Постанова 4873 № 910/18330/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "10" червня 2021 р. Справа№ 910/18330/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Суліма В.В. суддів: Гаврилюка О.М. Майданевича А.Г. при секретарі судового засідання : Кубей В.І. за участю представників сторін: від позивача: Качкурова С.В.; від відповідача: Бойков О.С., розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 року (дата підписання повного тексту 30.07.2020 року) у справі №910/18330/19 (суддя: Ващенко Т.М.) за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс" про стягнення 1 051 254,02 грн ВСТАНОВИВ: Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 1051254,02 грн: 975763,49 грн заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді, 48703,82 грн інфляційних втрат, 26786,71 грн 3% річних (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував умови договору купівлі-продажу теплової енергії № 320121 від 03.12.2012 року в частині здійснення розрахунків за спожиту теплову енергію за період з грудня 2012 року по травень 2018 року, право вимоги сплати заборгованості за яким перейшло до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" внаслідок укладення договору № 601-18 про відступлення права вимоги від 11.10.2018 року з первісним кредитором - Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (найменування змінене на Aкціонерне товариство "К.Енерго"). Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 року відмовлено повністю в задоволенні позову. Не погодившись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 86 Господарського процесуального кодексу України. Так, скаржник зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які звернення (зауваження та скарги) Товариства з обмеженою відповідальністю Водоканал - Сервіс» на недотримання теплопостачальною організацією (ПАТ КИЇВЕНЕРГО» умов поставки, обсягів, та параметрів теплоносія визначених договором №320121 та законодавством у спірний період. Тобто, факт постачання ПРАТ «КИЇВЕНЕРГО» теплової енергії відповідачу відповідно до умов договору №320121 визнаний відповідачем та не підлягає доказуванню. При цьому, скаржник вказав, що відповідач не заперечував факт встановлення у точці купівлі-продажу приладів обліку теплової енергії. Крім того, скаржник вказав, що суд першої інстанції не надав правової оцінки доказам, які надані позивачем, а саме корінцям нарядів на включення та відключення суб`єктів тепло споживання за договором в опалювальні періоди та довідці про порядок нарахування та розрахунків відповідача за теплову енергію. Так, за твердженням скаржника, відповідно до акту №23 приймання-передавання фізичного носія/пристрою зберігання інформації, на якому записані файли білінгових систем ПК «БІТеК» та ПК «Уніван-Термал» позивач прийняв фізичний носій/пристрій зберігання інформації (зовнішній жорсткий диск, USB носій в кількості 1 шт), на якому записана резервна копія бази даних ПК "Уніван-Термал» станом на 01.10.2018 року. Отже, ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» передало позивачу програмний комплекс - базу даних «УНІВАН-ТЕРМАЛ», до якого ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» здійснювало внесення даних щодо нарахування спожитої відповідачем теплової енергії за договором. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2020 року справу № 910/18330/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарськго суду від 09.09.2020 року апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 року у справі №910/18330/19 залишено без руху. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі №910/18330/19 та призначено до розгляду на 17.11.2020. 16.11.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до апеляційного суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення відповідно до яких представник відповідача, зокрема зазначив, що висновок експерта наданий позивачем не містить згадки про передачу експерту фактичних даних температури гарячої води (температури теплоносія), але прямо свідчить, що такий висновок виготовлено на підставі табуляграм не ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», а Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», при цьому, як вже зазначалось раніше власні роздруківки табуляграм позивача не мають відношення до бази УНІВАН-ТЕРМАЛ-Київ Debet та жодним чином не ідентифіковані, як електронні документи взагалі в порушення вимог ст. 6, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Ухвалою Північного апеляційного господарськго суду від 17.11.2020 року відкладено розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 року у справі №910/18330/19 на 10.12.2020 року. 04.12.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до апеляційного суду від представника відповідача надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження у справі №910/18330/19, оскільки у представника позивача Лопатіна Костянтина Олександровича не має відомостей щодо наявності у останнього статусу адвоката, яке залишено без задоволення, як безпідставне. 09.12.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до апеляційного суду від представника позивача надійшло клопотання про залучення доказів, а саме постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.09.2020 року по справі №910/17662/19, акт №23 приймання-передавання фізичного носія/пристрою зберігання інформації та висновок експерта від 30.09.2020 року Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 року відкладено розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 року у справі №910/18330/19 на 28.01.2021 року. 10.12.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до апеляційного суду від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення у справі №910/18330/19, відповідно до яких представник скаржника (позивача), зокрема зазначив, що при поданні апеляційної скарги у справі №910/18330/19, при формуванні пакета документів помилково не було долучено наказ КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» від 27.08.2018 року №226 «Про надання повноважень директору СП «Енергозбут», яким конкретизовано покладені за трудовим договором на Лопатіна К.О. повноваження, як посадової особи - директора структурного підрозділу, які пов`язані з реалізацією повноважень останнього в порядку само представництва КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО». Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 року відкладено розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 року у справі №910/18330/19 на 30.03.2021 року. 10.03.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до апеляційного суду від представника позивача надійшло клопотання про залучення доказів, а саме копії постанови Верховного Суду від 16.02.2021 року по справі №910/17660/19. 15.03.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до апеляційного суду від представника відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи давності виконання документів. Колегія суддів розглянувши дане клопотання дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне. Відповідно до положень ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. Колегія суддів враховує, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Оскільки, повноваження директора СП «ЕНЕРГОЗБУТ» Лопатіна К.О., щодо представлення інтересів КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» в судових органах, позивачем доведені належними та допустимими в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказами та відповідно експертизи давності виконання документів не потребує. 29.03.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до апеляційного суду від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення відповідно до яких представник позивача, зокрема зазначив, що відповідно до норм чинного законодавства, ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» має право на доступ до суду та правосуддя шляхом само представництва, через свого штатного працівника, яким трудовим договором надані відповідні повноваження. 30.03.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до апеляційного суду від представника позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про призначення експертизи, відповідно до яких останній просив відмовити відповідачу у призначенні експертизи давності виконання документів. Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2021 року, у зв`язку з перебуванням суддів Коротун О.М., у щорічній, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/18330/19 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г. Північний апеляційний господарський суд прийняв справу № 910/18330/19 за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 року до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сулім В.В., суддів: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г. Відклав розгляд апеляційної скарги на 25.05.2021 року своєю ухвалою від 30.03.2021 року. 02.06.221 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до апеляційного суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких останній зазначив, що окрім імовірності наданих доказів, суд у вказаній справі перевіряв і їх належність, не підміняючи обов`язок позивача обґрунтувати свій позов належними, достатніми і допустимими доказами, а не лише імовірністю того, що позивач одержав такі докази. Позивачем не було надано жодного належного доказу, що підтверджує обсяг спожитої теплової енергії по договору: ні за приладами обліку, ні розрахунковим способом за їхньої відсутності. Північний апеляційний господарський суд відклав розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 року у справі №910/18330/19 на 10.06.2021 року своєю ухвалою від 25.05.2021 року. 10.06.221 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до апеляційного суду від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення, відповідно до яких останній зазначив, що передача АТ «К.ЕНЕРГО» даних щодо обліку, нарахування (розрахунків) за отриману (спожиту) відповідачем теплову енергію за договором підтверджується наявним в матеріалах справи Актом №23 приймання-передавання фізичного носія/пристрою зберігання інформації, на якому записані файли баз даних білінгових систем ПК «БІТеК» та ПК «Уніван -Термал». Так, позивачем надані належні та допустимі докази, які підтверджують обсяги спожитої теплової енергії, її вартість, розмір здійснених відповідачем часткових платежів за договором та заборгованість відповідача, наявну станом на дату укладання договору цесії. Представник позивача в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 10.06.2021 року заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін. Представник відповідача у судове засідання 10.06.2021 року не з`явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 року. Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників відповідачів та третіх осіб 2, 3, які були належним чином повідомлений про час та місце судового засідання. Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 року підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" - без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 03.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (найменування змінене на Aкціонерне товариство "К.Енерго") (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс" (споживач), було укладено договір № 320121 купівлі-продажу теплової енергії (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується протягом строку дії договору забезпечувати безперервне (за винятком нормативно встановлених перерв) постачання теплової енергії, належної якості на межу продажу (для потреб опалення та гарячого водопостачання) згідно з параметрами, визначеними у додатку № 1 до договору, а споживач зобов`язується отримувати та оплачувати її вартість відповідно до умов договору. Відповідно до п. 1.2 договору перелік будинків та потреби у тепловій енергії будинків (якісні та кількісні), до яких здійснюється постачання теплової енергії, наведено в додатку № 1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною. Згідно п. 2.1 договору якість теплової енергії на вході в теплову мережу споживача визначається сукупністю нормованих термодинамічних, гідравлічних показників та кількісних параметрів теплоносія, наведених у додатку № 1 до цього договору, для кожного окремого будинку. Постачальник зобов`язується забезпечувати протягом обумовленого в цьому договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв) до точки купівлі-продажу, підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіку теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених цим договором відповідно до заявлених споживачем у додатку № 1 до договору величин приєднаного теплового навантаження по кожному будинку (п.3.2.1 договору). Окрім того, за умовами Договору, Постачальник зобов`язаний щомісячно оформляти для Споживача: акт приймання-передавання теплової енергії з урахуванням якісних показників та зменшення вартості теплової енергії; кількість фактично спожитої теплової енергії, визначену в ГКал (облікову картку) та її вартість за кожним особовим рахунком Споживача відповідно до акта приймання-передавання теплової енергії за розрахунковий період (місяць); рахунок-фактуру, яка включає загальну вартість теплової енергії, отриманої за розрахунковий період (місяць); акт звіряння розрахунків період (місяць); податкові накладні (платники податку) (п. 3.2.11 договору). За змістом абз. 2, 3 п. 4.1 договору обсяги купівлі-продажу теплової енергії визначаються на підставі показів приладів комерційного обліку споживання теплової енергії згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. За умови відсутності приладів комерційного обліку, обсяг купівлі-продажу теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного в договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах постачальника, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. Згідно п. 5.1 договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються щомісячно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ПАТ "Київенерго", а саме: 5.1.1 якщо теплові вводи систем теплоспоживання обладнанні приладами комерційного обліку, вартість спожитої у розрахунковому періоді (місяць) теплової енергії сплачується споживачем щомісячно до останнього дня місяця наступного за розрахунковим. 5.1.2. якщо теплові вводи систем теплоспоживання не обладнанні приладами комерційного обліку: - вартість теплової енергії, спожитої у розрахунковому періоді для потреб гарячого водопостачання, сплачується споживачем щомісячно до останнього дня місяця, наступного за рахунковим; - вартість теплової енергії, спожитої у розрахунковому періоді для потреб централізованого опалення сплачується споживачем щомісяця наступним чином: - 100% вартість теплової енергії, спожитої у жовтні та квітні кожного року, сплачується до останнього дня місяця, наступного за розрахунковим; - вартість теплової енергії, спожитої за період з 01 листопада до 01 квітня сплачується щомісячно у період з 01 червня до 01 листопада - до останнього дня відповідного місяця, а саме: - 50% вартості теплової енергії, спожитої у листопаді - до 31 грудня, залишок - до 30 червня, - 50% вартості теплової енергії, спожитої у грудні - до 31 січня, залишок - до 31 липня, - 50% вартості теплової енергії, спожитої у січні - до 28(29) лютого, залишок - до 31 серпня, - 50% вартості теплової енергії, спожитої у лютому - до 31 березня, залишок - до 30 вересня, - 50% вартості теплової енергії, спожитої у березні - до 30 квітня, залишок - до 31 жовтня. Повна вартість теплової енергії, спожитої у опалювальному періоді для потреб ЦО, сплачується споживачем до 01 листопада наступного опалювального періоду. Відповідно до п. 5.2 договору у разі коли обсяг постачання теплової енергії менший, ніж зазначений в цьому договорі, постачальник повинен зменшити плату шляхом проведення перерахунку за фактично спожиту теплову енергію відповідно до умов договору. Згідно п. 6.1 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.04.2013 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією зі сторін про його припинення (п. 6.3 договору). Крім того, як правильно встановлено судом першої інстанції, між сторонами означеного договору були підписані додатки до цього договору та додаткові угоди. Так, 11.10.2018 року між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (найменування змінене на Aкціонерне товариство "К.Енерго"), як кредитором та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", як новим кредитором, укладено договір № 601-18 про відступлення права вимоги (договір цесії) (том 2, а.с. 22-26). За умовами цього договору кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 року теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями)) як такий, що підлягає стягненню з споживача (споживачів) на загальну суму 497554936,91 грн станом на 01.08.2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 року до дати укладення цього договору та коригувань платежів (п.1.1). Відповідно до п.1.2 договору цесії перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в додатку №1 до цього договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку №1 до цього договору. Згідно п.1.3 договору цесії з укладенням цього договору кредитор відступає, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у додатку №1 до цього договору. Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов`язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, втрати від інфляції, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов`язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню з споживача (споживачів), визначаються окремим договором Відповідно до п.2.1 договору цесії в рахунок оплати за відступлене право вимоги за цим договором на суму 497554936,91 грн, новий кредитор прийняв 497554936,91 грн боргових зобов`язань кредитора перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що становить частину суми боргового зобов`язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 року у справі № 910/7807/18. Згідно з п. 3.1.1 договору цесії сторони договору підтверджують, що на дату підписання додатку № 1 до цього договору за актами прийому-передачі кредитор передав новому кредитору оригінали або засвідчені належним чином копії документів, які підтверджують право вимоги, що відступається, а також інші документи та інформацію (але в будь-якому випадку без виключень та обмежень договори та будь-яку первинну документацію, яка підтверджує стан розрахунків споживача із кредитором, електронні інформаційні реєстри, бази, розрахунки позовних вимог, що заявлені до стягнення із споживачів у судових спорах, рішення за результатами розгляду яких на дату укладення цього договору не прийняті, акти звіряння розрахунків). Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання кредитором та новим кредитором своїх зобов`язань за цим договором цесії (п. 5.1 Договору цесії). Згідно з додатком №1 до договору цесії позивач прийняв право вимоги до відповідача на суму 975763,49 грн. Листом від 08.04.2019 року № 1/5-320121 позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги за договором № 601-18 про відступлення права вимоги від 11.10.2018 року та просив сплати наявний борг у сумі 975763,49 грн. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно з п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Згідно ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Так, п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, (далі - Правил) визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження суми заборгованості позивачем до суду надано довідку про нарахування за теплову енергію спожиту Товариством з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс" за договором № 320121 за період з грудня 2012 року по вересень 2018 року та за період з жовтня 2018 року по вересень 2019 року, рахунок-фактуру за вересень 2019 року за підписом позивача, акт звіряння розрахунків станом на 30.09.2019 року, підписаний тільки позивачем, відомість обліку підписана невстановленою особою "представником теплопостачальної організації" без зазначення посади, прізвища такої особи, без зазначення "теплопостачальної організації" та без відтиску її печатки, та облікові картки Товариства з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс" за договором № 320121 за період з 01.05.2015 року до 30.05.2018 року, які складені самим позивачем та корінці нарядів Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на включення та відключення опалення у період 2016 - 2018 років. Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах КГС ВС від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18). 17.10.2019 року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВП ВС від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц. Разом з цим, матеріали даної справи не містять жодних доказів згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження заборгованості відповідача перед ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" за поставлену теплоенергію з 2012 -2018, тоді як згідно ст.ст.13,74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За таких обставин, відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за поставлену ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" теплоенергію за період з грудня 2012 по травень 2018, оскільки вказані вимоги є документально не обґрунтованими. Надані позивачем до позовної заяви копії корінців наряду, а саме: копії корінців нарядів для проведення відключення №75 від 01.04.2018 року та для проведення включення №9 від 25.10.2017 року, копії корінців нарядів для проведення відключення №8 від 04.04.2017 року, № б/н від 11.07.2017 року та для проведення включення від 17.10.2016 року, для проведення відключення №168 від 04.04.2016 року та для проведення включення №12 від 16.10.2015 року (т.1, а.