Постанова 4855 № 640/9128/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9128/19 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О., при секретарі судового засідання Шуст Н.А., за участю: представника позивача - Виговської А.В., представника відповідача - Рибак А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегамет» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегамет» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГАМЕТ» (далі-позивач, ТОВ «МЕГАМЕТ») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві ( далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.11.2018 №00014861402, №00014881402, №00014871402; - визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 07.05.2019 №123071-17; - визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 07.05.2019 №123071-17. Позов мотивовано тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтуються оскаржувані рішення, є необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції не проведена належна ідентифікація підприємств, зазначених в ухвалі Печерського районного суду м. Києва та в акті перевірки контролюючого органу. Позивач стверджує, що до матеріалів справи надані всі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують взаємовідносини між ТОВ «Мегамет» та його контрагентами, вважає, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку, що акти приймання брухту та відходів кольорових металів не містять місця складення, прізвища, посади особи, що їх складала, неможливо ідентифікувати особу постачальника, відповідальну за здійснення господарської операції. Між тим, Закон України «Про металобрухт» не зобов`язує вказувати такі відомості в Акті приймання металобрухту. Джерела походження металобрухту підтверджені паспортами про походження брухту, які є додатками до актів приймання. Позивач зазначає також, що Товариство має належну матеріально-технічну базу для реального здійснення операцій: виробничі площі, обладнання, вантажні машини, підйомні механізми, транспортні засоби. Орендує складські приміщення площею 502,1 кв.м., придбав короба для зберігання і транспортування металобрухту за договором №12411 від 01.08.2012 р. у кількості 5 шт., орендує вагове обладнання . Позивач наполягає на тому, що наданими документами підтверджується ланцюг постачання металобрухту, при цьому Товариство не може відповідати за дії інших юридичних осіб по ланцюгу постачання. Також позивач не погоджується з тим, що податкова застава на підставі рішення №123071-17 від 07.05.2019 р. про опис майна у податкову заставу є припиненою, тому не порушує його прав та інтересів. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Мегамет», встановлено строк до 11 червня 2021 року для надання відзиву іншому учаснику процесу. Іншою ухвалою від 26 травня 2021 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. Від ГУ ДПС у м. Києві надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначається, що судом першої інстанції повно та всебічно розглянуто справу, ухвалено законне рішення. Позивач просить врахувати, що основним постачальником металобрухту в 2015 році було ТОВ «Термолайф», яким як Продавцем, укладено договір купівлі-продажу №16 від 01.04.2015 р. з ТОВ «Мегамет», як Покупцем. ТОВ «Мегамет» до перевірки подано документи, згідно яких Товариство отримало від ТОВ «Термолайф» металобрухт на суму 20 135 364,18 грн. При співставленні даних, які відображені в оборотно-сальдових відомостях по бухгалтерським рахункам №631 встановлено відсутність частини первинних документів, які підтверджували б придбання та списання товарів у 2015 році. При цьому встановлено, що ТОВ «Термолайф Плюс» має 5 працюючих, декларацію з податку на прибуток підприємством за 2015 рік та фінансову звітність не подавало, за КВЕД здійснює діяльність з реалізації насіння. Окрім того в ході аналізу поданих позивачем документів встановлено, що жоден з актів прийому брухту та відходів кольорових металів не містить необхідних реквізитів: не вказано місця складання, не зазначені прізвища, посади осіб, що їх складали, тобто неможливо ідентифікувати посадову особу постачальника, відповідальну за здійснення господарської операції. Не зазначено також способу поставки брухту та відходів кольорових металів. В жодному документі не вказано походження металобрухту. Не підтверджено належними документами й операції з іншими контрагентами, внаслідок чого позивачем безпідставно включено до податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 1 200 грн. В частині оскарження податкової вимоги відповідач підтверджує, що відповідно до вимог чинного законодавства вона вважається відкликаною. Проте на момент прийняття рішення про опис майна у податкову заставу за позивачем рахувалася податкова заборгованість, тому дії контролюючого органу на той момент були законними. Надалі за даними ІС «Податковий блок» в ході проведення аналізу інтегрованих карток ТОВ «Мегамет» з`ясовано, що у Товариства відсутній податковий борг. За таких обставин податкова вимога вважається відкликаною в силу положень статті 60 Податкового кодексу України. В судовому засіданні представники сторін надали свої пояснення по суті поданої апеляційної скарги та відзиву на неї. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як встановлено колегією суддів, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «МЕГАМЕТ» (код 32092239) податкового законодавства період з 01.01.2015 по 30.06.2018, валютного за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 30.06.2018, результати якої оформлені актом від 19.10.2018 №715/26-15-14-02-03/32092239 (далі -акт перевірки). Відповідно до акту перевірки, перевіркою ТОВ «МЕГАМЕТ» встановлені такі порушення: - пп.14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1. п.134.1. ст. 134, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України п.5 П (С)БО 11, П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, п.12 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів 31.12.1999 № 318. в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 9 184 136 грн. та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за І п/р. 2018 рік на 909 390 гривень; - п.185.1 ст.185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2018 на 1 200 гривень. На підставі вказаних висновків акту перевірки, Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.11.2018: - №00014861402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 9184136,00 грн.; - №00014871402, яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2018 на 1 200 грн.; - №00014881402, яким зменшено суму об`єкта оподаткування податком на прибуток за І п/р. 2018 рік на 909 390 грн. Надалі ГУ ДФС у м. Києві сформовано податкову вимогу від 07.05.2019 №123071-17, згідно якої станом на 06 травня 2019 року сума податкового боргу ТОВ «МЕГАМЕТ» становить 15 371 950,61 грн. Поряд з цим, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято рішення від 07.05.2019 №123071-17 про опис майна у податкову заставу, яким, відповідно до статті 89 Податкового кодексу України, здійснено опис майна, що перебуває у власності (господарському віддані або оперативному управлінні) платника податків ТОВ «МЕГАМЕТ» (код 32092239). Вважаючи вказані рішення контролюючого органу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду. Переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 29.11.2018 №00014861402, №00014881402, №00014871402 встановила наступне. За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань. Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України). Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Згідно з п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. статті 201 ПК України. Пунктом 200.1. статті 200 ПК встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу). З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Як вбачається зі змісту акту перевірки, ТОВ «Мегамет» документально оформлювались операції з ТОВ «Охорона -Гуард» (код 35924283) згідно усного договору. Згідно видаткової накладної №552 від 30.09.2017 ТОВ «Мегамет» отримало від ТОВ «Охорона-Гуард» послуги перевезення на загальну суму 7200 грн. в т.ч. ПДВ. Водночас, ТОВ «Мегамет» включило до податкового кредиту податок на додану вартість за рахунок податкових накладних, виписаних від імені ТОВ «Охорона -Гуард, при цьому в бухгалтерському обліку позивача операції з отриманих товарів не відображені, що дає підстави для висновку, що ТОВ «Мегамет» безпідставно включило до податкового кредиту податок на додану вартість за рахунок податкових накладних, виписаних від імені ТОВ «Охорона -Гуард». Також, згідно до оборотно-сальдової відомості за 2015 рік по бухгалтерському рахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» встановлено, що основним постачальником позивача в 2015 році було ТОВ «ТЕРМОЛАЙФ» (код 39226496). Так, між ТОВ «ТЕРМОЛАЙФ» (Продавець) в особі директора ОСОБА_1 та позивачем (Покупець) в особі директора ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу №16 від 01.04.2015 року, згідно умов якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця метал вживаний іменований «Товар», а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар згідно з умовами Договору. Товар поставляється партіями, кількість кожної партії визначається Покупцем шляхом переважування Товару на вагах Покупця у присутності представника Продавця. Право власності на Товар виникає у Покупця з моменту його отримання на склад Покупця. Згідно пункту 2.4 якість, комплектність, пакування та маркування Товару повинні відповідати ДСТУ , та діючий нормативній документації на цей вид Товару. Товар поставляється на умовах СРТ - м. Артемівськ, вул. Кірова, 42, згідно Інкотермс -2000. На підтвердження виконання умов вказаного Договору, позивачем до надані копії видаткових накладних всього на суму 20135364,18 грн., актів приймання брухту та відходів кольорових металів, виписки з особового рахунку. Відповідно до статті 1 Закону України «Про металобрухт» документи у сфері роботи з металобрухтом - документи, що містять дані про походження і власника металобрухту, відповідність його вимогам законодавства, нормам і правилам вибухової, пожежної, екологічної та радіаційної безпеки. Приписами статті 5 Закону встановлені вимоги до суб`єктів господарювання, що здійснюють заготівлю металобрухту та операції з металобрухтом. Так, суб`єкти господарювання, що здійснюють операції з металобрухтом, повинні мати кваліфікованих спеціалістів, відповідне обладнання та устаткування на праві власності або оренди. Приймальні пункти повинні мати власну або орендовану ділянку з твердим покриттям, площа якої визначається суб`єктом господарювання з урахуванням його виробничих потреб, або контейнер (будь-яку іншу відповідну ємність, тару), які забезпечують зберігання металобрухту у спосіб, що унеможливлює проникнення шкідливих речовин у ґрунт. Кожен приймальний пункт повинен мати вагове обладнання, що відповідає його виробничим потребам, систему відеоспостереження, відеозапису, архівування та зберігати створену в процесі відеоспостереження інформацію не менше трьох місяців. Суб`єкти господарювання, які здійснюють операції з металобрухтом, повинні забезпечити контроль за вибуховою, пожежною, екологічною та радіаційною безпекою відповідно до законодавства. Як свідчать надані до справи копії первинних документів, акти приймання брухту та відходів кольорових металів не містять місця складання, не містять