Постанова 4873 № 910/13551/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" червня 2021 р. Справа№ 910/13551/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Ткаченка Б.О. суддів: Майданевича А.Г. Мартюк А.І. за участі секретаря судового засідання Яценко І.В. представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 03.06.2021 розглянувши матеріали апеляційних скарг Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «РАДОСИНЬ» Акціонерного товариства «Альфа-банк» Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі № 910/13551/20 (суддя Кирилюк Т.Ю.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до Акціонерного товариства «Альфа-банк» Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні відповідача - Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «РАДОСИНЬ» про визнання недійсним правочину, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - відповідач-1) та Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс» (далі - відповідач-2) про визнання недійсним заяви Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про зарахування зустрічних однорідних вимог № 08.6-02/67-24551 від 12.11.2012. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний правочин суперечить вимогам статей 203 та 601 Цивільного кодексу України. Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 року у справі № 910/13551/20 позов задоволено повністю. Визнано недійсним односторонній правочин - заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог вих. № 08.6-02/67-24551 від 12.11.2012, вчинену Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та направлену до Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс». Вирішено питання розподілу судових витрат. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивача виходячи із наведених ним обґрунтувань та наданих всіма учасниками справи доказів, підлягають задоволенню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів До Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 по справі № 910/13551/20 звернулася особа, яка не брала участь у справі - Закрите акціонерне товариство «Виробничо-торгова фірма «РАДОСИНЬ» (далі - ЗАТ «ВТФ «РАДОСИНЬ»). Просить апеляційний суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі № 910/13551/20 та ухвалити нове рішення у справі, яким у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» відмовити у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача у справі. Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі № 910/13551/20 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» відмовити у повному обсязі. Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс» 16.03.2021 подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі № 910/13551/20 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» відмовити у повному обсязі. Доводи апеляційних скарг зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував, що належним способом захисту прав ТОВ «ФК Єврокредит» є звернення з вимогами до АТ «Альфа - Банк» про відшкодування завданих збитків, а не визнання недійсним правочину, що припинив зобов`язання, які нібито були відступлені позивачу. Судом першої інстанції залишено поза увагою заяву відповідача - 2 про строк позовної давності. Процесуальні дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2021 року апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «РАДОСИНЬ» у справі № 910/13551/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Ткаченко Б.О. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Мартюк А.І., Ходаківська І.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2021 об`єднано апеляційні скарги Акціонерного товариства «Альфа-банк», Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс» та Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «РАДОСИНЬ» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 року у справі № 910/13551/20 в одне апеляційне провадження. 17.05.2021 від Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс» надійшло клопотання, в якому просить забезпечити проведення судового засідання у справі № 910/13551/20 25.05.2021 у режимі відеоконференції. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2021, у зв`язку з перебуванням судді Шапрана В.В у відпустці, справу № 910/13551/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: Майданевич А.Г., Мартюк А.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 року прийнято справу № 910/13551/20 за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Альфа-банк», Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс» та Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «РАДОСИНЬ» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 року до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Мартюк А.І., Майданевич А.Г. Розгляд справи № 910/13551/20 за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Альфа-банк», Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс» та Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «РАДОСИНЬ» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 року призначено у судовому засіданні у режимі відеоконференції. Зазначено, що судове засідання відбудеться 25.05.2021 об 13:00 у приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка,1 літера А, у залі судових засідань №13. Доручено Господарському суду Харківської області забезпечити проведення відеоконференції 25.05.2021 о 13 год 00 хв у приміщенні Господарського суду Харківської області за адресою: 61022, м. Харків, майдан Свободи 5, Держпром, 8 під`їзд. Доручено Господарському суду Харківської області забезпечити повноважну особу для перевірки повноважень представника Українського-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс». У судовому засіданні 25.05.2021 року на вирішення суду винесене питання щодо залучення ЗАТ «ВТФ «РАДОСИНЬ» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні відповідача. Представник позивача ТОВ «ФК Єврокредит» та представник відповідача АТ «Альфа-Банк» заперечували проти залучення ЗАТ «ВТФ «РАДОСИНЬ» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні відповідача. Представник УАСП ТОВ «Каіс» підтримав залучення ЗАТ «ВТФ «РАДОСИНЬ» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні відповідача. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ЗАТ «ВТФ «РАДОСИНЬ». Відкладено розгляд справи № 910/13551/20 на 03.06.2021 о 12 год. 45 хв. Засідання відбудеться у режимі відеоконференції у приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1А, зал судових засідань №

