Постанова 4855 № 620/6024/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/6024/20 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Кузьмишиної О.М., суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О., при секретарі судового засідання Шуст Н.А., позивача - ОСОБА_1 , представника третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Преторій-Буд» адвоката Підгорного К.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Комунальне підприємство «Паркування та ринок» Чернігівської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Преторій -Буд», про визнання протиправним рішення та скасування дозволу, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - відповідач, ДАБІ), в якому просить визнати протиправним рішення відповідача про видачу дозволу на виконання будівельних робіт від 04.06.2020 №ІУ113201561654, виданого Комунальному підприємству «Паркування та ринок» Чернігівської міської ради з будівництва АГЗП по вулиці Незалежності в місті Чернігові на земельній ділянці з кадастровим номером 7410100000:01:010:0118, а також про його скасування. Позовна заява обґрунтована тим, що відсутність результатів впливу на довкілля щодо планової діяльності з будівництва АГЗП по вулиці Незалежності в місті Чернігові і неподання цих результатів замовником будівництва разом із заявою про видачу дозволу на виконання будівельних робіт є підставою для визнання оскаржуваного рішення протиправним і скасування виданого дозволу. Також звертає увагу на обов`язковість наявності декларації безпеки, яка підлягає обов`язковій експертизі. Позивач наголошує на невідповідності цільового призначення земельної ділянки та вказує, що розміщення автозаправних станцій/комплексів здійснюється на землях з цільовим призначенням землі автомобільного транспорту. В той же час, відповідач під час прийняття рішення про надання дозволу на виконання будівельних робіт не перевірив та не з`ясував відповідність цільового призначення земельної ділянки намірам забудови. Також зазначає, що оскаржуваний дозвіл видано до завершення проектування детального плану території 2-го мікрорайону «Масани», в межах якого знаходиться земельна ділянка, а також розташування автомобільного газозаправного пункту на земельній ділянці не відповідає Генеральному плану міста Чернігова. При цьому, розміщення АГЗП на земельній ділянці не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема державних будівельних норм і санітарних правил і при її розміщенні не може бути дотримано 100-метрову санітарно-захисну зону, як це передбачено п.5.33 ДСП 172-96 з урахуванням додатку 4 до цих правил. Позивач наголошує, що надання дозволу на побудову об`єкту АГЗП, який має значний (високий) рівень можливої небезпеки для здоров`я і життя людей, поряд з будинком позивача, без дотримання вимог державних будівельних норм, санітарно-захисних зон, тощо, безпосередньо порушує права та законні інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, при його прийнятті неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду справи не отримав усіх документів, поданих Замовником будівництва до ДАБІ для отримання дозволу на виконання будівельних робіт за своїм же запитом, на який відповідачем надано лише частину копій документів, при цьому не подано декларації безпеки, як обов`язкового документу та складової частини відповідної проектної документації. Позивач наполягає на тому, що будівництво АГЗП не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, яка призначена для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для розміщення автостоянки з об`єктами інфраструктури та сервісу), а будівництво проводиться без спеціальних зональних погоджень. Також позивач зазначила, що проживає у будинку АДРЕСА_1 , у безпосередній близькості до земельної ділянки, на якій розпочато будівництво АГЗП. Зазначений об`єкт відноситься до об`єктів із значними наслідками (ССЗ), небезпечними для життя та здоров`я людей, тому на переконання позивача, вона має право на звернення з таким позовом, оскільки у даному випадку відповідно до Конституції України захищає своє здоров`я, життя, а також здоров`я інших людей, довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту. Посилаючись на такі та інші підстави, позивач просить задовольнити апеляційну скаргу. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. Від ДАБІ надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач заперечує проти доводів апелянта, зазначає, що судом першої інстанції викладено повні та обґрунтовані висновки в рішенні від 22 березня 2021 року по кожному з аргументів позивача, а апеляційна скарга повністю повторює доводи позовної заяви і не містить інших підстав, ніж вже були зазначені та досліджені судом першої інстанції. Від третіх осіб пояснень, заперечень, будь-яких інших заяв, клопотань щодо апеляційної скарги до апеляційного суду не надходило. В судовому засіданні позивач підтримала свою апеляційну скаргу, надала пояснення по суті позову, представник третьої особи проти апеляційної скарги заперечував. Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, з наступних підстав. Переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, встановила, що пунктом 27 рішення Чернігівської міської ради від 26.10.2017 №24/VII-23 комунальному підприємству «Паркування та ринок» Чернігівської міської ради затверджено документацію та надано земельну ділянку площею 0,2400 га (кадастровий номер 7410100000:01:010:0118) в постійне користування для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для розміщення автостоянки з об`єктами інфраструктури та сервісу). Між комунальним підприємством «Паркування та ринок» Чернігівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Преторій-Буд» 01.03.2018 укладено інвестиційний договір №2018/0118, предметом якого є здійснення практичних інвестицій в об`єкт інвестування, а також виконання подальшої експлуатації створеного в результаті інвестицій об`єкту. Згідно п.2.1. Інвестиційного договору від 01.03.2018 №2018/0118: «Об`єктом інвестування за цим Договором є: будівництво та обслуговування будівель торгівлі (для розміщення автостоянки з об`єктами інфраструктури та сервісу)». Відповідно до п.2.3. Інвестиційного договору від 01.03.2018 №018/0118: «Об`єкт інвестування розміщується в межах земельної ділянки площею 0,2400 грн, яка належить Підприємству на праві постійного користування: кадастровий номер 7410100000:01:010:0118». Підпунктом 1.25. п.1 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 04.04.2018 №154 «Про затвердження та надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок» вирішено затвердити та надати містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки Комунальному підприємству «Паркування та ринок» Чернігівської міської ради для будівництва АГЗП по вул. Незалежності в м Чернігові . Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва від 04.04.2018 №02-01/65 затверджено наказом управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради від 04.04.2018 №78-М. Цільове призначення земельної ділянки, кадастровий номер 7410100000:01:010:0118, 0,2400 га: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; категорія земель землі житлової та громадської забудови; вид використання - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для розміщення автостоянки з об`єктами інфраструктури та сервісу), що відповідає Генеральному плану м. Чернігова, затвердженому рішенням Чернігівської міської ради від25.12.2003, Тимчасовому Порядку використання м. Чернігова, затвердженому рішенням Чернігівської міської ради від 28.12.2011. Містобудівними умовами та обмеженнями встановлено виконання вимог, діючих на час надання містобудівних умов та обмежень, ДБН та нормативно-правових актів, зокрема: ДБН 360-92** «Містобудування Планування і забудова міських і сільських поселень», ДБН В.2.5-20-2001 «Газопостачання». Надалі КП «Паркування та ринок» Чернігівської міської ради подано заяву щодо надання дозволу на виконання будівельних робіт - «Будівництво АГЗП по вул. Незалежності в м. Чернігові». За наслідками розгляду зазначеної заяви Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано дозвіл на виконання будівельних робіт від 04.06.2020 №ІУ113201561654, клас наслідків (відповідальності): значні наслідки (ССЗ) для будівництва АГЗП по вулиці Незалежності в місті Чернігові на земельній ділянці з кадастровим номером 7410100000:01:010:0118. Із видачею зазначеного дозволу не погоджується позивач, що стало передумовою її звернення до суду з адміністративним позовом. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, який у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, Указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. ДАБІ України надає громадянам дозвільні та реєстраційні послуги, а також консультації щодо будівництва, реконструкції та прийняття в експлуатацію об`єктів, зокрема, видає дозволи на виконання будівельних робіт (щодо об`єктів з середнім (СС2) та значним (СС3) класом наслідків), відмовляє у видачі цих дозволів та у визначених законодавством випадках їх анулює. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 3038- VI). Положеннями ч. 1 ст. 2 Закону № 3038-VI надано визначення поняття планування і забудови території, зокрема, як Планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає:1) прогнозування розвитку територій; 2) забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; 3) обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; 4) взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; 5) визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів; 6) встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; 7) розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; 8) реконструкцію існуючої забудови та територій; 9) збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об`єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень; 10) створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури; 10-1) створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; 11) проведення моніторингу забудови; 12) ведення містобудівного кадастру; 13) здійснення контролю у сфері містобудування. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 37 Закону № 3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. За приписами ст.26 Закону №3038 забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування. Згідно ст.34 Закону №3038 замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля». Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва. Відповідно до ст.37 Закону №3038 право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається. Для отримання дозволу подається заява, до якої додаються: копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою); проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку; копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника (співвласників), засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту; копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд; інформація про інженера-консультанта (у разі його залучення); інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати; результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України «Про оцінку впливу на довкілля». Механізм набуття права на виконання підготовчих і будівельних робіт визначає Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від13.04.2011 №466 (далі - Порядок). Пунктом 27 Порядку визначено, що дозвіл видається на безоплатній основі відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю за формою, наведеною у додатку 9 до цього Порядку. Перелік документів, необхідний для отримання дозволу наведено у пункті 28 Порядку, а саме: витяг (витяги) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо наявного права власності або землекористування земельною ділянкою (земельними ділянками) (крім випадків, визначених пунктом 7 цього Порядку); витяг (витяги) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо будівель і інженерних споруд, які реконструюються, піддаються капітальному ремонту чи реставрації; нотаріально завірена згода власника (власників) будівлі (будівель), інженерної споруди на проведення будівельних робіт у разі здійснення не власником будівель і інженерних споруд їх реконструкції, реставрації, капітального ремонту; частина проектної документації у складі: для нового будівництва, капітального ремонту та реконструкції містобудівних умов та обмежень або листа уповноваженого органу містобудування та архітектури про те, що для проектування даного об`єкта будівництва містобудівні умови та обмеження не надаються; технічних умов щодо теплопостачання або листа розробника проекту про відсутність потреби; технічних умов щодо водопостачання та водовідведення або листа розробника проекту про відсутність потреби; технічних умов щодо електропостачання або листа розробника проекту про відсутність потреби; технічних умов щодо газопостачання або листа розробника проекту про відсутність потреби; розрахунку класу наслідків (відповідальності) та категорії складності; генерального плану на топографічній основі масштабом 1:500 або 1:1000; плану трас зовнішніх інженерних мереж та комунікацій масштабом 1:2000; планів поверхів, фасадів масштабом 1:50, 1:100 або 1:200 (для будівель); експертний звіт щодо розгляду проектної документації; фотокопія розпорядчого документа (рішення, розпорядження, наказ) замовника про затвердження проектної документації, завірена замовником, або лист фізичної особи - замовника; фотокопія договору підряду (генерального підряду) на виконання будівельних робіт, завірена замовником; фотокопія розпорядчого документа (рішення, розпорядження, наказ) про призначення осіб, які здійснюють авторський нагляд, завірена замовником; фотокопія договору підряду на здійснення технічного нагляду та/або фотокопія розпорядчого документа (рішення, розпорядження, наказ) замовника про призначення осіб, які здійснюють технічний нагляд, завірена замовником; оцінка впливу на довкілля (у разі потреби). Відповідно до п.29 Порядку №466 орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви приймає рішення про надання дозволу або відмову у його видачі. За приписами п.31 та п.32 Порядку №466 та ст.37 Закону №3038 підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначенихЗаконом України«Про оцінку впливу на довкілля», невідповідність цільового призначення земельної ділянки; наявність у поданих документах порушень містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, зокрема дотримання вимог висотності (блакитна лінія), щільності населення, планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони), дотримання охоронних зон об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури та об`єктів підвищеної небезпеки (червоні та жовті лінії), а також зелених насаджень (зелена лінія). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що у відповідача відсутні результати оцінки впливу на довкілля щодо планованої діяльності з будівництва АГЗП по вул. Незалежності в м. Чернігові і не подано такі результати до ДАБІ разом із заявою про видачу дозволу на виконання будівельних робіт. Разом з тим, згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності. Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 3 даного Закону друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає енергетичну промисловість, а саме : зберігання та переробка вуглеводневої сировини (газу природного, газу сланцевих товщ, газу, розчиненого у нафті, газу центрально- басейнового типу, газу (метану) вугільних родовищ, конденсату, нафти, бітуму нафтового, скрапленого газу) поверхневе та підземне зберігання викопного палива чи продуктів їх переробки на площі 500 квадратних метрів і більше або об`ємом (для рідких або газоподібних) 15 кубічних метрів і більше. Як вбачається з матеріалів справи, з метою будівництва газозаправного пункту ТОВ «Преторій-Буд» в рамках здійснення інвестиційної діяльності придбало модуль для заправки автомобілів зрідженим газом «Шельф» 1-15П 1/2/100-2 LPG ТУ У 29.1-30838462-006:2009, призначений для приймання, зберігання і заправлення зрідженим вуглеводним газом автомобілів, оснащених газобалонними установками, який в свою чергу складається з резервуару ЗВГ-15.П.1.УХЛ-1, заводський номер 2939, та насосного агрегату Shelf LPG РК З, заводський номер 08531, 08530. Геометричний об`єм резервуару ЗВГ-15.П.1.УХЛ-1, заводський номер 2939, який входить до складу модулю для заправки автомобілів зрідженим газом, становить 14,95 м. куб, а його робочий об`єм складає 12,7 м. куб, що менше, ніж 15,00 м. куб. Доказами, що підтверджують наведені обставини, у тому числі придбання та встановлення резервуару зазначеного вище об`єму, є документи, копії яких знаходяться у матеріалах справи, а саме: складальне креслення резервуару ЗВГ-15.П.1-УХЛ1 №2939; сторінки 1,3 паспорту на «Модуль для заправлення автомобілів зрідженим газом «ШЕЛЬФ...LPG»; сторінки 1,2 паспорту посудини, що працює під тиском (заводський №2939); видаткова накладна від 28.12.2020 №НВК00002538; товарно - транспортна накладна №241 від 28.12.2020; акт на закриття прихованих робіт №12 від 28.12.2020; акт на закриття прихованих робіт №13 від 29.12.2020. Планована ТОВ «Преторій-Буд» на об`єкті інвестування діяльність не передбачає зберігання та переробку вуглеводної сировини, а також поверхневе або підземне зберігання викопного палива чи продуктів їх переробки на площі 500 квадратних метрів і більше або об`ємом (для рідких або газоподібних) 15 кубічних метрів і більше, до діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля та підлягає оцінці впливу на довкілля, вона в силу приписів статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» не відноситься, а відтак й обов`язкового здійснення оцінки впливу на довкілля не потребує. Потенційно небезпечними об`єктами систем постачання скрапленого вуглеводневого газу є газонаповнювальні станції та пункти, проміжні склади балонів, автомобільні газозаправні станції та пункти, резервуарні установки, групові газобалонні установки. Відповідно до пункту 3 Порядку декларування безпеки об`єктів підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від11.07.2002 №956, суб`єкт господарювання, у власності або користуванні якого є хоча б один об`єкт підвищеної небезпеки, організовує розроблення і складання декларації безпеки об`єкта підвищеної небезпеки (далі - декларація безпеки) відповідно до вимог цього Порядку. Як зазначено в пункті 4 Порядку декларування безпеки об`єктів підвищеної небезпеки, для об`єктів підвищеної небезпеки, що експлуатуються, декларація безпеки складається як самостійний документ, а для об`єктів підвищеної небезпеки, що будуються (реконструюються, ліквідуються), - як складова частина відповідної проектної документації. Відповідно до пункту 7 Порядку декларування безпеки об`єктів підвищеної небезпеки суб`єкт господарювання проводить відповідно до вимог Законів України «Про екологічну експертизу», «Про наукову та науково-технічну експертизу» і пунктів 19-27 цього Порядку експертизу повноти дослідження ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику, а також обґрунтованості та достатності прийнятих щодо зменшення рівня ризику, готовності до дій з локалізації і ліквідації наслідків аварій рішень (далі - експертиза). Оскільки автомобільний газозаправний пункт, який у складі об`єкту інвестування будується у м. Чернігові по вул. Незалежності , відноситься до об`єктів підвищеної небезпеки 2 класу складено необхідну для цього декларацію безпеки та проведено її експертизу, що підтверджується декларацією безпеки об`єкта підвищеної небезпеки автомобільного газозаправного пункту в м. Чернігів Чернігівської обл. по вул. Незалежності та експертний висновок декларації безпеки №12.3-15-07-0056.19 декларація безпеки об`єкта підвищеної небезпеки - автомобільний газозаправний пункт ТОВ «Преторій-Буд», м. Чернігів, вул. Незалежності від 26.11.2019. Також позивач наполягає на тому, що будівництво АГЗП не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:01:010:0188). Як встановлено колегією суддів у цьому зв`язку, 26.10.2017 Чернігівська міська рада прийняла рішення №24/VII-23 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам», відповідно до п.27 якого міська