Постанова 4822 № 723/373/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 червня 2021 року м. Чернівці Справа № 723/373/21 Провадження № 22-ц/822/676/21 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Литвинюк І.М., суддів: Лисака І.Н., Перепелюк І.Б., секретар: Собчук І.Ю., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 21 квітня 2021 року, головуючий у І-й інстанції Дедик Н.П., ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у січні 2021 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з відповідачкою перебував у шлюбі, зареєстрованому 21 травня 2005 року, який рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 24 листопада 2011 року розірвано. Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_4 . Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 26 вересня 2011 року з нього на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання дочки в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не нижче 30% від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. На підставі вказаного рішення було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження №29807233. Зазначав, що він вчасно сплачує аліменти на утримання дочки та ніяким чином не ухиляється від свого батьківського обов`язку, однак на даний час, порівняно з 2011 роком, його сімейний та матеріальний стан змінилися. Він одружився та у нього народилась дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі судового наказу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06 лютого 2020 року з нього стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Отже, з нього на двох дітей стягуються аліменти в розмірі 1/2 частки його зарплати, яку він отримує, працюючи водієм тролейбуса в КП «Чернівецьке тролейбусне управління». Вказував на те, що в загальному на двох дітей з нього стягуються аліменти в розмірі 1/2 частки заробітку, що для нього є вкрай неприйнятним, оскільки він не має можливості винайняти житло для проживання, а також купляти продукти, речі першої необхідності, ліки. Просив змінити розмір аліментів, визначений рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 26 вересня 2011 року на утримання дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 на 1/6 частину його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 21 квітня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. На вказане рішення представник позивача ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Посилається не те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, яке ухвалено без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що позивачем доведено, що з 2011 року змінився його сімейний та матеріальний стан, що в сукупності діє підстави суду задовольнити позовні вимоги. Судом не взято до уваги норми статті 141 СК України, а також пояснення представника позивача в тій частині, що розмір доходу, який отримує позивач, є таким значним виключно через те, що позивач працює понаднормово, у нічний період часу, у вихідні, святкові дні, у вкрай важких умовах праці. На апеляційну скаргу відзив не надходив. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. За змістом частин 4, 6 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб); справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із частинами 4, 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на наступне. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження зміни матеріального стану, а саме його значного погіршення, як підстави зменшення розміру аліментів. Зокрема, позивачем не надано відомостей про його заробіток (доходи) до моменту, з якого розпочалося стягнення аліментів на доньку ОСОБА_6 . Не підтверджена доказами необхідність винаймання житла за власні кошти і який розмір витрат воно складає. Так само не підтверджено потребу здійснення інших необхідних витрат, які не дозволяють йому здійснювати сплату аліментів на доньку ОСОБА_8 в розмірі 1/4 заробітку, і що наявність таких обставин погіршують його умови на проживання, лікування тощо. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Сторожинецького районного суду від 24 листопада 2011 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 26 вересня 2011 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. На виконання вказаного рішення 10 жовтня 2011 року був виданий виконавчий лист №2-1075. 15 листопада 2011 року за наведеним виконавчим листом відкрито виконавче провадження ВП №29807233. З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_9 04 червня 2013 року уклали шлюб, після реєстрації якого ОСОБА_9 обрала прізвище « ОСОБА_10 ». Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 02 квітня 2015 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_11 є батьками ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до копії судового наказу, виданого Першотравневим районним судом м. Чернівці 06 лютого 2020 року у справі №725/437/20, з ОСОБА_1 підлягають стягненню аліменти на утримання дочки ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 27 січня 2020 року. З довідок про доходи, виданих КП «Чернівецьке тролейбусне управління» 11 січня 2021 року за №02, №03, вбачається, що за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата в сумі 260 973,43 грн, з яких утримано податків на суму 46 975,23 грн, сплачено аліментів згідно з ВП №29807233 55 640,31 грн, справа №725/437/20 51 626,18 грн. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України, статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 181 СК України). Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до положень статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (частина 1 статті 184 СК України). При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України. Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Відповідно до статті 183 та статті 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина 3 статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й інші норми щодо обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до статті 128 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п`ятидесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п`ятдесят процентів заробітку. Обмеження, встановлені частинами першою і другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків. Частиною третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог статей 12, 81 ЦПК України, встановив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження зміни майнового стану позивача в сторону погіршення. Колегія суддів враховує, що виховування дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, а особливо на перших роках її життя, у зв`язку з чим певним чином з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного. Також колегія суддів звертає увагу на те, що сукупний розмір аліментів, які стягуються на малолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також на малолітню дитину ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не перевищує встановлений законом загальний розмір відрахувань із заробітної плати позивача, встановлений статтею 70 Закону України «Про виконавче провадження», та відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження зміни майнового стану після винесення судових рішень про стягнення аліментів, які б стали підставою для зменшення розміру аліментів. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у цивільній справі № 194/629/17-ц (провадження № 61-37792св18). Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи, фактично апелянт наводить ті ж аргументи, яким дана оцінка судом в мотивувальній частині рішення. Рішення суду першої інстанції містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Колегія суддів вважає, що належних та допустимих доказів для спростування висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, передбачених статтями 76, 77, 78 ЦПК України, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення відповідно до ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга не містить. Враховуючи наведене, відповідно до вимог статті 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 367, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , залишити без задоволення. Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 21 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий І.М. Литвинюк Судді: І.Н. Лисак І.Б. Перепелюк