Постанова 4875 № 913/266/20(711/10273/17)

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" червня 2021 р. Справа № 913/266/20(711/10273/17) Колегія суддів у складі: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І. , суддя Слободін М.М. за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М., за участю представника: Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" - Пилипа В.М., довіреність б/н від 31 грудня 2020 року, свідоцтво серія ЧН № 000253 від 22 грудня 2017 року; розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 (вх. №1148 Л/1) на рішення Господарського суду Луганської області від 09 лютого 2021 року у справі № 913/266/20(711/10273/17), за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404) до відповідача -1 фізичної особи ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ); відповідача -2 фізичної особи ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнітранс Агро" (місцезнаходження: вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 12/7, м. Черкаси, 18015) Служба у справах дітей Черкаської міської ради (місцезнаходження: вул. Благовісна, буд. 170, м. Черкаси, 18002) про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах справи №913/266/20 за заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл" (місцезнаходження: вул. Чавдар Єлизавети, буд. 13, кв. 37, м. Київ, 02140) до боржника - Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404) про банкрутство,- ВСТАНОВИЛА: Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" звернулось до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовною заявою до фізичної особи ОСОБА_1 , фізичної особи ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнітранс Агро", Служба у справах дітей Черкаської міської ради, в якій просить (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та зміну предмету позову без номеру та без дати): -в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №09-2013 від 11 вересня 2013 року, укладеним між ПАТ "Укрінбанк" (ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ТОВ "Компанія "Юнітранс Агро", що станом на 01 жовтня 2017 року складає 4223028, 55 грн, яка складається з заборгованості за кредитом 1293592,99 грн, заборгованості по процентам 425347,27 грн, пені 315300,91 грн, інфляційних нарахувань 2188787,37 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: -житловий будинок з підвалом літ. "Е-2, пд", загальною площею 191,9 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , який належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (бланк серії НОМЕР_1 ), виданого Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради 12 червня 2012 року; -земельну ділянку площею 0,0579 га, кадастровий номер 7110136400:02:074:0052, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК №166241, складеного міськрайонним управлінням Держкомзему у м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 13 липня 2011 року за №НВ-7100610062013, що належать ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області 08.09.1998, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), шляхом продажу на прилюдних торгах предмету іпотеки в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з встановленням початкової ціни продажу предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/ незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітранс Агро". В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання ТОВ "Компанія "Юнітранс Агро" умов кредитного договору №09-2013 від 11 вересня 2013 року, як підстави для реалізації забезпечення виконання зобов`язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Господарського суду Луганської області від 09 лютого 2021 року у справі №913/266/20 (711/10273/17) позов задоволено частково; у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №09-2013 від 11 вересня 2013 року, укладеним між ПАТ "Укрінбанк" (ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ТОВ "Компанія "Юнітранс Агро", що станом на 01 жовтня 2017 року складає 2015374,42 грн, яка складається з: -заборгованості по кредиту 1293592,99 грн; -відсотків за користування кредитом 324088,18 грн; -пені за порушення повернення кредиту 199624,41 грн; -інфляційних нарахувань за порушення строків погашення відсотків за кредитом 67828,57 грн; -інфляційних нарахувань за порушення повернення кредиту 130284,27 грн; звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: -житловий будинок з підвалом літ. "Е-2, пд", загальною площею 191,9 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , який належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (бланк серії НОМЕР_1 ), виданого Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради 12.06.2012; -земельну ділянку площею 0,0579 га, кадастровий номер 7110136400:02:074:0052, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК №166241, складеного міськрайонним управлінням Держкомзему у м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 13.07.2011 за №НВ-7100610062013, що належать ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області 08.09.1998, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ); встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах із визначеннями вартості майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" витрати зі сплати судового збору в розмірі 30230,62 грн; стягнуто з ПАТ "Українська інноваційна компанія" в дохід Державного бюджету України (ГУК Харків обл/мХар Київськ/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача: UA278999980313191206083020654, код класифікації доходів бюджету: 22030101) 43519,74 грн. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією юридичною особою, а відтак ПАТ "Українська інноваційна компанія" є належним кредитором та іпотекодержателем за кредитними правочинами. При дослідженні відповідної обставини місцевий господарський суд вказав про відсутність підстав для врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16, оскільки: 1)відповідна постанова не є остаточною у вирішенні справи; 2)такі правові висновки не мають преюдиціального значення при розгляді даного спору. Одночасно судом першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позову; відмовивши частково в задоволенні позову в частині стягнення відсотків за користування кредитом; пені за порушення повернення кредиту; інфляційних нарахувань за порушення строків погашення відсотків за кредитом; інфляційних нарахувань за порушення повернення кредиту виходячи з того, що 22 жовтня 2016 року Постановою Правління НБУ №180 було відкликано банківську ліцензію, яка в подальшому хоча і була визнана протиправною та скасованою, обсяг цивільних прав та обов`язків позивача змінився, внаслідок чого останній втратив право на отримання відсотків за користування кредитом після 22.03.2016 та похідних від нього вимог. Фізична особа ОСОБА_1 з відповідним рішенням суду не погодилась, звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначає про незаконність рішення суду першої інстанції з підстав неврахування того, що: -матеріали справи не містять доказів видачі ТОВ "Компанія "Юнітранс Агро" грошових коштів відповідно до умов кредитного договору №09-2013 від 11 вересня 2013 року; -матеріали справи не містять доказів правонаступництва ПАТ "Українська інноваційна компанія" за ПАТ "Український інноваційний банк"; -визначена позивачем початкова ціна можливого продажу предмету іпотеки є несправедливою по відношенню до відповідача та може призвести до суттєвих втрат у його майновому стані; -на момент звернення з позовною заявою, в житловому будинку, на який позивач просить звернути стягнення, зареєстрована неповнолітня донька відповідача фізична особа ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Житловий будинок та земельна ділянка були придбані не за грошові кошти, які були надані банком в кредит, а тому, з урахуванням приписів ч. 2 статті 109 Житлового кодексу України, позивач повинен надати інше постійне жиле приміщення громадянам, яких виселяють з жилих приміщень. За твердження апелянта, при виселенні в судовому порядку з житлового будинку, яке було передано в іпотеку, придбаного не за рахунок кредитних коштів, враховуючи відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення. Детально рух справи на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах Східного апеляційного господарського суду. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19 травня 2021 року у справі №913/266/20 (711/10273/17) розгляд справи відкладено на 18 червня 2021 року о 10:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132. 14 червня 2021 року протоколом автоматизованого розподілу справи №913/266/20(711/10273/17) у зв`язку з відпусткою судді Ільїна О.В., судді Хачатрян В.С., сформовано такий склад колегії суддів: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І., суддя Слободін М.М. У судове засідання, яке відбулось 18 червня 2021 року, з`явився представник Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія". Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини спору. 11 вересня 2013 року між ПАТ "Український інноваційний банк" та ТОВ "Компанія "Юнітранс Агро" укладено кредитний договір №09-2013, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит на умовах відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості 925000,00 грн терміном по 09 березня 2015 року включно. З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, 11 вересня 2013 року між ПАТ "Український інноваційний банк" та фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Веліковою Н.А. за №2302. Звертаючись з позовною заявою ПАТ "Українська інноваційна компанія" зазначає, що 13 липня 2016 року рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрінбанк", оформлене протоколом №1, змінено найменування ПАТ "Укрінбанк" на ПАТ "УКРІНКОМ" та змінено види діяльності товариства, зокрема виключено вид діяльності "діяльність комерційних банків", код КВЕД 64.19 "Інші види грошового посередництва" та визначено основним видом діяльності 68.20 "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна". 28 березня 2017 року рішенням загальних зборів акціонерів, вирішено змінити найменування з ПАТ "УКРІНКОМ" на ПАТ "Українська інноваційна компанія". З огляду на викладене позивача вказує, що є юридичною особою ПАТ "Укрінбанк" зі зміненою назвою. У зв`язку з тривалим невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач звернувся до суду з позовом в якому просить в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором, звернути стягнення на предмет іпотеки, яке було передано фізичною особою ОСОБА_1 в іпотеку, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором. Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке. Колегією суддів встановлено, що 11 вересня 2013 року між ПАТ "Український інноваційний банк" (банк за договором) та ТОВ "Компанія "Юнітранс Агро" (позичальник за договором) укладено кредитний договір №09-2013, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит на умовах невідновлювальної кредитної лінії (надалі кредит) з лімітом у розмірі 1293592,99 грн на термін до 12 лютогог 2018 рокуз наступним графіком погашення заборгованості по кредиту: -березень 2015 23050,15 грн; -квітень 2015 23530,36 грн; -травень 2015 24020,57 грн; -червень 2015- 24521,00 грн; -липень 2015 25031,86 грн; -серпень 2015- 25553,35 грн; -вересень 2015 26085,71 грн; -жовтень 2015 26629,17 грн; -листопад 2015 27183,94 грн; -грудень 2015 27750,27 грн; -січень 2016 28328,40 грн; -лютий 2016 28918,58 грн; -березень 2016 29521,05 грн; -квітень 2016 30136,07 грн; -травень 2016 30763,91 грн; -червень 2016 31404,82 грн; -липень 2016 32059,09 грн; -серпень 2016 32726,99 грн; -вересень 2016 33408,80 грн; -жовтень 2016 34104,81 грн; -листопад 2016 34815,33 грн; -грудень 2016 40540,65 грн; -січень 2017 41385,25 грн; -лютий 2017 42247,44 грн; -березень 2017 43127,60 грн; -квітень 2017 44026,09 грн; -травень 2017- 44943,30 грн; -червень 2017- 45879,62 грн; -липень 2017 46835,44 грн; -серпень 2017- 47811,18 грн; -вересень 2017 48807,25 грн; -жовтень 2017 49824,06 грн; -листопад 2017 50862,06 грн; -грудень 2017 51921,69 грн; -січень 2018 53003,39 грн; -12 лютого 2018 року повне погашення заборгованості. (п.3.1. договору в редакції додаткової угоди №2 до кредитного договору від 12 лютого 2015 року). Кредит використовується позичальником на поповнення оборотних коштів (п.3.2.1.); видача кредиту проводиться на підставі письмової заяви позичальника, копій контрактів (договорів), інших документів, що підтверджують цільове призначення кредиту, після набрання чинності Гарантійними документами, шляхом перерахування кредиту з рахунку для обліку заборгованості по кредиту, відкритого відповідно до умов цього договору на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_4 (п.3.3.1.); позичальник сплачує банку проценти в розмірі 25% річних; нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день поточного місяця; проценти за кредитом нараховуються щомісячно на суму фактичної заборгованості за кредитом з дати її виникнення; будь який наступний період нарахування процентів в подальшому є період з першого по останній календарний день поточного місяця та до повного погашення заборгованості за кредитом; нараховані проценти сплачуються позичальником у валюті кредиту з 01 по 10 число (включно) кожного наступного місяця, за місяцем нарахування процентів та одночасно з остаточним поверненням кредиту (абз. 1 пп.3.4.1. договору в редакції в редакції додаткової угоди №2 до кредитного договору від 12 лютого 2015 року). Граничним терміном повернення кредиту є 12 лютого 2018 року (п. 3.5.1. договору в редакції в редакції додаткової угоди №2 до кредитного договору від 12 лютого 2015 року); погашення заборгованості позичальника за цим договором здійснюється в наступній черговості: прострочена заборгованість за нарахованими процентами, прострочена заборгованість за кредитом, строкова заборгованість за нарахованими процентами, строкова заборгованість за кредитом, пеня за порушення строків повернення кредиту, сплати процентів, щомісячної комісії, штрафів тощо (п.3.5.4. договору). Відповідно до п.3.7.1., в редакції додаткової угоди №2 до кредитного договору від 12 лютого 2015 року, забезпеченням виконання зобов`язань позичальника за договором є: -житловий будинок та земельна ділянка, що є власністю ОСОБА_1 (майновий поручитель) та знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , (предмет застави/іпотеки); -порука фізичної особи ОСОБА_2 . Розпорядження (відчуження) предмета застави можливе лише за письмовою згодою банку. У разі порушення строків сплати процентів за кредитом позичальник сплачує банку пеню за кожний день прострочення; пеня нараховується на суму несплачених (несвоєчасно сплачених) процентів в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, який нараховується пеня (п.7.3. договору); у разі порушення терміну повернення кредиту, в тому числі графіку зменшення ліміту кредитної лінії, позичальник сплачує банку пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня (п.7.4. договору); пеня нараховується банком за існування простроченої заборгованості (до моменту виконання простроченого зобов`язання), до розрахунку пені включається день виникнення прострочення зобов`язань і не включається день виконання зобов`язання (погашення заборгованості), із розрахунку кількості днів у році, яка була обумовлена договором, якщо день виникнення прострочення зобов`язання та день виконання зобов`язання (погашення заборгованості) співпадають, то розрахунок пені виконується за один день (п.7.6. договору). Відповідно до п.8.1. договору, договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками позичальника та банку; договір залишається чинним до повного виконання позичальником зобов`язань за цим договором (повної сплати позичальником заборгованості за кредитом, процентів, інших платежів за договором відповідно до умов договору). 11 вересня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (іпотекодержатель за договором) та фізичною особою ОСОБА_1 (іпотекодавець за договором), який є майновим поручителем за ТОВ "Компанія "Юнітранс Агро" (позичальник за кредитним договором) укладено іпотечний договір №09-2013-1з, відповідно до умов якого, іпотекою забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №09-2013 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 11 вересня 2013 року, з урахуванням додаткової угоди №1 від 16 грудня 2013 року, додаткової угоди №2 від 12 лютого 2015 року до нього, та тих, що будуть укладені в майбутньому між іпотекодержателем та позичальником, згідно з яким іпотекодержатель на визначених в ньому умовах надає, а позичальник зобов`язаний повернути в термін до 12 лютого 2018 року включно кредит в розмірі 1293592,99 грн, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами згідно з п.3.4.1. кредитного договору, а також банківських комісій, пені та штрафів у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором. Іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги щодо сплати позичальником платежів у розмірах та випадках, передбачених кредитним договором, відшкодування позичальником збитків, понесених у зв`язку з невиконанням (неналежним виконанням) ним зобов`язань за кредитним договором та/або цим договором, а також забезпечуються вимоги зазначені у п.п.3.1.4. та п.п.3.2.3 іпотечного договору (п.п.1.1. іпотечного договору в редакції додаткового договору №1 до іпотечного договору від 27 лютого 2015 року). Іпотекодавець з метою забезпечення виконання, передбачених кредитним договором зобов`язань передає в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з підвалом, загальною площею 191,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та земельну ділянку площею 0,0579 га, кадастровий номер 7110136400:02:074:0052, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 та належить іпотекодавцю на праві приватної власності (надалі майно, предмет іпотеки, іпотека). Предмет іпотеки передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями,у тому числі здійсненими поліпшеннями предмету іпотеки, без видачі заставної. Іпотека за цим договором є попередньою (п.1.2. іпотечного договору). Відповідно до п.2.1. іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майно житловий будинок з підвалом та земельна ділянка, що є власністю іпотекодавця, а саме: -п.2.1.1 житловий будинок з підвалом, літ. "Е-2, пд", загальна площа 191,9 кв.м, житлова площа 47,1 кв.м, огорожа (№6-9), замощення (ІІ), який розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Право власності іпотекодавця на житловий будинок з підвалом підтверджено: -свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (бланк серії НОМЕР_1 ), видане Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради 12 червня 2012 року. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №8889530 від 04 вересня 2013 року, виданого державним реєстратором приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Веліковою Н.А., житловий будинок з підвалом зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстровим номером об`єкта нерухомого майна: 148170671101, номер запису про право власності 2355319. Ринкова вартість житлового будинку з підвалом згідно звіту про проведення експертної оцінки, складеного ПП ОСОБА_4 20 серпня 2013 року складає 1513729,00 грн без ПДВ. За домовленістю сторін станом на дату укладення договору заставна вартість житлового будинку з підвалом складає 1041489,00 грн без ПДВ. -п.2.1.2 земельна ділянка, площею 0,0579 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки 7110136400:02:074:0052. Цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Право власності на земельну ділянку підтверджено: -Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК №166247, складеного міськрайонним управлінням Держкомзему у м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 13 липня 2011 року №711010001000478; -Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданим управлінням Держземагентства у Черкаському районі Черкаської області 02.09.2013 №НВ-7100610062013. Відповідно до Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №8892134 від 04 вересня 2013 року, виданого державним реєстратором приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Веліковою Н.