Постанова 4857 № 460/1127/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий суддя у першій інстанції : Нор У.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/1127/20 пров. № А/857/4472/20 головуючого-судді: Бруновської Н.В. суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М. за участю секретаря судового засідання: Гнатик А.З. позивача: ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020р. у справі № 460/1127/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: 24.02.2020р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі ГУ ПФУ в Рівненській області) в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення яке викладене в листі від 21.02.2020р. № 826-3039/П-02/8-1700/20 про відмову в проведення перерахунку пенсії за вислугою років; - зобов`язати здійснити перерахунок та виплату без обмеження граничного розмірі пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), виходячи з розрахунку 88 % від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Рівненської області від 19.02.2020р. 18-45. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.03.2020р. позов задоволено. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ГУ ПФУ в Рівненській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. В судовому засідання ОСОБА_1 просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Як видно з матеріалів справи ОСОБА_1 з 02.01.2009р. призначено пенсію за вислугою років відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ. Із змісту листа Прокуратури Рівненської області від 19.02.2020р. №18-45вих-20 видно, що позивачу надано інформацію про розмір і складові місячного заробітку на посаді керівника місцевої прокуратури станом на 01 січня 2018 року з врахуванням: основного окладу, класного чину, вислуги років, надбавки за виконання особливо важливої роботи та щомісячної премії (а.с.16-17). 19.02.2020р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII від 05.11.1991р. ( в редакції Закону № 2663 від 12.07.2001 року) у розмірі та відсотках місячної заробітної плати, розмір якої визначено у довідці прокуратури Рівненської області від 19.02.2020р. №18-45, з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019р. № 7-р (II)2019р. у справі № 3-209/2018 ( 2413/18, 2897/19). 21.02.2020р. № 826-3039/П-02/8-1700/20 видно, що Пенсійний фонд України звернувся до Міністерства соціальної політики України із запитом про надання роз`яснень щодо механізму виконання рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019р. №7-р(ІІ)/2019 у справі №3-209/2018 (2413/18, 2807/19). З урахуванням викладеного пенсійний орган повідомив що про результати розгляду звернень позивач буде проінформований після надходження відповіді (а.с.11). ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч.18 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, у редакції що діяла до 01.01.2015р. видно, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховувались у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014р. № 76-VIII внесені зміни до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, зокрема ч.18 викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України». 15.07.2015р. набув чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII. В Розділі ХІІ Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VII передбачено, що положення Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (крім окремих статей) визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р.№1697-VII. Отже, на час звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії 19.02.2020р., ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, який регулював порядок перерахунку пенсій, втратила чинність. ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. п.13 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII визначено, що на Кабінет Міністрів України покладено обов`язок у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом. Тобто, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівниками прокуратури після 01.01.2015 р. делегував Уряду. На час звернення позивача до пенсійного органу з заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України нормативно-правовий акт, яким визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, прийнято не було, що в кінцевому рахунку й призвело до виникнення даного спору. Для вирішення спору необхідно з`ясувати: а) чи має позивач право на перерахунок раніше призначеної пенсії; б) чи відбулось звуження обсягу існуючих прав позивача внаслідок зміни законодавства, що регулює порядок перерахунку раніше призначених пенсій; в) чи є бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації права громадян на перерахунок пенсії, втручанням у права людини, передбачені ст.1Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Наведені зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ при призначені пенсії, а лише покладають визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури на Кабінет Міністрів України. Тобто, особи, яким пенсія призначена відповідно до Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, з набранням чинності Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII не втратили право на перерахунок раніше призначених пенсій. ст.22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. У рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005р. № 5-рп/2005 зазначено, що згідно зі ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. У Рішенні № 1-42/2011 від 26.12.2011р. Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, гарантоване ст. 48 Конституції України. На залежність розмірів соціальних виплат особі від економічних чинників Конституційний Суд України вказав і у Рішенні від 19.06.2001р. № 9-рп/2001, зазначивши, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов`язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів. Крім того, у Рішенні від 08.10.2008р. № 20-рп/2008 Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг та виплат потерпілим, які здійснюються і відшкодовуються Фондом, встановлюються державою з урахуванням його фінансових можливостей. Одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою ст.17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій ст.46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме ст.21 Конституції України. Тобто, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Отже, у зв`язку з втратою чинності нормативно-правовими актами, які передбачали право на перерахунок пенсії у разі підвищення заробітної плати працюючим прокурорським працівникам, не відбулось звуження обсягу існуючого права позивача на отримання пенсії. Так само як і не було факту скасування чи звуження обсягу досягнутих прав за критеріями, зазначеними у рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005р. № 5-рп/2005. Таким чином, відмова пенсійного органу перерахувати пенсію не ставить під сумнів саму сутність змісту права на соціальний захист, оскільки наслідком відмови у перерахунку пенсії не було зменшення розміру отримуваної позивачем пенсії. У справі №711/6019/16-а за результатом перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 18.09.2017р. на предмет неоднакового застосування норм матеріального права в аналогічних правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 зробив висновок, що право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Урядом будь-яких умов для перерахунку не визначено, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку, а тому відповідач, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії позивача, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За відсутності постанови Уряду щодо умов та порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури (як це було передбачено ч.18 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», а потім - ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII), в пенсійного органу відсутні законодавчо-визначені підстави та правового механізму для їх перерахунку. Отже, питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України регулюється ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ, який набув чинності 15 липня 2015 року є діючим. Тому, враховуючи дату звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії (19.02.2020р.), до спірних правовідносин застосуванню підлягає Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ, а не Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що звертаючись до суду з даним позовом позивач обрав невірний спосіб захисту свого права при цьому, покликаючись на норми законодавства, які не підлягають застосуванню до спірних відносин. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області діяв в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Висновки колегії суддів узгоджуються з правовою позицією яка викладена в постанові Верховного суду від 11.11.2020р. в справі № 464/8323/16а. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову якою в позові відмовити. Керуючись ст.ст.243, 286, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі № 460/1127/20 - скасувати. В позові ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді С. М. Кузьмич З. М. Матковська Повне судове рішення складено 22.06.2021р.