Постанова 4855 № 640/16243/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16243/20 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Епель О.В. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А: Позивач звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила зобов`язати відповідача звернутися із поданням до територіального органу Державної казначейської служби України про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 9721,79 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивач не являлась суб`єктом сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки придбавала житло вперше, а отже сплачений нею збір є таким, що сплачений помилково, а відмова в його поверненні є протиправною. При цьому законодавством не встановлено обмежень строку для звернення із заявою про повернення помилково зарахованих до бюджету коштів, при цьому позовом подано в межах встановленого ст.122 КАС України строку з моменту отримання відмови, а обчислення строку звернення до суду з моменту операції купівлі-продажу нерухомого майна є помилковим. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що позивачем пропущено строки звернення до суду з такими вимогами, оскільки збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачено позивачем у 2015 році під час придбання житла, а даний позов подано до суду 07.07.2020. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась у порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі договору купівлі-продажу квартири від 25.09.2015 зареєстрованого в реєстрі за № 1768, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванчик І.І. придбала у власність квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 70, 6 кв.м (а.с.10). Право власності позивача зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.09.2015; номер запису про право власності: 11333599, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.11-12). При укладенні договору, згідно з вимогами пункту 15-3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 «Про затвердження порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», позивачем сплачено 9721,79 грн пенсійного збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, що підтверджується квитанцією від 25.09.2015 № 13555496 (а.с.9). Представник позивача 16.06.2020 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою щодо повернення сплаченого збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 9721,79 грн, як такий, що помилково зарахований до бюджету (а.с.13-14). Листом Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві від 19.06.2020 № 2600-0502-8/80598 повідомлено позивача про те, що органи пенсійного фонду не володіють інформацією відносно права власності на нерухоме майно та інформацією про те, що майно особою придбавалося вперше. Таким чином, відсутні правові підстави для повернення такого збору (а.с.15). Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, дійшов висновку, що сплачуючи зазначений збір при придбанні квартири 25.09.2015 року, позивачка мала право протягом шести місяців звернутися у відповідні державні органи про його повернення, однак таким правом не скористалася. За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України. Пунктом 8 ч.1 ст.2 вищезазначеного Закону передбачено, що об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна. Постановою Кабінету Міністрів України №1740 від 03 листопада 1998 року затверджено Порядок сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, відповідно до п.151 якого збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Відповідно до п.153 вказаного Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. З аналізу наведених норм вбачається, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. У зверненні позивача щодо повернення їй помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування зазначено, що при укладанні договору з купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , житло нею придбавалось вперше, а тому у розумінні п.9 ст.1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» позивач не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в даному випадку, внаслідок чого просила повернути помилково сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 9721,79 грн. згідно квитанції №13555496 від 25.09.2015. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем всупереч ч.2 ст.77 КАС України правомірність відмови позивачу в поверненні помилково сплачених коштів з наведених у листі від 19.06.2020 №2600-0502-8/80598 підстав не доведено, належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем до суду не надано. Станом на час придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи в суді, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість. Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше. Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні. За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу. Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами. Згідно ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку щодо необґрунтованості відмови ГУ ПФ України в м.Києві, викладеної в листі від 19.06.2020 №2600-0502-8/80598, чим порушено права позивача на повернення помилково сплачених коштів, з огляду на наявність у неї відповідної пільги зі сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна при придбанні житла вперше, на захист якого подано даний позов. Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787. Пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. Відповідно до пп.2) п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві і покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. В той же час, питання дотримання строку звернення до суду з аналогічними позовними вимогами було предметом дослідження Верховним Судом, який у постанові від 28.11.2018 у справі №813/1126/17 дійшов висновку про безпідставність твердження відповідача, що строк звернення до суду повинен обраховуватись з моменту сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, а не з моменту отримання відповіді від ГУ ФП України в м.Києві про відмову у поверненні сплачених коштів. Суд касаційної інстанції зазначив, що перебіг строку звернення до суду у вказаних правовідносинах розпочався після отримання позивачем відмови у поверненні збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, а не з моменту його сплати. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача звернутися із поданням до територіального органу Державної казначейської служби України про повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 9721,79 грн. На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2021 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м. Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) звернутися із поданням до територіального органу Державної казначейської служби України про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 9721,79 грн (дев`ять тисяч сімсот двадцять одна грн 79 коп.). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Текст постанови складено 23 червня 2021 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді О.В.Епель А.Ю.Кучма