Постанова 4857 № 460/8138/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/8138/20 пров. № А/857/6612/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії : головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року (суддя Щербаков В.В., час ухвалення не зазначено, місце ухвалення м.Рівне, дата складення повного тексту 24.02.2021), в адміністративній справі №460/8138/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, встановив: У листопаді 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просила: 1) визнати бездіяльність відповідача щодо не поновлення та невиплати пенсії позивачу протиправною та дискримінаційною; 2) визнати протиправним та дискримінаційним та скасувати рішення відповідача про відмову у поновленні пенсії позивачу, викладеного у рішенні відповідача від 10.04.2020 та 31.08.2020; 3) зобов`язати відповідача вчинити певні дії - провести поновлення виплати пенсії позивачу з 07.10.2009 року відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та здійснювати виплату пенсії на вказаний нею банківський рахунок з врахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів; 4) стягнути з відповідача кошти в сумі 100,000 гривень на відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією та бездіяльністю, в результаті яких відповідач відмовив у поновленні пенсії позивачу. Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у зв`язку з його безпідставністю. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду 24 лютого 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 від 10.04.2020 №83/03.15-24 та 31.08.2020 №7381-7564/Г-03/8-1700/20. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 відповідно до положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та здійснити виплату відповідної пенсії. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 420,40 грн.. З рішенням суду першої інстанції від 24.02.2021 року не погодилася позивач ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що суд першої інстанції частково невірно застосував норми матеріального права та виніс частково помилкове рішення, у відповідності до якого, всупереч як національному та міжнародному законодавству та судовій практиці, дійшов до незаконного рішення, що нібито позовна вимога стосовно зобов`язання виплати позивачу суми заборгованості по пенсії з проведенням індексації та компенсації втрати частини доходу не підлягає задоволенню. Вважає апелянт, що рішення суду в оскарженій частині винесене із порушенням норм процесуального та матеріального права та з неповним з`ясуванням обставин справи, а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт (позивач) зазначає, що право на пенсію є «правом власності», що підпадає під захист статті 1 Протоколу №1 Конвенції. Зазначає апелянт, що право позивача на проведення компенсації втрати частини доходів визначено діючим законодавством, зокрема, у відповідності з ч.2 ст.46 Закону №1058-IV, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Щодо права позивача на отримання пенсії з проведенням її індексації, то вважає, що слід керуватися Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гаранти» від 05.10.2000р. №2017-ІІІ та Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991р. №1282-ХІІ, згідно з яким індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії. Індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. За результатами апеляційного розгляду апелянт (позивач) просить скасувати оскаржене рішення суду від 24.02.2021 року в частині відмови в зобов`язанні відповідача виплатити пенсію позивачу з проведенням індексації та компенсації втрати частини доходу. Зобов`язати відповідача провести поновлення виплати пенсії позивача з проведенням індексації та компенсацією втрати частини доходу. Відповідач ГУ ПФУ в Рівненській області подав відзив на апеляційну скаргу. Вважає доводи апеляційної скарги в частині перерахунку пенсії з врахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів необґрунтованими та безпідставними. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду від 24.02.2021 року в частині відмови в задоволенні позову без змін. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з урахуванням наступного. Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 (а.с. 91-107 Т.1). Згідно з копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 позивачу з 25.04.1998 призначена пенсія за віком (а.с. 70 Т.1). Судом встановлено, що представником позивача Меламедом В. за довіреністю надіслано заяву від 14.02.2019 до відповідача про поновлення пенсії позивачу з 07.10.2009 (а.с. 47 Т.1). Рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області від 10.04.2020 №83/0315-24 відмовлено у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 з підстав відсутності особистого звернення чи звернення законного представника (а.с. 64-65 Т.1). Листом №7381-7564/Г-03/8-1700/20 від 31.08.2020 ГУ ПФУ в Рівненській області надало відповідь ОСОБА_2 на її звернення від 27.08.2020 щодо поновлення виплати раніше призначеної пенсії, яким повідомило про відсутність підстав для поновлення виплати раніше призначеної пенсії з огляду на відсутність особистого звернення для ідентифікації, а також звернення законного представника (а.с. 66-67 Т.1). Представник позивача 28.08.2020 повторно звернувся з запитом щодо поновлення та виплати раніше призначеної пенсії. До даного звернення додано нотаріально посвідчені копії документів. Листом від 16.09.2020 за №1700-0802-8/28229 відповідач повідомив позивачу, що відділом з питань перерахунку пенсій №14 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Рівненській області на виконання рішення суду від 22.11.2019 у справі №460/2074/19 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати раніше призначеної пенсії (копія рішення про відмову в поновленні виплати пенсії від 10.04.2020 №83/03.15-24 додається) (а.