с. 78-84), свідчать про включення та відключення житлового будинку ТОВ "ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС", вул. Володимирська, 69 на початку та відповідно на кінець опалюваного сезону для постачання теплової енергії. При цьому, вказані корінці не містять відомостей щодо обсягів та вартості теплової енергії, а тому не можуть слугувати належними та допустимими в розумінні ст.ст. 76,77 Господарського процесуального кодексу України доказами на підтвердження наявності заборгованості відповідача за договором, заявленої до стягнення позивачем. З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне посилання скаржника на корінці нарядів на включення та відключення суб`єктів тепло споживання за договором в опалювальні періоди та довідці про порядок нарахування та розрахунків відповідача за теплову енергію, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення. В матеріалах справи відсутні докази згідно ст.73 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження обсягу купівлі-продажу теплової енергії згідно п. 4.1 договору розрахованого відповідно до теплового навантаження, визначеного в договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах Постачальника, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді, оскільки лічильник відповідача вийшов з ладу, відносно чого не заперечує позивач. Всупереч договірних умов визначених в розділі 5 договору, позивачем не надано суду акти приймання-передачі теплової енергії за тарифами (грн./1ГКал) встановленими центральними органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг за період з грудня 2012 по травень 2018, тоді як згідно ст.ст. 13,74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Крім того, матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження приймання- передавання теплової енергії за період з грудня 2012 року по травень 2018 року, а саме: акти приймання-передавання теплової енергії з урахуванням якісних показників та зменшення вартості теплової енергії за період з грудня 2012 року по травень 2018 року; не доведено кількість фактично спожитої теплової енергії, визначеної в ГКал та її вартість за кожним особовим рахунком споживача відповідно до актів приймання-передавання теплової енергії за розрахунковий період (місяць) з грудня 2012 року по травень 2018 року; рахунки-фактури, які повинні включати загальну вартість теплової енергії, отриманої за розрахунковий період (місяць) за спірний період; акти звіряння розрахунків період (місяць) з грудня 2012 року по травень 2018 року; податкові накладні з грудня 2012 року по травень 2018 рок, тоді як згідно ст.ст.13,74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Наданий позивачем до позовної заяви акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.09.2019 року (том 1, а.с. 35) не є належним та допустимим доказом згідно ст.ст.76,77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки всупереч ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не містить підпису представника відповідача. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Верховний Суд у своїй постанові від 27.02.2019 року у справі №922/1163/18 дійшов наступних правових висновків, згідно положення ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв`язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов`язків, зокрема, і щодо обов`язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг. При цьому, Верховний Суд зазначає, що належне документальне оформлення вчинення господарської операції є складовою фінансової дисципліни, яка має підтримуватись учасниками будь-яких правовідносин, враховуючи вимоги Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88. Надані позивачем до позовної заяви довідки за спожиту від ПАТ "Київенерго" теплоенергію до 01.05.2018 року за період з грудня 2012 по вересень 2018 року та за період з жовтня 2018 по вересень 2019 року на підтвердження заборгованості відповідача за теплову енергію не свідчать про наявність у відповідача заборгованості заявленої позивачем до стягнення, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів згідно ст.ст. 76,77 Господарського процесуального кодексу України поставки ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" відповідачу теплової енергії за період з грудня 2012 по травень 2018 року. Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що позивачем не надано суду докази передачі йому від ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" за договором цесії первинної документації, що підтверджує заборгованість відповідача за договором за період з грудня 2012 по травень 2018, тоді як згідно з п. 3.1.1 договору цесії сторони договору підтверджують, що на дату підписання додатку № 1 до цього договору за актами прийому-передачі кредитор передав новому кредитору оригінали або засвідчені належним чином копії документів, які підтверджують право вимоги, що відступається, а також інші документи та інформацію (але в будь-якому випадку без виключень та обмежень договори та будь-яку первинну документацію, яка підтверджує стан розрахунків споживача із кредитором, електронні інформаційні реєстри, бази, розрахунки позовних вимог, що заявлені до стягнення із споживачів у судових спорах, рішення за результатами розгляду яких на дату укладення цього договору не прийняті, акти звіряння розрахунків). Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 517 Цивільного кодексу України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. У додатку №1 до договору цесії міститься лише найменування споживача (боржника), адміністративний район, код ЄДРПОУ та розмір заборгованості в цілому, без зазначення періоду та підстав виникнення такої заборгованості. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв`язку з відсутністю первинних документів, складених Публічним акціонерним товариством "КИЇВЕНЕРГО", встановити кількість спожитої Товариством з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс" теплової енергії та її вартість, а отже і наявність у відповідача боргу у спірний період є неможливим. Так, за твердженням скаржника відповідно до акту №23 приймання-передавання фізичного носія/пристрою зберігання інформації, на якому записані файли білінгових систем ПК «БІТеК» та ПК «Уніван-Термал» позивач прийняв фізичний носій/пристрій зберігання інформації (зовнішній жорсткий диск, USB носій в кількості 1 шт), на якому записана резервна копія бази даних ПК "Уніван-Термал» станом на 01.10.2018 року (наявний в матеріалах справи). Отже, ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» передало позивачу програмний комплекс - базу даних «Уніван-Теермал», до якого ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» здійснювало внесення даних щодо нарахування спожитої відповідачем теплової енергії за договором, однак позивачем не надано суду вказані у даному акті електронні докази всупереч ст.ст.13,74 Господарського процесуального кодексу України, за якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Водночас надані позивачем до позовної заяви у даній справі облікові картки (табуляграми) помісячно за період з травня 2015 по травень 2018 (т.1 а.с. 36-77), не є електронними доказами та їх паперовими копіями у розумінні ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містять електронних підписів, які є обов`язковим реквізитом електронного документа відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6, ч.1 ст.7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг". Закон України "Про електронні довірчі послуги", набрав чинності 07.11.2018 року, тому до спірних правовідносин, які виникли у період з травня 2015 по квітень 2018 не підлягає застосуванню. До спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг", за яким електронний документ - документ інформація, в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (ст.5 вказаного Закону). За приписами частин 1, 2 ст. 6, ч.1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Згідно ч.4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Висновки щодо застосування норм, визначених ч. 1 ст. 5, ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.12.2019 року у справі №922/788/19, за якою роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Водночас у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18 зазначено, що роздруківка електронної переписки не може вважатись електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Поряд з цим, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2019 року у справі № 9901/43/19 зазначено, що саме електронний цифровий підпис є головним реквізитом подання електронного документа. Відсутність такого реквізиту в електронному документі виключає підстави вважати його оригінальним. У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки. У п. 26 рішення від 15.05.2008 року Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом. Твердження скаржника, що в матеріалах справи відсутні будь-які звернення (зауваження та скарги) Товариства з обмеженою відповідальністю Водоканал - Сервіс» на недотримання теплопостачальною організацією (ПАТ КИЇВЕНЕРГО» умов поставки, обсягів, та параметрів теплоносія визначених договором №320121 та законодавством у спірний період. Тобто, факт постачання ПРАТ «КИЇВЕНЕРГО» теплової енергії відповідачу відповідно до умов договору №320121 визнаний відповідачем та не підлягає доказуванню, не спростовують висновків суду. При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що в наданих суду відзиві та поясненнях відповідач заперечує наявність підстав для стягнення заборгованості, у тому числі через ненадання позивачем доказів постачання по вказаному об`єкту теплової енергії за період з грудня 2012 по травень 2018. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс" документально не підтверджені, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають. Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні. Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги фактично зводяться до мотивів викладених у позовній заяві, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні. Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року). Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 року у справі №910/18330/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 року у справі №910/18330/19 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/18330/19 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя В.В. Сулім Судді О.М. Гаврилюк А.Г. Майданевич Дата складення повного тексту 22.06.2021 року.