Постанова 4804 № 222/860/20

22-ц/804/1543/21 222/860/20 Головуючий у І інстанції Вайновська О.Є. Єдиний унікальний номер 222/860/20 Номер провадження 22-ц/804/1543/21 Доповідач Барков В.М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2021 року м. Маріуполь Донецький апеляційний суд в складі: головуючого судді Баркова В. М., суддів Зайцевої С. А., Ткаченко Т. Б., секретар Сікора М. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Малиновка» в інтересах якого діє адвокат Кінько Ольга Володимирівна на рішення Володарського районного суду Донецької області від 18 березня 2021 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Малиновка» до товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «ТІТАН», державного реєстратора Мангушської державної районної адміністрації та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору емфітевзису та скасування державної реєстрації речового права, ВСТАНОВИВ: В липні 2020 року позивач ТОВ «Малинівка» звернувся до суду із позовом до відповідачів ТОВ СП «ТІТАН», державного реєстратора Мангушської РДА та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору емфітевзису від 19 червня 2017 року, укладеного між ТОВ СП «ТІТАН» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 5,6089 га, кадастровий номер № 1421781100:08:000:0418, розташованої на території Боївської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що спірний договір укладений під час дії договору оренди цієї ж земельної ділянки від 01 вересня 2007 року, укладеного між ТОВ «Малинівка» та ОСОБА_2 спадкоємцем якого є ОСОБА_1 строком на 12 років. Враховуючи наведене, просив визнати договір емфітевзису недійсним та скасувати державну реєстрації речового права ТОВ СП «ТІТАН» за № 187231553 від 01 листопада 2019 року на вказану земельну ділянку, оскільки це перешкоджає зареєструвати укладену між ТОВ «Малинівка» та ОСОБА_1 додаткову угоду від 10 січня 2019 року до договору оренди землі від 01 вересня 2007 року. Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 18 березня 2021 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Малинівка» відмолено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Кінько О. В. в інтересах ТОВ «Малинівка» подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на незаконність рішення, неповне з`ясування судом обставин справи та невідповідність нормам матеріального права, просила його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у позивача існує переважне право укладання додаткової угоди з ОСОБА_1 , оскільки такий правочин відбувався під час дії договору оренди, а отже договір емфітевзису на спірну земельну ділянку порушує таке переважне справо на поновлення або продовження договору оренди між позивачем та ОСОБА_1 . У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ СП «ТІТАН» адвокат Япрах Д. Г. вважає, що доводи апеляційної скарги не знаходять свого підтвердження і не узгоджуються з нормами матеріального права. Зокрема зазначає, що в контексті викладеної правової позиції в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 орендар не має права на подвійну реєстрацію договору оренди земельної ділянки та уразі відсутності відомостей про права інших осіб має право на таку реєстрацію, а отже ТОВ СП «ТІТАН» у законному порядку зареєстрував право емфітевзису на спірну земельну ділянку. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ «Малинівка» адвоката Кінько О. В., яка просила скаргу задовольнити, пояснення представника ТОВ СП «ТІТАН» адвоката Япрах Д. Г., який просив залишити рішення суду без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інші. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 376 ЦПК України). Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи права ТОВ «Малинівка», як орендаря земельної ділянки площею 5,610 га, кадастровий номер 1421781100:08:000:0418, розташованої на території Боївської сільської ради для ведення особистого товарного сільськогосподарського виробництва, що виникли на підставі договору оренди землі від 01 вересня 2007 року, припинені у зв`язку зі спливом строку договору оренди, а тому порушене право позивача не може бути захищене судом, оскільки ТОВ «Малинівка» не зможе зареєструвати своє право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте з такими висновками погодитися не можна. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Із урахуванням норм ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 16 ЦК України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Згідно положень частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 5 ст. 81 ЦПК України). При розгляді спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Судом першої інстанції встановлено, що 01 вересня 2007 року між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ТОВ «Малинівка» був укладений договір оренди земельної ділянки площею 5,610 га, яка знаходиться в селі Малинівка Нікольського району Донецької області та належить орендодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН №117055 від 09 жовтня 2006 року (а.с.15-17, 20). У договорі сторони погодили строк його дії у 12 років, розмір орендної плати у 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та порядок набрання чинності договором після підписання сторонами та його державної реєстрації. Державна реєстрації договору оренди землі від 01 вересня 2007 року відбулася 08 січня 2008 року за № 040815100057 (а.с.15-17, 34 зворотній бік). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Право власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування отримала ОСОБА_1 (а.с. 25), яке вона зареєструвала 09 червня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 87). 19 червня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ СП «ТІТАН» укладений договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), за яким ОСОБА_1 передала ТОВ СП «ТІТАН» (емфітевт) право розпорядження спірною земельною ділянкою та право її цільового використання строком на 100 років зберігаючи за собою право володіння нею, а емфітевт сплатив ОСОБА_1 плату за користування емфітевтичним правом в розмірі 112 178 грн. Сторони також домовилися, що цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами з наступною державною реєстрацією і діє до виконання його умов (а.с. 85-86). 19 червня 2017 року ТОВ СП «ТІТАН» сплатило ОСОБА_1 плату за користування емфітевтичним правом в розмірі 90 303 грн. 29 коп. (а.с. 90), а 19 липня 2017 року зареєструвало своє право користування земельною ділянкою (а.с. 91). 10 січня 2019 року ОСОБА_1 та ТОВ «Малинівка» підписали додаткову угоду до договору оренди землі від 01 вересня 2007 року, за умовами якої сторони подовжили строк дії договору оренди до 01 вересня 2056 року, та визначили орендну плату в розмірі 139 351 грн. 55 коп., яка має бути сплачена одноразово в місячний термін після державної реєстрації додаткової угоди (а.с. 22). Рішенням № 49847253 від 25 листопада 2019 року держреєстратором Нікольської РДА Донецької області, відмовлено у державній реєстрації речового права оренди спірної земельної ділянки (а.с. 32). Згідно з ч. 1, 5 ст. 102-1 ЗК України у редакції, чинній на 17 червня 2017 року, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 627 ЦК України визначено свободу договору, а саме: відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частини першої статті 628 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно із частиною першою статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Право емфітевзису частиною першою статті 395 ЦК України віднесено до речового права на чуже майно. Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. У статті 13 Закону «Про оренду землі» надано визначення договору оренди землі. Договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Передання в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності, зокрема, громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України у редакції, чинній на час реєстрації договору оренди землі від 01 вересня 2007 року). Згідно з частиною другою статті 125 ЗК України у вказаній редакції право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (статті 20 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час підписання ОСОБА_2 та ТОВ «Малинівка» договору оренди землі та його реєстрації). Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону України «Про оренду землі» у вказаній редакції). З матеріалів справи вбачається, що на час підписання 19 червня 2017 року оскарженого договору емфітевзису та реєстрації права користування земельною ділянкою за ТОВ СП «ТІТАН» був чинним договір оренди цього ж об`єкта, підписаний 01 вересня 2007 року і зареєстрований у Володарському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 08 січня 2008 року в Державному реєстрі земель (запис за № 040815100057). Оскільки емфітевзис і право оренди землі є речовими правами, вони за своєю правовою природою не можуть одночасно встановлюватись щодо однієї земельної ділянки для різних правонабувачів. Чинне законодавство у сфері земельних відносин не передбачає можливості спільного використання земельних ділянок кількома особами на умовах договору емфітевзису і договору оренди. Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац четвертий частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі»). Згідно зі статтею 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього кодексу. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт «в» частини третьої статті 152 ЗК України). Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Внаслідок укладення оскарженого договору емфітевзису ТОВ СП «ТІТАН» отримало право користування земельною ділянкою, що стало перешкодою для позивача у реалізації права користування тією самою земельною ділянкою, а тому оскаржений договір необхідно визнати недійсним. Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подачу до суду першої інстанції позовної заяви, позивач сплатив судовий збір в розмірі 4 204 грн. (а.с. 7), а за подачу апеляційної скарги 3 153 грн. (а.с. 66). Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, з ОСОБА_1 та ТОВ СП «ТІТАН» на користь позивача необхідно стягнути по 2 102 грн. з кожного за подачу позову до суду першої інстанції та по 1 576 грн. 50 коп. з кожного за подачу апеляційної скарги. Керуючись ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Малиновка» від імені та в інтересах якого діє адвокат Кінько Ольга Володимирівна задовольнити. Рішення Володарського районного суду Донецької області від 18 березня 2021 року скасувати. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Малиновка» до товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «ТІТАН», державного реєстратора Мангушської державної районної адміністрації та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору емфітевзису та скасування державної реєстрації речового права задовольнити. Визнати недійсним договір емфітевзису, укладений 19 червня 2017 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «ТІТАН». Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права (емфітевзису) № 21501274 від 19 липня 2017 року щодо земельної ділянки площею 5,6089 га з кадастровим номером № 1421781100:08:000:0418 за товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «ТІТАН». Стягнути з ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «ТІТАН» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Малиновка» витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви в сумі по 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні з кожного. Стягнути з ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «ТІТАН» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Малиновка» витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі по 1 576 (одна тисяча п`ятсот сімдесят шість) грн. 50 коп. з кожного. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 22 червня 2021 року. Судді В.М. Барков С. А. Зайцева Т. Б. Ткаченко