с. 62-63 Т.1). Не погоджуючись з відмовою відповідача стосовно не поновлення виплати пенсії позивачу з 07.10.2009 позивач звернулася із даним позовом до адміністративного суду. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, проживаючи в Ізраїлі як громадянин України, має такі ж самі конституційні права як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України. З урахуванням рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.11.2019 у справі №460/2074/19, яке набрало законної сили та яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення раніше призначеної пенсії та у встановлений законодавством строк прийняти відповідне рішення по суті порушеного заявником питання. Проте, таке рішення не виконано, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування рішень відповідача про відмову у поновленні пенсії позивачу від 10.04.2020 №83/03.15-24 та 31.08.2020 №7381-7564/Г-03/8-1700/20, зобов`язання поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 відповідно до положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та здійснити виплату відповідної пенсії. В частині позовних вимог про зобов`язання відповідача при проведенні поновлення виплати пенсії позивачу з 07.10.2009 року, здійснювати виплату пенсії з врахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, суд першої інстанції визнав передчасними. Щодо позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, то суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні, так як позивачем не надано до суду ані обґрунтування, ані доказів в обґрунтування заявленої суми завданої моральної шкоди. Також суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання вчиняти дії в майбутньому. Колегія суддів враховує, що за правилами, що визначені частиною 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги за відсутності підстав виходу за такі межі. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Механізм проведення індексації грошових доходів населення з метою підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України встановлений Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі Порядок №1078). Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії. Згідно статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з урахуванням внесених змін згідно із Законом №911-VIII від 24.12.2015 103 відсотка). Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів у тому числі пенсій. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Згідно з абзацом 1 пункту 5 Порядку №1078, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Відповідно до абзацу 6 пункту 4 Порядку №1078, сума індексації грошових доходів, визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Таким чином, у разі відсутності перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 101% (в редакції з 01.01.2016 103%), підстав для проведення індексації грошових доходів населення немає, сума індексації грошових доходів залишається фіксованою. При цьому, при підвищенні грошового доходу (пенсії) позивача необхідно керуватись нормами ст.4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та зразком нарахування індексу споживчих цін для проведення індексації приведеному у Додатку №1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, згідно з яким не проводиться індексація в місяці, в якому здійснено підвищення грошових доходів громадян. Приймаючи до уваги наведені норми, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 101% (в редакції з 01.01.2016 103%), у взаємозв`язку з розміром пенсії, що має виплачуватись позивачу, належить до компетенції пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум. При цьому у разі незгоди з діями відповідача щодо наявності чи відсутності підстав для нарахування індексації та її розмірів, позивач не позбавлений права звернутися за захистом своїх прав до суду. З огляду на наведене, позовні вимоги у цій частині є передчасними та направлені на захист ще не порушеного права, що суперечить ст.5 КАС України, так як підлягає судовому захисту лише порушене право позивача. Стосовно позовної вимоги про зобов`язанні відповідача провести виплату поновленої пенсії позивачу з 07.10.2009 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058, колегія суддів зазначає таке. Частиною другою статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), сума індексації грошових доходів громадян (ч.2 ст.2 цього Закону). Вищенаведені правові норми дають підстави для висновку, що виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється лише у випадку, якщо відповідні виплати були нараховані, проте не виплачені. Враховуючи встановлені у справі фактичні обставини, згідно яких позивачу нарахування спірних пенсійних виплат за розглядуваний період не здійснювалося, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність законних підстав для виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії. Наведеним спростовуються доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог про проведення відновлення виплати пенсії з нарахуванням індексації грошових доходів населення та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно частин 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції в оскарженій апелянтом (позивачем) частині винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Згідно п.3 ч.6 ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року в адміністративній справі №460/8138/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль