Таким чином, враховуючи наявність документального підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість наданої заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та як наслідок, необхідність її задоволення в обсязі 3000 гривень з урахуванням ч. 3 ст. 139 КАС України. Наведене узгоджується із правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду викладеною у постанові від 27.06.2018 року по справі № 826/1216/16, а також Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 23.05.2018 року по справі №820/2262/17 та від 31.07.2018 року по справі №820/4263/17. Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 КАС України відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, є одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фермерського господарства " ОСОБА_1 " - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 по справі № 520/18205/2020 - скасувати в частині зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання Фермерського господарства ОСОБА_1 від 24.12.2019 року про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), з урахуванням висновків суду. Прийняти в цій частині постанову, якою позов Фермерського господарства " ОСОБА_1 " задовольнити. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати фермерському господарству ОСОБА_1 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 16,92 га для ведення фермерського господарства, яка знаходиться в користуванні ФГ Харченко В.В. на підставі державного акту на право постійного користування, серія ХР №-13-00-000236 від 15.07.1994 року, із земель сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Золочівської селищної ради, з метою подальшої передачі земельних ділянок у власність членам фермерського господарства ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 року по справі 520/18205/2020 залишити без змін. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, 61145, м. Харків, вулиця Космічна, 21, 8-9 поверх) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фермерського господарства Харченко Вячеслав Васильовича (село. Березівка, Золочівський район, Харківська область, 62203) сплачений судовий збір в сумі 3153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн. 00 коп. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, 61145, м. Харків, вулиця Космічна, 21, 8-9 поверх) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фермерського господарства Харченко Вячеслав Васильовича (село. Березівка, Золочівський район, Харківська область, 62203) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Мінаєва