А., земельна ділянка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майно: 148218971101, номер запису про право власності 2355962. Ринкова вартість земельної ділянки згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеного ТОВ "Земельне бюро "Хрещатик" 20 серпня 2013 року складає 323661,00 грн без ПДВ. За домовленістю сторін станом на дату укладення договору заставна вартість земельної ділянки складає 280224,00 грн без ПДВ. Предмет іпотеки використовується іпотекодавцем за призначенням. Іпотека поширюється на всі невіддільні від майна складові частини та внутрішні системи, що існують на момент укладення договору та ті, що виникнуть в майбутньому. Усі зроблені іпотекодавцем в період дії цього договору поліпшення, зміни, доробки тощо, автоматично стають предметом іпотеки за договором. Відповідно до п.2.2. іпотечного договору сторони погодили, що загальна вартість предмета іпотеки визначена сторонами і становить 1321713,00 грн без ПДВ. Пунктом 2.3. іпотечного договору сторони погодили, що іпотекодавець підтверджує, що він є власником предмету іпотеки і відповідно до чинного законодавства України має право його відчужувати; предмет іпотеки жодним способом не відчужений, в спорі та під арештом не перебуває; відповідно до чинного законодавства України на предмет іпотеки може бути звернено стягнення; не існує жодної цивільної чи кримінальної справи, яка б зачіпала його інтереси і могла б мати небажані для його справ наслідки, предмет іпотеки на момент підписання цього договору нікому іншому не проданий, не подарований, не відчужений іншим способом, в податковій заставі не знаходиться, в спорі і під забороною (арештом) не перебуває, у користуванні малолітніх та/або неповнолітніх дітей не перебуває, та не обтяжений будь яким іншим чином, прав щодо нього у третіх осіб як в межах так і за межами України немає, внаслідок передачі майна в іпотеку не уде порушено прав та законних інтересів інших осіб; предмет іпотеки не занесений чи/та не підлягає занесенню до Державного реєстру національної культурної спадщини. Відповідно до п.3.2.3. іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмета іпотеки і повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату позичальником основного боргу, процентів, комісій, неустойки відповідно до умов кредитного договору, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язань, необхідних витрат на утримання предмета іпотеки ,а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги (нотаріальні послуги, виконавчий збір тощо). Відповідно до п.3.2.7 іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з п.3.2.12 договору, якщо в момент настання терміну виконання позичальником зобов`язань (в тому числі по сплаті будь яких платежів, які повинні бути здійснені відповідно до кредитного договору), забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані; у разі виникнення у нього права вимагати дострокового виконання позичальником, забезпечених іпотекою за цим договором. Відповідно до п.3.2.17 іпотечного договору іпотекодержатель має право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо протягом тридцяти днів вимога іпотекодержателя до позичальника/ іпотекодавця про усунення порушень зобов`язань за кредитним договором та/або іпотечним договором залишається без задоволення. Якщо викликана направленням повідомлення іпотекодавцю затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмету іпотеки, іпотекодержатель має право розпочати звернення стягнення без попереднього повідомлення іпотекодавця. У разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором (в тому числі у випадку прострочення чергових платежів) іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (п.6.1. іпотечного договору) Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя на підстав рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання. При цьому позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі (п.6.3., п. 6.4.), або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя (п.6.2. іпотечного договору). Реалізація предмета іпотеки у разі звернення на нього стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" (п.7.1. іпотечного договору). Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. За приписами статті 1 Закону іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Частиною першою статті 27 Закону України "Про заставу" передбачено, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. У разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (частина перша та друга статті 23 Закону). Відповідно до частини першої статті 33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно з частинами першою та другою статті 35 Закону у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. За приписами статті 36 Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Таким чином, в розумінні вищезазначених положень договору та законодавства, правом на реалізацію забезпечення виконання кредитного зобов`язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки наділений кредитор/іпотекодержатель, яким за умовами договору є Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк". Поряд з цим з матеріалів справи вбачається, що 01 жовтня 2015 року Правлінням Національного Банку України було прийнято Постанову №659/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії проблемних" строком на 180 днів. 24 грудня 2015 року Правлінням Національного Банку України було прийнято Постанову №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" та Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №239 від 24 грудня 2015 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". 22 березня 2016 року Правлінням Національного банку України на підставі пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" винесено постанову №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК". Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку". 13 липня 2016 року наглядовою радою ПАТ "Український інноваційний банк" ініційовано проведення позачергових загальних зборів акціонерів, на яких прийнято рішення про перейменування ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "УКРІНКОМ", змінене місцезнаходження акціонерного товариства, затверджено нову редакцію його статуту, змінені види діяльності товариства за Класифікацією видів економічної діяльності (виключено "діяльність комерційних банків", за КВЕД: 64.19) та призначені голова правління і члени правління. Державна реєстрація відповідних змін до установчих документів банку була проведена цього ж дня приватним нотаріусом (реєстраційна дія № 10741050132038947). Відповідно до пункту 1.1 статуту акціонерного товариства у редакції від 13 липня 2016 року ПАТ "УКРІНКОМ" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "УКРІНКОМ", яке є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ "Український інноваційний банк". Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2016 року у справі №826/1162/16 визнано протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24 грудня 2015 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року у справі №826/1162/16 апеляційні скарги Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 у справі №826/1162/16 залишені без задоволення, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва залишена без змін. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року у справі №826/5325/16 визнані протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку". Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року постанова Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/5325/16 від 29 квітня 2016 року залишена без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року у справі №826/1162/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2016 року у справі №826/1162/16 та ухвалу Київського адміністративного суду від 14 квітня 2016 року залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року у справі №826/5325/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року у справі №826/5325/16 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року у справі №826/5325/16 залишено без змін. Відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРІНКОМ" від 28 березня 2017 року знову змінена назва акціонерного товариства на ПАТ "Українська інноваційна компанія", реєстрація здійснена 03 квітня 2017 року (реєстраційна дія № 10701200000007396). Відповідно до пункту 1.1 статуту акціонерного товариства у редакції від 18 березня 2017 року ПАТ "Українська інноваційна компанія" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "УКРІНКОМ" на ПАТ "Українська інноваційна компанія", яке є набувачем всіх прав та обов`язків ПАТ "УКРІНКОМ" та ПАТ "Український інноваційний банк". Постановою Верховного Суду України від 24 жовтня 2017 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2016 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення; у задоволенні позову ОСОБА_5 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк", ОСОБА_6 , про визнання протиправними, скасування рішень та зобов`язання вчинити дії відмовлено. Постанова Верховного Суду України була мотивована тим, що провадження у даній справі було розпочате акціонером, який є власником простих іменних акцій в розмірі 0,0003%, а тому рівень його зацікавленості та сутність інтересу в діяльності банку якісно відрізняється від акціонера банку, який може бути ініціатором оскарження дій чи бездіяльності Національного Банку України 14 грудня 2017 року Окружний адміністративний суд м. Києва постановою по справі №826/14033/17 задовольнив позовні вимоги ПАТ "Українська інноваційна компанія", визнав незаконним та скасував Постанову Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Постановою від 20 лютого 2018 року по справі №826/14033/17 Київський апеляційний адміністративний суд залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 грудня 2017 року. Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у справі №826/14033/17 від 09 серпня 2019 року відмовлено у задоволенні касаційних скарг, залишені без змін постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року щодо визнання незаконним та скасування Постанови Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду було встановлено, що ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "УКР/ІН/КОМ" є однією і тією ж юридичною особою з урахуванням проведеної зміни найменування та вказано, що відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань свідчать про обставини правонаступництва між ПАТ "УКР/ІН/КОМ" та ПАТ "Укрінбанк", також ПАТ "УКР/ІН/КОМ" довело свою ідентичність та безперервність юридичної особи, а зміна організаційно правової форми не відбувалась, тому відсутній факт реорганізації юридичної особи, в ході якої згідно зі статтями 27, 28 Закону України "Про банки і банківську діяльність" необхідне затвердження плану реорганізації та отримання дозволу від Національного Банку України. З огляду на викладене позивач зазначає, що у даному випадку мало місце транслятивне (підсумоване) правонаслідування юридичної особи, враховуючи зміну назви, збереження ідентифікаційного коду юридичної особи та вступ у цивільний оборот нової, замість правопопередника із збереженням обсягу правосуб`єктності в порядку правонаступництва, і ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією юридичною особою. Господарський суд Луганської області визнав таку позицію ПАТ "Українська інноваційна компанія" обгрунтованою, зазначивши, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" є належним іпотекодержателем за вищезазначеними правочинами. Однак колегія суддів, погоджується з аругментами апелянта та зазначає про безпідставне незастосування місцевим господарським судом висновків Великої Палати Верховного суду, викладених у постанові від 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16, де розглядалась виключна правова проблема, вирішення якої має суттєве значення для розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема про обсяг прав та обов`язків ПАТ "Українська інноваційна компанія" як правонаступника банківської установи у кредитно-банківських, цивільних, депозитних та інших правовідносинах. Вказане обґрунтовується таким. У разі припинення діяльності суб`єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу (частини перша та третя статті 25 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України)). Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 та 4 частини другої статті 11 ЦК України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частини перша статті 14 ЦК України). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України). Суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (частина п`ята статті 5 Господарського кодексу України (далі ГК України)). Відповідно до частин другої та третьої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватись від дій, які б могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правом в інших формах. Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України). До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (частина третя статті 202 ГК України). Припинення зобов`язання регулюється главою 50 ЦК України. Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом (частини перша та четверта статті 104 ЦК України). Особливості ліквідації банків встановлюються Законом України "Про банки і банківську діяльність". Реорганізація банку - злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов`язків правонаступникам (абзац сороковий частини першої статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). У разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Під час проведення реорганізації банку шляхом перетворення кредитори не мають права вимагати від банку припинення чи дострокового виконання зобов`язання (частина третя статті 26 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). Власники банку мають право розпочати процедуру ліквідації банку за рішенням загальних зборів лише після надання на це згоди НБУ та за умови відкликання банківської ліцензії. Ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про ліквідацію юридичних осіб, у разі якщо НБУ після отримання рішення власників про ліквідацію банку не виявив ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного. В іншому випадку НБУ відмовляє в погодженні згідно з пунктом 2.4. глави 2 розділу III Положення про заходи впливу. Якщо банк, який ліквідується за ініціативою власників, віднесено НБУ до категорії проблемних або неплатоспроможних, НБУ та Фонд вживають щодо нього заходи, передбачені Законом про банки та Законом про гарантування вкладів (згідно із статтею 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). Правління банку зобов`язане протягом трьох робочих днів інформувати НБУ, зокрема про: про кандидатуру на призначення на посаду керівника банку, зміну юридичної адреси і місцезнаходження банку, наявність хоча б однієї з підстав для віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних або для відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку, припинення банківської діяльності (згідно із пунктами 1, 2, 5 та 6 частини першої статті 46 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). Банк подає документи для проведення державної реєстрації змін до статуту банку після їх погодження НБУ. Перелік документів та порядок погодження змін до статуту банку встановлюються НБУ. НБУ приймає рішення про погодження змін до статуту банку або про відмову в їх погодженні не пізніше місячного строку з дня подання повного пакета документів. НБУ в установленому ним порядку вносить відповідний запис до Державного реєстру банків після проведення державної реєстрації змін до установчих документів (частини четверта та шоста-восьма статті 16 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). Погодження змін, що вносяться до статутів банків, регулюються, зокрема главою 1 розділу VII Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, затвердженого постановою Правління НБУ від 08 вересня 2011 року № 306, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2011 року за № 1203/19941 (далі - Положення про ліцензування банків). Погодження призначення та визначення відповідності професійної придатності та ділової репутації керівників банку, керівника підрозділу внутрішнього аудиту (у разі їх зміни) регулюється главою 3 розділу VII Положення про ліцензування банків. Зокрема, відповідно до пункту 1.8 глави 1 розділу VII Положення про ліцензування банків банк у разі зміни свого найменування зобов`язаний у новій редакції статуту зробити запис про правонаступництво банку з новим найменуванням щодо передачі йому всього майна, прав і зобов`язань банку з попереднім найменуванням. Документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати переліку вимог, передбаченому частиною першою статті 15 Закону про держреєстрацію, зокрема установчі документи банків, інших юридичних осіб, які згідно із законом підлягають погодженню (реєстрації) відповідно Національним банком України, іншими державними органами, подаються з відміткою про їх погодження відповідним органом (пункт 10). Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними (частина третя статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України (частина перша статті 4 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність" метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника. Цим завданням кореспондує мета банківського нагляду, визначена у частині першій статті 67 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а також мета банківського регулювання, визначена у частині першій статті 55 Закону України "Про національний банк України". Банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України (далі також НБУ), спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких НБУ здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку (абзац четвертий статті 1 Закону України "Про національний банк України"). Метою Закону про гарантування вкладів є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (стаття 1 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). Фонд та НБУ співпрацюють з метою забезпечення стабільності банківської системи України і захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків. З цією метою Фонд і НБУ укладають договір про співпрацю, який передбачає засади співробітництва цих установ у процесі регулювання і нагляду за діяльністю банків, застосування до них заходів впливу, інспекційних перевірок банків, здійснення заходів з виведення неплатоспроможних банків з ринку (частина перша статті 55 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). Тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду (частина перша статті 35 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). Особливості передачі активів і зобов`язань неплатоспроможного банку визначені статтею 40 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". У разі відповідності банку, який віднесений до категорії неплатоспроможних, критеріям, встановленим нормативно-правовими актами Фонду, виконавча дирекція Фонду затверджує план врегулювання, в якому зазначено, що найменш витратним способом виведення банку з ринку є ліквідація банку з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб у порядку, встановленому Законом про гарантування вкладів, та подає НБУ пропозицію щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації такого банку. У такому разі тимчасова адміністрація припиняється у день отримання рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (згідно із частиною другою статті 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). Відшкодування вкладникам коштів за їх вкладами після прийняття рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку з підстав, передбачених частиною другою статті 77 (відкликання банківської ліцензії) Закону України "Про банки і банківську діяльність" закріплене статтею 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка також передбачає відповідне набуття Фондом статусу кредитора відповідного банку. Завершує Фонд відповідні виплати у день подання документів для внесення до Єдиного реєстру запису про ліквідацію банку як юридичної особи. Не допускається втручання органів державної влади та інших державних органів чи їх посадових та службових осіб, будь-яких юридичних чи фізичних осіб у виконання функцій і повноважень Національного банку, Ради Національного банку, Правління Національного банку чи службовців Національного банку інакше, як в межах, визначених Конституцією України та Законом про НБУ (частина перша статті 53 Закону України "Про національний банк України"). Цьому положенню кореспондує частина сьома статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" стосовно гарантій незалежності Фонду. Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь- яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов`язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом. Шкода, заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному законом (частини четверта та п`ята статті 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). Законодавче регулювання питань, пов`язаних з виконанням НБУ своїх функцій, установлюється або змінюється виключно Законом України "Про національний банк України". Зміна положень Закону про НБУ може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до Закону України "Про національний банк України" (частина третя статті 53 Закону України "Про національний банк України"). Відповідно до змісту положень банківського законодавства лише реорганізація банку передбачає правонаступництво. Способи реорганізації банку передбачені статтею 26 Закону України "Про банки і банківську діяльність". До реорганізації не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Зміна назви акціонерного товариства (банку) без зміни його організаційно- правової форми, виключення з його назви слова "банк", виключення з видів його діяльності "діяльності комерційних банків" (КВЕД: 64.19) не є ані перетворенням цієї юридичної особи в розумінні статті 108 ЦК України (статті 87 Закону України "Про акціонерні товариства"), ані виділом в розумінні статті 109 ЦК України (статті 86 Закону України "Про акціонерні товариства"), ані припиненням шляхом злиття, приєднання або поділу в розумінні статті 106 ЦК України (статей 83-85 Закону України "Про акціонерні товариства"). Отже, в результаті організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року нова банківська установа відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" не утворилась. Власники ПАТ "Український інноваційний банк", приймаючи рішення про відмову від "банківської діяльності", висловили своє бажання припинити таку діяльність, яка є складовою спеціальної правосуб`єктності банку як юридичної особи, але вони не звернулись до існуючої процедури ліквідації банку за їх рішенням, передбаченої статтею 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", погодження якої з боку НБУ неможливе в силу чинності у відповідного банку статусу проблемного, що відповідає як статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність" так і пункту 2,4 глави 2 розділу III Положення про заходи впливу. Також відповідно до банківського законодавства реорганізація банку або його ліквідація за рішенням власників має відбуватись за погодження з НБУ. Відповідного погодження не встановлено. Разом з тим банківським законодавством, зокрема статтями 16 та 46 Закону України "Про банки і банківську діяльність", також передбачено інформування та погодження з НБУ змін до статуту банку, а також їх реєстрацію тільки після погодження таких змін НБУ. Однак весь обсяг організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року не погоджувався НБУ, попри те, що таке погодження є обов`язковим. Банківське законодавство не передбачає правонаступництво у разі ліквідації банку. Крім того, з урахуванням частини шостої статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частини третьої статті 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", пункту 3.1 глави 3 розділу III Положення про заходи впливу, ліквідація банку ані за ініціативою НБУ, ані за ініціативою власників банку не може вважатись завершеною, оскільки не відповідає вимогам цих нормативних положень, що визначають момент закінчення ліквідації банку. Отже, незалежно від того чи проведена ліквідація банку чи ні, банк зобов`язаний узгоджувати внесення змін до свого статуту з НБУ відповідно до вимог банківського законодавства. Відповідна вимога є обов`язковою незалежно від чинності Постанови НБУ про неплатоспроможність банку, Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію, Постанови НБУ про відкликання ліцензії та ліквідацію банку, Рішення Фонду про ліквідацію банку. Правочину між ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "УКРІНКОМ" щодо передачі прав та обов`язків банку не відбулось, правонаступництва в розумінні процедури реорганізації також. Іншої передбаченої статтею 512 ЦК України зміни кредитора в особі ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "УКРІНКОМ" (ПАТ "Українська інноваційна компанія") не доведено. Відповідно до банківського законодавства (частини 6 статті 38, частини першої та п`ятої статті 52 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") Фонд забезпечує вимоги кредиторів банку за рахунок реалізації вимог банку до боржників. Реорганізація банку в іншу особу, або передача прав та обов`язків банку іншій особі за іншими правочинами, навіть зміна назви, якщо це тягне трансформацію носія таких прав та обов`язків, має проводитись у спосіб, який відповідає закону, а за наявності прогалин в законодавчому регулюванні загальним принципам законодавства, в першу чергу спеціального, яке регулює банківську діяльність як специфічний вид діяльності. Не можуть ставитись діями однієї особи під загрозу система банківського нагляду встановлена банківським законодавством, та реалізація мети цього законодавства. Виведення банку з ринку шляхом виключення слова "банк" з його назви та "банківської діяльності" з видів його діяльності законом не передбачено. Попри