прізвища та посади особи, що їх склала, через що неможливо ідентифікувати особу постачальника, відповідальну за здійснення господарської діяльності. Не вказано також походження металобрухту. При цьому колегія суддів не сприймає посилання позивача на відсутність прямої вказівки в законодавстві щодо обов`язкового зазначення таких даних у документації, оскільки суб`єкт господарської діяльності має відповідально ставитися до складення первинної документації та підтвердження реальності здійснення господарських операцій. До того ж судом першої інстанції витребовувались від позивача засвідчені копії документів, на підставі яких віднесено до складу витрат суми, сплачені контрагентам, та суми ПДВ, до податкового кредиту; документи, на підставі яких позивачем використано в господарській діяльності отримане від контрагентів (зберігання, продаж, використання); письмові пояснення керівника та відповідальних осіб позивача щодо осіб, які представляли контрагентів позивача при укладенні угод та виконанні робіт (передачі товарів), засобів комунікації з контрагентами та укладення угод; докази фактичного виконання робіт (передачу товару)- транспортування, зберігання, введення в експлуатацію тощо. Проте, позивач не надав суду витребуваних доказів, які б підтверджували реальність здійснених господарських операцій, з урахуванням чого неможливо відслідкувати подальший рух товарів; відсутні докази зберігання придбаного товару, оприбуткування товару на складах позивача та його подальшого використання. Викладене дає підстави колегії суддів для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування позивачем показників податкової та фінансової звітності, виписані контрагентом ТОВ «Термолайф Плюс», не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому не є достатніми доказами фактичного виконання розглядуваних поставок, тобто спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими контролюючим органом фактами щодо діяльності контрагента-постачальника свідчить про безтоварність спірних операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку Товариства. Судова колегія вважає правильними висновки суду першої інстанції в цій частині. Надані позивачем копії первинних документів по взаємовідносинах із вказаними постачальниками лише фіксують господарські операції, але не підтверджують їх товарність. Натомість позивачем не спростовано тверджень про реальність виконання угод з боку контрагентів позивача. Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції носять реальний характер, а тому висновки акту перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства є обґрунтованими, а підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2018 №00014861402, №00014881402, №00014871402 відсутні. В частині оскарження податкової вимоги від 07.05.2019 №123071-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 07.05.2019 №123071-17колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до пункту 60.1 статті 56 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: 60.1.1 сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; 60.1.2 контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу; 60.1.3 контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; 60.1.4 рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; 60.1.5 рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі. Як зазначає відповідач і у відзиві на позовну заяву, і у відзиві на апеляційну скаргу, після надходження до контролюючого органу ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2019 по справі №640/9128/19 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкові зобов`язання, як неузгодженні, виключено з інтегрованих карток платника, оскільки податковий борг, який визначений у податковій вимозі від 07.05.2019 №123071-17 відсутній, така податкова вимога відповідно до п. п. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 Кодексу вважається відкликаною. Отже, на момент прийняття відповідачем рішення про опис майна у податкову заставу за позивачем рахувалася податкова заборгованість, тому дії контролюючого органу на той момент були законними. Надалі за даними ІС «Податковий блок» в ході проведення аналізу інтегрованих карток ТОВ «Мегамет» з`ясовано, що у Товариства відсутній податковий борг. За таких обставин податкова вимога вважається відкликаною в силу положень статті 60 Податкового кодексу України. Відтак, з урахуванням відкликання податкової вимоги від 07.05.2019 №123071-17, податкова застава, яка у межах спірних правовідносин виникла на підставі рішення від 07.05.2019 №123071-17 про опис майна у податкову заставу, є припиненою, а вказане рішення не порушує права позивача, з огляду на факт вичерпання його дії. Твердження апелянта про зворотне не узгоджується з положеннями чинного законодавства. У сукупності наведеного, колегія суддів зазначає, що позивачем вищезазначених обставин в суді першої інстанції та в апеляційному суді не спростовано, належних, достатніх та обґрунтованих пояснень з цього приводу не надано, як і не вказано в чому конкретно полягають порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судом першої інстанції при розгляді справи вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дотримано норм процесуального права. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки колегія суддів доводи апеляційної скарги відхиляє, не змінює та не скасовує рішення суду першої інстанції, відсутні підстави для перерозподілу судових витрат. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегамет» залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2021 року у справі №640/9128/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина Судді М.І. Кобаль Л.О. Костюк