рада вирішила Комунальному підприємству «Паркування та ринок» Чернігівської міської ради затвердити технічну документацію та надати земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:01:010:0118), в постійне користування, площею 0,2400 га, по вул. Незалежності в м. Чернігові для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для розміщення автостоянки з об`єктами інфраструктури та сервісу)». За даними Державного земельного кадастру вказана земельна ділянка за основним цільовим призначенням відноситься до земель житлової та громадської забудови, а її цільовим призначенням є 03.07 «Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі». Згідно розділу 03 Землі громадської забудови секції В «Землі житлової та громадської забудови» розділу II Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306, до земель громадської забудови відносяться землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування. Згідно листа Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради від17.09.2020 №7984/2-05/2020/вих./Д-6055-1-09, відповідно до містобудівної документації, а саме: плану зонування Тимчасового порядку використання території м. Чернігова земельна ділянка для вказаного вище будівництва знаходиться в зоні багатоквартирної забудови (Ж-2), а будівництво автозаправної станції в зоні Ж-2 та відноситься до допустимих видів забудови та використання. ДБН В.2.2-23:2009 «Підприємства торгівлі», затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від19.01.2009 №4, як зазначено в їх п.1.1 розділу 1 «Сфера застосування», поширюються на проектування нових, реконструкцію і розширення існуючих будинків та окремих приміщень підприємств роздрібної торгівлі (магазинів, ринків), а отже на сферу проектування будівництва автомобільних газозаправних пунктів ці ДБН не поширюються. Згідно статті 67 Земельного кодексу України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об`єктів транспорту. Відповідно до частини першої статті 71 Земельного кодексу України до земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно- експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об`єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту. Зі змісту вказаних статей Земельного кодексу України вбачається, що до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об`єктів транспорту. Проте чинним законодавством не вказано, що будівництво автомобільних газозаправних пунктів можливо здійснювати лише на землях автомобільного транспорту, як і не вказано про те, що будівництво та експлуатацію автомобільних газозаправних пунктів можуть здійснювати лише підприємства автомобільного транспорту. Суд першої інстанції також звернув увагу на помилкові посилання позивача, що оскаржуваний у даній справі дозвіл на виконання будівельних робіт щодо будівництва АГЗП по вул. Незалежності в м. Чернігові видано до завершення проектування детального плану території 2-го мікрорайону житлового району «Масани», в межах якого знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 74101000000:01:010:0118, який знаходиться на завершальній стадії розроблення. Оскаржуваний дозвіл видано ДАБІ 04.06.2020, тоді як рішення органу місцевого самоврядування про затвердження детального плану території 2-го мікрорайону житлового району «Масани», до складу якого входила би вказана вище земельна ділянка не існує. З наявної у матеріалах справи копії листа Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради від 06.08.2020 №01-08/275 вбачається, що Детальний план території третього мікрорайону житлового району «Масани» затверджено рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 20.01.2014 №1. В свою чергу, земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:01:010:0118 у межі вказаного мікрорайону не входить, що підтверджується листом Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради від17.09.2020 №7984/2- 05/2020/вих./Д-6055-1-09, копія якого також знаходиться у матеріалах справи. Згідно пункту 1 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» першим етапом у проектуванні та будівництві об`єктів є отримання замовником або проектувальником вихідних даних. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 даного Закону однією із основних складових вихідних даних є містобудівні умови та обмеження. Фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва (ч.2 ст.29 даного Закону). За частиною третьою статті 29 даного Закону, містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000. Відповідно до пункту 3 частин четвертої статті 29 даного Закону однією з підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. З наведених норм вбачається, що містобудівні умови та обмеження видаються замовнику лише у випадку, якщо його наміри забудови відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Будівництво АГЗП по вул. Незалежності в м. Чернігові » від 04.04.2018 №02-01/65 затверджені наказом Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради від 04.04.2018 №78-М та рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 04.04.2018 №154. Зазначені документи є чинними, тому відсутні підстави вважати обставини в цій частині, на які посилається апелянт підтвердженими. Стосовно аргументів апелянта про те, що наміри забудови земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:01:010:0118) не відповідають вимогам державних стандартів, норм і правил колегія суддів зазначає наступне. Згідно пункту 5.28 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від19.06.1996 №173 (далі - Правила №173), станції технічного обслуговування і ремонту автомобілів, автозаправочні станції (АЗС) слід розміщувати в промислових і комунально-складських зонах, на магістральних вулицях і дорогах за межами житлового району. Згідно пункту 5.32 Правил №173 відстань від автозаправочних станцій з підземними резервуарами для зберігання рідкого палива до меж ділянок дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, шкіл-інтернатів, лікувально-профілактичних закладів, до стін житлових та інших громадських будівель і споруд, дитячих ігрових майданчиків і місць відпочинку населення слід приймати за розрахунком забруднення атмосферного повітря шкідливими викидами АЗС, але не менше 50 м. Відповідно до п.5.33 Правил №173 автомобільні газонаповнювальні компресорні станції слід розміщувати в промислових та комунально-складських зонах за межами житлової забудови з дотриманням санітарно-захисної зони відповідно до додатка

4. Згідно Санітарної класифікації підприємств, виробництв та споруд і розміри санітарно-захисних зон для них, які є додатковим №4 до Правил №173, для автогазонаповлювальних компресорних станцій санітарно-захисна зона становить 100 м. Автомобільний газозаправний пункт, на будівництво якого ДАБІ видано дозвіл на виконання будівельних робіт від 04.06.2020 №ІУ113201561654, відноситься до систем газопостачання, що забезпечують споживачів природним газом та скрапленими вуглеводними газами (далі - СВГ). Згідно з п.3.1 ДБН В.2.5-20:2018 «Газопостачання» автомобільна газозаправна станція СВГ (АГЗС) це комплекс, призначений для заправки газобалонних автомобілів СВГ, до складу якого входять споруди та обладнання допоміжного призначення (будинки та приміщення для сервісного обслуговування автомобілів, водіїв та пасажирів та інші допоміжні будинки). Відповідно до п.3.2 ДБН В.2.5-20:2018 «Газопостачання» автомобільний газозаправний пункт СВГ (АГЗП) є комплексом, призначеним для заправки газобалонних автомобілів СВГ, в складі якого не передбачаються будинки та приміщення для обслуговування автомобілів, водіїв та пасажирів та інші допоміжні будинки. Згідно з п.11.149 ДБН В.2.5-20:2018 «Газопостачання» у складі АГЗП передбачаються: резервуари для СВГ місткістю до 10 м. куб, що установлюються надземно (без обвалування); резервуари для СВГ місткістю до 20 м. куб, що установлюються підземно; приймальні та заправні колонки; обладнання для перекачування газу; операторну, туалет; засоби пожежогасіння; навіс із негорючих матеріалів над технологічним обладнанням; систему електропостачання та захист від блискавки. Отже, згідно наданих до матеріалів справи матеріалів на вказаній земельній ділянці по вул. Незалежності в м. Чернігові в рамках будівництва об`єкту інвестування відбувається будівництво автомобільного газозаправного пункту (АГЗП). Відповідно до п. 11.140 ДБН В.2.5-20:2018 «Газопостачання» АГЗС та АГЗП призначені для прийому, зберігання СВГ та заправки газобалонних автомобілів. Згідно п.11.141 ДБН В.2.5-20:2018 «Газопостачання» мінімальні відстані від межі території АГЗС та АГЗП до лісових масивів хвойних порід - 50 м, листяних порід - 20 м. Відповідно до п.11.150 ДБН В.2.5-20:2018 «Газопостачання» відстані від резервуарів та обладнання АГЗС (АГЗП) до об`єктів, розташованих поза територією АГЗС (АГЗП) приймають за таблицею

22. Геометричний об`єм резервуару ЗВГ-15.П.1.УХЛ-1, заводський номер 2939, який входить до складу АГЗП по вул. Незалежності в м. Чернігові становить 14,95 м. куб, а його робочий об`єм складає 12,7 м. куб, а сам цей резервуар є підземним. Згідно таблиці 22 ДБН В.2.5-20:2018 «Газопостачання», якщо резервуар є підземним, а його об`єм складає до 20 м. куб, мінімальні відстані від резервуарів СВГ, є такими : громадські та житлові будинки : 30 м; місця масового перебування людей від 100 осіб: 60 м; виробничі, адміністративні та побутові будинки підприємств I,II і III ступеня вогнестійкості: 30 м. У випадку, що розглядається, фактично існуючі мінімальні відстані від підземного резервуару, який входить до складу АГЗП по вул. Незалежності в м. Чернігові до навколо існуючих об`єктів значно перевищують зазначені вище мінімальні показники. Доказом, що підтверджує наведені обставини, є креслення розпланування М1:500, погоджене головним архітектором м. Чернігова 28.02.2020, яке входить до складу проекту «Будівництво АГЗП по вул. Незалежності в м. Чернігові», на якому фактично існуючі мінімальні відстані від підземного резервуару АГЗП до наявних навколо об`єктів детально відображені. Оскільки фактично існуючі мінімальні відстані від навколо існуючих об`єктів до підземного