6. Доручено Господарському суду Харківської області забезпечити проведення відеоконференції 03.06.2021 о 12 год. 45 хв. у приміщенні Господарського суду Харківської області за адресою: 61022, м. Харків, майдан Свободи 5, Держпром, 8 під`їзд. Доручено Господарському суду Харківської області забезпечити повноважну особу для перевірки повноважень представника УАСП ТОВ «Каіс». 02.04.2021 року через відділ документального забезпечення від ТОВ «ФК Єврокредит» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство заперечувало проти доводів апеляційної скарги ЗАТ «ВТФ «РАДОСИНЬ». 05.04.2021 року через відділ документального забезпечення від УАСП ТОВ «Каіс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство підтримало доводи апеляційної скарги ЗАТ «ВТФ «РАДОСИНЬ». Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи) Представники УАСП ТОВ «ВТФ «», АТ «Альфа - Банк» та УАСП ТОВ «Каіс» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримали доводи, викладені в апеляційних скаргах, просили апеляційні скарги задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Представник ТОВ «ФК Єврокредит» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником є відповідач1) та ЗАТ «ВТФ «РАДОСИНЬ» 23.04.2004 укладено договір №02-23/182 про надання не відновлювальної кредитної лінії. Для забезпечення виконання зобов`язань позичальника сторонами кредитного договору, у тому числі, укладено договори іпотеки №05-12/692 від 23.04.2004 та №05-12/615 від 30.04.2004. Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та відповідачем-2 19.12.2005 укладено договір відступлення права вимоги виконання зобов`язань, у тому числі, ЗАТ «ВТФ «РАДОСИНЬ» за кредитним договором №02-23/182 від 23.04.2004. Крім того, учасниками договору відступлення права вимоги 31.04.2006 укладено договір про відступлення вимог за договорами іпотеки №05-12/692 від 23.04.2004 та №05-12/615 від 30.04.2004. Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути заміненим іншою особою, у тому числі, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 Цивільного кодексу України). Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (стаття 519 Цивільного кодексу України). Пунктом 1.5 сторони договору відступлення права вимоги від 19.12.2005 встановили, що відповідач-2 сплачує на користь первісного кредитора за отримані права відносно боржників 3 100 000,00 гривень. У свою чергу, первісний кредитор зобов`язався передати права вимог до двох боржників, гарантувати їх дійсність та передати всі необхідні документи, що підтверджують ці вимоги. Таким чином, за наведеними законодавчими приписами та умовами укладеного договору відступлення права вимоги відповідач 2 мав перед АКБ «Укрсоцбанк» грошове зобов`язання у розмірі 3 100 000,00 грн., у свою чергу, АКБ «Укрсоцбанк» мав перед відповідачем-2 зобов`язання негрошового характеру. Відповідно, висновок відповідачів про однорідність зустрічних вимог за договором відступлення права вимоги від 19.12.2005 є помилковим. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 21.03.2006 у справі № 2а-920/06 первісного кредитора (як стягувача у виконавчому провадженні) було замінено на правонаступника - УАСП ТОВ «Каіс». Відділом державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві 16.04.2008 було продано на прилюдних торгах об`єкт іпотеки - нежитлову будівлю по проспекту Маяковського 6А у місті Києві. Відповідачем-2 отримано від виконавчої служби 4 133 186,80 грн, які було сплачено покупцем об`єкту іпотеки - Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Феонікс». Рішеннями Господарського суду міста Києва від 17.06.2009 у справах №2/82, №2/83 та №2/84 визнано недійсними договори відступлення вимог за договорами іпотеки, укладені Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та УАСП ТОВ «Каіс». З моменту визнання цих договорів недійсними, отримані їх учасниками реституційні права обмежені їх правовим станом, що існував на момент укладення недійсних правочинів. Факт визнання договорів про відступлення прав недійсними не породжує у відповідача-2 додаткових реституційних грошових зобов`язань перед первісним кредитором (АКБ «Укрсоцбанк») у розмірі 4 133 186,80 грн, оскільки ці грошові кошти фактично отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Феонікс». Більше того, з урахуванням правових висновків та резолютивної частини постанови Вищого господарського суду України від 03.11.2010 у справі № 31/204 отримана відповідачем-2 грошова сума у розмірі 4 133 186,80 грн є по своїй правовій природі реституційним грошовим зобов`язанням відповідача-2 саме перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Феонікс» - покупцем майна за договором купівлі-продажу, який визнано недійсним судовим рішенням. Реституційні зобов`язання відповідачів, у даному випадку, обмежені їх правовим станом, що існував на час укладення недійсних договорів відступлення вимог: первісний кредитор (АКБ «Укрсоцбанк») мав повернути отримані ним грошові кошти від відповідача-2, а відповідач-2 - документи, що підтверджують вимоги кредитора. Відповідач-2 не мав і не має перед АКБ «Укрсоцбанк» реституційного зобов`язання з повернення грошових коштів у розмірі 4 133 186,80 грн. Відповідно, Акціонерний комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» не мав правових підстав враховувати цю грошову суму при вчиненні правочину зарахування зустрічних однорідних вимог. Проте, відповідачем-1 було направлено 26.11.2012 відповідачу-2 заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 3 100 000,00 грн та 4 133 186,80 грн. За текстом цього правочину остаточний борг відповідача2 перед відповідачем-1 склав 1 033 186,80 грн. Частиною першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Зміст правочину складають права та обов`язки, про набуття, припинення та зміну яких домовилися учасники правочину, а також особи, визначені сторонами в якості учасників цього правочину. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання у момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, тобто, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Суперечність договору положенням чинного законодавства означає врегулювання правовідносин сторін всупереч імперативним нормам законодавства. Зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з підстав припинення зобов`язання. Загальні підстави припинення зобов`язань визначені статтею 598 Цивільного кодексу України, за якою зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Згідно із статтями 202 та 203 Господарського кодексу України зобов`язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених 203 Господарським кодексом України. За приписами статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Відповідно до статті 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, 2) про стягнення аліментів, 3) щодо довічного утримання (догляду), 4) у разі спливу позовної давності, 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом, 5) в інших випадках, встановлених договором або законом. Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов`язанні, здійснюється у силу положень статті 601 Цивільного кодексу України та не пов`язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. Таким чином, зобов`язання може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог виключно за наявності умов, установлених статтею 601 Цивільного кодексу України, та за відсутності обставин, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України. Статтею 601 Цивільного кодексу України визначено, що зарахування зустрічних однорідних вимог у порядку здійснюється за наявності наступних умов: 1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов`язань, між двома особами, де кредитор одного зобов`язання є боржником іншого. Те саме повинно бути і з боржником; 2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов`язаннях повинні бути речі одного роду; 3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред`явити до зарахування вимоги за таким зобов`язанням, яке не підлягає виконанню. Основною умовою для можливості припинення зобов`язання шляхом зустрічного зарахування є дійсність та безспірність вимог, тобто такі вимоги повинні існувати на момент зарахування та між сторонами не має бути спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання та розміру. У даному випадку Акціонерний комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» не мав дійсної та безспірної вимоги на отримання від відповідача-2 у даній справі 4 133 186,80 грн, які мали бути поверненими покупцю майна за визнаним недійсним судовим рішенням договором купівлі-продажу. Зарахування відсутньої (недійсної) вимоги зумовлює недійсність відповідного правочину. Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку відхиляючи доводи відповідача-1 про відсутність у позивача порушеного цим правочином права, оскільки позивачем доведено цей факт доданими до позовної заяви договорами факторингу та відповідними поясненнями (сторінка перша та розділ другий позовної заяви). Судом першої інстанції правомірно відхилено і доводи відповідача-1 про правову можливість судового оскарження дійсності правочину лише його учасниками, оскільки таке право має будь-яка третя особа, яка вважає, що правочин порушує її права та законні інтереси. Зокрема не можна погодитись із твердженнями відповідача-2 про існування преюдиціальних фактів, які встановлені при розгляді справи № 5011-34/12259-2012, оскільки у даному випадку доводи відповідача-2 не відповідають вимогам частин четвертої, п`ятої та сьомої статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, відповідні доводи базуються на помилковому ототожненні оцінки судом певних фактів та встановленні судом фактів. Крім того, заяву відповідача-2 про застосування правових наслідків спливу строків позовної давності, слід відмовити, про що вірно вказав суд першої інстанції. Відповідачем-2 у своєму відзиві доведено факт обізнаності про спірний правочин відповідачем-1, проте жодним аргументом не доведено, що і позивач дізнався про цей правочин у більш ранній період часу, ніж визначений у другому розділі позовної заяви. Встановивши наявність у позивача права та факт порушення цього права оскарженим одностороннім правочином відповідача -1 про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідачів у справі, у тому числі і недійсної вимоги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог повністю. З огляду на зазначене, колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті судом першої інстанції оскаржуваного рішення та не з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, про які зазначає апелянт в апеляційній скарзі. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною у залежності від характеру рішення. Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи. Згідно з ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також із дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування відсутні. У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянтів. Дослідивши наявні у справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «РАДОСИНЬ», Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі № 910/13551/20 - залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі № 910/13551/20 - залишити без змін.

2. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Закрите акціонерне товариство «Виробничо-торгової фірми «РАДОСИНЬ».

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі №910/13551/20.

4. Матеріали справи № 910/13551/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у строки та порядку, визначеному ст.ст. 287, 288 ГПК України. У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Ткаченка Б.О. з 14.06.2021 по 18.06.2021 повна постанова складена та підписана 22.06.2021. Головуючий суддя Б.О. Ткаченко Судді А.Г. Майданевич А.І. Мартюк