Постанова 4855 № 640/2823/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2823/21 Суддя першої інстанції: Скочок Т.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Горяйнова А.М., суддів - Костюк Л.О. та Чаку Є.В., за участю секретаря - Король Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СХІДЕНЕРГО» та Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИЛА: У лютому 2021 року ТОВ «ДТЕК СХІДЕНЕРГО» та АТ «ДТЕК Дніпроенерго» звернулися до суду з позовними заявами, в яких просили визнати протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг від 03 лютого 2021 року № 144 «Про встановлення обмеження щодо місячного обсягу продажу електричної енергії за двосторонніми договорами між виробниками та іншими учасниками ринку електричної енергії, що входять до складу одного вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання або є афілійованими між собою». Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2021 року вказані позовні заяви були об`єднані для спільного розгляду. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2021 року вказаний адміністративний позов було задоволено - визнано протиправною та нечинною постанову від 03 лютого 2021 року №

144. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Скаржник вказує на те, що постанова від 03 лютого 2021 року № 144 не є нормативно-правовим чи регуляторним актом, а також не підлягає погодженню з Антимонопольним комітетом України. Відповідач наголошує, що така постанова є ненормативним (індивідуальним) актом, спрямованим на розв`язання певної короткострокової ситуації (забезпечення достатньої ліквідності ринку електричної енергії) за індивідуально визначених обставин (обмеження місячного продажу). Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг зазначає, що постанова від 03 лютого 2021 року № 144 є лише одним із рішень, які були прийняті з метою регулювання рівня ліквідності ринку електричної енергії. Необхідність її прийняття обумовлене тим, що з середини листопада 2020 року та у кожному наступному календарному місяці у процесі здійснення оперативного моніторингу ринку електричної енергії почали фіксуватися випадки повернення дефіциту на ринку «на добу наперед». Позивачі подали відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначили, що постанова від 03 лютого 2021 року № 144 поширює свою дію на невизначене коло осіб, є неперсоніфікованою, встановлює правові норми - обмеження щодо місячного обсягу продажу електричної енергії, а також передбачає довгострокове і неодноразове застосування, адже продовжує діяти до цього часу. Також позивачі зазначають, що оскаржувана постанова є нормативно-правовим актом, який обмежує конкуренцію на ринку електричної енергії, у зв`язку з чим її проект підлягав погодженню з Антимонопольним комітетом України. ТОВ «ДТЕК СХІДЕНЕРГО» та АТ «ДТЕК Дніпроенерго» наголошують на тому, що постанова від 03 лютого 2021 року № 144 прийнята з порушенням процедури ухвалення регуляторного акта, а саме - без опублікування повідомлення про оприлюднення проекту та без оприлюднення аналізу впливу. Додатково позивачі зазначають, що обмеження щодо місячного обсягу продажу електричної енергії за двосторонніми договорами можуть встановлюватися лише з метою забезпечення достатнього рівня ліквідності на ринку електричної енергії. Натомість ринок «на добу наперед» та внутрішньодобовий ринок є високопрофіцитними, а відповідач самостійно підтвердив достатній рівень ліквідності. Під час судового засідання представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній. Представники позивачів у судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги та просили суд відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2021 року - без змін, виходячи з такого. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що ТОВ «ДТЕК Східенерго» та АТ «ДТЕК Дніпроенерго» є учасниками ринку електричної енергії та здійснюють свою діяльність згідно з постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про видачу ліцензії з виробництва електричної енергії TOB «ДТЕК Східенерго» від 28 травня 2019 року № 818 та «Про видачу ліцензії з виробництва електричної енергії АТ «ДТЕК Дніпроенерго» від 31 травня 2018 року №

871. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про встановлення обмеження щодо місячного обсягу продажу електричної енергії за двосторонніми договорами між виробниками та іншими учасниками ринку електричної енергії, що входять до складу одного вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання або є афілійованими між собою» від 03 квітня 2021 року № 144 було встановлено обмеження щодо місячного обсягу продажу електричної енергії за двосторонніми договорами між виробниками та іншими учасниками ринку електричної енергії, що входять до складу одного вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання або є афілійованими між собою, у розмірі 50 відсотків їх місячного обсягу продажу електричної енергії. У подальшому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24 лютого 2021 року № 269 було внесено зміни до постанови від 03 квітня 2021 року № 144 шляхом доповнення пункту першого після слів «в розмірі 50 відсотків їх місячного обсягу продажу електричної енергії» знаками та словами: «(крім договорів, укладених для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії)». Не погоджуючись із постановою від 03 квітня 2021 року № 144, ТОВ «ДТЕК Східенерго» та АТ «ДТЕК Дніпроенерго» звернулися до суду із адміністративним позовом про визнання її протиправною та нечинною. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «ДТЕК Східенерго» та АТ «ДТЕК Дніпроенерго», суд першої інстанції виходив з того, що постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03 квітня 2021 року № 144 є регуляторним актом, проте прийнята без дотримання вимог ст. 15 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг». Такий висновок обґрунтований тим, що положення оскаржуваної постанови розраховані на неодноразове застосування і щодо невизначеного кола осіб з метою встановлення відповідних обмежень на ринку електричної енергії. Також суд першої інстанції зазначив, що постановою від 03 квітня 2021 року № 144 учасників ринку електричної енергії було обмежено у виборі контрагентів, що вказує на встановлення останньою обмежень, які можуть вплинути на конкуренцію, однак її проект в порушення вимог ч. 4 ст. 20 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та ч. 2 ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» не погоджено з Антимонопольним комітетом України. Зазначені обставини суд першої інстанції визнав достатніми для визнання протиправною і нечинною оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим не перевіряв доводи сторін щодо наявності підстав для встановлення відповідних обмежень на ринку електричної енергії. Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Постанова від 03 лютого 2021 року № 144 була прийнята Національною комісією, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії» та «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг». Відповідно до п. 72 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» регулятором є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Положеннями ч. 4 ст. 66 вказаного Закону передбачено, що регулятор з метою забезпечення достатнього рівня ліквідності на ринку електричної енергії має право встановлювати обмеження щодо місячного обсягу продажу електричної енергії за двосторонніми договорами між виробниками та іншими учасниками ринку електричної енергії, що входять до складу одного вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання або є афілійованими між собою. Таке обмеження не може бути більшим 50 відсотків їх місячного обсягу продажу електричної енергії. Зазначені норми права вказують на те, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг наділена повноваженнями встановлювати обмеження, що передбачені постановою від 03 лютого 2021 року №

144. Колегія суддів також враховує, що фактичний рівень обмеження щодо місячного обсягу продажу електричної енергії за двосторонніми договорами між виробниками та іншими учасниками ринку електричної енергії, що входять до складу одного вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання або є афілійованими між собою визначається саме Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Натомість ч. 4 ст. 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначає лише максимальну межу такого обмеження - 50 відсотків місячного обсягу продажу електричної енергії. Разом з тим Закон України «Про ринок електричної енергії» не встановлює порядок реалізації відповідачем такого повноваження. Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг». Загальний порядок організації роботи Регулятора та прийняття рішень визначений у ст. 14 вказаного Закону, а порядок підготовки рішень, що мають ознаки регуляторних актів - у ст. 15 цього ж Закону. Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» підготовка проектів рішень Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», здійснюється у порядку, визначеному цим Законом. За правилами ч. 2 ст. 15 вказаного Закону кожен проект рішення Регулятора, що має ознаки регуляторного акта, разом з матеріалами, що обґрунтовують необхідність прийняття такого рішення, та аналізом його впливу оприлюднюються на офіційному веб-сайті Регулятора з метою одержання зауважень і пропозицій від інших органів державної влади, фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань та інших заінтересованих осіб. Повідомлення про оприлюднення проекту рішення повинно містити: 1) стислий виклад змісту проекту рішення; 2) поштову та електронну адресу, на які можуть надсилатися зауваження та пропозиції; 3) інформацію про спосіб оприлюднення проекту рішення та відповідного аналізу впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект рішення та аналіз його впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений Регулятором); 4) інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань та інших заінтересованих осіб; 5) інформацію про спосіб надання органами державної влади, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями та іншими заінтересованими особами зауважень та пропозицій. Судом першої інстанції встановлено та відповідачем не заперечується, що проект постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03 лютого 2021 року № 144 разом з матеріалами, що обґрунтовують необхідність її прийняття та аналізом впливу не був оприлюднений. Відповідач наполягає на тому, що вказана постанова не має ознак регуляторного акта, у зв`язку з чим приймалася без застосування процедури, передбаченої ст. 15 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг». Отже, для цілей перевірки дотримання процедури прийняття оскаржуваної постанови належить встановити чи відповідає вона ознакам регуляторного акта, що визначені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». У свою чергу ст. 1 вказаного Закону передбачає, що регуляторний акт - це: - прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; - прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом. Визначення понять «нормативно-правовий акт» та «індивідуальний акт» міститься в п.п. 18, 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, які передбачають, що: - нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; - індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Перевіряючи правову природу постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03 лютого 2021 року № 144, колегія суддів враховує, що вона прийнята суб`єктом владних повноважень з метою регулювання однотипних відносин, що складаються між виробниками електричної енергії та іншими учасниками ринку електричної енергії, що входять до складу одного вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання або є афілійованими між собою. Оскаржувана постанова встановлює загальнообов`язкове правило поведінки для вказаних учасників ринку електричної енергії в процесі здійснення ними господарської діяльності, а саме - у процесі продажу електричної енергії за двосторонніми договорами. Постанова від 03 лютого 2021 року № 144 не містить прямої вказівки на особу чи чіткого переліку осіб, прав та інтересів яких вона стосується. Натомість вказана постанова визначає лише видові ознаки суб`єктів господарювання, які підпадають під дію встановлених нею обмежень. Відтак перелік осіб, на яких поширює свою дію оскаржувана постанова, не є постійним та залежить від набуття чи втрати суб`єктами господарювання статусу учасників ринку електричної енергії, що входять до складу одного вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання або є афілійованими між собою. Враховуючи, що постановою від 03 лютого 2021 року № 144 визначено лише коло осіб, які підпадають під дію відповідних обмежень, а не їх сталий перелік, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про індивідуальний характер такого акту. Також оскаржувана постанова не містить положень, які б вказували на те, що вона вичерпує свою дію фактом виконання. Зі змісту постанови від 03 лютого 2021 року № 144 вбачається, що вона встановлює обмеження щодо місячного обсягу продажу електричної енергії за двосторонніми договорами між певними учасниками ринку електричної енергії на невизначений час. Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що оскаржувана постанова відповідає ознакам регуляторного акта, що визначені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а підготовка її проекту мала здійснюватися відповідно до ст. 15 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг». Враховуючи, що постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03 лютого 2021 року № 144 була складена без попереднього оприлюднення її проекту разом з матеріалами, що обґрунтовують необхідність прийняття та аналізом впливу, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ДТЕК Східенерго» та АТ «ДТЕК Дніпроенерго». Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що проект оскаржуваної постанови підлягав погодженню з Антимонопольним комітетом України. Позивачі зазначають, що відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані погоджувати з Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями проекти нормативно-правових актів та інших рішень, які можуть вплинути на конкуренцію, зокрема щодо створення суб`єктів господарювання, встановлення і зміни правил їх поведінки на ринку, або такі, що можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках, а також одержувати дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію у випадках, передбачених законом. У свою чергу відповідач наголошує на тому, що гарантії здійснення повноважень Регулятора визначені у ст. 5 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг». Згідно з ч. 3 ст. 5 вказаного Закону рішення Регулятора не підлягають погодженню органами державної влади, крім випадків, передбачених цим Законом. Колегія суддів враховує, що положеннями ч. 3 ст. 5 на час прийняття Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» передбачали, що рішення Регулятора не підлягають погодженню органами державної влади, крім випадків, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Проте Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг», що набув чинності 29 грудня 2019 року, до вказаної норми права були внесені зміни, згідно з якими законодавство про захист економічної конкуренції більше не може визначати випадки, в яких рішення Регулятора підлягають погодженню з Антимонопольним комітетом України. Одночасно колегія суддів враховує, що сфера діяльності відповідача визначена у ст. 2 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», яка передбачає, що регулятор здійснює державне регулювання у сфері енергетики, зокрема, щодо діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії; діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, трейдерської діяльності. Згідно з ч. 2 ст. 2 вказаного Закону державне регулювання у сферах, визначених у частині першій цієї статті, здійснюється Регулятором відповідно до цього Закону, а також законів України «Про природні монополії», «Про ринок електричної енергії», «Про ринок природного газу», «Про трубопровідний транспорт», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про теплопостачання», «Про питну воду та питне водопостачання», інших актів законодавства, що регулюють відносини у відповідних сферах. За змістом ч. 4 ст. 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» регулятор має право встановлювати обмеження щодо місячного обсягу продажу електричної енергії між відповідними учасниками саме з метою забезпечення достатнього рівня ліквідності на ринку електричної енергії. Отже, здійснюючи державне регулювання у сфері енергетики шляхом встановлення відповідних обмежень, відповідач зобов`язаний дотримуватися не лише вимог Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», а й Закону України «Про ринок електричної енергії». Відповідно до абз. 11 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» проекти правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексів системи передачі та систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що можуть вплинути на конкуренцію, підлягають погодженню з Антимонопольним комітетом України. Економічна конкуренція (конкуренція), згідно зі ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», полягає у змаганні між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 13 вказаного Закону передбачено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб`єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об`єктивно виправданих на те причин. Враховуючи, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03 лютого 2021 року № 144 встановлені обмеження щодо місячного обсягу продажу електричної енергії за двосторонніми договорами лише між окремими учасниками ринку електричної енергії, колегія суддів приходить до висновку про те, що вона є нормативно-правовим актом, що може вплинути на конкуренцію, у зв`язку з чим підлягає погодженню з Антимонопольним комітетом України. Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «ДТЕК СХІДЕНЕРГО» та АТ «ДТЕК Дніпроенерго» про визнання протиправною та нечинною постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг від 03 лютого 2021 року № 144 «Про встановлення обмеження щодо місячного обсягу продажу електричної енергії за двосторонніми договорами між виробниками та іншими учасниками ринку електричної енергії, що входять до складу одного вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання або є афілійованими між собою». Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 15 квітня 2021 року та не можуть бути підставою для його скасування. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2021 року - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 238, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А.М. Горяйнов Судді Л.О. Костюк Є.В. Чаку Постанова складена у повному обсязі 23 червня 2021 року.