Постанова 4857 № 1.380.2019.001813

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.001813 пров. № А/857/6457/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Судової-Хомюк Н.М., Хобор Р.Б., з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року з питань судового контролю у справі № 1.380.2019.001813 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов`язання вчинити певні дії,- суддя в 1-й інстанції Мричко Н.І., час ухвалення рішення 17.03.2021 року, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 22.03.2021 року, В С Т А Н О В И В : Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 у справі №1.380.2019.001813 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання здійснити перерахунок і виплату пенсії задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження ОСОБА_1 максимального розміру пенсії на рівні 70 % від відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні перерахунку пенсії, з 01.01.2016; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 у розмірі 80 % від відповідних сум грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 № 103 та у відповідності до довідки Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про розмір грошового забезпечення, що враховується при перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) від 22.03.2018 № 91-02985, з 01.01.2016. В решті позовних вимог відмовлено. Ухвалою від 06.08.2019 Восьмий апеляційний адміністративний суд повернув скаржнику апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 у справі №1.380.2019.001813. 15.02.2021 позивач подав до суду заяву про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати звіт про виконання рішення суду. Вказана заява обґрунтована тим, що відповідач не виконав рішення суду від 27.05.2019 у справі №1.380.2019.001813, що є підставою для зобов`язання його подати звіт про виконання рішення суду. 16.03.2021 представник відповідача подала до суду заперечення на заяву позивача про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати звіт про виконання рішення суду від 27.05.2019 у справі №1.380.2019.001813, в яких зазначила, що позивач не надав обґрунтувань та доказів, що підтверджують необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Відповідач вжив всіх можливих заходів для виконання вказаного рішення суду. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати звіт про виконання рішення суду в адміністративній справі № 1.380.2019.001813 відмовлено. Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати ухвалу суду, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно зі ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Із змісту поданої позивачем заяви слідує, що позивач просить встановити в порядку ст.382 КАС України судовий контроль за виконанням судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області. За приписами частини першої та другої ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд першої чи апеляційної інстанції. Такий контроль здійснюється шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу. Таким чином, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, є правовим наслідком судового рішення. При цьому, зазначена норма не містить застереження, що суд може встановити судовий контроль за виконанням судового рішення лише одночасно з ухваленням останнього. Вказана позиція узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.05.2020 року у справі № 800/320/17. Апеляційний суд зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача. Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами. Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення. В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи. Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 р. зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року). Колегія суддів апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити, що невиконанням рішення суду, яке набуло законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому. Рішення суду, яке набуло законної сили - має бути виконане. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення. Невиконання рішення суду формує недовіру людини до суду, що недопустимо в демократичній державі. Водночас, суб`єкт владних повноважень, який є стороною у справі, має бути зразком для громадськості щодо належного виконання рішення суду, не чекаючи при цьому примусового виконання такого рішення суду або встановлення судового контролю щодо виконання рішення суду. З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. У випадку ухилення боржника - суб`єкта владних повноважень від виконання судового рішення суд може постановити ухвалу про зобов`язання останнього подати звіт і після постановлення рішення у справі, якщо цього потребують обставини справи. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, на виконання судового рішення позивачу проведено перерахунок пенсії в розмірі 35456 грн. 57 коп. Однак, як встановлено судом, вказана сума на даний час не виплачена та доказів протилежного відповідач не надав. Щодо причин не виконання вказаних судових рішень в частині не виплати пенсії відповідач посилається на те, що виконання судового рішення щодо виплати позивачу пенсії у вказаній сумі включено до реєстру судових рішень. Виконання судових рішень здійснюється державою за окремою бюджетною програмою, а тому виплата сум, донарахованих на виконання судових рішень, може бути здійснена за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України та не залежить від відповідача. Апеляційний суд зазначає, що дійсно Постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року затверджено порядок виплати пенсій, нарахованих на виконання рішенням суду, яким фактично було запроваджено черговість виконання рішень суду щодо перерахунку та виплати пенсій в залежності від дати надходження таких судових рішень до органів пенсійного фонду та наявних бюджетних призначень виділених на вказані цілі. Пунктами 1 та 2 Постанови №649 було передбачене затвердження Порядку №649, а також те, що для виконання судових рішень, якими на органи ПФУ покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов`язаних з ними виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку №649. Згідно з пунктом 3 Порядку №649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України. Пунктом 4 Порядку №649 визначено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника. Відповідно до пункту 5 Порядку №649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою. Перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (пункт 6 Порядку). Пунктом 10 Порядку було передбачено, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику. Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року у справі №640/5248/19 визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22 серпня 2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Відтак, положення приведених норм не підлягає застосуванню з 22.07.2020 року. В свою чергу, згідно відповідей відповідача доплата за період з 01.01.2016 по 05.08.2019 внесена відповідачем в Реєстр судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою під реєстраційними номерами 47780, 47945,48400. Колегія суддів звертає увагу на те, що до 22.07.2020 Порядок №649 був чинний і боржник зобов`язаний був ним керуватись, тобто вчиняти певні активні дії з метою виконання Рішення суду, зокрема: вести облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, подавати до ПФУ документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника та інші документи і розрахунки згідно з Порядком №649, а комісія ПФУ повинна була розглянути ці документи та провести відповідну перевірку розрахунку. Як видно з матеріалів справи відповідач вчиняв певні дії на виконання Рішення суду в межах передбачених нормами Порядку №649. З 01.01.2016 на виконання рішення суду відповідач провів перерахунок пенсії позивача у розмірі 80% від відповідних сум грошового забезпечення. Згідно з копією розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № 1303010373 доплата пенсії за період з 01.01.2016 по 05.08.2019 становить 35456,57 грн. З 01.10.2019 розмір пенсії позивача становить 3571,85 грн. Відповідач здійснив доплату позивачу пенсії за рішенням суду за період з 06.08.2019 по 30.09.2019 у розмірі 1510,48 грн. Доплата за період з 01.01.2016 по 05.08.2019 внесена відповідачем в Реєстр судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, що підтверджується витягом станом на 11.03.2021. Про вчинення вказаних дій на виконання рішення суду від 27.05.2019 у справі №1.380.2019.001813 відповідач повідомляв позивача листами від 04.11.2019, 03.01.2020, 19.08.2020, 10.02.2021. Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат за цим апеляційним провадженням немає. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. Згідно з вимогами статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 229, 243, 250, 308, 310, 311, 312, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року з питань судового контролю у справі № 1.380.2019.001813 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Н. М. Судова-Хомюк Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 23.06.2021