Постанова Київський апеляційний суд № 372/212/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №772/212/21 Головуючий у І інстанції - Проць Т.В. апеляційне провадження №22-ц/824/8812/2021 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Гуля В.В., суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С., за участю секретаря Линок В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» про визнання виконаними зобов`язань за кредитним договором, визнання припиненим кредитного та іпотечного договорів, скасування арешту та заборон відчуження, третя особа приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Щур Надія Романівна ,- встановив: У січні позивач звернулась до суду із позовом до відповідача про визнання виконаними договір кредиту та іпотеки, визнання припиненим договору іпотеки та зняття заборони на відчуження предмету іпотеки. Свої вимоги мотивувала тим, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» укладено споживчий кредитний договір №384/97/06-П, за умовами якого банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 4000,00 євро на строк до 22.08.2011 року. В забезпечення зобов`язання між сторонами було укладено договір Іпотеки № 04/І-398 від 22.08.2006 року, відповідно до умов якого позивач передав, а банк прийняв в іпотеку нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 0,109 га. На відчуження вищевказаного майна внесено заборону. 21.08.2006 року укладена додаткова угода № 1 про внесення змін до договору кредиту про зміну процентної ставки. 07.07.2009 року укладено додаткову угоду до кредитного договору. Згідно договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту у разі невиконання позичальницею умов договору. У зв`язку із невиконням зобов`язань позивачем, банк звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 03.02.2015 року вимоги задоволено, стягнуто з позивача заборгованість за вказаним кредитним договором у сумі 61 941 грн. 70 коп. Рішення не оскаржувалось та набрало законної сили. 10.09.2019 року АТ Урсоцбанк реорганізувався шляхом приєднання до АТ Альфабанк. Позивачем на користь АТ Альфабанк сплачено суму 61 941 грн. 70 коп., що свідчить про виконання рішення суду в повному обсязі. Позивач зверталась до банку та приватного нотаріуса із листом про скасування заборони відчуження предмета іпотеки про те, станом на день звернення до суду відповіді не отримала. Позивач вважає, що дії відповідача по незаконному утриманню в іпотеці нерухомого майна є посяганням на права та законні інтереси позивача щодо вільного володіння, користування та розпорядження належним їй на праві власності майном. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 26 березня 2021 року відмовлено в задоволенні позову. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 аподала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила оскаржуване рішення сксувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтуванні апеляційної скарги посилається нате, що між нею та Акціонерним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» було укладено споживчий кредит. Відповідно до рішення Обухівського районного суду Київської області у справі №372/5468/14 з неї стягнуто заборгованість за споживчим кредитом в розмірі 61 941,73 грн яка скаладається із заборгованості за кредитом в розмірі 37 996.18 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 17 613.18 грн, пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 3 846.40 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі. 2 485.65 грн. 10.09.2019 року Загальними зборами акціонерів АТ «Альфабанк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк», затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфабанк» Згідно квитанції №30253402 на користь АТ «Альфабанк» сплачено суму 61 941,70 грн у повному обсязі. На сьогоднішній день рішення Обухівського районного суду Київської області у справі №372/468/14-ц виконано повністю. Вказує, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредиту. На час такого звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання зобов`язання в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та ухвалення по справі нового судового рішення виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» 23.08.2006 року укладено споживчий кредитний договір № 384/97/06-П, за умовами якого банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 4000,00 Євро на строк до 22.08.2011 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5% річних та таким порядком повернення суми кредиту до 10-го числа кожного місяця згідно з графіком. 22.08.2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено договір Іпотеки №04/І-398 в забезпечення виконання зобов`язання по вищевказаному кредитному договору, відповідно до умов якого позивач передав, а банк прийняв в іпотеку нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 0,109 га що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка загальною площею 0, 109 га цільове призначення для будівництва, обслуговування житла, будівельних та господарських споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ №027713. 21.08.2006 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 про внесення змін до Договору кредиту № 384/97/06-П. Сторони домовились, що з 01.11.2008 року процентна ставка за користування кредитом нарівні 13,5 річних. 07.07.2009 року між сторонами укладена додаткова угода про внесення змін до договору кредиту №384/97/06-П, відповідно до якої: кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у сумі 4048,68 Євро зі сплатою 13,5% річних та з кінцевим терміном погашення суми основної заборгованості до 21.08.2016 року, погашення кредиту здійснюється в порядку до 10-числа кожного місяця згідно з графіком. У зв`язку із невиконанням позивачем зобов`язань за договором, Банк звернувся до суду із позовом. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 03.02.2015 року з позивача стягнуто на користь відповідача заборгованість за кредитним договором 384/97/06-П у розмірі 61 941 грн. 70 коп. Рішення не оскаржувалось та набрало законної сили. 10.09.2019 року загальними зборами акціонерів АТ Альфабанк та єдиним акціонером АТ Укрсоцбанк затверджено рішення про реорганізацію АТ Укрсоцбанк шляхом приєднання до АТ Альфабанк. Згідно копії квитанції № 30253402 від 04.01.2021 року, ОСОБА_1 перераховано на рахунок АТ Альфа-Банк 61 941 грн. 70 коп. Встановивши вказані обставини, суд вважав, що позивачем належними, допустимими та достатніми доказами не доведено перед судом, що на даний час припинене основне зобов`язання за кредитним договором №384/9706-П від 23.08.2006, для забезпечення якого і укладався між сторонами договір іпотеки. Одночасно, посилання позивача на сплату боргу за рішенням Обухівського районного суду від 11.12.2017 не може бути судом взято до уваги, як доказ припинення основного зобов`язання за кредитним договором, оскільки не свідчить в повній мірі про відсутність зобов`язання за цим договором. Оскільки інших доказів, які б підтверджували факт повного виконання чи припинення основного зобов`язання за договором кредиту №384/9706-П від 23.08.2006 року суду не представлено, таке зобов`язання в судовому порядку не визнавалося припиненим чи відсутнім, а тому у суду немає підстави вважати, що зобов`язання за іпотечним договором №04/І-398 укладеним між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 на даний час припинилося із заявлених позивачем підстав, чи з будь яких інших підстав, визначених у ст.17 Закону України «Про іпотеку». Проте такі висновки не в повній мірі відповідають вимогам закону виходячи з наступного. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 03.02.2015 року, що набрало законної сили, з позивача стягнуто достроково на користь відповідача заборгованість за кредитним договором 384/97/06-П у розмірі 61 941 грн. 70 коп. Згідно оригіналу квитанції № 30253402 від 04.01.2021 року, ОСОБА_1 перераховано на рахунок АТ Альфа-Банк 61 941 грн. 70 коп. Відповідач жодним чином не спростував факту повного повернення позивачем кредитних коштів та виконання основного зобов`язання по кредитному договору перед відповідачем. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився. Таким чином, в силу вимог статей 526, 599 ЦК України зобов`язання за кредитним договором 384/97/06-П у розмірі 61 941 грн. 70 коп. припинилося його виконанням, проведеним боржником належним чином у спосіб оплати боргу, визначеного рішенням суду про дострокове припинення зобов`язань. Проте, в цій частині доводи апеляційної скарги та позовні вимоги про визнання припиненими кредитних зобов`язань у спосіб постановлення про це рішення суду є безпідставні, оскільки згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, а не рішенням суду. Вказаний спосіб захисту не забезпечує, жодним чином захисту порушеного права позивача та скасування заборони щодо майна позивача та є обставиною, яка підлягає встановленню під час вирішення вимог, щодо припинення зобов`язань за договором іпотеки. Також встановлено, що в забезпечення зобов`язання за кредитним договором 384/97/06-П між сторонами було укладено договір Іпотеки № 04/І-398 від 22.08.2006 року, відповідно до умов якого позивач передав, а банк прийняв в іпотеку нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 0,109 га. Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (ч. 1 ст. 546 ЦК України). Відповідно до ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. За правилом ст.

1. Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (ст. 3 Закону України «Про іпотеку»). Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. З припиненням іпотеки фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, адже всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні. Таким чином, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що із припиненням основного зобов`язання відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припинилася, дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині. У зв`язку з повним погашенням кредитної заборгованості перестали існувати іпотечні зобов`язання та підстави заборони обтяження зазначеного нерухомого майна та запису про заборону на відчуження об`єктів нерухомого майна, що є власністю позивача, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та запис у Державному реєстрі іпотек, що є протиправним, оскільки порушує права позивача, як власника, а саме право розпоряджатись належним майном на власний розсуд. За таких обставин в цій частині, в частині іпотечних зобов`язань, запису про заборону на відчуження об`єктів нерухомого майна позовні вимоги підлягають задоволенню. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки суд першої інстанції під час вирішення вимог про припинення іпотечних зобов`язань та скасування заборони відчуження майна неправильно застосував норми матеріального права, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст.7,367,369,374,376,381,382,389 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 березня 2021 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» про визнання виконаними зобов`язань за кредитним договором, визнання припиненим кредитного та іпотечного договорів, скасування арешту та заборон відчуження, третя особа приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Щур Надія Романівна задовольнити частково. Визнати припиненим договір іпотеки №04/І-398 від 22.08.2006 року, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» Скасувати арешт та заборону на відчуження нерухомого майна, щодо земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н.В. у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 22 серпня 2006 року, реєстраційний номер 3656591 та виключити даний запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач В.В. Гуль Судді Ю.О. Матвієнко Я.С. Мельник