резервуару АГЗП по вул. Незалежності в м. Чернігові є більшими за мінімально допустимі відстані, встановлені в ДБН В.2.5-20:2018 «Газопостачання», будівництво АГЗП у даному випадку є таким, що приписам наведених норм ДБН відповідає. Об`єктивних даних про те, що на відстані 40 м від земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:01:010:0118 по вул. Незалежності в м. Чернігові існує лісова ділянка, про яку у своєму позові стверджує позивач, не надано. Згідно п.11.152 ДБН В.2.5-20:2018 «Газопостачання» не допускається розміщувати АГЗС, АГЗП в районі житлових масивів багатоповерхової забудови та в місцях з масовим перебуванням людей. Однак, як вбачається з матеріалів справи, на земельній ділянці кадастровий номер 7410100000:01:010:0118 по АДРЕСА_1 місця з масовим перебуванням людей відсутні і їх створення не передбачається, а наявні на даний час відстані до вже існуючих об`єктів (зупинки громадського транспорту, магазину та житлового будинку) є такими, що встановленим у цьому ДБН мінімально допустимим відстаням повністю відповідають. Крім того, вказана земельна ділянка не входить, як у межі території третього мікрорайону житлового району «Масани», детальний план якого затверджено рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від20.01.2014 №1, що підтверджується листом Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради від17.09.2020 №7984/2-05/2020/вих./Д-6055-1-09, так і не входить до території 2-го мікрорайону житлового району «Масани», детальний план якого ще досі не затверджено. Таким чином, доводи, на які посилається апелянт як на підставу апеляційної скарги документального підтвердження не знайшли. Окрім зазначеного колегія суддів зазначає, що за приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування. Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України). За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних. У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування. Натомість індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах. Отже, нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акту стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія акту застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин. Таким чином, право на оскарження індивідуального акту суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 р. у справі № 9901/351/19. Виходячи з такого колегія суддів приходить до висновку, що право на оскарження рішення (індивідуального акту) суб`єкта владних повноважень надано особі щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується. Виходячи із вищевикладеного, а також аналізу приписів п. 3 ч. 1 ст. 34 ч. 1, ч. 2 ст. 37 Закону № 3038-VI вбачається, що дозвіл на виконання будівельних робіт, який видається органом державного архітектурно-будівельного контролю, не містить обов`язкових правил поведінки, а є правовим актом індивідуальної дії, який своїми приписами породжує права та обов`язки конкретних осіб, на яких вона спрямована їх дія, а саме надає замовнику та генеральному підряднику чи підряднику право на виконання підготовчих робіт і будівельних робіт, видалення зелених насаджень підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками. Дозвіл на виконання будівельних робіт не розрахований на багаторазове застосування, а вичерпує свою дію після завершення будівництва. При цьому, дозвіл на виконання будівельних робіт є правовим актом індивідуальної дії, а тому такий правовий акт породжує права й обов`язки тільки тих суб`єктів, яким його адресовано. Позивач у справі не має ні статусу замовника будівництва, ні статусу генерального підрядника чи підрядника об`єкта будівництва, на який видано оскаржуваний дозвіл, а є лише мешканцем будинку АДРЕСА_1 , який розташовано у безпосередній близькості до земельної ділянки, на якій розпочато будівництво АГЗП. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваний в рамках даної справи дозвіл ДАБІ на виконання будівельних робіт є актом індивідуальної дії, який стосується виключно визначених у ньому суб`єктів, а тому у позивача відсутні права та обов`язки за оскаржуваним дозволом. В обґрунтування наявності порушених прав позивач вказує на недотримання відповідачем законодавчо встановленої процедури при видачі оскаржуваного дозволу на виконання будівельних робіт, а також порушення конституційних прав, вказуючи на потенційну загрозу життю і здоров`ю її та інших людей через будівництво на підставі оскаржуваного дозволу об`єкту наслідків СС3. В той же час, жодних доказів того, що оскаржуване рішення стосується безпосередньо прав позивача матеріали справи не містять, а позивачем до апеляційної скарги не надано. За таких обставин, колегія суддів не знаходить підтверджень доводам та аргументам, наведеним в апеляційній скарзі, тому підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки суд залишає рішення суду першої інстанції без змін, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 243, 244, 250, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина Судді: М.І. Кобаль Л.О. Костюк