Постанова Закарпатський апеляційний суд № 307/1887/20

Справа № 307/1887/20 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 16.06.2021 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., розглянувши апеляційну скаргу, подану особою, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в с т а н о в и в : Постановою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 31 липня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, сезонного робітника визнано винним у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять гривень) 40 копійок. Відповідно до змісту постанови та згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , 20 червня 2020 року о 03 год 00 хв у с. Вонігово, по вул. Головній, Тячівського району, Закарпатської області керував транспортним засобом марки «Opel», номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України. Як убачається з постанови судді місцевого суду, ОСОБА_1 вину свою не визнав, однак підтвердив факт керування транспортним засобом та зупинки автомобіля представниками поліції. При цьому, ОСОБА_1 стверджував, що погодився на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою технічного засобу «Драгер», втім результатами такого огляду не підтверджено стану алкогольного сп`яніння. Після цього медичний огляд був проведений у закладі охорони здоров`я. Ці обставини повністю підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вказує на те, що постанова судді незаконною й необґрунтованою, такою, що винесена з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог посилається на те, що не перебував у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом. Зазначає, протокол містить численні порушення, а його зміст не відповідає фактичним обставинам справи. Так, всупереч ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол оформлений 25.06.2020 о 16 год 00 хв, проте датою та часом вчинення правопорушення є 20.06.2020 о 03 год 00 хв. Крім того, вважає, що у протоколі відсутні які-небудь відомості про свідків. До того ж, посвідчення водія працівниками поліції не вилучалось. На думку апелянта, у протоколі містяться дані, які свідчать про те, що особу водія встановлено «згідно з базою АРМОР». Однак, ОСОБА_1 зазначає, що має сумніви відносно достовірності технічних можливостей системи «АРМОР», які не дозволяють належним чином ідентифікувати будь-яку особу. Стверджує, на місці зупинки транспортного засобу представники поліції не запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та не направили його на медичний огляд в заклад охорони здоров`я, як це передбачено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція). Просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Співака О. М., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд доходить висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має. Апеляційний суд, з огляду на положення ст. 294 КУпАП, переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, у відповідності до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вчиненні цього адміністративного правопорушення підтверджується дослідженими у матеріалах справи та під час судового розгляду доказами. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №388164, ОСОБА_1 20 червня 2020 року о 03 год 00 хв у с. Вонігово, по вул. Головній, Тячівського району, Закарпатської області керував транспортним засобом марки «Opel», номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України. З протоколу також вбачається, що особу водія ідентифіковано працівниками поліції за допомогою бази даних «Армор», документи в ОСОБА_1 тимчасово не вилучалися. Відомості, зазначені у протоколі підтверджують той факт, що ОСОБА_1 відмовився від надання будь-яких пояснень щодо зазначеної події. При цьому, зі змісту протоколу убачається, що водієм ОСОБА_1 документ не підписаний, від отримання його копії останній також відмовився. Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проводився у Тячівській РЛ № 1, про що свідчить висновок щодо результатів огляду № 200 від 20.06.2020, який міститься у матеріалах справи. З його змісту убачається, що лікарем приймального відділення Тячівської районної лікарні ОСОБА_3 встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння (а. с. 2). Актом медичного огляду підтверджено, що огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння проведено за допомогою приладу «Alkofor 205», відтак у зв`язку з виявленими у водія ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, порушення мовної здатності та рухової сфери, тремтіння рук), - результат огляду 1,56 проміле. В акті вказано, з пояснень ОСОБА_1 убачається, що останній випив 1 (одне) пиво. Відповідно до змісту направлення на проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я, такий був складений поліцейським СРПП №3 старшим сержантом поліції Ключкей М. відносно ОСОБА_1 о 04 год 25 хв 20.06.2020. Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №12-01/8037 підтверджено, що засіб вимірювальної техніки «Алкофор 205» відповідає встановленим вимогам. Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2.9 «а» ПДР, та його винуватість у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що поліцейські ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були упереджені при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення; що в них були підстави для фальсифікації протоколу та направлення на медичний огляд, чи обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, і що вони зацікавлені у результатах розгляду справи, у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги й на такі не посилалася сторона захисту в ході її розгляду. Тому, апеляційний суд доходить висновку, що представники поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , виконуючи свої функціональні обов`язки, діяли у межах наданих їм повноважень. Крім того, під час апеляційного розгляду справи не встановлено й даних про те, що у лікаря Тячівської РЛ ОСОБА_3 , який проводив огляд на стан алкогольного сп`яніння були підстави для обмови ОСОБА_1 такі дані в матеріалах справи також відсутні й до апеляційної скарги їх не додано, й на такі не посилалася сторона захисту в ході її розгляду. Не встановлено в ході апеляційного розгляду й будь-яких фактів примусу чи незаконних методів застосованих працівниками поліції щодо ОСОБА_6 які б призвели до примусового проходження огляду у закладі охорони здоров`я. Доводи апеляційної скарги про незаконність постанови апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеним вище. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 був тверезий під час керування транспортним засобом, а відомості, які містяться у протоколі щодо дати і часу складання документу не відповідають фактичним обставинам справи - апеляційний суд вважає такими, що не спростовують факту порушення ОСОБА_1 вимог передбачених п. 2.9 «а» ПДР, та відповідно, і висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, оскільки його вина підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які свідчать про факт керування автомобілем та перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. Не знайшли свого підтвердження і доводи апелянта у тій частині, що поліцейські не дотрималися порядку проведення огляду та направлення водія на встановлення стану алкогольного сп`яніння. Так, процедура направлення та огляд водіїв на стан сп`яніння регламентується Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції (далі - Порядок), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103. У відповідності до положень Інструкції та Порядку, огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом, або лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Матеріалами справи, зокрема копією направлення ОСОБА_1 на огляд до Тячівської РЛ, копією акту проведення медичного огляду №200 від 20.06.2020, та висновком медичного огляду від 20.06.2020 підтверджено, що працівники поліції діяли у відповідності до вимог вищевказаних документів. Як такі, що жодним чином не спростовують факту порушення ОСОБА_1 вимог передбачених п. 2.9 «а» ПДР та висновку суду першої інстанції про наявність у його діях складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції ідентифікували особу водія ОСОБА_1 за допомогою системи «Армор», технічну можливість якої апелянт ставить під сумнів. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо якого складено протокол про адміністративне правопорушення та інші документи є особою, яка притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1. ст. 130 КУпАП. Доказів протилежного стороною захисту в апеляційній скарзі та під час судового розгляду не надано, а також доказів про те, що протокол про адміністративне правопорушення складено щодо іншої особи. Відсутність відомостей у протоколі про адміністративне правопорушення щодо свідка ОСОБА_2 не спростовує факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та не дає підстав вважати, що протокол складений всупереч Інструкції і не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що постанова судді є незаконною, прийнята без встановлення всіх фактичних обставин справи, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження і повністю спростовуються наявними в матеріалах справи й наведеними вище доказами. З огляду на вищенаведене, апеляційний суд доходить висновку, що суддею місцевого суду ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП; що винуватість ОСОБА_1 підтверджується сукупністю зібраних у справі, досліджених суддею місцевого суду, перевірених апеляційним судом, наведених вище доказів, яким дана правильна оцінка в постанові; що адміністративне стягнення накладено на нього в межах санкції вищевказаної статті, у зв`язку із чим, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, яке має підвищену суспільну небезпеку й відноситься до грубих порушень ПДР України як таке, що безпосередньо впливає на безпеку дорожнього руху та її учасників, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення. Отже, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння буде сприяти досягненню основної мети - виховання правопорушника у дусі додержання законів України. На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувану постанову суду першої інстанції як законну та обґрунтовану необхідно залишити без зміни, а подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу без задоволення. Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу, у тому числі й про виклик свідків чи витребування доказів, стороною захисту не заявлялось. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 31 липня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя І. В. Стан