те, що закон не містить прямої заборони вказаних рішень керівників банку як таких, здійснення цього без узгодження з НБУ не відповідає загальним принципам банківського законодавства. Якщо юридична особа бажає припинити банківську діяльність, то вона має як банк вийти з ринку за процедурами, які передбачені законодавством, що регулює здійснення банківської діяльності в Україні, для виведення банку з ринку під наглядом НБУ та за участю Фонду. Рішення про здійснення змін у статуті відповідного банку є підставою для державної реєстрації цих змін лише за умови дотримання встановленої законом процедури погодження таких змін. Порушення такого порядку не відповідає публічному порядку, а також ставить під загрозу гарантовані права інших осіб, передбачені законодавством. Ураховуючи те, що ПАТ "Український інноваційний банк" не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ "Українська інноваційна компанія", останнє не набуло прав банку. За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеної у справі №925/698/16 від 10 грудня 2019 року, належним суб`єктом, уповноваженим представляти банк у спірних правовідносинах після запровадження у банку тимчасової адміністрації, є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до положень п. 17 частини першої статті 2, статей 34, 37, 44, 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1-4 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Виходячи з телеологічного (цільового), логічного й системного тлумачення положень статей 302, 303 ГПК України і статей 13, 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", можна зробити висновок, що господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду. При розгляді даного спору Господарський суду Луганської області необґрунтовано врахував висновок, викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №826/14033/17 від 09 серпня 2019 року, не застостосувавши висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові № 925/698/16 від 10 грудня 2019 року, який має перевагу при використанні правозастосовчої практики. Висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові № 925/698/16 від 10 грудня 2019 року, необхідно розглядати як вирішення виключної правової проблеми, дослідження якої має суттєве значення для розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема про обсяг прав та обов`язків ПАТ "Українська інноваційна компанія" як правонаступника банківської установи у кредитно-банківських, цивільних, депозитних та інших правовідносинах. Такі висновки є актуальними незалежно від того, чи є постанова Великої палати Верховного Суду остаточною у вирішенні справи. Не спростовують актуальність таких висновків й посилання суду першої інстанції на ухвалу Третьої колегії суддів Другої сенату Конституційного Суду України у справі № 3- 88/2020(175/20) від 03 червня 2020 року та постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/2144/16 від 25 листопада 2020 року, адже у них жодним чином не йдеться про нівелювання здійснених висновків Великою Палатою Верховного Суду. При цьому суд першої інстанції не врахував, що висновки у постанові Великої палати Верховного Суду у справі № 925/698/16 від 10 грудня 2019 року для даної справи мають значення не як преюдиція, а як правозастосування, що є не тотожним за своїм змістом. Суд першої інстанції відійшов від запропонованого правозастосування Великої Палати Верховного Суду без будь-якого обґрунтування такого відступлення по суті, обмежившись лише твердженням про неостаточність такої постанови. Ураховуючи наведене колегія суддів зазначає, що Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" не є належними кредитором та іпотекодержателем за вищезазначеними правочинами, а відтак не є належним позивачем у такому спорі, що свідчить про безпідставність позовних вимог. Колегія суддів не надає правової оцінки іншим аргументам апелянта про необґрунтованість позовних вимог, оскільки позовна заява подана належним кредитором за вищезазначеними правочинами, що виключає необхідність дослідження доводів позовної заяви по суті. З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права, що спричинило неправильне вирішення спору. У зв`язку з цим апеляційна скарга фізичної особи ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Луганської області від 09 лютого 2021 року у справі № 913/266/20(711/10273/17) скасуванню в частині задоволення позовних вимог, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги фізичної особи ОСОБА_1 , судові витрати понесені апелянтом при поданні апеляційної скарги, підлягають відшкодуванню позивачем в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.2 ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Господарського суду Луганської області від 09 лютого 2021 року у справі № 913/266/20(711/10273/17) скасувати в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №09-2013 від 11.09.2013, укладеним між ПАТ "Укрінбанк" (ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ТОВ "Компанія "Юнітранс Агро", що станом на 01.10.2017 складає 2015374 грн 42 коп., яка складається з: - заборгованості по кредиту 1293592 грн 99 коп.; - відсотків за користування кредитом 324088 грн 18 коп.; - пені за порушення повернення кредиту 199624 грн 41 коп.; - інфляційних нарахувань за порушення строків погашення відсотків за кредитом 67828 грн 57 коп.; - інфляційних нарахувань за порушення повернення кредиту 130284 грн 27 коп. , а саме на: -житловий будинок з підвалом літ. "Е-2, пд", загальною площею 191,9 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , який належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (бланк серії НОМЕР_1 ), виданого Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради 12.06.2012; -земельну ділянку площею 0,0579 га, кадастровий номер 7110136400:02:074:0052, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК №166241, складеного міськрайонним управлінням Держкомзему у м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 13.07.2011 за №НВ-7100610062013, що належать ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області 08.09.1998, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В решті рішення залишити без змін. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404; ідентифікаційний номер 05839888) на користь фізичної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаццйний номер НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 29 738,54 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту. Повний текст постанови складено 23 червня 2021 року. Головуючий суддя В.В. Россолов Суддя О.І. Склярук Суддя М.М. Слободін